Каталог джерел

Король Людовик Угорський наказує урядовцям і митникам у Польщі та Угорщині уможливити купцям і жителям Русі вільний проїзд після сплати належного мита. При цьому він забороняє чинити їм будь-які безправні перешкоди чи завдавати шкоди.

Князь Владислав Опольчик дякує жителям та урядникам Руської землі за дотеперішню вірність і звільняє їх від складеного йому омажу та присяги. Водночас він повертає їх під безпосереднє правління короля Людовіка Угорського.

Волоський воєвода Мірча дозволяє купцям зі Львова, Польщі та Литви вільно торгувати у своїх володіннях після сплати належного мита. Дозвіл поширюється на обіг товарами із суворою забороною вивезення срібла.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Король Владислав III Варненчик дозволяє райцям і поспільству міста Львова пред'являти міські права, імунітети та привілеї виключно перед своєю королівською величністю. Тим самим він звільняє місто від обов'язку показувати ці документи воєводам, каштелянам, старостам чи іншим урядникам Королівства Польського аж до часу свого особистого прибуття до Львова.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Папа Юлій II повідомляє короля Александра Ягеллончика про призначення Бернарда Вільчека львівським архієпископом замість переведеного до Гнєзна архієпископа Анджея. Він закликає монарха оточити нового пастиря та його архідієцезію королівською опікою й прихильною підтримкою.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський здійснює облату й транссумпцію документа примаса Яна Латальського з бреве папи Павла III від 1538 року. Акт підтверджує вилучення братів жебручих орденів у Королівстві Польському з-під юрисдикції дієцезальних єпископів і забороняє порушувати їхні привілеї.

Краківський війт і лавники на прохання львівського писаря Павла Щербича посвідчують чинний у Кракові звичай обрання колегії сорока мужів, до якого апелював королівський декрет для Львова. Згідно з краківською практикою, двадцятьох членів обирають цехмістри з-поміж купців, а ще двадцятьох визначають купці з-поміж цехової старшини за участі одинадцятьох лавників.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Папа Урбан VIII доручає апостольському нунцію в Польщі затвердити й надати сили вічної тривалості фундації, забезпеченню та міському управлінню шпиталем св. Єлизавети у Львові з огляду на судову суперечку, що точиться з львівським архієпископом. Водночас він застерігає, що священнослужителі, призначені для уділення таїнств хворим у шпиталі, щоразу повинні отримати попереднє схвалення ординарія.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

Аудитор Апостольського палацу Кшиштоф Відман видає декрет у спорі між львівською катедральною капітулою та орденом домініканців щодо управління майном шпиталю св. Лазаря у Львові. Акт формально сповіщає сторонам ухвалу про скасування чинної інгибіції на основі апеляційної процедури.

Папа Інокентій X сповіщає короля Владислава IV про переведення венденського єпископа Миколая на Львівське архієпископство, овдовіле після смерті архієпископа Станіслава. Він закликає монарха огорнути нового митрополита та довірену йому Львівську церкву королівською прихильністю й опікою.

Львівський архієпископ Константин Липський підтверджує та поновлює ерекцію Братства Пресвятого Сакраменту при львівській катедрі, трансумуючи апробаційний документ апостольського нунція Опіція Паллавічіні від 1681 року. Надає братству статути, юрисдикційні повноваження для його сповідників та сорокаденний відпуст за виконання визначених побожних практик.

Папа Пій XI, прихиляючись до прохання архієпископа Юзефа Більчевського, надає прелатам і канонікам Львівської митрополичої капітули латинського обряду право носіння прелатського строю з рубіновими відзнаками, фіолетового мантелету, а також персня поза відправою святої меси.