Каталог джерел

Маркіанопольський архієпископ Петар Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити асигновані кошти на покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайнє зубожіння та злигодні, яких вона зазнала під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Чарльз Пайп повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням боргу з єврейських боржників у Львові та про підготовку й передачу для нього суми у 2500 розмінних монет через посланця. Він також сповіщає про відрахування витрат і звіщає про свій швидкий від'їзд до Ґданська.

Чарльз Пайп просить Артура Форбса обговорити з паном Мейтлендом справу сфальшованого пергаменту та схилити його до накладення секвестру. Він також очікує звістки про їхню спільну думку з цього приводу.

Александер Пейт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення за вказівкою Джеймса Кармайкла двох грошових переказів на загальну суму 963 флорини. Він також звертається до адресата з проханням виконати подальші інструкції Кармайкла після отримання відправлень.

Джон Пейтон перепрошує львівського купця Артура Форбса за затримку з поверненням грошей, пояснюючи це браком якісної монети та відправленням наявних коштів до Торуня. Він просить про терпіння до найближчого ярмарку, обіцяючи розрахуватися за боргом і закликаючи адресата не звинувачувати в цій ситуації пана Мюррея.

А. Петрачинський повідомляє Артуру Форбсу про клопоти з ярославськими візниками, які вивантажили шість бочок австрійських кіс, відмовляються їхати далі та вимагають більшої платні. Він просить адресата ухвалити рішення і надати вказівки щодо подальших дій із перевізниками.

Г. Полетилова заступається перед президентом Львова за свого лакея Василя, просячи наказати тамтешньому пекарю негайно повернути належний борг.

Марія Понінська просить президента Львова Юзефа Веніно представити магістрату справу щодо надання воскобійні на час прийдешніх контрактів. При цьому вона запевняє, що негайно виведе звідти коней і залишить після себе лад, щойно місто розпочне розбирання споруди.

Владислав Понінський, підконюший коронний, закликає владу Львова сплатити заборгованість, накопичену під час перебування шведських військ під містом. Він наголошує, що тягар повернення міського боргу не може лягати виключно на вірменського суддю Юська Байкадовича, який виступив особистим поручителем.

Владислав Понінський повідомляє владу Львова про досягнуте в шведського короля звільнення міста від накладених контрибуцій та сповіщає про прибуття королівського дворянина. Він закликає магістрат до вдячності та прихильного розгляду висловлених вимог.

Войцех Портенс квапить львівського писаря Войцеха Зімницького щодо сплати боргу за п'ять бочок вина, надісланих рік тому. Він нагадує, що ризик транспортування покладався на одержувача, водночас висловлюючи готовність долучитися до витрат на стягнення відшкодування за заподіяну шкоду.

Ігуменя Елеонора Потоцька просить президента Львова Кароля Шмелінга захистити Стефана Ласковського від судових претензій лівського стольника Росновського щодо придбаної у монастиря кам'яниці. Вона наголошує, що Ласковський придбав нерухомість цілком законно та сплатив усі належні кошти, а тому не повинен зазнавати жодних судових вироків.

Пелагія Потоцька звертається до ректора львівського колегіуму єзуїтів із проханням виплатити Юзефу Кумановському належні кошти за фураж для російських військ із сіл Підтемне та Раковець. Вона пояснює, що уповноважила Кумановського стягнути кошти з боржників і врегулювати зобов'язання за її відсутності.

Ігнацій Потоцький звертається до влади Львова з проханням про швидке й справедливе вирішення суперечки з львівським підсудком Лосем щодо придбаної кам'яниці Осмольської. В обмін на сприятливий перебіг справи запевняє магістрат у своїй вдячності та готовності надати допомогу.

Ігнацій Потоцький вимагає від президента Львова Францішека Лоншана де Бер'є фінансової компенсації за примусовий постій російського генерала та офіцерів у своїй кам'яниці. Він наголошує, що через зайняття будівлі зазнав збитків, оскільки не зміг здати її в оренду під час контрактів, а його дружина була змушена шукати інше житло.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова підписати реєстр мулярів, поданий архітектором Урбаніком, та наказати цехмістрам вчасно вирядити їх на будівельні роботи. При цьому він запевняє у своєчасній оплаті ремісникам і висловлює свою вдячність.

Микола Василь Потоцький дякує магістрату міста Львова за надіслані вітання з нагоди Великодніх свят. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання гараздів, довголіття та благословення Воскреслого Христа.

Микола Василь Потоцький звертається до президента та магістрату Львова на захист ув’язненого сина та зятя, який переховується, свого покійного архітектора Бернарда Меретина, вимагаючи їхнього звільнення до часу розгляду апеляції. У разі відмови канівський староста погрожує надати їм особисту допомогу проти несправедливих дій міської влади.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова наказати цехмістрам прислати сумлінних мулярів для будівельних робіт, які наступного літа вестиме архітектор Урбанік. Він запевняє у своєчасній оплаті праці ремісників і висловлює вдячність за надану допомогу.

Михайло Потоцький вимагає втручання у справу невиданих невільників та єврея, взятого під поруку, наполягаючи на їхній видачі, поверненні шпигуна або селянина взамін. Він також повідомляє, що докладніші обставини справи розкриє пред'явник листа.

Михайло Потоцький звертається до президента Львова Рупінського з проханням позичити 500 червоних злотих на нагальні публічні потреби, гарантуючи їхнє швидке повернення з прибутків Коронного скарбу. Він також повідомляє про відправлення кількох людей для охорони скарбу та просить забезпечити їх провізією.

Волинський воєвода Михайло Потоцький застерігає владу Львова від самовільного ведення переговорів, листування та сплати викупів ворогу без погодження з польським командуванням. Він наказує місту негайно припинити ці дії під загрозою накладення в три- або чотириразовому розмірі вищих виплат за непослух.

Михайло Потоцький, воєвода волинський, висловлює солідарність із владою Львова щодо несправедливого канцлерського декрету, який порушує привілеї міста та коронні права. Він запевняє магістрат у намірі особисто заступитися перед королем і канцлером заради скасування невигідного вироку.

Гетьман Станіслав Потоцький висловлює застереження комендантові Високого замку у Львові через скарги міщан на неправомірні й обтяжливі військові екзекуції, які порушують гетьманські універсали. Він наказує припинити утиски бідного люду та повідомляє про з'ясування справи через присланого слугу Можейовського.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує комендантові львівського Високого замку Даніелю Гутторфу припинити стягнення обтяжливих повинностей з міста та передмість Львова, посилаючись на доданий лист короля Яна Казимира. Монарх звелів звільнити заслужене місто від тягарів зимових постоїв і задовольнити потреби замкової залоги з ухвалених станами ланових податків.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує ротмістрові Францішку Шеліговському нещадно придушувати бунти й сваволю у Львові, не зважаючи на жодні докори сумління. Він також повідомляє про дислокацію військ, наказує забезпечити фураж для підрозділу пана Альбарта та підготувати відправлення транспорту з амуніцією до Тлумача.

Станіслав Потоцький втручається у справу перед Александром Незабитовським у зв'язку зі скаргами Львова на незаконне стягнення податків і накладання військових тягарів. Гетьман наказує припинити утиски міщан, застерігаючи від заворушень, а також покликається на королівський універсал, що скасовує несправедливі ухвали сеймику.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує підполковнику артилерії безжально придушувати заворушення у Львові, повідомляючи про швидке прибуття з військом для покарання бунтівників. Він також доручає підготувати спорядження боєприпасів до Тлумача та докласти зусиль для усунення нестачі в артилерійських упряжах.

Гетьман Станіслав Потоцький наказує військовим депутатам, які стягують гіберну в Руському воєводстві, припинити побори з підльвівських сіл, котрі мають правові імунітети та не підлягають юрисдикції королівщин. Будь-які спроби обкласти ці маєтності гетьман обіцяє розцінювати як особисту образу.

Краківський воєвода Щенсний Потоцький повідомляє владу Львова про придбання в Яна Сандурського прав на частину кам'яниці. Він просить не порушувати цих прав і виявити прихильність до відчужувача, натомість декларуючи готовність до взаємних послуг.

Краківський воєвода Щасний Потоцький повідомляє владу Львова про плановане весілля свого сина, красноставського старости, з представницею роду польного коронного писаря. Просить адресатів ушанувати своєю присутністю весільні урочистості, призначені на 29 травня 1689 року в Любліні.

Якуб Претвич Гаврон, староста теребовлянський, надсилає владі Львова королівський лист та розписку за гроші, отримані за наказом монарха для низових козаків. Він просить адресатів владнати справу та видати відповідне засвідчення.

Мальборкський воєвода Ян Єжи Пшебендовський дякує львівським комісарам за попередні пільги та просить про повторне звільнення від гіберни знищеного пожежею містечка Кішпорк і двох затоплених сіл.

Регент Реміґіан Пясецький надсилає владі Львова лист, адресований львівським бригідкам, заміщаючи у цій справі коронного референдаря. Він радить у ньому схилити черниць до згоди з містом зі збереженням міських прав.

Станіслав Пясецький повідомляє Франциска Ґлоґовського про значну затримку жнив і сівби через нестачу обіцяних робітників, а також про неможливість закупівлі меду через брак коштів у орендаря Хаїма. Він також запитує про достовірні новини щодо воєнної загрози, щоб у разі потреби належним чином убезпечити зібране збіжжя.

Геронім Радзейовський повідомляє бурмистрові та львівським райцям про зусилля, спрямовані на якнайшвидше стягнення асигнати для повернення позичених містом коштів. Він просить владу Львова негайно вирядити до Ломжі уповноваженого представника з належною розпискою для отримання належної суми.

Геронім Радзейовський висловлює жаль з приводу образи його честі владою Львова та повідомляє про прибуття до Любліна для врегулювання фінансових справ. Він звертається до райців із проханням негайно вислати повноважних представників із відповідними дорученнями для проведення переговорів.

Коронний віцепрокурор Александр Радзішевський повідомляє бурмистра Львова Якуба Юзефовича про претензії ксьондза-декана львівського на приміську луку. Він викладає питання надісланих свідчень, формальних умов щодо міських меж і понесених витрат.

Александр Рейдт підтверджує отримання листа від Артура Форбса та повідомляє про здійснення дорученої виплати грошей, яку записано на рахунок його кузена. Також згадує про нинішні важкі воєнні часи.

Джон Рітчі повідомляє Артуру Форбсу про розмову з паном Гордоном, який заявив, що сплатить борг лише на ярмарку в Сокалі. Відправник передає вітання та сповіщає про свою швидку поїздку до Великої Польщі.

Антоній Ернст Розенау повідомляє Мацея Гайдера про переговори щодо сплати боргу та викупу застав у Львові, а також про чутки стосовно вступу доктора Вілька до духовного сану. Він запевняє адресата у своїй синівській відданості, просить про подальшу батьківську підтримку та передає вітання родині.

Шведський секретар військової комісії Ер. Роланд дякує львівським депутатам за намір подарувати йому турецьку шаблю під час сплати контрибуції в Ряшеві. Автор жалкує, що через від'їзд у гори проґавив нагоду особисто зустрітися та відповісти взаємною прихильністю.

В. Росновський звітує про продаж меду пану Маєрановському та труднощі, що виникли під час наповнення й доливання бочок. Повідомляє, що після отримання коштів і завершення угоди негайно прибуде на службу до воєводи.

Александр Росс повідомляє Артура Форбса про стан стягнення боргів із боржників у Львові, зокрема про отримання частини суми від Соломона та зволікання з боку Манка. Він також пояснює неможливість продажу в місцевого органіста та причини затримки з відправленням зібраних грошей.

Александр Росс просить Артура Форбса, який перебуває у Львові, підтримати Лоуренса Бірелла у вигідному продажу партії старих вин. При цьому він закликає подбати про прийнятні ціни, щоб оборудка не завдала йому надто великих збитків.

Коронний референдар Станіслав Сарновський підтверджує отримання сьомої частини позики для короля та надсилає львівським райцям королівську асекурацію на повну суму семи тисяч злотих. Водночас запевняє у вдячності монарха та у власній готовності заступатися за місто.

Станіслав Сарновський дякує владі Львова за готовність підтримати королівську скарбницю позикою та повідомляє про призначення скарбового писаря для узгодження з орендарями мит умов її погашення. При цьому він наголошує на умові, щоб поточні доходи та королівські виплати не вираховувалися із забезпеченої суми.

Ян Бенедикт Каччоліні оплакує несподівану смерть пані Вольфовичової та дякує Мацею Гайдеру за опіку над хворим челядником у Львові. Він також повідомляє про своє щасливе повернення до Кракова, весілля пана Петки, справи пана Клеменса та переказує вітання від родини.

Ян Бенедикт Каччоліні виправдовує перед Мацеєм Гайдером перерву в листуванні хворобою та численними роз'їздами й обіцяє незабаром виплатити 300 злотих боргу під час перебування у Львові. Він також повідомляє про призупинення виплати залишку належних коштів матері покійного челядника Яна Шміда доти, доки не будуть перевірені пйотрковські торговельні книги.

Войцех Свірзький звертається до бурмистра Львова з проханням стримати цеховиків від нападів на позацехового мечника, який мешкає в його садибі й не має коштів на вступний внесок до цеху. Автор нагадує, що регулярно сплачує чинш за міську землю, на якій розташована садиба, і просить залагодити цей конфлікт.