Каталог джерел

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Перемишльський єпископ Антоній Винницький засновує та затверджує молодіжне (парубоцьке) братство при церкві св. Миколая у Старому Самборі. Документ наказує членам братства перебувати у християнській любові, побожності та послуху церковній владі під загрозою церковного прокляття.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Король Ян Казимир затверджує акт львівського старости Яна Мнішека, що підтверджує тестаментовий запис міщанина Семена Онуфрійовича про пожертвування фільварку на Підзамчі у Львові для спорудження церкви, монастиря св. Івана Богослова та друкарні. Документ звільняє заплановану фундацію від податків і міської юрисдикції та передає управління нею василіянам під проводом отця Симеона Семеновича.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

Король Ян Казимир підтверджує жителям і двору села Малехів, що є маєтністю львівського шпиталю вбогих, привілей Сигізмунда III Вази 1590 року, який дозволяє заготівлю будівельного та паливного лісу в рокитнянських лісах. Вирубування має здійснюватися без спустошення лісу та з відома кожного чинного львівського старости.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Львівський архієпископ Ян Тарновський на прохання місцевого пароха засновує та затверджує Братство Пресвятого Тіла Христового при парафіяльному костелі в Комарні. Документ визначає папські відпусти, а також статути й обов’язки членів братства, укладені за зразком римських та львівських правил.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою і Конгрегацією обрядів у клопотаннях про ухвалення рішення щодо культу Івана з Дуклі. Він також підкреслює важливість цієї справи для зміцнення благочестя серед місцевого люду.

Нотаріус Апостольського Престолу Іннокентій де Лаурентіс здійснює офіційний трансумпт булли папи Олександра VII від 1663 року, якою єпископу-електу нікопольському Єжи Ґедзінському дозволяється виконувати служіння львівського суфрагана та зберігати сан канцлера тамтешнього кафедрального собору.

Александр Меншиков звільняє маєтності Львова від повинностей і зимових військових постоїв, обіцяючи надати охоронну варту та наказуючи офіцерам припинити зловживання. Водночас він зобов'язує міську владу проводити торги й наказує мешканцям беззастережно приймати російські копійки від царських солдатів.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Станіслав Метельський повідомляє владу Львова про виплату львівському синдику суми у 30 червоних золотих на громадські потреби міста. Він звертається з проханням про безвідсоткове повернення цієї суми Францішеку Сольському після пред'явлення відповідного реверсу.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює фундацію Яна Собеського, забезпечену на маєтку Блудів, ерегуючи конвент і шпиталь боніфратрів при костелі св. Лаврентія у Львові. Документ інкорпорує костел до утримання ченців, а також врегульовує питання церковного імунітету та непорушності прав місцевої парафії.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує конвенту домініканців у Львові давніший привілей Сигізмунда III Вази щодо придбання ґрунту, званого Сикстівським, у доктора медицини Еразма Сикста. На документі збереглися підписи видавця і нотаріуса, а також пізніша позначка про внесення до львівських міських книг від 1790 року.

Якуб Мєшковський повідомляє львівського бурмистра та райців про наїзд людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Він просить негайно направити постраждалих до ґроду для огляду та фіксації ран, а також з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестації в замку.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує всі права, привілеї та вольності, надані місту Львову його попередниками. Зокрема затверджує коронаційний диплом Яна Казимира 1649 року та привілей, що зрівнює Львів у правах із Краковом і Вільнюсом.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує Янові Феліціану Куліковському та його правонаступникам права, привілеї, декрети й кордони щодо маєтностей села Скнилівок під Львовом, трансумуючи давніші надання польських монархів.

Миколай Михалевич повідомляє Яна Акніфа про відправлення тисячі талерів і просить їх отримати. Він також обіцяє остаточний розрахунок за рештою суми під час майбутнього ярмарку в Ярославі.

Папа Климент X повідомляє вірних міста та Львівської дієцезії про переведення кам'янецького єпископа Альберта на посаду львівського архієпископа, вакантну після смерті архієпископа Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та бути слухняними його розпорядженням.

Адміністратор Львівської архідієцезії о. Стефан Мікульський звертається до львівського магістрату з проханням надати належні приміщення для новохрещених євреїв, які масово помирають у тісноті та крайніх злиднях. Він застерігає міську владу від загрози спалаху моровиці та Божого гніву, водночас обіцяючи щотижневу фінансову допомогу для недужих із церковних коштів.

Документ короля Михайла Корибута Вишневецького врегульовує суперечки та заворушення між християнськими мешканцями та єврейською громадою обох синагог у Львові. Зокрема, встановлює формулу очисної присяги, яку складають перед призначеними королівськими комісарами у зв'язку з нещодавніми бунтами та втечею в'язнів.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський затверджує перенесення зруйнованого внаслідок нападів конвенту августинців із Галицького передмістя на Краківське передмістя у Львові. На підставі документа костел святої Анни разом із землями інкорпорується до ордену з дозволом на будівництво монастиря, зі збереженням прав місцевої парафії.

Кшиштоф Мінасович повідомляє Артура Форбса про відправлення через племінника належної тисячі злотих, а також боргу Давида Краузе на ярмарок у Торуні. Перепрошує за недотримання терміну виплати в Гданську через брак безпечної нагоди й дякує за терпіння.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує ординацію колегії лавничого суду міста Львова, ухвалену спочатку в 1618 році та затверджену Яном Казимиром у 1658 році. Цей акт санкціонує внутрішні статути, літургійні обов'язки та звичаї львівських лавників магдебурзького права.

Мацей Міровський звертається до воєводи Яна Станіслава Яблоновського з благанням про фінансову підтримку та виплату заборгованих грошей за багаторічну службу й витрати на садівника. Він також сповіщає про проблеми з паном Тетілі та заступається за робітника, що обслуговує карети, який уже тривалий час не отримує платні.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує львівській катедральній капітулі право на отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп, первісно надане Владиславом Ягайлом і підтверджене королем Александром.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує сольтису Петру Пилевичу та іншим вибранцям із села Губичі довічне володіння вибранецьким ланом і двома ділянками поля. При цьому він звільняє їх від подимного та інших повинностей, надаючи право користуватися ґрунтами та виготовляти напої для власних потреб.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує статут та артикули цеху шевців у Львові, трансумуючи давніші королівські привілеї. Регуляції стосуються, зокрема, правил ремесла, спільної цехової скарбниці, а також прав польських і руських ремісників.

Волинський воєвода Анастасій Мьончинський запевняє Яна Яськевича у заходах, вжитих перед підскарбієм та луцьким бурграфом задля захисту його посади суперінтенданта від зазіхань пана Загоровського. Він також звертається з проханням надіслати розрахунки щодо мит та належних повернень.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує містечку Підгороддя трансумований локаційний привілей короля Сигізмунда Августа на магдебурзькому праві. Він гарантує міщанам непорушність їхніх давніх прав і звичаїв, зокрема права варити та шинкувати пиво, захищаючи їх від утисків юрисдикції рогатинського старости.

Каєтан Млодецький висловлює вдячність львівському магістрату за підтримку його кандидатури на посаду препозита львівської катедри на випадок вакансії. Просить райців про офіційний запис прихильних до нього голосів до радницьких книг.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує грамоту короля Яна Казимира, що схвалює дарування фільварку на львівському Підзамчі, здійснене міщанином Семеном Онуфрієвичем. Цей запис призначався на зведення церкви й монастиря св. Івана Євангеліста східного обряду разом із друкарнею.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Львівський староста Ян Мнішек повідомляє львівських райців, що розгляд їхніх скарг на бургграфа відкладає до свого повернення з Варшави. Водночас він запевняє магістрат у підтримці міського кандидата на посаду товмача та у повазі до традиційних прав міста в цій сфері.