Каталог джерел

Ян Сєменський повідомляє владу Львова про направлення прохання про ласку до белзького старости та радить якнайшвидше домагатися підтримки у генерального регіментаря. Перед від'їздом до військового табору запевняє райців, що пам'ятатиме про справи міста.

Ян Семєнський дякує президентові Львова за побажання на Великий піст та повідомляє про кроки, зроблені для зменшення фінансового тягаря міста за січень. Він висловлює слова підтримки у знесенні негараздів і сповіщає про свій швидкий приїзд до Львова.

Ян Сєменський звертається до магістрату міста Львова з проханням надати вакантну після священника Вишньовського катедральну канонію отцю Пельчарському. Автор апелює до справедливості та покликається на багаторічні заслуги священнослужителя у митрополичій катедрі, а також на право патронату, належне міській владі.

Ян Сєменський закликає магістрат Львова надати письмове зобов'язання відзвітувати за легатом воєводи Матчинського, призначеним на очищення міських ровів, що дозволить зупинити судовий процес у Радомському трибуналі. Він нагадує про попередні податкові пільги, надані місту через його скруту, та радить врегулювати заборгованість із шеляжного податку на місці, у ґродському суді.

Ян Сєменський повідомляє магістрат Львова про призупинення позову в Радомському трибуналі у справі боргу після руського воєводи в обмін на надання надійного забезпечення (асекурації). Водночас він звинувачує міських райців в ухилянні від власних платежів і бездушному перекладанні податкового тягаря на найбідніших жителів.

Ян Сєменський підтримує клопотання священника Стриловського про вакантну львівську канонію після покійного священника Злоторовича, право надання якої належить львівському магістрату. Автор долучає своє заступництво до попередньої рекомендації белзького воєводи.

Ян Казимир Сєменський, не маючи змоги з'явитися особисто на податковий розрахунок, надсилає стольнику равському реєстри чверті через свого депутата. Він звертається з проханням про неупереджену і справедливу перевірку рахунків та виплату належних сум.

Ян Казимир Семенський виправдовує свою відсутність під час розрахунку з поборцею Тшцинським і надсилає підстолію равському зведені реєстри шести чвертей. Він просить адресата про неупереджений і справедливий розгляд під час перевірки рахунків та не брати до уваги виплати, здійснені іншим депутатам понад реєстри.

Ян Сєраковський повідомляє Станіславу Яну Яблоновському про спокійну ситуацію на прикордонні та відсутність татарської загрози, а також про заворушення під Ґданськом. Просить племінника про новини та про врахування його під час виплати заборгованої платні з огляду на наближення терміну сплати боргів.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Янові Зиверту розподілити 500 польських злотих, наданих із ласки королеви на викуп ув'язненої за борги Кшиштофової Бочковської. Половину суми належить виплатити військовому стражникові, а другу половину передати самій боржниці.

Гіларій Сіньйо звітує про вручення листів канцлеру та переказує його невдоволення через відсутність відповіді щодо квитівок. Він також інформує про перебіг судових справ у магдебурзькому суді та сповіщає про своє швидке повернення до Львова.

Миколай Сльонговський звітує руському воєводі про свої заходи у Гданську щодо отримання векселя на суму 6000 злотих із коштів гіберни. Він надсилає перший примірник векселя, отриманий від пані Матерової, та описує переговори стосовно зобов'язань пана Зеневи.

Александер Сміт повідомляє з Кенігсберга про тривале лікування ноги та про затримку судна з товарами Компанії через загрозу з боку турецьких піратів. Він також сповіщає про непевність щодо того, чи зможе судно з вантажем повернутися ще цього року.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Якуб Собєський звертається до отця Адама Зборовського з проханням зазначити потреби, пов’язані з приготуванням поминального обіду. Він прагне гідно прийняти прибулих гостей, як личить високому становищу покійного.

Якуб Собеський повідомляє отця Адама Зборовського про призначення жалобного богослужіння на ранок вівторка. Лист завершують традиційні формули прощання та підпис підчашого коронного.

Якуб Собеський висловлює співчуття о. Адаму Зборовському після смерті батька та запевняє в сумлінному виконанні заповіту й збереженні майна. Водночас він виступає проти наміру поховати покійного поза цвинтарем, наполягаючи на гідному похованні в костелі у Львові.

Руський воєвода Якуб Собеський дякує львівським райцям за пильність і турботу про безпеку столиці руських земель. У відповідь на їхній лист він виряджає до Львова загін піхоти з наказом охороняти будинок Боруца та співпрацювати з міським магістратом.

Якуб Собеський висловлює співчуття львівським райцям через конфлікти з архієпископом та повідомляє про надсилання листа із закликом до миролюбного або судового розв'язання спору без насильства. Він також сповіщає про наказ видати позови проти євреїв.

Воєвода Якуб Собеський радить львівським райцям відмовитися від апеляції та укласти негласну фінансову угоду з євреями у справі крадіжки в костелі св. Станіслава. Він також звертає увагу на безпідставні претензії ксьондза Лукаша на конфісковану кам'яницю та просить належно розмістити шпитальний легат покійного замойського декана.

Ян Сохацький надсилає табулярний витяг і просить адресата про посередництво перед коморником Франком або Білоруським у поданні клопотання про викреслення обтяжень із табулярної книги будинку. Він пояснює свою відсутність у Львові хворобою та судовим процесом із дружиною й пропонує за допомогу винагороду з суми, належної йому від графа Цвертса.

Львівський підчаший Марцін Стаміровський відповідає львівським райцям на лист щодо торговельних суперечок та обміну (фримарку) волами. У заплутаних і збережених лише фрагментарно поясненнях він згадує, зокрема, про оборудки, пов'язані з белзьким воєводичем і підкоморієм.

Казимир Станкевич звертається до президента Львова від імені потужицького старости щодо спору з нечесним орендарем Александром Конарським, який утік з орендованої крамниці, вчинивши розбій і завдавши збитків. Він просить від імені старости про справедливий розгляд справи та прихильність до його резидента Антонія Цеглярського.

Асесор Й. Ф. Стеткевич відповідає на заклик львівського магістрату щодо розрахунку за давніми заборгованостями, нагадуючи про попередній королівський декрет і про припинення торговельної діяльності після вступу на посаду в 1744 році. Він вказує на зазнані збитки та судовий процес щодо захопленого маєтку, закликаючи міську владу до порозуміння й просячи не завдавати йому подальших прикрощів.

Д. Штоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не належить до його компетенції. Він радить міській владі шукати справедливості, звернувшись до своїх безпосередніх зверхників.

Станіслав Сумський повідомляє про успішну зміну асигнати волоської корогви на Полісся та про фінансову угоду, укладену з корогвою пана Вільги. Також сповіщає про переведення жовнірів із сіл до Мостиськ, аби захистити підданих від надмірних тягарів і врегулювати питання збору фуражу та гіберни.

Станіслав Сумський звітує Яну Станіславу Яблоновському про заготівлю напоїв, посуду та запасів харчів. Повідомляє також про труднощі зі здобуттям риби й пошуки відповідної кватири у Львові.

Станіслав Сумський сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про купівлю гнідого коня до плуга та про відрядження гінця до Шкла з метою дізнатися про спосіб лікування хворого табуна. Після повернення посланця обіцяє відправити зазначену кількість коней на лікування.

Ян Тайнер повідомляє Артура Форбса про заплановане весілля з панною Терезою Хішувною, дочкою покійного перемишлянина. Він запрошує краківського купця взяти участь в урочистостях, призначених на 19 серпня 1685 року.

Ян Тайнер звертається до Артура Форбса щодо можливості отримати ґданські гроші для розрахунку, про що вже згадував його кузен Джакс. Він обіцяє прибути до Львова, щойно покращаться дороги, і просить надіслати відповідь до Самбора або Судової Вишні.

Джон Тейлор-молодший повідомляє Артуру Форбсу про надходження вантажу товарів із Вроцлава та плани відправити їх до Львова. Він також просить надати відомості щодо суми в п’ятдесят талерів, якої вимагають краківські босі кармеліти.

Джон Тейлор-молодший від імені господаря підтверджує отримання листів від Артура Форбса й повідомляє, що їх зміст буде взято до уваги. У приписці він передає прохання пам'ятати про закупівлю до ста каменів неочищеної селітри.

Джон Тейлор-молодший підтверджує отримання листа, передає вітання від родини та пана Чалмерса. Також повідомляє про проїзд кур'єра, який везе королю звістку про здобуття Варадина.

Кароль Тарло дякує владі Львова за привітання та прихильність з нагоди обійняття посади підканцлера коронного. Він запевняє у своїй відданості місту й обіцяє підтримувати його інтереси та львівських делегатів, які перебувають на сеймових засіданнях у Варшаві.

Підканцлер коронний Кароль Тарло закликає владу Львова невідкладно виконати рішення третейського суду у спорі між брацлавським воєводою та львівським міщанином Лясковським. Він наголошує, що ця ухвала була винесена за згодою обох сторін, а подальше зволікання з виконанням шкодить справедливості та репутації магістрату.

Ян з Дрогомирів Трублаєвич переказує львівському магістрату волю підканцлера коронного про необхідність прислати до Варшави міського синдика на час засідань комісії, яка розглядає справи міст. Автор пояснює, що через велику завантаженість роботою в Коронній канцелярії він не зможе самотужки представляти всі інтереси Львова, хоча й запевняє у своїй постійній підтримці та відданості.

Підканцлер Анджей Тшебицький дякує владі Львова за непохитну поставу під час облоги та відданість губернаторові Кшиштофу Гродзицькому. Він застерігає міщан від підступів шведських прибічників і закликає зберігати вірність законному монарху, обіцяючи натомість збереження та розширення міських привілеїв.

Підканцлер Анджей Тшебицький повідомляє владу Львова про згоду короля на надання місту в оренду акцизу та ратушних доходів за умови сплати ста тисяч злотих до кінця січня. Він запевняє райців у своїй підтримці та в уповноваженні скарбового писаря укласти відповідний контракт.

Єпископ Анджей Тшебицький повідомляє владу Львова про підтримку їхніх прохань перед монархом та про відіслання королівського рескрипту через доктора Анчевського. Він також запевняє у незмінній готовності надавати допомогу в справах, що слугують безпеці та благу міста.

Підканцлер Анджей Тшебицький звертається до влади Львова щодо заборгованості за сукно панові Зеделю. Згідно з волею короля наказує сплатити борг із доходів від міських оренд.

Ув'язнена у львівській ратуші Ядвіга Тищинська благає бурмистра та райців про звільнення з-під варти з огляду на наближення пологів. Пропонуючи майнове забезпечення в рахунок боргів, вона застерігає, що дальше ув'язнення призведе до смерті її та ненародженої дитини.

Валентій Урбановський повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про труднощі з доправленням файфра до Львова та про затримку в отриманні обіцяного сукна. Він також згадує про непевні розрахунки за волів і про майбутній сеймик у контексті запланованої комісії.

Валентій Урбановський сповіщає гетьману про наймання зі Сілезії флейтиста (файфра), ціни на інструменти й сукно в Лешні, а також про неприємності з батьком, який перехопив панський лист. Дописані на берегах інструкції Яблоновського наказують утриматися від купівлі інструментів і категорично відмовитися від сукна від познанського воєводи.

Валентій Урбановський повідомляє воєводі про труднощі зі стягненням коштів від пана Вольського та про умови позики, висунуті паном Бартолді. Очікуючи в Торуні на пошту, він просить вказівок щодо отриманих грошей і подальших дій.

Валентій Урбановський повідомляє руському воєводі про марне очікування в Торуні на поручника для отримання асигнати та врегулювання фінансових справ. Він також інформує про домовленості, досягнуті з паном Бартольді та паном Вінарським щодо виплати й погашення суми частинами в Ґданську.

Валентій Урбановський повідомляє про повернення з Торуня до Свеця й заявляє про готовність перевезти гроші власними кіньми. Він також інформує, що кошти від пана Бартолді очікують на перерахунок у Гданську, де пан Вінарський чекає на подальші розпорядження.

Міхал Урбанський повідомляє владі Львова про успішне вирішення доручених трибунальських справ і застерігає від надання позик і товарів військовим. Крім того, він порушує питання коштів на ремонт приміських доріг і мурів, сповіщаючи про свій виїзд на судовий з'їзд у Літовищах.

Василь Устрицький просить львівський магістрат передати справу пана Крупінського проти пані Домінікової з синами та священника Стефана Вишинського до суду першої інстанції. Він обґрунтовує це необхідністю допиту місцевих свідків, доставлення яких до Львова призвело б до втрати часу та значних труднощів.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє Яна Яблоновського про невдачу своїх клопотань при королівському дворі у Кракові та дякує за опіку, яку той надавав досі. Він просить воєводу виявити терпіння й утриматися від раптового відібрання оренди в Лашках, обіцяючи зустрітися особисто під час з'їзду у Львові.

Мацей Юзеф Устрицький просить Яна Яблоновського не віддавати оренду маєтку іншій особі до оголошеної комісії, зазначаючи, що раптове відібрання оренди завдасть йому відчутних збитків. Він заявляє про готовність особисто порозумітися і надалі тримати оренду на повне задоволення воєводи.