Каталог джерел

Пріор монастиря домініканців Божого Тіла у Львові дає розписку львівським райцям в отриманні чотирьох брил воску, заповіданих монастирю за тестаментом міщанином Мартином із Вишні, і звільняє їх від будь-яких подальших претензій. Документ складено й засвідчено публічним нотаріусом Миколаєм із Битома у львівській ратуші.

Лавники міста Львова посвідчують, що коваль Якуб продав Янові Бреннеру частину своєї міської парцели за суму чотирнадцять кіп грошів. Документ гарантує покупцеві вічне й спокійне право на володіння, користування та вільне розпорядження придбаною землею.

Лавники міста Львова підтверджують, що Йокуш Чипсер продав і поступився своїм наріжним будинком, розташованим навпроти цвинтаря Пресвятої Діви Марії, львівському міщанинові Петрові Чанферу. Продавець гарантував покупцеві повне право володіння нерухомістю в її давніх межах, а також захист від правових претензій.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Лавники міста Львова посвідчують зречення та відчуження шевцем Павлом півлану ріллі біля гори св. Юра на користь львівського міщанина Кальтарноса. Продавець гарантував покупцеві та його правонаступникам непорушність володіння ґрунтом під міською юрисдикцією.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Кардинал Джордано Орсіні, єпископ Альбано та Великий пенітенціарій, папською владою дозволяє вдові покійного Яна Чорнпаха з Краківської дієцезії вільно обрати відповідного сповідника. Обраний священник отримує право вислухати її сповідь та уділити належне відпущення гріхів.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Папа Мартин V доручає сандомирському деканові оголосити про відлучення від церкви (екскомуніку) львівських міщан за напад на клірика Марка з Косцяна, доки вони не відшкодують збитків потерпілому та не вирушать до Апостольського Престолу по розгрішення. Він також наказує під загрозою церковних кар примусити можливих свідків події дати свідчення.

Михайло на прізвисько Зинко Сочевич, солтис у Чишках, за згодою дідича Яна Димитровського продає і надає кметю Янові на прізвисько Гарма Ланґетер солтиську корчму разом із пляцом, городом і лукою на магдебурзькому праві в обмін на щорічний чинш та визначені оплатні зобов'язання і повинності. Корчма звільняється від обов'язку військової виправи, яку бере на себе солтиство.

Шляхта Львівської землі та Жидачівського повіту укладає союз із радою та міщанами Львова для захисту прав, порядку та спільного суспільного блага. Документ зобов'язує обидві сторони протидіяти беззаконню, грабункам і кривдам, а також гарантує участь львівських райців у шляхетських з'їздах.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

Документ містить останню волю тяжкохворої шляхтянки Анни Куліковської, яка відписує конвенту домініканців у Львові 60 гривень та дві селянські садиби в селі Передримихи. Цей запис призначено на вічні меси та річницю за упокій душі заповідачки та її покійного чоловіка.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Барбара Мітульчина заявляє перед львівським ґродським судом, що квитує отримання 90 гривень і відступає королівський млин перед Галицькою брамою у Львові на користь Мартина Тлустого та його дружини Малґожати під вадієм 300 гривень. Правочин посвідчує генеральний староста руський і подільський Станіслав із Ходча разом зі свідками.

Станіслав із Ходча, каштелян львівський і староста генеральний руський, засвідчує продаж та зречення прав на королівський млин перед Галицькою брамою у Львові Якубом Завішею та Анною Важною на користь Мартина Тлустого та його дружини Малгожати за суму триста гривень. Продавці передають млин разом із давнім привілеєм та зобов'язуються захищати й звільняти покупців від будь-яких претензій третіх осіб.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові викупити третю частину млина перед Галицькою брамою з рук Маргарити, вдови мірошника Мартина Тлустого, та її дітей. Доходи з млина мають слугувати задоволенню потреб капітули та вікаріїв зі збереженням королівських прав.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Ректор дякує магістрату за привітання. Кандидат Беллі повинен ще вдосконалювати освіту; ректор волів би відправити іншу особу, але погодиться, якщо місто наполягатиме на своєму виборі. Хвалить підтримку академічної школи.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Генеральний офіціал львівський Ян Дрогобич здійснює трансумпт угоди 1499 року, укладеної між кустошем львівських францисканців Валентієм та плебаном Яном із Чишок, на прохання тодішнього плебана Бернарда Колачека. Ця угода врегульовувала питання заборгованих снопових десятин, участі у витратах на ремонт греблі та розподілу прибутків від вилову риби у ставі в Чишках.

Бурмистр і райці міста Львова вирішують межово-майнову суперечку, присуджуючи спірні луки на осушених ставах у Замарстинові Мартину Шенґреґеру та спадкоємцям Бернарда Тички. Селянам із Замарстинова наказано вічне мовчання через відсутність документів, які б підтверджували їхні права на ці ґрунти.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові призначити законного прокуратора для представництва її самої та її підданих перед усіма світськими судами Королівства Польського. Монарх гарантує вічну чинність усіх юридичних дій, вчинених цим повіреним.

Канонік Станіслав зі Львова, діючи за повноваженням графа Латеранського палацу Павла де Бланка, призначає клірика Яна, сина Юрія зі Львова, публічним нотаріусом і звичайним суддею. Після прийняття присяги на вірність документ надає призначеному повні повноваження укладати автентичні правові акти.

Земський суддя Миколай Ташицький і підсудок Ян Слабош засвідчують, що Ян Язвецький відступив і записав усі свої спадкові маєтності в Язвці Фридерику Калінському з Дзєнтни. Новий власник отримав повне право вступу у володіння маєтком і вільного розпорядження ним.

Король Сигізмунд I Старий надає львівській митрополичій капітулі село Гонятичі на праві спадкового володіння з детальним описом його меж. Окрім того, він звільняє село та його мешканців від усіх земських повинностей і військових походів, підпорядковуючи його церковному імунітету.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та відновлює для бурмистра, райців і міщан Львова всі дотеперішні права, привілеї, вольності, імунітети та звичаї, надані місту попередніми монархами і ним самим.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову Пекарський млин разом із так званою третьою міркою та всіма прибутками за Краківською брамою, звільняючи його від можливості викупу монархом. Документ включає млин під виключну міську юрисдикцію магдебурзького права у Львові.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям Львова ділянку над Полтвою перед Краківською брамою під будівництво водяного млина для їхнього приватного вжитку. Документ передає міській владі повну власність, усі доходи з млина та цілковиту міську юрисдикцію над ним і мірошником, вилучаючи їх з-під юрисдикції старости.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Станіслав Борек, діючи як суддя-комісар краківського єпископа Самуеля Мацейовського, приймає зречення Марціна Слапа та урочисто вводить Станіслава Сломовського на посаду пароха парафіяльного костелу в Дзялошицях. Він наказує вікаріям і парафіянам визнати нового плебана, виявляти йому належний послух і передавати всі належні прибутки.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.