Каталог джерел

К. Мейтленд просить Артура Форбса врегулювати її рахунки з паном Гладишовичем та вдруге пред'явити до акцепту вексель у Львові. Вона також надсилає новорічні вітання адресатові та панові Роберту.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Король Ян Казимир підтверджує жителям і двору села Малехів, що є маєтністю львівського шпиталю вбогих, привілей Сигізмунда III Вази 1590 року, який дозволяє заготівлю будівельного та паливного лісу в рокитнянських лісах. Вирубування має здійснюватися без спустошення лісу та з відома кожного чинного львівського старости.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою і Конгрегацією обрядів у клопотаннях про ухвалення рішення щодо культу Івана з Дуклі. Він також підкреслює важливість цієї справи для зміцнення благочестя серед місцевого люду.

Львівський архієпископ Ян Тарновський на прохання місцевого пароха засновує та затверджує Братство Пресвятого Тіла Христового при парафіяльному костелі в Комарні. Документ визначає папські відпусти, а також статути й обов’язки членів братства, укладені за зразком римських та львівських правил.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Самуель нагадує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про усну згоду на кількатижневе перебування в його палаці у Варшаві. Він просить надати письмове розпорядження управителю резиденції, щоб той виділив йому відповідне приміщення.

Самуель Мецнер сповіщає Яна Станіслава Яблоновського, що під час подорожі до Франції з листами, зокрема до принца Конті, його заарештували на землях нового короля. Він просить волинського воєводу про заступництво перед монархом та отримання наказу про звільнення, який дозволив би йому повернутися до Польщі.

Львівський архієпископ Ян Тарновський здійснює ерекцію, наділення маєтностями та юридичне затвердження препозитури при каплиці Пресвятої Діви Марії (Домагаличівській) при львівській катедрі, об'єднуючи фундації та грошові легати на загальну суму 10 200 польських злотих. Документ визначає месальні обов'язки препозита і двох священників, розподіл прибутків від чиншів, а також установлює почергове право патронату між архієпископом і львівським магістратом.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює фундацію Яна Собеського, забезпечену на маєтку Блудів, ерегуючи конвент і шпиталь боніфратрів при костелі св. Лаврентія у Львові. Документ інкорпорує костел до утримання ченців, а також врегульовує питання церковного імунітету та непорушності прав місцевої парафії.

Якуб Мєшковський повідомляє львівського бурмистра та райців про наїзд людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Він просить негайно направити постраждалих до ґроду для огляду та фіксації ран, а також з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестації в замку.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує конвенту домініканців у Львові давніший привілей Сигізмунда III Вази щодо придбання ґрунту, званого Сикстівським, у доктора медицини Еразма Сикста. На документі збереглися підписи видавця і нотаріуса, а також пізніша позначка про внесення до львівських міських книг від 1790 року.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує всі права, привілеї та вольності, надані місту Львову його попередниками. Зокрема затверджує коронаційний диплом Яна Казимира 1649 року та привілей, що зрівнює Львів у правах із Краковом і Вільнюсом.

Миколай Михалевич повідомляє Яна Акніфа про відправлення тисячі талерів і просить їх отримати. Він також обіцяє остаточний розрахунок за рештою суми під час майбутнього ярмарку в Ярославі.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує Янові Феліціану Куліковському та його правонаступникам права, привілеї, декрети й кордони щодо маєтностей села Скнилівок під Львовом, трансумуючи давніші надання польських монархів.

Папа Климент X повідомляє вірних міста та Львівської дієцезії про переведення кам'янецького єпископа Альберта на посаду львівського архієпископа, вакантну після смерті архієпископа Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та бути слухняними його розпорядженням.

Документ короля Михайла Корибута Вишневецького врегульовує суперечки та заворушення між християнськими мешканцями та єврейською громадою обох синагог у Львові. Зокрема, встановлює формулу очисної присяги, яку складають перед призначеними королівськими комісарами у зв'язку з нещодавніми бунтами та втечею в'язнів.

Кшиштоф Мінасович повідомляє Артура Форбса про відправлення через племінника належної тисячі злотих, а також боргу Давида Краузе на ярмарок у Торуні. Перепрошує за недотримання терміну виплати в Гданську через брак безпечної нагоди й дякує за терпіння.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих грошей за багаторічну службу й витрати на садівника. Він також сповіщає про проблеми з паном Тетілі та заступається за робітника, що обслуговує карети, який уже тривалий час не отримує платні.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує ординацію колегії лавничого суду міста Львова, ухвалену спочатку в 1618 році та затверджену Яном Казимиром у 1658 році. Цей акт санкціонує внутрішні статути, літургійні обов'язки та звичаї львівських лавників магдебурзького права.

Томаш зі Смілової Волі Місєвський вимагає від львівського магістрату відповіді у справі спадщини по покійній тітці своєї дружини, пані Шомеровій. Він наголошує на першочерговому законному праві дружини на це майно і попереджає міську владу про наслідки подальшого ігнорування його листів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Атаназій Мйончинський заступається перед проконсулом і консулами Львова за пана Лавришовича, посилаючись на його заслуги та королівські рескрипти. Він просить не порушувати його прав на житло принаймні до часу найближчого сейму.

Луцький староста Атанасій Мйончинський звертається до бурмистра та райців Львова щодо затяжного судового процесу вдови по Злоторовичу, на що скаржився королю її брат. Він вимагає пояснити причини зволікання, а також швидко й справедливо завершити справу без потреби залучати монарха.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує львівській катедральній капітулі право на отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп, первісно надане Владиславом Ягайлом і підтверджене королем Александром.

Луцький староста Атаназій Мйончинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного покровителя з покірним проханням про заступництво перед краківським можновладцем. Він пояснює своє занепокоєння фінансовими справами, після чого відсилає за подробицями до усної розповіді вирядженого чашника.

Анастасій Мйончинський повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському, що докладний звіт про перебіг сеймика йому особисто перекаже подавець цього листа. Він також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.

Волинський воєвода Анастасій Мьончинський запевняє Яна Яськевича у заходах, вжитих перед підскарбієм та луцьким бурграфом задля захисту його посади суперінтенданта від зазіхань пана Загоровського. Він також звертається з проханням надіслати розрахунки щодо мит та належних повернень.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує грамоту короля Яна Казимира, що схвалює дарування фільварку на львівському Підзамчі, здійснене міщанином Семеном Онуфрієвичем. Цей запис призначався на зведення церкви й монастиря св. Івана Євангеліста східного обряду разом із друкарнею.

Львівський староста Ян Мнішек повідомляє львівських райців, що розгляд їхніх скарг на бургграфа відкладає до свого повернення з Варшави. Водночас він запевняє магістрат у підтримці міського кандидата на посаду товмача та у повазі до традиційних прав міста в цій сфері.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Юзеф Мнішек, староста сяноцький, засвідчує послух розпорядженням руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського і торкається питання публікації та терміну сеймикового універсалу. До листування додає вияви поваги та братерської прихильності.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу щодо суперечки та образ з боку львівського старости й пана Самоцького передано на розгляд королівської комісії.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський підтверджує та еригує фундацію прелатури канцлера і гедзинської канонії при Львівській катедрі, встановлену суфраганом Єжи Гедзинським. Бенефіцій було забезпечено щорічним чиншем, закріпленим на маєтках Болехів, Завадка та інших володіннях фундатора.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує консенс львівського старости Яна Мнішека, який врегульовує статус шевців-партачів на замковій юрисдикції та їхню належність до міського шевського цеху. Документ дозволяє конфіскацію позацехових виробів, наказує продавати взуття виключно в міських ятках та визначає умови прийому ремісників до цеху.

Франсуа Молло висловлює королевичу Константину Собеському глибокий жаль і співчуття з приводу смерті короля Яна III. Він запевняє у своїй незмінній вірності роду Собеських, надсилає повідомлення, опубліковане в доданій газеті, і просить про подальше покровительство.

Констанція Мондравичівна докладно нагадує історію судових спорів та сприятливих королівських декретів, які гарантують домініканкам права на маєток після Кампіанів. Вона вимагає від адресата якнайшвидшого відшкодування збитків на спірних землях під загрозою внесення офіційної протестації.

Документ увічнює повернення на вежу львівської ратуші бляшаного флюгера у вигляді лева — герба міста, скинутого бурею в часи воєнного лихоліття. Він містить нарис драматичних облог і бід Львова, подяку за порятунок, а також докладний перелік тогочасної міської влади, цехів і духовенства.

[Польською; переклад очікується] Król Jan III Sobieski zatwierdza przywilej Zygmunta Augusta z 1572 roku (transumowany przez królów Jana Kazimierza i Michała Korybuta Wiśniowieckiego), który zrównał mieszczan i przedmieszczan lwowskich obrządku greckiego w prawach miejskich, cechowych oraz handlowych z mieszczanami wyznania rzymskokatolickiego. W dokumencie zagwarantowano im m.in. dostęp do urzędów miejskich, swobodę rzemiosła, handlu i nabywania nieruchomości we Lwowie.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує владі Львова за пам'ять і привітання з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює побажання Божого благословення, здоров'я та благополуччя для всього міста й усіх членів магістрату.

Львівський каштелян Антоній Морський дякує міській владі Львова за надіслані вітання та взаємно віншує з Новим роком. Він бажає райцям, місту та всій Вітчизні процвітання, Божих дарів і міцного здоров'я.

Під час коронаційного сейму в Кракові король Ян III Собеський урочисто підтверджує та поновлює всі давні й нові права, привілеї, імунітети та вольності міста Львова, його магістрату й жителів усіх обрядів. Документ, зокрема, підтверджує зрівняння Львова в правах із Краковом і Вільном, право складу, право кадука, юрисдикцію над храмами та шпиталями, а також вилучення міщан з-під юрисдикції комісарських і замкових судів.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Ґордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, засвідчуючи свою постійну прихильність і готовність виявляти місту послуги.

Король Ян ІІІ Собеський підтверджує консенс львівського старости Яна Мнішека від 1668 року, який надає Василю та Олені Ференсовичам право на Сопрончівський ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Документ дозволяє подружжю звести будинок і броварню в обмін на сплату щорічного чиншу до замкового скарбу.

Станіслав Морштин повідомляє про злидні офіцерів і солдатів полку, дислокованого в Окопах Святої Трійці, та про відсутність відповіді монарха на попередню супліку. Він звертається до Яна Станіслава Яблоновського з палким проханням позичити тисячу злотих на їхній порятунок, зобов'язуючись своєчасно повернути борг у Варшаві.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський присудив шпиталю св. Станіслава на Львівському передмісті спірний став і ґрунт під млин на річці Остружанці біля Малечковичів, заборонивши Бернарду Вєнявському висувати претензії та порушувати права власності. Документ містить також реляцію про комісарське введення провізора шпиталю у володіння спірним ставом.

Король Ян III Собеський трансумує та підтверджує давніші привілеї королів Яна Казимира та Владислава IV, а також вількір ради міста Львова 1621 року, що регулює устрій спільного цеху львівських броварів, солодовників і медоварів. Документ водночас запроваджує сувору заборону позацехового виробництва пива, солоду й меду на передмістях та в юрисдиках довкола Львова під загрозою конфіскації та арешту.

[Польською; переклад очікується] Król Jan III Sobieski zatwierdza i transumuje wcześniejsze przywileje królów polskich oraz właścicieli Jaworowa, braci Górków, regulujące ustrój, artykuły rzemieślnicze oraz organizację cechu kuśnierzy jaworowskich.