Привілей короля Сигізмунда I Старого про надання львівській капітулі села Гонятичі

В ім'я Господнє, амінь. На вічну пам'ять про подію. Хоч пам'ять про всі справи, що беруть початок від щедрості государів, гідно зберігати, аби переказати її нащадкам; однак пам'ять насамперед про ті з них, які спрямовані на примноження Божої слави, на окрасу й вивищення Його слуг, видається нам найгіднішою та вельми корисною людському родові. Тому Ми, Сигізмунд, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, а також володар і спадкоємець земель краківської, сандомирської, серадзької, ленчицької, куявської, руської, прусської, мазовецької, хелмінської, ельблонзької, поморської тощо. Чинним письмом сповіщаємо всім, кому належить, як сучасникам, так і прийдешнім, котрі про це дізнаються. Що Ми, зваживши на гідність львівської митрополичої церкви, яка не за останню серед інших церков нашого Королівства за своєю величчю й повагою вважається, а також помічаючи, що її каноніки та капітула немовби недостатньо забезпечені доходами й речами, потрібними для земного прожитку, або ж справді настільки зубожіли, що заледве мають чим задовольнити щоденні життєві потреби. І тому, прагнучи простягнути до них правицю нашої королівської щедрості та полегшити їхню скруту, аби вони могли тим гідніше перебувати при цій церкві й вільніше служити Господу Богу, за порадою і згодою панів радників нашого Королівства, визнали за належне дати, подарувати й на вічному праві записати їм та їхній капітулі наше село Гонятичі, що лежить у Львівському повіті, яким вони раніше володіли на заставному праві за певну суму грошей, так само як цим даємо, даруємо й записуємо для володіння ними на спадковому й вічному праві, у межах та описах, нижче зазначених нашими комісарами, яких Ми для цього спеціально призначили. Насамперед же зазначене село було в своїх кордонах розмежоване тими нашими комісарами, а саме: починаючи від дерева в'яза, званого в народі «в'яз» (wyasz), навпроти насипаних над річкою Щирець (Зубра) курганів-копців, при розмежуванні маєтностей Дроговиж (Drohowysz) і Демня (demnja), наших королівських, що перебувають у держанні шляхетного Павла Тарла, судді львівської землі, з одного боку, та Вербиці (wyerzbyaz), спадкових дібр тієї ж львівської капітули, раніше утворених, з другого боку. І від цього дерева в'яза, як вище сказано, що стоїть над річкою Зубра [?], ідучи впоперек болота, інакше званого Лопух Болото або Лагів (Lopuch blota albo lagw), зарубано хрестоподібно два вільхові дерева (olschowe), а на березі зазначеного болота біля нив, належних до села Гонятичі, викопано та насипано землю на зразок копців; далі від цих знаків біля й понад вищезгаданим болотом, тобто Гориш Болото або Лагів (Horysz Blota, albo lagw), через чагарники, дорогою, яка веде із села Гонятичі до села Демня, понад цим болотом, або дорожищем у діброві над цим-от лаговом (droziscze w dambrowye nad tem tholagyem), ідучи, по обидва боки зазначеної дороги насипано знаки з землі на зразок копців, якими доходять аж до ниви, званої Нивка під опариськом (Niwka, pod oparzyskiem). І та сама нива посередині пролягає, [знаками] на зразок копців розмежована. І нарешті від цієї ниви, ідучи далі крізь зарості, дійшли до ниви, званої Стойло (stoylo), розташованої біля річки Лозовиця (Lozovicza); ця нива Стойло також посередині насипаними з землі знаками на зразок копців була розмежована; від згаданого ж Стойла крізь гущавину чагарників упоперек, тобто «поперек діброви» (poprzeki Dambrowy), зроблено знаки у формі хреста на деревах, а також викопано землю й насипано на зразок копців аж до публічної дороги, тобто до битого шляху (do gosczincza). Ця дорога веде із села Черкаси (Czirkassy) тієї ж львівської капітули до села Демня, і вздовж цієї дороги викопано землю та насипано на кшталт копців; і це розмежування та відділення села Гонятичі від нашого королівського села Демня зроблено аж до того місця, де сходяться межі тих вищеописаних сіл, а заразом і спадкового села Черкаси тієї ж львівської капітули, як про це з листа наших комісарів, виданого нам у цій справі, слово в слово, як вище викладено, Ми сповна довідалися. Отож це село Гонятичі, раніше наше, згадані каноніки та вся капітула львівської митрополичої церкви, нинішні й на вічні часи прийдешні, триматимуть, матимуть і володітимуть на спадковому й вічному праві згідно з розмежуванням і описом, викладеним вище, з дарування й щедрості нашої королівської, з усяким правом, верховенством і власністю, а також з усіма та окремими того ж села й маєтності Гонятичі війтами, кметями, мешканцями, загородниками, комірниками, корчмарями, будинками, дворовими місцями, городами, корчмами, млинами та їхніми прибутками, чиншами, платами, трибутами й медовими данинами, а також стаціями, вівсом, гусьми, курми, яйцями, бортями, пасіками, бджолами й добутим від них медом, судовими штрафами, панщиною, почунками, шарварками, помочами, лісами, борами, хмизом, гаями, урочищами, чагарниками, пущами та їх вирубками, пасовищами, нивами, луками, полями, болотами, озерами, водами, рибними ловами та спуском ставків, риболовними угіддями, струмками, потоками й водотоками, мисливськими ловами, птахоловством і загалом з усіма й окремими тих маєтностей пожитками, плодами, доходами, прибутками, вигодами, випадковими надходженнями, належностями, сполученнями та прилеглостями, зовсім нічого не вилучаючи, що здавна в будь-який спосіб належало до цієї маєтності Гонятичі, а також такими, що завдяки людській дбайливості в майбутньому зможуть бути віднайдені, облаштовані й пристосовані, як ці маєтності вшир, удовж і в обводі, згідно з викладеними вище розмежуванням і описом, у своїх кордонах, копцях і знаках простягаються. Так що загальне жодною мірою не скасовує окремого, а окреме — загального, і з усяким правом, владарюванням і власністю на віки й по вічні часи вони триматимуть, матимуть, користуватимуться, а також продадуть, подарують, обміняють і на свій уподобаний пожиток обернуть, як тим-таки канонікам нинішнім і на той час сущим та їхній капітулі видасться найбільш слушним; жодного права власності та спадщини ані Собі, ані нашим наступникам там не залишаючи, а передаючи його з усім тим правом, владарюванням і власністю, як Ми та наші попередники тримали, мали й володіли. І віднині надаємо їм дійсне й фактичне володіння на згадану вічність через кого завгодно, кого вони оберуть, касуючи й перетворюючи нанівець будь-яку форму записів і видеркафових зобов'язань, як цим і касуємо та обертаємо нанівець, аби згадані каноніки та капітула зазначеної львівської церкви втішалися ряснішою нашою ласкою, щедрістю й королівською добротою. Згадане село й маєтність Гонятичі, [як] їх спадкове володіння, а також їхніх держателів, згаданих каноніків, як і їхніх підданих, мешканців означеного села, за такою ж порадою і згодою панів радників нашого Королівства, Ми визнали за належне вилучити та звільнити, як і цим вилучаємо всією повнотою нашої королівської влади й поваги, від земських тягарів і від військового походу, хай коли і з якої б причини вони на той час нами чи нашими наступниками були наказані або мали б бути наказані, і прилучаємо його навіки до церковної свободи й імунітету, щоб вони ним користуватися та втішатися могли і повинні були не інакше, як користуються та втішаються інші церковні маєтності в нашому Королівстві та їхні володарі. На віру й свідчення всього цього разом і кожного зокрема Ми звеліли скласти цей наш вічний привілей і скріпити його підвішенням нашої печатки. Діялося й дано в Кракові, найближчого понеділка після свята святого Андрія Апостола, Року Божого тисяча п'ятсот тридцять сьомого, правління нашого року тридцять першого. У присутності вельмишановних та вельможних: Петра Кміти з Віснича, воєводи й старости краківського, маршалка нашого Королівства, а також списького, перемишльського та кольського старости; Станіслава Одровонжа зі Спрови, воєводи подільського; Миколая Вольського, каштеляна сандомирського, маршалка двору Найяснішої пані Бони королеви, дружини нашої наймилішої, а також сяноцького, ланцкоронського, ломжинського та візького старости; Петра з Опалениці, гнєзненського [каштеляна], маршалка двору Найяснішого князя пана Сигізмунда, короля Польщі, сина нашого наймилішого, а також косьцянського та ольштинського старости; Спитка з Тарнова, радомського [каштеляна] і підскарбія нашого Королівства, а також серадзького, кшепицького [?] та бжезницького старости; Северина Бонера з Балиць, бецького [каштеляна], а також освенцимського, заторського та рабштинського старости; Лаврентія Мишковського сондецького, Станіслава з Ласька пренатенського, Мартина Мишковського велюнського, Флоріана Бєжвенського конарського — каштелянів; Павла з Волі, підканцлера нашого Королівства, бургграфа краківського та старости гостинського; Станіслава Олесницького, декана краківського й кантора гнєзненського; Яна Віламовського, кантора краківського й канцлера плоцького; Самуеля Мацейовського та Яна Збарського, каноніків краківських, секретарів наших; Мартина Вольського, скарбника й підкоморія нашого двору, бургграфа і хорунжого краківського, а також закрочимського та блонського старости; Августина Котвича, конюшого нашого, хорунжого надвірного; Ієроніма Сташковського, кухмістра нашого; та вельми багатьох інших достойників, урядників і придворних наших, свідків викладеного вище. Дано через руки велебного у Христі отця, пана Яна, єпископа краківського, канцлера нашого Королівства, щиро нам любого. [Підписи під текстом ліворуч:] Ян, єпископ краківський, канцлер Королівства Польського, підписав [Праворуч канцелярський знак і нота реляції:] Звіт справи Того ж велебного у Христі отця, пана Яна Хоєнського, єпископа краківського і канцлера нашого Королівства [Запис на плиці з гербовою печаткою під паперовою кустодією:] Цей документ при Цісарсько-Королівському Шляхетському Гаvariableицькому Суді [Forum Nobilium] у табулярній книзі в Книзі Документів [Liber Instrumentorum], том 5, с. 57, внесений та [...] с. 108 [...] щодо: села Гонятичі з Вербицею був заінтабульований. Діялося у Львові дня 10 грудня 1805 року. [Підписи урядників] [Печатка:] [Велика коронна печатка Сигізмунда I Старого, відтиснена на червоному воску, у шкіряно-восковій захисній мисці, підвішена на червоному плетеному шовковому шнурі]. [Зворот:] [Нота XIX ст.:] Пред'явлено дня 16 березня 1804 року за № 6795 / Пред'явлено 28 липня 1804 № 17611. [Нота з 1805 р.:] Нехай буде внесено й заінтабульовано. Постанова на засіданні Цісарсько-Королівського Forum Nobilium львівського дня 5 листопада 1805 року. Кінвальд [...] [Вирізка / гербова марка Галичини: 15 Kr.] [Старі регести та сигнатури:] Lit. A. Привілеї для села Гонятичі Король Сигізмунд дарує на спадковому праві село Гонятичі Року Божого 1537 № 2 Вписано до Книги Документів, том 5, стор. 57...

In nomine domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Omnium quidem rerum que ab principum liberalitate proficiscuntur digna memoria haberi solet, que ad posteritatem transmittatur: Sed eorum precipue que ad augendum cultum divinum, et ad ornandos promovendosque eius ministros fiunt, dignissima nobis et generi mortalium perutiles recordacio videtur. Proinde nos Sigismundus dei gracia Rex Polonie: magnus dux Lituanie, Necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Russie, prussie, Masovie, Culmen, Elbingen, pomeranieque etc. dominus et heres. Manifestum facimus tenore presentium quibus expedit universis, tam presentibus quam futuris, harum noticiam habituris. Quemadmodum nos nobiscum reputantes, dignitatem Ecclesie Metropolitane Leopolien[sis], que non postrema inter reliquas ecclesias Regni nostri, dignitate, et auctoritate habetur, Animadvertentesque, quasi non satis pro dignitate, eius Canonici, ac Capitulum provisum sit, in proventibus, et iis rebus que ad victum pertinent temporalem, aut certe in eis ita decrevit, ut vix habeant, quo vite quottidiane usum sustentare possint. Proindeque liberalitatis nostre Regie dexteram in eos extendere, atque tenuitatem illorum sublevare cupientes, Ut tanto decencius in eadem ecclesia versari, ac domino deo servire liberius possint, de consilio et consensu Consiliariorum Regni nostri, danda, donan[da], et Jure perpetuo inscriben[da] eis, eorumque capitulo duximus, villam nostram Honyaticze in districtu Leopolien[si] consistentem, quam antea Jure obligatorio, in certa pecuniarum summa obtinebant, prout damus, donamus, et inscribimus per presentes, per eos Jure hereditario ac perpetuo possidendam, sub limitibus et circumscriptionibus Commissariorum nostrorum infrascriptis, quos ad id specialiter deputaveramus. Inprimis autem dicta villa ab eisdem Commissariis nostris, est in suis limitibus distincta videlicet: Incipiendo ab arbore Arbuti, wlgariter dicta wyasz, ex opposito scopulorum supra fluvium Zubrza consisten[tium], in limitacione bonorum Drohowysz et demnja, nostrorum Regalium, tenute Generosi Pauli Tharlo Judicis terre Leopolien[sis] ex una, et wyerzbyaz hereditariorum eiusdem Capituli Leopolien[sis] ante factorum parte ex altera. Et ab ea arbore wyas, ut premissum est supra fluvium Zubrza stitz [?], per transversum luti alias Lopuch blota albo lagw, eundo, jnsecte sunt due arbores ulni, als olschowe, in modum Crucis, atque in rippa dicti luti penes agros ad villam Honyaticze pertinen[tes], terra, ad instar scopulorum effossa et elevata est, tandem ab eisdem signis penes, et supra lutum prefatum, als Horysz Blota, albo lagw, per mericam, via que ducit de villa Honyaticze ad villam demnja, supra hoc lutum, als droziscze w dambrowye nad tem tholagyem, eundo, ex utraque parte vie predicte signa ex terra elevata admistar [!] scopulorum sunt erecta, quibus pervenitur usque ad arvum dictum Niwka, pod oparzyskiem. Idemque Arws per medium ducit ad instar scopulorum dimissus est. Et tandem ab eo Arvo progressive per mericam, ad arvum dictum stoylo iuxta fluvium Lozovicza sittum perventum est, qui eciam arws stoylo, per medium, signis ex terra elevatis in modum scopulorum dimissus est, a prefato vero stoylo per medium merice transversaliter als poprzeki Dambrowy, signa in modum Crucis in arboribus facta sunt, et terra effossa, et ad instar scopulorum elevata, usque ad viam publicam, als do gosczincza. Que via ex villa Czirkassy eiusdem Capituli Leopolien[sis] in villam demnja ducit, penes quam viam terra effossa et elevata est more scopulorum, eaque distinctio et limitacio ville Honyaticze ab villanra [= villa nostra] Regia demnia facta est, usque ad eum locum, ubi earumdem villarum suprascriptarum, simulque et ville czirkaffy eiusdem Capituli Leopolien[sis] Hereditarie: tes concurrunt, quemadmodum id ex literis commissariorum nostrorum de ea re ad verbum prout supra expressum est ad nos datis, plene intelleximus. Cam [= Eam] igitur villam Honyaticze antea nostram, prefati canonici totumque Capitulum ecclesie metropolitane Leopolien[sis], moderni et pro tempore existen[tes], Jure hereditario, ac perpetuo tenebunt habebunt possidebunt iuxta limitacionem et circumscripcionem supra expressam ex donacione et liberalitate nostra Regia, cum omni Jure dominio et proprietate, necnon cum omnibus et singulis eiusdem ville et bonorum Honyaticze advocatis kmethonibus, Incolis hortulanis Inquilinis Thabernatoribus, domibus, areis, hortis tabernis, molendinis et eorum emolumentis, Censibus solucionibus, Tributis et daciis mellis, ac stacionibus, avene, anserum, gallorum, ovorum, mellificiis apiastris, apibus, et melle ex eis provenien[tibus], penis, laboribus, serviciis, angariis, iuvaminibus, nemoribus, silvis, rubetis, gays, indaginibus, sareptis, borris et earum mempcionibus, pascuis, agris, pratis, campis, paludibus, lacubus, aquis, piscaturis, et earum demissionibus, piscatuns, Rivis Torrentibus, et aquarum decursibus, Venacionibus, aucupacionibus et generaliter cum omnibus, et singulis eorundem bonorum utilitatibus, fructibus, redditibus, proventibus, emolumentis, obvencionibus, pertinenciis, coherenciis, et adiacenciis, nullis prorsus exceptis, ad eadem bona Honyaticze quomodolibet ex antiquo pertinentibus, et que humana industria in futurum inveniri ordinari et parari poterunt, prout dicta bona in latum, longum, et circuitum ex distinctione, et circumscripcione supra expressa, in suis limitibus, scopulis, et signis se extendunt. Ita quod generalitas specialitati et specialitas generalitati in nullo derogat, ac cum omni Jure dominio et proprietate perpetuo et in evum tenebunt habebunt usufruentur, ac vendent donabunt permutabunt, et in suos usus beneplacitos convertent, quemadmodum eisdem Canonicis modernis et pro tempore existentibus ac eorum Capitulo videbitur melius expedire, nullo nobis aut nostris successoribus Jure proprietatis et hereditatis illic relicto, sed cum eo omni Jure dominio et proprietate, quemadmodum nos et nostri predecessores tenuerunt, habuerunt, et possederunt, damusque illis iam ex nunc realem et actualem possessionem in dictam perpetuitatem, per quoscunque elegerint cassant, et in nihilum redigen[do] omnem formam inscripcionum, et obligacionum reempcionalium, prout cassamus et in nihilum redigimus, ut prefati canonici ac capitulum ecclesie Leopolien[sis] predicte uberiori nostra gracia, liberalitate, et munificencia Regia pociantur. Villam predictam, et hereditatem Honyaticze, eorum hereditariam, eorumque possessores dictos Canonicos, ac eorum subditos, ville prefate Incolas de simili consilio et consensu Consiliariorum Regni nostri, eximendam et liberandam duximus, prout eximimus de plenitudine, potestatis et auctoritatis nostre Regie, ab oneribus terrestribus, et ab expedicione bellica, quomodocunque, et ex quacunque causa pro tempore, a nobis vel nostris successoribus instituta aut instituenda, ipsamque libertati, et immunitati ecclesiastice perpetuo adscribimus, ita ut ea potiri et gaudere possint, ac debeant, non secus atque alia bona ecclesiastica in Regno nostro, atque eorum possessores potiuntur et gaudent. In quorum omnium et singulorum fidem et testimonium premissorum presens privilegium nostrum perpetuum fieri, sigillique nostri appensione iussimus communiri. Actum et dat[um] Cracovie, feria secunda proxima post festum Sancti Andree Apostoli, Anno domini Millesimo Quingentesimo Trigesimo septimo, Regni nostri anno trigesimo primo. Presentibus Venerabilibus et Generosis Petro Kmitha de Vyssnicze Palatino et Capitaneo Cracoviensi, Marsalco Regni nostri ac Scepusiensi premisliensi et Colensi Capitaneo, Stanislao Odrowasch de Sprowa, Podolie palatino, Nicolao Volski Castellano Sandomiriensi, Magistro Curie Serenissime domine Bone Regine, Coniugis nostre Charissime, ac Sanocensi Lanczkorunensi Lomzensi et Visnensi Capitaneo, Petro de Opalenicza Gnesnensi Magistro Curie Serenissimi principis domini Sigismundi Regis Polonie filii nostri charissimi, ac Costensi et Holsztynensi capitaneo, Spithcone de Tarnow Radomiensi et Regni nostri Thezaurario, ac Siradiensi, Cziepiciensi [?] et Bzeznensi Capitaneo, Severino Boner de Balicze Biecensi, ac Oswiecimensi Zatoriensi et Rapstinensi capitaneo, Laurencio Myszkowski sandecensi, Stanislao de Lasko prenatensi, Martino Myszkowski wielunensi, Floriano Birzwienski Conariensi, Castellanis, Paulo de Volia Regni nostri Vicecancellario, Burgravio Cracoviensi et capitaneo Gostinensi, Stanislao Oleszniczki decano Cracoviensi et Cantore Gneznensi, Joanne Vilamowski Cantore Cracoviensi, et Cancellario Plocensi, Samuele Maczieiowski et Joanne Zbarski Canonicis Cracoviensibus, Secretariis nostris, Martino Volski Tezaurario et Succamerario curie nostre, Burgravio et Tribuno Cracoviensi ac Zaczrocimensi et Blonensi Capitaneo, Augustino Cotwicz prefecto stabuli nostri Vexilifero Curie, Hieronymo Staskowski Magistro Coquine nostre, alijsque quamplurimis dignitariis officialibus et aulicis nostris, testibus ad premissa. Dat[um] per manus Reverendi in christo patris domini Joannis episcopi Cracoviensis Regni nostri Cancellarii sincere nobis dilecti. [Podpisy pod tekstem po lewej:] Joannes Episcopus Cracoviensis Regni polonie Cancellarius s[ub]s[crip]sit [Po prawej znak kancelaryjny i nota relacji:] R[elatio] Eiusdem Reverendi in Christo patris domini Joannis Choienski episcopi Cracoviensis et Regni nostri Cancellarii [Zapiska na plice z pieczęcią herbową pod papierowym opłatkiem:] Documentum praesens apud Caes[areo]-Reg[ium] Forum Nobilium Galiciense tabulare in Lib[ro] Instrum[entorum] Tomo 5to pag. 57 ingross[atum] atque Heron. [?] pag. 108 [...] sub: super pago Honyatycze cum Wierzbica intabulatum est. Actum Leopoli die 10 Decem[bris] 805 A[nn]o. [Podpisy urzędników] [Pieczęć:] [Wielka pieczęć koronna Zygmunta I Starego, wyciśnięta w czerwonym wosku, w skórzano-woskowej misce ochronnej, zawieszona na czerwonym plecionym sznurze jedwabnym]. [Verso:] [Nota XIX w.:] praes: die 16ta Martii 1804 Anno ad Nrm 6795 / praes. 28. Julij 1804 No 17611. [Nota z 1805 r.:] Inscribatur et intabuletur. Decretum in Consilio C[aesareo] R[egio] Fori Nobilium Leopoliani die 5ta Novembris 1805 a[nn]o. Kienwald [...] [Wycinek / stempel skarbowy galicyjski: 15 Kr.] [Stare regesty i sygnatury:] Litt. A. Privilegia pro Villa Honyatycze Sigismundus Rex donat Iure Haereditario super Villam Honyatycze Anno d[omi]ni 1537 No 2 Instrumenti Tom 5 pag 57 ingross[atus]...