Декрет короля Сигізмунда I Старого у справі судової юрисдикції над львівськими вірменами

[В ім'я Господнє, амінь.] На вічну пам'ять справи. Предки наші, котрі монархією цього преславного королівства на свою вічну славу правили, все те, що для якнайкращого устрою будь-якої речі посполитої присудили або встановили, мали звичай передавати вічній пам'яті в пам'ятках письменства. Відтак ми, Сигізмунд, з Божої ласки король Польщі, великий князь литовський, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, ленчицької, куявської, руської, прусської, хелмінської, ельблонзької та поморської пан і дідич тощо, сповіщаємо змістом цього письма всім, кому про це відати належить, теперішнім і прийдешнім, хто дізнається про це. Що як у минулі роки постала перед нами спершу у Львові, коли ми там нещодавно перебували, а згодом на цьому сеймі вальному пйотрковському, суперечка між славними бурмистром і райцями нашого міста Львова, вірними нашими милими, з одного боку, та громадою вірмен, які в тому ж місті проживають, з боку іншого, про війта вірмен, про якого ті ж вірмени стверджували, що мають окремого. Суперечка ця певний час точилася між вищезазначеними сторонами, хоча бурмистр і райці разом із ними за допомогою поданих листів і документів достатньо й повно доводили перед нами у Львові права, свободи та німецький звичай, як його зазвичай називають, наданий цьому місту нашими попередниками, королями Польщі та князями Русі, а водночас, що у справах міста Львова має визнаватися й утримуватися лише один міський війт, який згідно з формулою німецького права, званого магдебурзьким, повинен усіх людей будь-якого народу, обряду та віри — католиків, русинів, вірмен, сарацинів та євреїв — незалежно від їхнього стану, статі та становища, судити, виносити вироки та карати. Оскільки ж тоді через відсутність біля нас усіх наших коронних радників ми не хотіли в той час справи цієї остаточно вирішувати, ми відклали розгляд цієї справи на вальний сейм, який мав невдовзі відбутися будь-де в нашому королівстві. Ми наказали як бурмистру і райцям, так і зазначеним вірменам львівським, щоб з усіма листами та документами, що стосуються цієї справи, вони з'явилися перед нами й нашими радниками, де після огляду й пильного розгляду документів обох сторін ми могли б разом із тими ж нашими радниками ухвалити те, що справедливе. Тому й тоді, коли перед нами та всіма нашими радниками на цьому вальному сеймі, згідно з нашим наказом — як вище сказано — з'явилися обидві сторони зі Львова й усно повторили права та привілеї львівські, перед нами пред'явлені, про які й ми не забули, ми разом із тими ж нашими радниками після вивчення привілеїв обох сторін встановили, що зазначені вірмени львівські не володіють жодними листами чи привілеями, які містили б достатню підставу для встановлення вірменського війта. Бурмистр же і райці надали достатні привілеї, які доводять, що в цьому місті має бути один війт міського права, який здійснює судочинство над усіма людьми, як про це з великою силою свідчать ті привілеї. Відтак ми разом з усіма нашими радниками шляхом справедливості та по суті розсудили і цим нашим письмом на вічні часи постановляємо, визначаючи, що всі й кожен зокрема вірмени, які проживають нині та в майбутньому в зазначеному місті Львові, не матимуть відтепер жодного війта вірменського, але перед війтом, а також бурмистром, райцями та лавниками, які засідають у ратуші згаданого міста за міським правом, відповідно до нижчеописаних статей та умов, поставатимуть і відповідатимуть перед тими, хто позиває їх, за винятком цих чотирьох артикулів, а саме: По-перше: у справах щодо нерухомого майна, тобто спадщини, будинків, садів, нив та іншого такого роду, ці самі суперечки та справи вірмен, духовні чи світські, [якщо] перед зазначеним війтом, бурмистром, райцями та лавниками у львівській ратуші будуть порушені, мають поставати й відповідати. Також далі: вірмени за всі й кожні зокрема насильства, у місті й поза містом у будь-який спосіб учинені, що стосуються як самих вірмен, так і рицарських людей, перед міським війтом і райцями поставати й відповідати мають, і кожен із них буде до цього зобов'язаний і примушений. Також: у справах щодо вбивств, ран і синців, заподіяних із будь-якої причини, перед самим міським війтом, бурмистром, райцями та лавниками поставатимуть і відповідатимуть. Також: за [крадіжку?] ті ж вірмени і кожен із них перед зазначеним війтом, бурмистром, райцями та всіма лавниками відповідатимуть на скарги позивачів за звичаями та порядком німецького магдебурзького права, і кожен із них відповідати повинен. В інших же справах і всіляких подіях, що траплятимуться на певний час, тобто якщо одні щодо інших були б у чомусь винні — спираючись разом із нашими радниками на привілей, наданий на магдебурзьке право цьому ж місту, бурмистру та згаданим райцям колись святої пам'яті Казимиром Великим, королем Польщі, — хочемо, постановляємо й ухвалюємо, щоб ті ж вірмени поставали перед обличчям міського війта. Війт же цього міста має судити у справах вірмен у такий спосіб: а саме війт обере собі шістьох вірменських старшин замість лавників, із якими вершитиме суд. А якщо такий суд засяде, справи вірмен розглядатися будуть за правом і звичаями вірменськими, і тоді міський війт винесе вирок. А якщо коли-небудь надійде апеляція, хочемо, щоб у вищезгаданих справах стосовно вірмен, які розглядатимуться в ратуші, апеляції скеровувалися до вищого німецького права, до якого місто звикло апелювати; ті ж вироки, які будуть ухвалені перед старшинами вірменськими згідно з вірменським правом — навіть якщо б цим трьом вірменським [справам?] головував війт міста, — однак від цього права й суду вірменського апелювати вільно не куди інде, як тільки до нашого маєстату або наших наступників у такій формі, як це зазвичай робилося. Окрім того, одностайно ухвалюємо, що ті ж війт, бурмистр і райці не повинні понад міру і справедливість обтяжувати зазначених вірмен чи чинити їм кривди, але так поширювати на них свою владу, як повинні і як звикли це чинити щодо людей римо-католицької віри. Зі свого боку вірмени, крім вищезазначеного, в усьому, що належить до доброго врядування цього міста та до його оборони, будуть покірні й слухняні бурмистру та райцям зазначеного міста, так само, як це звикли робити інші жителі цього міста римського визнання. Хочемо однак, аби було застережено, що цим нашим привілеєм ми не скасовуємо ані міських звичаїв, належних бурмистрові та райцям, ані звичаїв тих самих вірмен, але дбали і дбатимемо про збереження обох сторін: як бурмистра і райців при [магдебурзьких?] звичаях та їхніх привілеях, так і вірмен при їхньому вірменському праві та звичаях. Усе те, що вище перелічено, постановляємо й оголошуємо як таке, що має силу обов'язкову на вічні часи. На свідчення чого наша печатка до цього письма була підвішена. Діялося й дано на сеймі вальному пйотрковському, найближчої суботи перед неділею Oculi, року Божого тисяча п'ятсот десятого, а правління нашого року четвертого. Присутніми там були найпревелебніші та превелебні у Христі отці: пан Анджей, архієпископ гнєзненський і примас, Бернард, архієпископ львівський, Ян краківський, Мацей влоцлавський, Ян познанський, Еразм плоцький, Лукаш вармінський, Мацей перемишльський і підканцлер нашого королівства — єпископи. А також вельможні, вельмишановні та уроджені: Миколай з Камінця каштелян краківський, Миколай з Камінця воєвода і староста краківський та гетьман генеральний військ нашого королівства, Миколай з Любранця воєвода познанський, Амброзій з Пампова сєрадзький, Миколай Фірлей з Домбровиці люблінський — воєводи; Кшиштоф із Шидловця сандомирський, Ян із Порензова сєрадзький, [Станіслав із Шидловця...] радомський — каштеляни; Ян Ласький коад'ютор гнєзненський вічний і канцлер Королівства Польського, Станіслав із Ходча маршалок нашого королівства і староста львівський, Ян Ласький підскарбій нашого двору, Ян Карнковський канонік краківський — секретарі наші, а також пребагато інших радників і вірогідних свідків нашого двору при цьому. Дано через руки того ж превелебного отця, пана Яна Ласького, архієпископа-коад'ютора гнєзненського вічного і канцлера Королівства Польського, секретаря канцлера Королівства Польського, нам милого. [Канцелярська нотатка / підпис під пликою:] Ян Ласький, коад'ютор гнєзненський, канцлер, підписав власноруч [Печатка:] [Збережений фрагмент більшої коронної печатки короля Сигізмунда I Старого з червоного воску на підкладці з природного воску, підвішений на плетеному шовковому шнурі синього та червоного кольорів] [Зворот:] Сигізмунд I. Рік 1510. Декрет суду [вірмен]... Вірмени у справах маєтностей королівства та міських під юрисдикцією... і райців... війта залежить... [Різні архівні нотатки, сигнатури та регести XVI–XVIII ст.: зокрема літера «N», «Z», «Nro 84», чорнильна печатка Міського архіву у Львові].

[In nomine Domini amen.] Ad perpetuam rei memoriam. Maiores nostri, qui huius incliti regni monarchiam tam sua semper laude gubernarunt, ea omnia, que pro optimo cuiuslibet reipublice statu aut decreverunt aut statuerunt, litterarum monimentis sempiterne memorie mandare consueverunt. Proinde nos Sigismundus, Dei gratia rex Polonie, magnus dux Lithwanie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Russie, Prussie, Culmensis, Elbingensis, Pomeranieque dominus et heres etc. Significamus tenore presencium, quibus expedit universis, presentibus et futuris, harum noticiam habituris. Quia quemadmodum annis superioribus crevit coram nobis primum Leopoli nobis in ea nuper agentibus et subinde in hac conventione generali Petrcoviensi controversia inter famosos preconsulem et consules civitatis nostre Leopoldiensis fideles nostros dilectos ab una, et universitatem Armenorum eam ipsam civitatem commorantium parte ex altera, pro advocato Armenorum, quem ipsi Armeni contendebant habere specialem. Eiusque hec ipsa controversia aliquanto tempore inter partes ipsas suprascriptas vertebatur, tametsi preconsul et consules cum eis predictis litteris et munimentis iura, libertates et civitatis illi per predecessores nostros reges Polonie et duces Russie ritum Teuthonicum, quo magis communiter nuncupatur, concessit sufficienter et pleniter docebant coram nobis Leopoldi et una cum tantummodo in causa civitatis Leopoldiensis advocatus civilis sciri et haberi debeat, qui iuxta ritus Theuthonici, quod Magdeburgense vocatur, formulam omnes homines cuiuslibet nacionis, rituum et fidei, catholicos, ruthenos, armenos, Saracenos et Judeorum cuiuscunque status, sexus et condicionis fuerint, iudicare, sententiare et condemnare deberet. Quia tamen nos absentibus tunc a nobis consiliariis omnibus nostris regni, que nostris noluimus quicquam pro illo tempore causam huiusmodi finaliter decidere. Sed eam ipsam causam in convencionem generalem ubicunque in regno nostro proxime instituendam iudicandam transtulimus. Mandantes tam preconsuli et consulibus, quam Armenis Leopoldiensibus predictis, ut cum litteris et munimentis omnibus causam ipsam concernentibus coram nobis et consiliariis nostris compareri. Ubi visis et diligenter recensitis utriusque partis munimentis, id quod iustum esset, cum iisdem ipsis consiliariis nostris decernere possemus. Quapropter comparentibus coram nobis et universis consiliariis nostris in presenti hac conventione generali iuxta edictum nostrum, sic ut premissum est, Leopoldi partibus utrisque, repetentibusque verbo iura et privilegia Leopoldiensia coram nobis producta, quorum nos et non immemores fuimus, nos una cum eisdem consiliariis nostris recensitis partium viriusque privilegiis, comperimusque Armenis ipsis Leopoldiensibus nullas litteras, nulla privilegia habuere sufficientem advocatum armenum fundationem continencia. Preconsul vero et consules sufficientia produxerunt privilegia docencia, quia unus advocatus iuris civilis in ea civitate sit habendus, omnium hominum iudicatus, sic ut perfermagne huiusmodi privilegia. Igitur nos cum consiliariis nostris universis iusticie via et re decrevimus et presentibus litteris nostris perpetuo decernimus, statuentes, quod universi et singuli armeni civitatem predictam Leopoldiensem nunc et in futurum inhabitantes, nullum deinceps advocatum armenorum sint habituri, sed coram advocato ac preconsule, consulibus et iuratis in pretorio civitatis predicte iuris civilis presidentibus iuxta articulos et condiciones inferius descriptas comparebunt et de se querulantibus respondebunt istis quatuor articulis exceptis, videlicet: primo in rebus immobilibus, puta hereditatibus, domibus, hortis et agris et aliis eius generis idempti armeni lites et condiciones fuerint spirituales et seculares, [si] coram predicto advocato, preconsule, consulibus et iuratis in pretorio Leopoldiensi comparebunt et respondere debeant. Tum etiam armeni pro omnibus et singulis violenciis in civitate et extra civitatem quomodolibet commissis armenos ipsos contingentibus et militaribus coram advocato, civili et consulibus parere et respondere debent et quilibet eorum debebit et tenebitur. Item pro homicidiis vulneribus orietur et lividis ex quacunque causa commissis coram advocato ipso civili, preconsule et consulibus atque iuratis comparebunt et respondebunt. Item pro [furto?] ipsi armeni et quilibet eorum coram predicto advocato, preconsule et consulibus iuratisque omnibus de se querulantibus iuxta iuris Theutonici Magdeburgensis modos et consuetudines respondebunt et quilibet eorum respondebit, pro aliis vero et eventibus omnibus pro tempore advenientibus contingentibus, hoc est, si alteri in aliqua culpabiles essent, ut consiliariis nostris inniti privilegio preconsulibus et consulibus predictorum per divum olim Kazimierum magnum Polonie regem super iura Magdeburgensia civili ipsa dato, volumus, statuimus et decernimus, quod ipsi armeni stare debeant ad presenciam advocati civilis. Advocatus autem ipse istius civitatis armenorum isto modo, quia scilicet advocatus se sex armenos seniores loco scabinorum, cum quibus iudicium faciet. Et si tale iudicium facerit armeni iuxta ius et consuetudines armenicas cognoscentur, tunc advocatus civilis sentenciabit. Ac si unquam appellatum et volumus, quod in causis predictis armenos concernentibus, quem predictorio indicabuntur, appellaciones ad ius Theutonicum superius ad quod civitas civitatis appellari consuevit appelletur, que vero coram senioribus armenorum iure armenico dabuntur, tamen si illi tres armenico advocatus civitatis presederit, nihilominus ab eo ipso iure et iudicio armenorum alibi quam ad maiestatem nostram vel nostrorum successorum appellandi sit ea forma, qua istud fieri consuevit. Ceterum unanimi et decernimus, quod ipsi advocatus, preconsul et consules, armenos predictos preter mero et iusticiam gravare nec ex eis exigere iniurias non debebunt, sed sic se ad auctoritatem eorum emittent in eos, quemque debebunt. Ut in homines catholice Romane, scilicet fidei, genere consueverint. Quod armeni preter premissa in omnibus bonum regimen civitatis illius expositionibus ac ad defensionem eiusdem pertinent, preconsuli et consulibus civitatis predicte parebunt et obedient, sic ut istud alii prefectum Romane fidei incole civitatis istius facere consueverant. Provisum tamen esse volumus, quia per hoc presens privilegium nostrum non irritamus nec consuetudines tam civiles, preconsulibus et consulibus, qui etiam eorundem armenorum, sed utrasque partium sicut preconsulem et consules in consuetudinibus [Magdeburgensibus?], et privilegia ipsorum, sic armenos in eorum iure armenico et consuetudinibus conservandos curavit et conservabimus. Que omnia premissa statuimus et decernimus temporibus perpetuo duraturis valitura. In cuius rei testimonium sigillum nostrum presentibus est appensum. Actum et datum in conventione generali Petrcoviensi sabbato proximo ante dominicam Oculi, anno Domini millesimo quingentesimo decimo, regni vero nostri anno quarto. Presentibus ibidem reverendissimis et reverendis in Christo patribus domino Andrea archiepiscopo Gneznensi et primate, Bernardo Leopoldiensi archiepiscopis, Joanne Cracoviensi, Mathia Wladislawiensi, Joanne Posnaniensi, Erasmo Plocensi, Luca Warmiensi, Mathia Premisliensi et regni nostri vicecancellario episcopis. Necnon magnificis, venerabilibus et generosis Nicolao de Camieniecz castellano Cracoviensi, Nicolao de Camieniecz palatino et capitaneo Cracoviensi exercituumque regni nostri campiductore generali, Nicolao de Lubransky Palatino Posnaniensi, Ambrosio de Pampow Siradiensi, Nicolao Firley de Dambrowycza Lublinensi palatinis, Christophoro de Schydlowyecz Sandomiriensi, Joanne de Porzessow Siradiensi, [Stanislao de Schydlowyecz...] Radomiensi castellanis, Joanne de Laszko coadiutore Gneznensi perpetuo et regni Polonie cancellario, Stanislao de Chodecz regni nostri marescalco et capitaneo Leopoldiensi, Joanne Lasky thesaurario curie nostre, Joanne Karnkowsky canonico Cracoviensi secretariis nostris, et aliis quamplurimis consiliariis et curie nostre testibus circa premissa fide dignis. Datum per manus eiusdem reverendi patris domini Joannis de Laszko, archiepiscopi coadiutoris Gneznensis perpetui et regni Polonie cancellarii, de secretis regni Polonie cancellarii, nobis dilecti. [Nota kancelaryjna / podpis pod plicą:] Joannes de Laszko coadiutor Gneznensis cancellarius subscripsit [Pieczęć:] [Zachowany fragment pieczęci większej koronnej króla Zygmunta I Starego z czerwonego wosku na podkładzie z wosku naturalnego, zawieszony na plecionym sznurze jedwabnym w kolorach niebieskim i czerwonym] [Verso:] Sigismundus I. Anno 1510. Decretum iudicii [armenorum]... Armeni in causis bonis regni et civilibus iurisdictione... et consulibus... advocati pendet... [Różne noty archiwalne, sygnatury i regesty z XVI-XVIII w.: m.in. litera 'N', 'Z', 'Nro 84', pieczęć tuszowa Archiwum Miejskiego we Lwowie].