Каталог джерел

Казимир Оранський пише до президента Львова Скроховського у справі суперечки з Яном Лукашевичем, що триває вже шість років через неналежно виготовлену діамантову аграфу. Попри відіслання спірного документа автор листа вимагає, щоб ремісник склав офіційну присягу щодо вартості коштовності в присутності сторони.

Казимир Оранський заявляє, що залишає Яну Лукашевичу два документи, які гарантують виконання роботи та відмову від фінансових претензій через тривале розслідування. Водночас він зобов'язується повернути їх за наказом президента й анулює попередні донесення.

Александр Ожеховський повідомляє комендантові Львова про втечу трьох небезпечних в'язнів, які, ймовірно, прямують до міста. Він просить привести в готовність ратушну варту та оголосити винагороду за їхнє затримання.

Александр Казимир Ожеховський пояснює Франциску Глоговському, що з огляду на обійману посаду та накази щодо оборони перед несподіваним татарським набігом не може відлучитися зі служби чи втрутитися в його справу. Він дякує за надісланий дружній лист і просить із розумінням поставитися до ситуації, яка не дозволяє йому залишити свій пост.

Маркіанопольський архієпископ Петар Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити асигновані кошти на покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайнє зубожіння та злигодні, яких вона зазнала під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Казимир Понятовський дякує владі Львова за поступку ділянки біля його палацу та заявляє про готовність вивчити й задовольнити фінансові претензії міста на суму дві тисячі злотих.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди Нового року. Він відповідає взаємністю на вияви прихильності, запевняючи у своїй готовності до послуг та бажаючи адресатам усіляких гараздів.

Коронний підкоморій Казимир Понятовський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. Він висловлює взаємні побажання процвітання всьому магістрату та всім жителям міста, засвідчуючи свою прихильність.

Підкоморій коронний Казимир Понятовський дякує владі міста Львова за надіслані новорічні поздоровлення. У відповідь висловлює їм та всім жителям щирі побажання всілякого благополуччя.

Казимир Понятовський втручається перед владою Львова у справу щодо затяжного судового процесу про мідь, конфісковану в євреїв зі Стрия. Він закликає відкинути юридичні хитрощі та якнайшвидше винести справедливий вирок, вказуючи на збитки, яких зазнають його піддані, та втрати для власних прибутків.

Ксьондз Мацей Понятовський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати права й підтримувати справи міста перед королем. Він декларує опіку на знак визнання непохитної вірності та заслуг львівських міщан перед монархом.

Александр Ян Потоцький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступництво перед королем, аби в його брата не відбирали корогву. Він нагадує про значні фінансові витрати та відданість брата з часів Віденського походу, закликаючи стати на захист його шляхетської честі.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує комендантові львівського Високого замку Даніелю Гутторфу припинити стягнення обтяжливих повинностей з міста та передмість Львова, посилаючись на доданий лист короля Яна Казимира. Монарх звелів звільнити заслужене місто від тягарів зимових постоїв і задовольнити потреби замкової залоги з ухвалених станами ланових податків.

Станіслав Потоцький втручається у справу перед Александром Незабитовським у зв'язку зі скаргами Львова на незаконне стягнення податків і накладання військових тягарів. Гетьман наказує припинити утиски міщан, застерігаючи від заворушень, а також покликається на королівський універсал, що скасовує несправедливі ухвали сеймику.

Краківський воєвода Щенсний Потоцький повідомляє владу Львова про придбання в Яна Сандурського прав на частину кам'яниці. Він просить не порушувати цих прав і виявити прихильність до відчужувача, натомість декларуючи готовність до взаємних послуг.

Краківський воєвода Щасний Потоцький повідомляє владу Львова про плановане весілля свого сина, красноставського старости, з представницею роду польного коронного писаря. Просить адресатів ушанувати своєю присутністю весільні урочистості, призначені на 29 травня 1689 року в Любліні.

Польний гетьман коронний Фелікс Казимир Потоцький запрошує волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського з дружиною на весільні урочистості своєї родички Єфрозини Гумецької з городельським хорунжичем Радецьким. Вінчання та весілля заплановано на масляну неділю в Сокальському замку.

Щенсний Потоцький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського взяти під опіку та порекомендувати судовим урядовцям у Львові свого колишнього пазументника, єврея Якуба, який після крадіжки у Кракові зазнає там труднощів.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про підготовку позову та пояснює, що з процедурних причин справа відбудеться лише після Великодня за участю повноважного представника. Автор листа також бідкається через теперішні звичаї шляхти, яка виявляє зневагу до сенаторського стану.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про внесення до белзьких гродських книг справи проти Станіслава Стадницького, старости радомицького. Однак це не дало результату через неявку обвинувачів до суду, але Потоцький висловлює готовність знову вжити юридичних заходів.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повторює своє прохання до влади Львова не чинити перешкод панові Потоцькому в отриманні чотирьох тисяч злотих із коронного скарбу. Запевняє у своїй прихильності до міста та додає, що доручив цю справу підскарбію коронному з метою виплати належної суми на найближчій комісії.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський повідомляє владу Львова про запланований швидкий приїзд короля і наказує зробити всі необхідні приготування до цього візиту. Він також звертається з проханням про прихильність до приватних справ, які від його імені владнає метрикант Кушевич.

Канцлер Миколай Пражмовський відповідає на лист львівської міської влади щодо вимог, висунутих військовими зі Свяченого союзу, пояснюючи, що вирішення цієї справи належить виключно до компетенції короля. Водночас він заспокоює райців, висловлюючи переконання, що вояки не вдаватимуться до насильства чи дій на шкоду Речі Посполитій.

Великий коронний канцлер Миколай Пражмовський закликає владу та поспільство Львова терміново ухвалити податки на сплату міських боргів і заборгованих видеркафів перед духовенством та шпиталями. У разі опору громади він уповноважує магістрат самостійно накласти та стягнути збори, наказуючи водночас зберігати внутрішню згоду в місті.

Луцький єпископ і великий коронний канцлер Миколай Пражмовський гостро картає міську владу Львова за бездіяльність під час кривавого нападу на єврейський квартал. Він наказує ув'язнити винуватців, дозволити поховання жертв і захистити вцілілих, застерігаючи від поширення хвилі насильства на християн.

Канцлер Миколай Пражмовський наказує старості Яну Вольфу справедливо розподілити тягар забезпечення львівського гарнізону між усіма мешканцями незалежно від віросповідання та юрисдикції. Він звертає увагу на необхідність видавати пайки відповідно до фактичної кількості вояків і пильнувати військову дисципліну, щоб запобігти утискам убогих.

Геронім Радзейовський висловлює жаль з приводу образи його честі владою Львова та повідомляє про прибуття до Любліна для врегулювання фінансових справ. Він звертається до райців із проханням негайно вислати повноважних представників із відповідними дорученнями для проведення переговорів.

Михайло Казимир Радзивілл дякує райцям міста Львова за надіслані привітання з нагоди минулих свят. У відповідь він висловлює взаємні побажання гараздів та здоров'я, засвідчуючи свою незмінну прихильність і готовність стати у пригоді.

Михайло Казимир Радзивілл дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані щорічні вітання. У відповідь гетьман висловлює взаємні побажання благополуччя і запевняє райців у своїй незмінній прихильності.

Мацей Казимир Регульський повідомляє владу Львова про призупинення розгляду міської справи з королівським скарбом у Радомському трибуналі та скерування її до реєктів. Він заявляє про готовність і надалі вести справу, радить надіслати уповноваженого представника, а також пропонує залучити юриста Ношкевича.

Ян Сапега запевняє владу Львова у своїй відданості справі завершення міських фортифікацій та повідомляє про лист до короля з проханням надіслати інженера й виплатити кошти через підскарбія. Він звертається до райців із проханням якнайшвидше передати монархові доданий лист.

Великий гетьман литовський Казимир Ян Сапега дякує руському воєводі за дотеперішню прихильність і б'є на сполох через трагічне становище та спустошення Литви внутрішніми міжусобицями. Він звертається по подальшу допомогу й порятунок з огляду на наближення варшавського сейму, а також переказує уклони руській воєводиній.

Марія Кристина Сапежина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри й дякує Янові Станіславу Яблоновському за прихильність та співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапегів. Вона також звертається з проханням передати надіслану для неї королевою посилку.

Ксьондз Адам Сарновський заспокоює президента Львова, що король Ян III Собеський відправив настирливого прохача і готовий справедливо вислухати доводи міської влади. Він також запевняє, що надав монарху надіслані магістратом пояснення на захист міста.

Коронний референдар Станіслав Сарновський підтверджує отримання сьомої частини позики для короля та надсилає львівським райцям королівську асекурацію на повну суму семи тисяч злотих. Водночас запевняє у вдячності монарха та у власній готовності заступатися за місто.

Станіслав Сарновський дякує владі Львова за готовність підтримати королівську скарбницю позикою та повідомляє про призначення скарбового писаря для узгодження з орендарями мит умов її погашення. При цьому він наголошує на умові, щоб поточні доходи та королівські виплати не вираховувалися із забезпеченої суми.

Ян Сєменський повідомляє Францішека Хвалковського про персональні дані офіцерів і радить йому щодо листування та прибуття до хоругви після Великодня. Він також запевняє адресата у своєму заступництві перед поручником на захист його честі й інтересів у таборі.

Ян Казимир Сєменський, не маючи змоги з'явитися особисто на податковий розрахунок, надсилає стольнику равському реєстри чверті через свого депутата. Він звертається з проханням про неупереджену і справедливу перевірку рахунків та виплату належних сум.

Ян Казимир Семенський виправдовує свою відсутність під час розрахунку з поборцею Тшцинським і надсилає підстолію равському зведені реєстри шести чвертей. Він просить адресата про неупереджений і справедливий розгляд під час перевірки рахунків та не брати до уваги виплати, здійснені іншим депутатам понад реєстри.

Казимир Станкевич звертається до президента Львова від імені потужицького старости щодо спору з нечесним орендарем Александром Конарським, який утік з орендованої крамниці, вчинивши розбій і завдавши збитків. Він просить від імені старости про справедливий розгляд справи та прихильність до його резидента Антонія Цеглярського.

Ректор Краківської академії о. К. Стемпковський направляє президентові Львова ліценціата права, рекомендованого на посаду міського синдика. Він також висловлює сподівання, що кандидат належним чином виконуватиме свої обов'язки відповідно до очікувань міської влади.

Войцех Тиравський подає Яношу Кеменю детальний звіт про триденну битву під Берестечком, що завершилася розгромом козацько-татарських сил і здобуттям їхнього табору. Повідомляє також про настрої шляхти, подальший похід короля на Київ та тривожні чутки про дії бранденбурзького курфюрста.

Войцех Тиравський подає Яношу Кеменю детальний звіт про перемогу королівських військ над козаками й татарами в триденній битві під Берестечком. Він також повідомляє про необхідність подальшого перебування при гетьманові Калиновському та переказує табірні відомості про втрати супротивника і настрої посполитого рушення.

Підканцлер Анджей Тшебицький дякує владі Львова за непохитну поставу під час облоги та відданість губернаторові Кшиштофу Гродзицькому. Він застерігає міщан від підступів шведських прибічників і закликає зберігати вірність законному монарху, обіцяючи натомість збереження та розширення міських привілеїв.

Підканцлер Анджей Тшебицький повідомляє владу Львова про згоду короля на надання місту в оренду акцизу та ратушних доходів за умови сплати ста тисяч злотих до кінця січня. Він запевняє райців у своїй підтримці та в уповноваженні скарбового писаря укласти відповідний контракт.

Єпископ Анджей Тшебицький повідомляє владу Львова про підтримку їхніх прохань перед монархом та про відіслання королівського рескрипту через доктора Анчевського. Він також запевняє у незмінній готовності надавати допомогу в справах, що слугують безпеці та благу міста.

Підканцлер Анджей Тшебицький звертається до влади Львова щодо заборгованості за сукно панові Зеделю. Згідно з волею короля наказує сплатити борг із доходів від міських оренд.

Анджей Тшебицький пояснює Бєгановському обставини розподілу сенаторських вакансій і запевняє його в королівській обіцянці майбутньої каштелянії. Він також закликає його здійснити тиск на владу Львова, щоб та терміново передала аванс із міської оренди на платню піхоті, яка обороняє Кам'янець-Подільський.

Єпископ Анджей Тшебицький повідомляє Миколая Бєгановського про попереднє надання кам'янецької каштелянії його родичеві Ґродзицькому. Він також торкається питання виплат із львівського акцизу та відсилає адресата у фінансових справах до підскарбія коронного.

Войцех Урбановський виправдовується перед руським воєводою за нерегулярне листування, спричинене подорожжю, і переказує почуті чутки про нібито бунт краківського каштеляна проти короля. Він також пояснює стан виконання доручених йому справ, зокрема закупівлі кробського сукна, та сповіщає про свій швидкий приїзд.