Каталог джерел

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його дорогою через Люблін до Варшави не оминати його дому і заздалегідь сповістити про свій приїзд. Він також переказує уклони дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Король Владислав IV Ваза затверджує та підтверджує артикули й устрій цеху кравців міста Львова на прохання цехових майстрів.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Декан і голова львівської катедральної капітули Марцін Ян Лосовський звертається до магістрату Львова з проханням замістити вакантне після смерті о. Віленського бенефіцій препозита Братства Тіла Господнього. Він просить обрати священнослужителя, який постійно перебуває на місці у Львові й вільний від інших душпастирських обов’язків, аби той особисто пильнував численні катедральні богослужіння.

Король Владислав IV дозволяє мешканцям Галицького передмістя у Львові насипати вали та звести шанці за проєктом Яна Блетнера, а також визначає засади нагляду й фінансування робіт. На цю мету він призначає відумерлу спадщину (кадуки), дозволяє вільне варіння пива й меду та зобов'язує шляхту й духовенство, які володіють маєтностями на передмісті, брати участь у витратах на будівництво.

Михайло Лось, львівський чесник, просить неназваного на прізвище адресата про заступництво перед львівським магістратом, який призупиняє будівництво шпихліра на території його маєтку (дворка) за Галицькою брамою через суперечку щодо межі та паркану із сусідом, вірменином Стефаном.

Львівський каштелян Міхал Лось звертається до магістрату Львова з проханням неухильно виконати вирок коронного асесорського суду на користь інфлянтського стольника Моронського відповідно до розпорядження коронного канцлера.

Князь Владислав Домінік на Острозі та Заславі затверджує статут і порядкові артикули спільного цеху шевців та чинбарів у Степані. Документ регулює функціонування ремісничого братства, грошові штрафи та цехові справи, що вирішуються в ратуші.

Станіслав Лубенецький повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення грошей (2000 злотих) та замовлення на французьке скло й меблі зі столярні з гербом архієпископа (Баранек / Юноша), вимагаючи також надіслати докладні розміри споруджуваного палацу (вікон, дверей, печей, сходів).

Король Владислав IV видає автентичний випис декрету 1634 року у суперечці між львівським магістратом і Колегією сорока мужів, яка представляє поспільство. Справа стосувалася неподання фінансових звітів про міські доходи й видатки, а також занедбання ремонту оборонних мурів.

Король Владислав IV Ваза підтверджує охоронні листи, видані гетьманом Станіславом Конєцпольським, канцлером Томашем Замойським та воєводою Янушем Тишкевичем для вірменського священника Криштофа Глушковича. Крім того, монарх зараховує його до королівських сервіторів, надаючи йому торговельні привілеї та вилучаючи з-під міської юрисдикції.

Антоній, син Миколая де Квандо, продає Якубові Глеріусу ділянку орної землі в Санто-Стефано на покриття 200 лір боргу. Угода передбачає шестирічний термін для викупу нерухомості за умови регулярної сплати щорічного чиншу.

Ректор Краківської академії Ян Лукіні висловлює жаль через свавільне залишення академічної колонії в Хелмні попереднім директором Студницьким і обіцяє наступного місяця надіслати нового, гідного професора, звертаючись до хелмінського магістрату з проханням про прихильний прийом та відшкодування дорожніх витрат.

Ректор Ян Лукіні сповіщає владу Львова про обіймання посади ректора та готовність призначити належного кандидата на посаду директора тамтешньої академічної школи, просячи забезпечити йому постійну платню та відшкодувати дорожні витрати.

Ректор Ян Лукіні представляє та рекомендує магістрату Львова нового директора львівської академічної колонії, кс. Вавжинця Опейдовича, просячи про опіку над ним та про відшкодування витрат на його подорож, виділених з університетської скарбниці.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи давні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького по допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

[Польською; переклад очікується] Arcybiskup lwowski Stanisław Grochowski zatwierdza fundację nowej prałatury scholastyka przy katedrze metropolitalnej we Lwowie, dokonaną przez sekretarza królewskiego Jana Karola Czołhańskiego i uposażoną dobrami Czołhany, Bełejów, Wełdzisz oraz innymi w powiecie żydaczowskim. Akt określa prawo patronatu rodu Czołhańskich herbu Sas, uposażenie scholastyka, obowiązki mszalne oraz fundusze na kapitulnego deputata trybunalskiego i nabożeństwo rocznicowe.

Молдавський господар Ґеорґе Штефан надсилає Яношу Кеменю звістки з-під Жванця про втечі козаків, татарсько-польські відносини та копії воєнного листування. Він також торкається питань угорських військ, фінансових розрахунків і поточних справ.

Владислав Любовецький застерігає львівських райців від свавільно передрукованих та спотворених сеймових конституцій, що шкодять міщанському стану. Він запевняє у вжитих правових заходах і закликає визнавати виключно автентичний текст, скріплений його підписом.

[Польською; переклад очікується] Król Władysław IV Waza zatwierdza akt fundacji i uposażenia scholasterii przy katedrze metropolitalnej we Lwowie, dokonanej przez księdza Jana Karola Czołhańskiego z dóbr w powiecie żydaczowskim, oraz potwierdzonej przez arcybiskupa Stanisława Grochowskiego i kapitułę lwowską. Monarcha włącza nadane wsie do immunitetu kościelnego na wieczne czasy.

Любомирська з прикрістю пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презентації вже були віддані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності зробити послугу в майбутньому.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Документ засвідчує здійснення офіційного вимірювання та оцінки вартості саду в Падолі в Комеліко призначеними експертами для виконання судового рішення у справі між родинами Глеріо та де Мартіно (Квайото). Вартість земельної ділянки площею 112,5 кроків під присягою визначено у 106 лір і 17½ сольдо.

Підскарбій великий коронний Єронім Любомирський повторює прохання до воєводи волинського про клопотання перед каштеляном краківським щодо асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирської корогви. Він пояснює це нагальною потребою завербувати й обмундирувати вояків до настання зими, а також необхідністю якнайшвидше спорядити ротмістра.

Король Владислав IV наказує львівським купцям сплачувати прикордонне мито з увізних товарів, скасовуючи вірменський паушальний збір у дванадцять кіп, водночас звільняючи міщан від дотеперішніх заборгованостей і підтверджуючи їхнє звільнення від внутрішніх мит.

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Він просить дозволити йому й надалі утримувати шинок принаймні до часу оголошеної комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі зарахування волоської корогви до компуту та виділення їй леж. При цьому він запевняє у своїй вірності та покликається на давню приязнь між їхніми родами.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтностей від державних повинностей та субвенцій. Він також торкається поточних правових і майнових питань, зокрема протестації та справи старости.

Документ зобов'язує львівських домініканців та інші чернечі ордени суворо дотримуватися конституції папи Григорія XV від 1621 року щодо обрання суддів-консерваторів. Через нездійснення належного вибору консерваторів підтверджується повна юрисдикція львівського архієпископа та його офіціала над ченцями із забороною ухилятися від суду ординарія під загрозою церковних і фінансових кар.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані вітання та запевняє у своїй незмінній прихильності до міста. Він висловлює адресатам взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя в новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь він висловлює магістрату й мешканцям взаємні побажання добробуту та незмінного щастя.

Францішек Лупіс повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля, докладені в Парижі задля отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування роботи майстром і свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, але сподівається, що їх надішлють з наступним транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Рима. Він також пояснює причини попередньої затримки листування, викликаної відправленням львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Він також сповіщає про відкладення наради в кардинала Михайла Радзієвського та радить звернутися за докладнішими новинами до черкаського старости.

Райці міста Львова затверджують угоду й ординацію, укладену за посередництвом делегатів міської ради між майстрами і товаришами львівського цеху теслярів, яка регулює, зокрема, оплату праці, умови роботи, спільні сходини та опіку над вівтарем у парафіяльному костелі.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський повідомляє львівським радникам про догану панові Яницькому та накладення арешту на його платню через кривди, завдані передміщанам. Він також закликає міську владу заготувати взимку матеріали, необхідні для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Львівська міська рада надає своєму колезі, райці Анджею Вахловичу, на п'ятнадцять років спустошену пасіку в міському селі Зубра разом із правом викупу заставлених селянських ґрунтів. Документ звільняє отримувача на шість років від платежів в обмін на відбудову господарства, зобов'язуючи після завершення цього терміну сплачувати щорічний чинш у розмірі шести злотих.

Райці міста Львова підтверджують перекладений з німецької мови на польську статут підмайстрів кравецького цеху 1491 року, який регулює їхній устрій, регулярні сходини та внески до спільної скарбнички.

Олександр Мадалінський дякує волинському воєводі за дотеперішнє заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко вражають. Він знімає звинувачення в підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття через власну запальну поведінку, продиктовану почуттям честі.

Александр Мадалінський сповіщає волинського воєводу про тяжку хворобу, перенесену в дорозі, та про лікування, розпочате в Ґданську. Запевняючи у вічній вдячності, він шукає опіки адресата і просить його про батьківську протекцію.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.