Привілей короля Сигізмунда I Старого, що підтверджує Львову привілей Казимира Ягеллончика на щорічні ярмарки

В ім'я Господнє, амінь. На вічну пам'ять про подію. Оскільки життєво важливою справою є [...] назовні, ах, звичаєм королів і князів, наших предків, є і вельми належить бути, щоб те, що [...] або має тривати довгий вік часу і залишатися у повсякчасному відомі осіб, довіряти їхній пам'яті пам'ятками писемності та хартіями вірогідних мужів. Тому ми, Сигізмунд, з Божої ласки король Польщі, великий князь литовський, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, ленчицької, куявської, руської та прусської володар і спадкоємець і т. д., сповіщаємо змістом цього документа всім, кому це належить, теперішнім і майбутнім, які матимуть про це знання: Що з'явившись перед нами, вірогідні й улюблені нашої Величності бурмистр, райці та лавники львівські [представили] привілей на давні права, другий [на] дозвіл на щорічний ярмарок, а третій на утримання водотоку та збереження рову перед нашою величністю, хоча привілей цього надання аж ніяк не зазнав шкоди, але в якійсь своїй частині забруднений, доки цілком ясний і дійсний сам по собі. Оскільки однак у ньому ж [...] виявляється, що містить певні різні звичаї, як вище викладено. Коли забезпечений чи дійсний існував, пред'явлений поспільством або землею львівською, вони заявили, що прагнули, аби змінений щорічний ярмарок у цьому нашому місті був утверджений і зміцнений, і що могло б це статися за згодою і волею краківських купців та інших, з якими вони радилися; де виклали, що, користуючись з'їздом їхніх ярмарків, дуже корисно було б цей ярмарок затвердити перед ними; прагнучи ж наша [Величність] цьому зарадити, розглянула привілей їхній, представлений нам в оригіналі, [...] вірогідний і вічний, що містить у певних пунктах такий зміст: „В ім'я Господнє, амінь. На вічну пам'ять про подію. Оскільки серед благ людської природи ніщо не вважається гіднішим пам'яті, ніж справне користування діяннями, щоби вчинки людей закріплювалися в знаках письма, щоб [...] не мали звичаю з плином часу надто легко зникати й занепадати. Тому ми, Казимир, з Божої ласки король Польщі, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, ленчицької, куявської, великий князь литовський, а також Русі, а також хелмінської, ельблонзької та поморської володар і спадкоємець, чинимо явним змістом цього документа всім, кому це належить, теперішнім і майбутнім, які мають про це дізнатися, у який спосіб серед інших наших справ спрямовуємо турботу нашого розуму на ту опіку, щоб міста наші під нашим пануванням розвивалися у своїх багатствах і належно примножували свої користі. Бажаючи тому поліпшити становище нашого міста Львова, встановлюємо у згаданому нашому місті Львові щорічний ярмарок кожного року: перший на кожне свято Святої і Нероздільної Трійці, який триває і триватиме до неділі після Богоявлення Господнього [Трьох Царів], а другий щорічний ярмарок на кожне свято святої Агнеси, що триває два тижні безперервно, для відвідання всіма купцями, будь-якого стану, становища, статі чи рангу людьми, що займаються купецькими товарами та іншими речами будь-якого роду, вічно й назавжди. Постановляючи, щоб кожен, хто товари до згаданого нашого міста Львова привезе, як на своїх возах, так і на інших, і для купівлі прибуде, їм дозволено було підходити до наших яток і відходити, хіба що були б такі, кому закони не дозволяють; а ті, хто свої товари під час згаданого свята складуть, повинні їх вивезти, і свобода вивезення буде перед ними відкритою, зберігаючи однак права мита і міщан на згаданий щорічний ярмарок [...] щодо складання возів після свята на складі [...] місто засноване й осаident/локоване, де товари не будуть затримані і видається, що надто загального львівського складу не дотримуються з усіма застереженнями, але товари їхні у Львові мають залишатися, і до жодного складу вони не будуть змушені складати, і нехай продають у ятках і перед належними особами у львівських містах і селах, не сплачуючи жодного складського мита. Але оскільки такого роду [...] є загальний львівський склад, що купці звичайними митними шляхами і шляхами львівського складу, щоб ані з суспільної користі, ані з митної від усіх купців права наші не вимагалися, хочемо, щоб вільним правом, як здавна заведено, речі в країні на публічній дорозі та на королівських і звичайних битих шляхах будь-де звідти [перевозилися]; жодному купцеві, звідки б він не прибував і яких би товарів та маєтностей власником не був, що прямує на генеральний склад або на львівські ярмарки, особисто беручи участь у торгівлі, ані добрим коням, ані жодним речам ніхто не важився чинити насильства або шкоди на його утиск; а хто на підставі нашого привілею для такого роду купців не занехає опіки над їхніми купцями, у землях наших львівських призначаються, щоб там покупці або купці за згодою війта і суду міста Львова виявлялися в набутих речах цих же купців. Так само, щоб купці зі Львова не вирушали через торг до своїх ярмарків до Кам'янця або через Галич на Волощину чи прямуючи кудись інде, у жодному місці вищезазначеним чином не були затримувані; ці купці нікому не відповідатимуть проти їхніх позовів, хіба що в Кам'янці, Теребовлі, Галичі та Коломиї, де купців приймають, чиї позови розглядаються на практиці і переслідувані будуть ці купці, щоб позивачам на них відповідали в одному й іншому місці за магдебурзьким правом. Через що, підкоряючись нашим порядкам із Сандомира, Любліна або будь-де набута річ буде виявлена в маєтностях [дворах] у Львові з усіма їхніми описами дібр, або вам не буде відмовлено, але в присутності всіх нехай суперечка буде допущена, і там-таки перед судом цього міста магдебурзького права позивачам вони повинні будуть так само відповідати. А купці на непридатних землях і численних полях та польських нафтових степах, де не знаходять і лук не косять і не стинають, подібно під час переходу їхніх товарів не потребують [...] ані залякування, але для їхніх отар і худоби нехай мають сіно і пасовища вільні, як здавна, без жодної данини й угоди, на чагарниках однак тільки навколо укріплення, а не на диких пасовищах, далі маючи справу з паном, купуючи за свої товари пасовища. Якщо ж хтось учинить якусь шкоду на луках, або лукам в особі його, і бачачи збитки, завдані від розважливих мужів, або відведення води зі страхом, заподіяне іншому, після підтвердження цьому ж дідичеві за таку шкоду на людях його річ, яку буде знайдено, має бути сплачена тим, хто отари жене. Постановляємо також, щоб жоден із купців, які прибувають до установлень львівського складу, не обминав товарами королівського чиншу: продаючи сукно, полотно та інші вимірні речі, також і вино, нехай сплачують належне за мірою вина, і не продає сукно за вищезгаданими цінами [...] щоб купці могли як шинкувати, так і продавати вино. Крім того, постановляємо, щоб інші ятки округу князів були відкриті для великих і малих купців, вільно мають продавати, коли вина збирають відкрито і повсякчас за звичаєм вивозять; також гості постійно від жодного з купців не вимагали мита на вагові речі, [...] як мито від перцю і прянощів міг би стягувати, щоб усі прибулі чужоземні купці могли вільно продавати за своїм уподобанням. Крім того, у Чернівцях, у Ризі на ярмарках або за Кам'янцем, Луцьком невимірні речі [...] нехай не продаються, але в штуках і стосах повинні продаватися. Так само всі сукна [...] і прості або провінційні польські за один лікоть нехай продаються; тканини, бархани, полотна [...] за один лікоть нехай продаються під час щорічного ярмарку. [...] Після закінчення ж щорічного ярмарку кожен купець на загальному складі свої товари нехай продає за давнім звичаєм, на вагу і на визначеній лаві. Більше того, місту також не даватимуть там, де їхній обов'язок не сягає. І перець не повинен продаватися, хіба що [...] протягом 10 тижнів дасть, щоб жоден із прибулих купців товарів під час ярмарків манівцями не обминав, а місто нехай купує для своїх потреб. Постановляємо також, щоб купці, які вивозять сукно до Молдавії, на Русь або кудись інде поза Львів, для сплати мита далі не їхали, ніж повинні скласти на львівському складі. Подібно всі волоські купці поза Львів [...] щоб на львівському складі за сукна сплачували. Бо завдяки таким з'їздам міщани наші вправляються в торгівлі товарами, а загальним складом торгівля не повинна сковуватися. Хочемо також, щоб жоден купець товарів, куплених на складі або під час ярмарку, не продавав на місці, але вивозив із міста, до чого здавна зобов'язані дрогобицькі [...]. Щоб отже весь порядок залишився збереженим і купцям, які прибувають на львівський ярмарок, котрі сюди прибудуть і зупиняться, за правом ярмарків чинилося правосуддя, яке міщанам зазвичай надається; а ті, хто не користується ярмарками у Львові, зобов'язані будуть сплатити мито [...]. Постановляємо, щоб купці з польських земель, які свій шлях здавна до Львова через Сандомир мають, а також до Галича вільний прохід мали під мурами замку поза мурами; жоден купець із цієї причини нехай не зазнає кривди від консулів, але нехай будуть допущені на міські ярмарки, де за свої блага сплатять мита, без застави та без ув'язнення [...]. Так само, щоб львівські купці не послуговувалися обманом інших міст і через ці хитрощі [...] не продавали в місті Львові, за винятком кушнірів зі Львова, які кунячими та іншими шкірами вільно торгувати зможуть. Оскільки ж у справах миру преосвященний у Бозі отець архієпископ львівський та вельможний Станіслав із Ходча, воєвода руський і староста галицький, містам і міщанам цю постанову уклали для згоди [...], цій постанові надаємо повної сили нашим статутом і королівським авторитетом [...]. І тому ми, бажаючи їхню вірність і непорушне дотримання прав нагородити особливою ласкою, підтверджуємо щорічний ярмарок і місту Львову інші давні права підтверджуємо [...]. На свідчення чого наша печатка була підвішена при свідках. Діялося і дано в суботу після октави Тіла Господнього, Року Божого тисяча чотириста сімдесят другого. У присутності преподобного у Христі отця, пана Яна, єпископа перемишльського, а також вельможних, шляхетних і достойних: Станіслава з Ходча воєводи каліського, Добєслава Кміти з Вішнича люблінського, Яна Амора з Тарнова, Яна Фелікса з того ж Тарнова віслицького, Станіслава Лянцкоронського сандомирського, Пйотра з Браниць брестського каштелянів, Якуба з Дембна канцлера Королівства Польського і старости, Ярослава Спитка з Ярослава підкоморія, Рафала з Ярослава старости львівського, Збіґнєва з Олесниці сандомирського, Пйотра з Ожарова влоцлавського підкоморія двору і секретаря Королівської Величності, та багатьох інших вірогідних свідків. Дано через руки вельможного Якуба з Дембна, канцлера Королівства Польського і старости краківського, нам вельми любого». Ми ж, Сигізмунд король, визнаючи викладений привілей справедливим і вельми корисним для королівської гідності, а місто наше Львів бажаючи ще щедріше прикрасити під щасливим скіпетром нашим, визнали за справедливе згадану постанову ласкаво прийняти й відновити, як і змістом цього документа приймаємо, відновлюємо і затверджуємо з певного відома й особливої ласки, підтверджуємо і надаємо вічної сили, постановляючи, щоб обидва щорічні ярмарки в цьому нашому місті в мирі утримувалися і святкувалися на вічні часи. На свідчення чого наша печатка до цього документа була підвішена. У Львові, найближчого вівторка після свята святого Мартина [13 листопада], Року Божого тисяча п'ятсот дев'ятого, а нашого правління року третього. У присутності там преподобних у Христі отців, а також вельможних, шляхетних і почесних: Бернарда архієпископа львівського, Анджея [єпископа] перемишльського і підканцлера королівства нашого, Спитка з Ярослава каштеляна [краківського?], Миколая з Кам'янця воєводи і старости краківського та гетьмана військ коронних, Миколая Гардзіни з Любранця каліського, Ярослава з Ласька ленчицького, Миколая Фірлея з Домбровиці люблінського і Станіслава Кміти з Вішнича руського воєвод, Яна Заремби з Калинови познанського і Єжи [...] каштелянів, Яна Ласького коад'ютора вічного гнезненської церкви і канцлера Королівства Польського, Кшиштофа з Шидловця підкоморія [...], Яна Латальського препозита гнезненського і Пйотра Томицького архідиякона краківського, секретарів наших, та багатьох інших вірогідних свідків при вищезазначеному. Дано через руки того ж преподобного отця, пана Яна Ласького, коад'ютора гнезненської церкви і канцлера Королівства Польського. [Підпис:] Ян Глінський [...] канцлера Ласького.

In nomine Domini amen. [Ad] perpetuam rei memoriam. Veluti atque vitalis res est, [lucratui?] exterius, heu maiorum nos reges et principes solere, et longe debere, que vel pro[...] / vel longiua temporis etate durare et in frequen[ti] notitia personarum extitere debent, ad ipsorum habitus literarum monimentis bellulisque fidedignorum commendare. Proinde nos Sigismundus Dei gr[aci]a rex Polonie, magnus dux Lithwanie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, / rie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Russie, Prussieque dominus et heres etc. Significamus tenore presencium quibus expedit vniuersis presentibus et futuris horum notitiam habituris. Quia venientes coram nobis Celsitudinis nostre fidedigni et dilecti proconsul, consules et scabini / Leopolienses priuilegium super jura antiqua, alterum [super] fori annui indultum, tertium vero pro fautu aqueve cursu et manutentione fossati deberent coram serenitate nostra, tametsi eiusdem concessionis privilegium nec minime quidem laborant, verum aliquis sui in parte conspurcatis quousque plana / luendum et validum a sese. Quia tamen in eodem [...] aliquis variis consuetudinibus continere probatur, ut prefensum est. Cautis quando vel valitatis vixerit, trivialis vel terre Leopolien[sis] producte exposuerunt alterata annuale forum in ipsa nostra civitate consolidari et corroborari / voluerunt, illos id fieri posse cum consensu et voluntate mercatorum Cracoviensium et aliorum ipsos consulere vbi exposuerunt nundinis eorum uti conventus ipsum forum consolidari coram eisdem nostra esse perutile providere cupiens privilegio eorundem nobis originaliter producto penetravit illud tera et fidedi / emptoriam et perpetuam certis modis tenorem continens: In nomine domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Cum inter humane nature comoda nihil dignius memoria habeatur q[uam] gestorum expeditus usus, vt actus hominum litterarum apicibus perhempnentur, ne / euidentur ne lapsu temporis facillime decidere et corruere consueverint. Proinde nos Casimirus Dei gr[aci]a rex Polonie, necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyavie, magnus dux Lithwanie, Russieque ac Culmen[sis], Elbingen[sis] et Pomeranie dominus et heres. Notum facimus / tenore presencium quibus expedit vniuersis presentibus et futuris presencium notitia habituris. Quomodo inter alias occupaciones nostras circa curas ad hoc studium mentis nostre extendimus, vt ciuitates nostre sub nostro regimine in suis facultatibus prouenirent et commode debite au / geantur. Volentes itaque ciuitatis nostre Leopolien[sis] condiciones facere meliores, in dicta ciuitate nostra Leopolien[si] annale forum singulis annis primum pro festo quolibet sancte et indiuidue Trinitatis, quod stat et durabit per dominicam epyphaniarum deursum, Aliud vero forum annale pro / quolibet festo sancte Agnetis per duas septimanas continue duraturum, ab omnibus mercatoribus, cuiuscunque status conditionis, sexus vel gradus hominibus, manubus mercaturas et alias res cuiuscunque generis existant statuimus exercende, perpetue et in evum. Decernentes vt quicunque / merces ad dictam ciuitatem nostram Leopolien[sem] adduxerint, tam suis veiculis tam aliis et emendi gra[tia] amiserint, fenistras nostra accedant et receedant patiantur, nisi tales sint quos iura non permittent, et qui merces suas tempore festi predicti deposuerint, eas extrahere debent et extrahendi facultas eis / patebit, iuribus tamen thelonei et ciuium annale pro festo predictum [...] super depositione vehiculi post festum super deposito geheszk [geheczk?] ciuitas esse fundata et locata, vbi merces non recidentur, videnturque nimium depositum genitale Leopolien[se] non servant, omnibus re/feruanciis, sed merces suas in Leopoli residere, nec vlla deposicio deponere cogantur et vendant fenestrum intra et competentes personas in ciuitatibus Leopolien[si] et villas intra quolibet theloneo deposito non persoluant. Sed quia huiusmodi de [...] / est depositio generalis Leopolien[sis], q[uod] mercatores per vias vsuetas thelonei et depositio Leopolien[si] ne de fructu voluminis de fructu publico et theloneales omnibus mercatoribus iura nostra exigantur jure libere vt alias ab antiquo et recepta volumus, vt res terra in stratu pu / blico et vijs regalibus atque vsualibus vspiam exillis, nemini mercatores ab vnde cumque venientes et cuius mercium et boni existat, ad depositum generale aut ad nundinas Leopolien[ses] transire in personis mercatus homines exiuerint equos bonus aut quibusdam rebus quis / vim sibi aut rei vsque preiudicio presumat, quod qui sub priuilegio nostro mercatoribus huiusmodi ad eorum mercatorum per tales non tationi non negligat, in terris nostris Leopolien[si] segnantur, vt ibi emptores vel mercatores de consensu aduocato et iudicio ciuitatis Leopolien[sis] in eisdem mercatoribus adqui / siuis reperitur. Similiter ne mercatores de Leopol[i] vadant versus per forum ad mercatus eorum versus Camyenyecz vel per halicz in Valachyam aut alibi tendentes aliquo in loco modo premisso non ferentur, qui mercatores, nemini contra eos causant quinlibet respondeat concutit / nisi in Camyenyecz, Treboula, Halicz et Colomyya, vbi mercatores recipiunt, ad quas emutes existit ex actiones pro experientia instare eosdem mercatores sequentur, quod de se querulantibus in altero vt iure maydeburgensi responde concurrent. De qua parendo mercatores / nostris racionibus Sandomiria, Lublin aut vbi res acquiri reperiator palatijs ad Leopoli omni bonis eorum professionibus vel aut vobis non assentietur, sed ad presencia omnium lide admittantur ibi eciam de se querulantibus coram iudicio ciuitatis eiusse mei maydeburgen[si] / teneantur respondere secundum eciam. Et mercatores sterilium et meultis locis et campis alis naftarijs polachi vbi non inueniatur nec prata secantur et falcastrant? similiter in eis mercium transitus eorum non opu[s] fenixibus et perterrihis, sed eorum armentis fenum / libere prout ab antiquo habeant pascua, absq[ue] omni dacione et depactac[i]o[n]e in merica tamen solum per vrbem non autem in feris vlcibus pasture vltuerius cum domino habendo eorum merces pro pascuis comparent. Cuius vero quis aliquod damnum in pratis fecerit, / aut pratis in personam eius et videndo per homes passa a prouidis aut aque pellen[da] alteri terrore illatione foret, cum approbacion[e] exline eidem heredi pro huiusmodi damno in homines illius rem qui repertus fuerit soluturis fore abrenuntiat per ipsum armenta ferunt. / Statuimus eciam vt nullus mercatorum ad depositas machinas Leopolien[ses] venien[dum] m[er]ces defrau[den]t censum regalium pannum, telam et alias res mensurabiles vina quoque vendendo censum non dunt vt in vini mensuram neque vendat panni fuisset antedictis ata / mis aduanso atiltante precio cum anno vel [immo?] in toto fore omni quolibet mercatores possint tam vina viride et vendere. Porro nos statuimus fenestra alie districta ducum recipi in maestrum magis aut parue omnibus mercatoribus, libere debens ad vendend[um] / cum vina compiar palam et omni bora more instrumen[to] euehendam eciam hospites stubiliter nullas mercatorum rementium in theloneum exigentes res ponderabiles cum talibus prout eciam tangales instrum[en]tum clamemo percipere poterat teloneo pipere / fari habebat et ipsas res aromatheas ad applicatum [circa?] qui omnia protracte hospites mercatores non talente libere vendere possi[n]t pro paffe et calamus aromatice et hoc [...] vnde me pendere per hospites libere vendere solum beneplacitum eorum. Super vel / Czernowiczi ad Rysum ad nundines vel extra Lapide, Luczavi res non rimabiles pailando non vendantur, sed eorum torvis et sathyris vendi debebunt. Item omnia paneru[m] tannina percutiunt et simplicium aut provincialium polonie per vnam larem vendatur, / Cuchiles alte barecham tela porrogiri per vnum lore[m] vendentur, durante foro annali. De salego per durum Chuysna, Velamona de Lana, alij Swoyaze per dua personem vel lanterbehemina? cum prosequto diua[?] papiri vini teza, teperato vero prete annali / quolibet mercator in deposito generali negociacione extente res suas vendat, secundum consuetudinem antiquam et salatu in pondere et tabula signata. Ceterum etiam euidam et ciuitate non dabunt ubi ad eorum non extenderit. Nec piper veni debiat, nisi / tributu per offualem tantum ad 10 septimanis dabit ait vt nullus mercatorum adueniens banes aut res via tempore nundine per aduenerint per vias et recipiant ciuitates et emant, pro necessitate alia ciuitatis potera possunt comparare. Statuimus etiam vt / mercatores superiorem pannu in madesia in Calichiam aut alibi post Leopolim ad passum venderent pro solucion ad illa lea vim et offusum depositio vltra no[n] ire debent vt in deposito Leopolien[si] vnum deb[ent] Similiter mercatores vniuersi valachi ac eam passum post Leopolim / pro solucion vrserunt hoc jupatores partes eandem non soluant partes ad foros superiores, vt in deposito Leopolien[si] pannos soluant eciam alterius? Nam per tales instaciones ciuibus nostris visitatis exercent negociaturs bona vt inplicis tenebuntur theloneo et / depositione generali impediri m[er]caturam. Volumus eciam vt nullus mercatores merces in deposito aut tempore nundinarum comparatas in loco vendas sed de ciuitate ducat, cum qua tenantur ab antiquo Drohobiczensem de vellari mercatoria bona per thelonearius in prede / ferantur ex aliqua ovon pro ciude thelonearios excipiatura, qua arestari mercatores apud quemvis repperiuntur, ed vt thelonearios non mercatoribus vper differencias aquam, eorum consulibus de iusticia experientur, vt igitur omnis manet forme et incolata ad ipsam nundinas / Leopolien[sem] conuenis fas presentibus his presentibus mercatoribus qui ad nundinas Leopolienses venient et ibidem moram fecerint prout debent secundum iura nundinarum fieri debet iustitia aque ciuibus fieri solet et non mundinis vtentur in Leopolien[si], tenebuntur theloneum soluere et / exula afflicti mero sint thelonearij qui ipso tempore non in Leopol[i]. Statuimus vt mercatores glese pensis polonie, quam iter suum ab antiquo vsus Leopolim habet super Sandomiria ducura eciam haliez liberi ab aliquibus temporibus habuerud vsum vs sub castro mauri extra mural / nullas mercator iure hoc per anni bona fieri aut verenter aduersus eos consules non obstan[tibus] ex quibus huiusmodi habebunt, sed ad nundinas ciuitatis admittantur, ad quas bona sua eciam ibidem solu[turi?] thelonea, [...] pignoribus nec carceri videntur nec feni habeatur auxi iure / admonicione instan[ti]bus contra veltres consuetudinem vltra. Item vt super mercatores Leopolien[ses] labore mendacio de alijs ciuitatibus non vtentur nec per hanc astutiam [...] eadem ciuitas (racione qui tempore mendacii dati in ciuibus obseruata) preuilegio et / reqm laborem eorum in prouehon pellium Leopolien[sium] non vendant in ciuitati Leopolien[si] excepto labore Liuiano qui cum pellibus ffoynis et bland alijsque eorum aduerbiis pelliperarij vtentur et easdem libere vendere poterunt. Verum quia reueren[ti]a in rebus pacis donique d[om]i[n]e / Pio Archiep[iscop]o Leopolien[si] ac Magnificis Stanislao de Chodzecz palatino Russie, et Capitaneo haliciensi, ciuitatibus et ciuibus hec constitutio prouidebit est omnibus semper [...] et m[er]catoribus examinari adæquari et concordari ne fiet in offensionem / alterius fraus vel passens arrhidat vlt hec massis. Cuius constitutionis amittimus plenam firmitatem statuto nostro et autoritate regia super [...] presentium et [...] predictorum et aduentorum que et nundinarum debet obseruari tenore presencium. / Et ideo nos fideliter eorum et legalitate et obseruanciam [dictis ciuibus nostris] predictis volentes ipsum affectu prosequi favore speciali. Cautus et quod eque annale forum non iusta conuentum articulos fori vltra exigentur, et exinde nulli preiudiciari debent, vt damna ciuitatis vel / ciuitatis Leopolien[sis] arridentur nisi alterius fori nundinas alter foris pro vtroque Leopolien[si] causam fuisset huiusmodi festo annuale forum dependit et ciuitati Leopolien[si] alias mea antiqua confirmamus, hoc pro rei exigentia non vel pluries altercales adiudicavimus per / certe videretur mutarer moderari et variare alioq[ue] modo iure aliud aduertere prouiderimus et pollicemur. Que omnia arbitrio nos et eorundem ciuium et mercatorum vltra voluntatibus statuimus committ[ere?]. In cuius quidem sigillum nostrum appensum est testibus iterum. Act et dat[um] (coram / sabato missa octauas corporis Christi Anno Domini Millesimo Quadringentesimo Septuagesimo Secundo). Presentibus ibidem Reuerendo in Christo patre domino Joanne Episcopo Przemislien[si] necnon magnificis generosis et honorabilibus Stanislao de Chodecz palatino Califfiensi, Dobeslao kmitha de / Wisznicze Lublinen[si], Joanne amor de Tarnaw deynczen Joanne felice de eadem Tarnow Vislicen[si], Stani[sla]o Lanckoronski de Sandomir, Sandomir[iensi], Petro de Branycze Breczen[si] castellaniis, Jacobo de Dambno Cancellario Regni polonie et Capitaneo, Jaroslao Spithkone de Jaroslaw Sur / camerario, Raphaele de Jaroslaw Przelahta capitaneis Leopolien[sibus], Sbigneo de Oleschnycza Sandomirien[si], Petro Ozarow Wladislauien[si] Sandomirien[si] curiæ camerario et Regie Maiestatis suæ curie secretario, alijsque pluribus fidedignis circa premissa. Dat per manus ma / gnifici Jacobi de Dambno Regni polonie Cancellarij et praesentis Cracouien[sis] vicarii nobis dilecti. Nos eidem magnifici Iacobi de Dambno Regni polonie cancellarij et capitanei Cracouien[sis] 1106 etc. Sigismundus rex. Premissa privilegium cognoscentes esse iustum / et presertim prodesse pro nostra virtute regia, civitatis nostre Leopolien[sis] etiam vberiore qua visa ornare, sub hec felici sceptrorum nostre et pelticulis consultum predictum benigniter duximus acceptandum et innovandum prout tenore presencium acceptamus innovamus, / et corroboramus de certa scientia et singulari qua erga m[er]c[atores?] approbam[us], confirmamus roburque et m[unimina] duximus [perhempnia?] approbamus et confirmamus Decernentes vt [...] illud robur perpetue firmitatis obtinere et fora annalia vtriusque in ipsa ciuitate nostra / pac[e] et oblationis habenda ac tenenda cunctore[m] [...] peritis merbantes in perpetuum. In cuius rei testimonium Sigillum nostrum praesentibus est appensum. Ad Leopoli feria tertia proxima post festum Sancti Martini Anno Domini Millesimo Quingentesimo Nono Regni / vero nostri Tercio. Presentibus ibidem Reuerend[is] in Christo patribus dominis necnon ac magnificis generosis et venerabilibus: Bernhardo archiepiscopo Leopolien[si], Andrea Premislien[si] et Regni nostri Vicecancellario, Spithkone de Jaroslaw Castellano / Nicolao de Camyenyecz palatino et Capitaneo Cracoviensi et exercituum regni cancellario, Nicolao gardzina de Lubrano Calissien[si], Jaroslao de Laszko Lancicien[si], Nicolao Fyrley de debrznicze Lublinen[si], et Stanislao Kmitha de diffinicze Russia palatinis, Joanne garumba / de calinowa posnanien[si] et Georgio radzifla Rolicen[si] castellanis, Joanne de Laszko coadiutore perpetuo Eclie gneznen[sis] et Regni polonie cancellario, Christophoro de Schydlowyecz Succamerario [...] Joanne Latalsky preposito gneznen[si] et Petro thomicky archidiacono Cracouien[si] / secretarijs nostris et alijs quam plurimis fidedignis testibus circa premissa fidedignis et fidelibus dilectis. Dat per manus eiusdem Reverendi patris domini Joannis Camieniecz Coadiutoris Ecclesie Gneznensis Regnique Polonie Cancellarii de Laszko. Smed nobili Szlach... / [Subscriptio:] ... Joannes Glynsky [...] Cancellarii de Laszko