Підтвердження королем Сигізмундом I привілеїв, що скасовують мито в Коломиї для львівських міщан

Сигізмунд, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, пан і дідич Русі, Пруссії тощо. Оголошуємо змістом цієї грамоти всім, кому про це належить знати, як нещодавно перед нами на раді точився спір і суперечка між шляхетними та славними Яном Снятинським з Оглоґоча [Оґлендова?] і Прокопом зі Зджова [Iozdzow] з одного боку, спадковими орендарями снятинського мита й поселенцями маєтностей нашої королівської скарбниці, та бурмистром і райцями нашого міста Львова з іншого боку, через коломийське мито. Згадані бурмистр і райці доводили, що вони та жителі Львова жодним чином не зобов’язані сплачувати це мито, і щоразу, коли спільно через [дії] отих Яна і Прокопа їх змушували сплачувати те, чого вони платити не повинні, а також коли снятинське мито стягувалося з тих-таки львів’ян інакше, ніж було б справедливо, вони стверджували, що мають на це грамоти та привілеї, з яких випливає, що згадане мито в Коломиї має бути скасоване, а також як належить сплачувати снятинське мито. Коли ж ті самі Ян і Прокоп заперечували проти цього, доводячи, що вони та їхні попередники володіли і володіють правом збирання такого мита, райці ж відповідали, що як колись у давнину, так і дотепер це вимагалося незаконно, через неможливість протистояти могутності орендарів. Вислухавши доводи й відповіді обох сторін, ми постановили й наказали пред’явити нам оригінальні документи, на які посилалися ті самі райці. Пред’явлені ж були разом [з іншими?] такого змісту: Ми, Ян з Чижова, краківський каштелян і староста, намісник найяснішого господаря нашого, короля Владислава в Королівстві Польському, визнаємо й оголошуємо всім і кожному зокрема, теперішнім і майбутнім, кому про це належить знати. Що коли нині разом із вельможними та шляхетними Петром Одровонжем зі Спрови, воєводою львівським [руським], Яном з Тенчина, серадзьким каштеляном, Яном з Ржухівців, галицьким паном, Миколаєм Паравою з Любіна, галицьким і снятинським старостою, Генриком Миколаєм з Гологорів та шляхетним Михайлом Мужилом з Бучача, коломийським і снятинським старостою, а також усіма іншими старостами й панами, які перебувають на Руській землі, ми проводили генеральний з’їзд у Коломиї, де особисто з’явившись, славетні райці міста Львова діяли перед нами та всіма вищезгаданими панами у справі мита, яке шляхетний пан Михайло Мужило, вищезгаданий коломийський староста, наказав встановити, і яке через сваволю було там кимось надмірно накладено на загальний тягар купцям, усупереч правам і давнім звичаям. Бідкаючись таким чином, вони врешті привели перед нас багатьох шляхетних панів і коломийських райців, які всі одностайно і відкрито визнали й заявили, що згаданого мита за правом бути не повинно, оскільки воно встановлене всупереч праву і звичаю, і споконвіку його там ніколи не було. Ми ж, почувши це й ґрунтовно дослідивши справу, визнали за доцільне вчасно цьому запобігти, щоб подальше [...] стягнення цього мита не перейшло у вічний звичай і право. Тому за нашим вироком і згаданих панів, а також силою й авторитетом нашої згаданої королівської влади, яку ми здійснюємо та виконуємо, постановляємо й наказуємо, щоб зазначене мито, встановлене в Коломиї паном Мужилом, було цілком скасоване ним самим і кожним його наступником, коломийським старостою, ким би він не був. Згідно з цим звичаєм усі без винятку громадяни та жителі міста Львова разом із належними їм екіпажами, возами й перевезеним лісом, а також інші купці навічно не мають вносити чи сплачувати жодного мита з будь-яких речей, товарів і всякої худоби, так щоб ті, хто прибуває та від’їжджає, проїжджаючи через Коломийське староство, були вільні й звільнені від будь-якого мита навіки, і жодне мито ніколи не має там установлюватися. Щодо мита ж, про яке мова йтиме нижче, силою нашої королівської влади і за вироком згаданих панів постановляємо, щоб зберігався давній звичай, тобто належить дотримуватися того, щоб згадані райці та решта міщан не були зобов’язані платити такого мита і не більше ніж: від воза, навантаженого волами, — шість грошів, від воза, запряженого двома кіньми, — чотири гроші, від незапряженого або ненавантаженого вола — один квартник, а від коня, що йде порожнем, — так само один гріш /денарій/, з риби ж, яку там перевозять, хоч би якого вона була виду, ніхто не зобов’язаний нічого давати чи стягувати, оскільки до цього вони не зобов’язані. Тому тобі, шляхетному Михайлу Мужилу, коломийському старості, і твоїм теперішнім наступникам, нашою королівською владою, а також владою вельможних панів і всієї ради наказуємо, щоб ви згаданих райців, їхніх співміщан і вищезазначених жителів непорушно зберігали в цьому нашому вироку та постановах згаданих панів, як і маєте зберігати, а з решти вищезгаданих тварин і худоби збори стягували, і в нічому постанов зазначених панів не порушували й не ламали. А щоб діяти обачніше, для засвідчення грамоти підвішено нашу малу печатку та печатку пана Одровонжа. Діялося в Коломиї, другого дня святої Схоластики, діви, Року Божого тисяча чотириста сорок четвертого. Який же Михайло Мужило з Бучача в пред’явленому в Коломиї документі [заявив] усім і кожному зокрема, теперішнім і майбутнім, кому про це належить знати: Що коли нині на згаданому генеральному з’їзді в Коломиї перед вельможними та шляхетними панами Яном з Чижова, краківським каштеляном і старостою та намісником найяснішого господаря нашого короля в Королівстві Польському, Петром Одровонжем зі Спрови, львівським воєводою, а разом із ним генеральними старостами решти Руської землі та іншими шляхетними панами, які там зібралися, перед ними згідно зі заведеним звичаєм особисто славетні й розсудливі пани райці міста Львова виклали причини своїх скарг, що подавалися жителями тамтешніх країв, про те, що мито, якого здавна ніколи в Коломиї не вживалося, було тут встановлене; де з них і окремих жителів цього міста, а також з інших таке мито стягувалося всупереч законам і давнім звичаям, представивши там же відкрито нотаріусів, численних свідків, шляхетних панів і багатьох інших гідних довіри осіб, які всі відкрито стверджували, що такого стягнення мита за правом бути не повинно, оскільки ні за давніших часів воно ніколи ніким не встановлювалося, ні споконвіку ніколи там не сплачувалося. Зваживши та почувши це на цьому зібранні, згадані пани присудили, у судовому вироку висловили й наказали, щоб зазначене мито було скасоване і ані нами, ані будь-ким після нас чи нашими наступниками навіки не бралося і не стягувалося. Тому ми пообіцяли й вірно поручилися за нас і наших наступників перед вищезгаданими панами райцями, усіма і кожним зокрема жителями їхнього міста та передміщанами, які прямують і повертаються через згадане наше Коломийське староство, що звільнимо їх від будь-якого мита й митного збору з тих самих райців та їхніх поїздів, з усілякими товарами і всім лісом, і ані нами, ані нашими нащадками жодне мито з будь-яких речей не буде навіки вимагатися і стягуватися, хіба що востаннє там жодним чином не визнавалося. Щодо встановленого ж мита, через яке між нами був спір, ми пообіцяли за вироком згаданих панів у всьому нами і нашими наступниками за давнім звичаєм вічно так дотримуватися, що згадані райці, жителі та всі громадяни зобов’язані будуть платити як мито лише і не більше ніж: від воза, навантаженого волами, — шість грошів, від воза, навантаженого різними кіньми, — чотири гроші, від ненавантаженого, тобто вільного або незапряженого вола — один квартник, а від коня, що так само йде порожнем, — так само руський гріш, і не більше. Обіцяємо також із риби, яку там перевозять, хоч би якого вона була виду, нічого не вимагати й не стягувати, натомість їхні жителі мають бути від цього вільні й справедливо вільні від будь-якого остраху сплати, і платити не зобов’язані й не змушені. На міцніше свідчення всього цього нашу печатку підвішено до цього документа. Діялося і дано в Коломиї в понеділок, у день святої Схоластики, Року Божого тисяча чотириста сорок четвертого. Бачачи ж ці вищевписані документи цілими, неушкодженими, скріпленими королівською печаткою, а також з огляду на спільну раду баронів і урядників та владою королівського надання законно виданими, вписані вище привілеї, як з королівської волі, так і королівським авторитетом надані, а також те, що за змістом законно постановлено щодо митних зборів, визнаємо гідними зміцнення та підтвердження, і в них та щодо них згаданого бурмистра й райців утверджуємо й затверджуємо. Постановляємо, що ці мита мають сплачуватися або не сплачуватися так, як зазначено у змісті вищевписаних документів, накладаючи навіки силою цієї грамоти мовчання на згадане місто щодо того коломийського мита, і щоб винятково нове мито збиралося та стягувалося не інакше, ніж це міститься у священних листах, аж до непорушного викупу маєтностей нами або нашими наступниками; після здійснення чого бажаємо, щоб королівська влада була вільною у розпорядженні тими маєтностями та підтвердженими тут митами, як це видасться справедливим і необхідним, однак завжди зі збереженням права райців і нашого. На свідчення чого до цієї грамоти підвішено нашу печатку. Дано в Корчині, у найближчий вівторок після свята святого Мартина, Року Божого тисяча п’ятсот дев’ятого, а правління нашого року третього. [Канцелярська примітка праворуч:] За доповіддю преосвященного пана Яна Ласького, коронного канцлера / Сигізмунд король підписав / Павло, канцлер [?]

Sigismundus Dei gratia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie, Prussie etc. dominus et heres etc. Significamus tenore presencium quibus expedit universis. Quomodo dum nuper senatum coram nobis differentia controversiaque verteretur inter generosos et famosos Ioannem Snyathinski de Oglogocz et Prokopium de Iozdzow ab una thelonei hereditarie Snyathinensis bonorum nostre regalis camere tenutarios et colonos partibus ab una, et proconsulem ac consules civitatis nostre Leopolien[sis] partibus ex altera, occasione thelonei Colomiensis theloneo autem huiusmodi se et incolas Leopolien[ses] ipsi proconsul et consules minime obligari exponebant, et quetheotantine [= quotienscunque?] communiter le causam per ipsos Ioannem et Prokopium ad illud, quam non debeat, solve[n]dum theloneumque Snyathinense aliter quam equum esset, ab ipsis Leopolien[sibus] exactum esset, affirmantes scripta et super id habere munimenta, e quibus constat theloneum id in Colomya deponendum et constitutum, qualiter Snyatinense sit solvendum, quibus dum ipsi Ioannes et Prokopius contradicerent, allegarentque se et antecessores suos in possessione percepte huiusmodi thelonei fuisse et esse. Consulibus vero replicantibus sicut aliquando antea, sic et hactenus, in et exactum id fieri, quam potenciam tenutariorum non valentes resistere, certaturque nos ambis eorum propositis et responsis decrevimus et mandamus munimenta coram nobis produci originaria, ad que ipsi consules se referrent. Producta vero erant cum [aliis?] sub tenore: Nos Ioannes de Czyzow Castellanus et Capitaneus Cracoviensis, locumque serenissimi domini nostri regis Vladislai in regno Polonie tenens, Recognoscimus et significamus universis et singulis presentibus et futuris, quibus nosse opus est, Et cum nunc cum Magnificis et Generosis Petro Odrowansch de Sprowa palatino Leopolien[si], Iohanne de Tenczschinze [=Tenczin] castellano Siradiensi, Iohanne de Rzuchowcze domino Haliciensi, Nicolao Parawa de Lubin capitaneo Haliciensi et Sniatynen[si], henrico Nicolao de Gologori et generoso Michaele Mulylo de Buczaq capitaneo Colomyen[si] et Snyatynen[si] ceterisque omnibus capitaneis et dominis in terra Russie consistentibus conventionem generalem in Colomya celebraremus, ubi personaliter constituti famosi consules civitatis Leopolien[sis] agentes coram nobis et predictis dominis universis de theloneo quod per generosum dominum Michaelem Murylo [=Mulylo] capitaneum ac predictum Colomien[sem] institui iussisset, et ab maio ibidem nimium per quempian datum esset, et in communem aggrava[ti]onem mercatorum contra iura et antiquas consuetudines, dictusque huiusmodi conquerens statuentes denique amplures nobiles dominos et partes consules Colomien[ses] coram nobis qui omnes concorditer publice recognoverunt et professi sunt theloneum prefatum de iure esse non debere, Quomodo contra ius et consuetudinem esset institutus et ab eterno nunquam ibi fuisset. Quod nos audientes et rem ipsam plenius perscrutantes, cogitavimus iam grandevi in tempore obmovere, ne successiva... ipsius thelonei exactio perpetuam in consuetudinem et ius subolescet. Quocirca ex decreto nostro et predictorum dominorum et ex vigore atque autoritate nostra regia prefata, qua fruimur et utimur statuimus et precipimus predictum theloneum per dominum Murylo Colomye positum fore totaliter deponendum per ipsum et per quemlibet eius successorem capitaneum Colomien[sem] quemcunque fuerit. Cuius consuetudinis universis et singulis civibus ac incolis civitatum Leopolien[sis] cumque vehiculis, curribus ac lignagio intrare ad corum subvectatis omnium et ceteris mercatoribus nullum theloneum a quibuslibet rebus mercantiis et animalibus universis in perpetuum fore erogandum recipiendum, Ita quod presentes et recedentes per capitaneatum Colomien[sem] pertranseuntes, liberi ab omni theloneo esse debent et soluti in eternum, neque aliquod theloneum ibidem unquam esse erigendum; de theloneo vero autem de quo mittitur infra erat statuimus autoritate nostra regia et ex decreto dominorum predictorum mea antiquam consuetudinem ibi servari, ita videlicet quod observandum quod predicti consules et in se neque cives ceteri tale theloneum dare tenebuntur et non magis de curru bubus onerato sex grossos, de curru vero onerato equis cum duobus quattuor grossulos, de bove libero aut vacuo quadrante unum grossulum, et de equo quoque libere ineunte similiter unum grossulum /denicales/, de piscibus autem ibidem perducendis cuiuscunque generis sint nemo eorundem quicquam dare nec recipere tenetur quoniam neque ad id non sunt obligati. Quare sibi generoso Michaeli Murylo capitaneo Colomyen[si] et suis successoribus qui pro tempore fuerint, vigore nostro regio et magnorum consulum et senatus universorum quatenus predictos consules de eorum concives incolas prefatos de talios circa hoc decretum nostrum et dominorum memoratorum statuta illabatos conservare et conservare debeatis et de ceteris prefatis animalia pecora solvenda et dominorum predictorum in nullo infringere et violare. Cautius autem facere presumatis secretum nostrum et dominorum Odrowansch memoria appensum est testimonium litterarum. Acta Colonye secunda die Sancte Scolastice virginis Anno domini Millesimo quadringentesimo quadragesimo quarto. Cuius quidem Michael Murylo de Buczaq statuentis in Colomye instrumentis et singulis presentibus et futuris, quibus nosse opus est, Quum nunc in prefata generali Colomye convocatione per magnificos et generosos dominos Ioannem de Czyzow castellanum et capitaneum Cracovien[sem] ac locum Serenissimi domini nostri regis in regno Polonie tenentem, Petrum Odrowansch de Sprowa palatinum Leopolien[sem] et secum cetere terre Russie capitaneos generalem ceterosque nobiles dominos constitis, coram eis pro strata consuetudine personaliter famosi et circumspecti domini consules civitatis Leopolien[sis] proponentes causas querimoniarum eorum que ex incolarum inhabitatoribus in partibus his inferrentur. Theloneum vero theloneum ab antiquo nunquam consuetum hic Colonye institutissimum. Ubi ab eis et singulis indigenis civitatis eiusdem et a ceteris theloneum duceretur huiusmodi exigerentur contra iura et antiquas observancias producentes ibidem publice notarios testes plurimos nobiles dominos et alios ammultos fidedignos qui omnes manifeste asseruerunt talem thelonei misionem de iure esse non debere, Cum nec in pretactis temporibus unquam id per quempiam statutum, nec ab eterno ubi unquam datum fuisset. Quod predicti domini concesso celebrantes advertentes et audientes decreverunt et in iudicio diiudicant expresserunt et edixerunt, prefatum theloneum esse deponendum neque nos neque per quempiam post nos aut successores nostros in perpetuum fore recipiendum et exigendum. Quare promisimus nos et fideliter sponsimus pro nobis et successoribus nostris prefatis dominos consules, Omnesque et singulos eorum civitatis inhabitatores et suburbanos per memoratum capitaneatum nostrum Colomien[sem] pergentes et regredientes ab omni thelonei et canone thelonei facere supportatos ab ipsis confulutibus aut ab eorum conductibus universis, cumque mercibus et lignagio integris per nos, nostrosque posteros nostros nullum theloneum a quibuscunque rebus in perpetuum exigendi et recipiendi, nisi id nuper ibidem nequaquam fore fatendum, de theloneo autem statuente de quo mittitur inter nos contentio erat promisimus ex decreto predictorum dominorum omnimodum per nos et successores nostros circa antiquam consuetudinem perpetuo taliter fore tenendum, ut predicti consules et ipsorum inhabitatores et cives universi non modo solvere pro theloneo obligabuntur et non magis de curru bubus onerato sex grossulos, de curru onerato diversis equis quattuor grossulos, de bove vero non onerato seu libere aut vacuo quadrante unum grossulum, ac de equo similiter similiter libere ineunte similiter grossulum Ruthenicales, et nil plus. Promittimus quoque de piscibus ibidem perducendis cuiuscunque generis sint nihil quicquam requirere et recipere, sed eorum incolas in eis fueratutos erunt iuste de ipso metu[?] quoque solucie et dare tenebuntur nec tenentur. In quorum omnium firmius testimonium sigillum nostrum est presentibus appensum. Actum Colomye et datum secunda feria die Sancte Scolastice Anno domini Millesimo quadringentesimo quadragesimo quarto. Quibus suprascriptis munimentis visis sanis non viciatis et sigillo regio tam quia de communi concilio baronum et prefectorum et autoritate conferendi Regiumque et legittime emanatis, scripto privilegia suprascripta tam loquentibus regiis tamquam autoritate regia concessum, quin etiam hoc quod denitancy [=denarii?] nomini thelonei in contextu tenore legitime misso data roborandi et confirmandi, et in eis ac circa ea proconsulem et consules predictos conservandum duximus et confirmamus, decernentes quod thelonea illa se solventur non solvantur et prout supra scriptis litterarum munimenta continent, civitatis predictis quo ad eam thelonei predicti Colomien[sis] spationem silentium imponendo, tenore presencium mediante in perpetuum, et quod dumtaxat theloneum novi aliter quam littere sacre continent exigere percipereque debeant usque ad illibatam bonorum exemptorum per nos vel successores nostros faciendam, qua facta autoritatem liberam esse volumus regiam in illis bonis ac theloneis hic confirmandum ut vissum equitati et necessitati videbitur exponere, Iure tamen semper consulibus ac nostro semper salvo. Harum quibus sigillum nostrum est appensum testimonio litterarum. Datum Corczin feria tertia proxima post festum sancti Martini Anno Domini Millesimo quingentesimo nono Regni vero nostri Anno Tercio. [Nota kancelaryjna po prawej:] Ad relationem reverendissimi domini Ioannis de Laszko cancellarii regni / Sigismundus rex subscripsit / Paulus cancellarius [?]