Затвердження угоди львівських міщан із Миколаєм із Сеняви щодо мита в Галичі

СИҐІЗМУНД, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький тощо, пан і дідич. Сповіщаємо змістом цього [письма] всім разом і кожному зокрема, нинішнім і прийдешнім, кому про це відати належить. Що хоча у нещодавно минулі часи, зважаючи на права та привілеї нашому місту Львову, святої пам’яті богоподібними попередниками нашими, славними королями Польщі, надзвичайно щедро даровані й надані, а нами їм із ласки нашої величності схвалені та підтверджені, за якими славетні бурмистр, райці, міщани та жителі міста Львова всіх обрядів увільнені й цілковито звільнені від сплати будь-яких мит і зборів з волів, випасу [?] та будь-якого роду і ґатунку товарів і торговельних справ будь-де в межах і кордонах Королівства та маєтностей наших; проте оскільки неодноразово самі бурмистр, райці та міщани, себто купці наші львівські, скаржилися нам, нібито вельможний Миколай із Сеняви, воєвода белзький, польний військ Королівства нашого, а також коломийський і галицький староста, всупереч цьому нашому наданню та численним наказам, скерованим до нього в цій справі, у Галичі — де немає головного мита, а лише з воза, товарами наладованого й обтяженого, — із самих міщан і купців львівських усупереч їхнім вольностям свавільно стягував з їхніх товарів і речей мита, яких по праву стягувати не мав би, стверджуючи, що якби таке мито із самих львівських міщан там-таки в Галичі перестало йому надходити, йому не вистачило б на сплату оренди, яку він зазвичай щороку з цього галицького староства нам виплачує. З огляду на це він наполегливими проханнями домагався від згаданих райців і міщан львівських, пропонуючи, щоб вони — зі збереженням їхніх прав і вольностей, на підставі яких так само, як від усіх інших і кожного зокрема [мит] у межах і кордонах Королівства та маєтностей наших, так і від сплати цього галицького мита з навантажених возів є вільними й звільненими, — дали згоду на те, щоб він лише в той час, доки правитиме галицьким староством і доки це галицьке староство не перейде до рук когось іншого, міг стягувати та брати мито з возів, наладованих товарами. Тому самі бурмистр і райці та поспільство міщан і купців львівських, зваживши на цю його вимогу, через своїх послів, які перебували в нас у Кракові, де також перед нашим обличчям особисто з'явився названий вельможний Миколай із Сеняви, воєвода белзький і староста галицький, погодилися на сплату згаданого мита з возів виключно там-таки в Галичі на той час, доки сам вельможний Миколай із Сеняви, воєвода белзький, триматиме галицьке староство й матиме його у своїх руках, тобто до кінця свого життя. Утім у такий спосіб, що як тільки це галицьке староство чи то через смерть, чи через будь-яке інше зречення або вакантність перейде в інші руки, згадані бурмистр, райці, міщани й купці львівські, хоч би яких обрядів вони були — католицького, руського чи вірменського, — надалі згідно зі своїми правами, про збереження сили яких вони нас просили, там-таки в Галичі від сплати цього мита будуть звільнені й навічно увільнені. Ми отже, визнаючи таку угоду, укладену за обопільною згодою між названим вельможним Миколаєм із Сеняви, воєводою белзьким і старостою нашим галицьким, з одного боку, та самими бурмистром, райцями, поспільством міщан і купцями львівськими, з іншого боку, за правомірну й любу, визнали за доцільне її схвалити й затвердити, як і схвалюємо та затверджуємо цим [письмом], постановляючи й постановляючи, що самі бурмистр, райці та поспільство міщан львівських, хоч би яких вони були обрядів, а саме католики, русини, вірмени, повинні й зобов'язані там-таки в Галичі мито з кожного свого воза, будь-якими товарами навантаженого й наладованого, у розмірі трьох польських грошів і не більше, тому-таки вельможному Миколаю із Сеняви, воєводі белзькому, як зазначено вище, доки він володітиме галицьким староством, віддавати й під назвою мита сплачувати. Ця, однак, поступка щодо згаданого галицького мита, зроблена самими бурмистром, райцями та міщанами або купцями львівськими, ні в чому правам, привілеям і вольностям, за якими вони від сплати будь-яких мит у межах і кордонах Королівства та маєтностей наших є звільненими й увільненими, не повинна шкодити чи їх ущемляти. Навпаки, самі права й вольності цих-таки міщан львівських, нами їм надані й ласкаво даровані, згідно з якими вони від сплати будь-яких мит є вільними, повинні непорушно й цілковито залишатися в силі. Які [права] за ними в їхній силі та дійсності зберігаємо, постановляючи, що вони мають мати силу вічної тривалості. А саме в такий спосіб, що як тільки це галицьке староство вийде з володіння та рук названого вельможного Миколая із Сеняви, воєводи белзького і старости галицького, та перейде в наше розпорядження, а ми самі доручимо в управління чи віддамо в оренду його комусь у вірні руки, або наші наступники доручать, віддадуть в оренду чи в держання, негайно й невідкладно, без будь-якого спору, самі бурмистр, райці, міщани й купці львівські до сплати згаданого галицького мита не будуть зобов’язані, але з самого цього факту стануть і будуть вільними, і цією вольністю втішатимуться навіки. Так що жоден із майбутніх галицьких старост, митників та урядників наших не повинен і не зможе з будь-якої причини висувати та підіймати проти цих-таки львівських міщан позову чи спору через згадану вольність від названих мит, і так само ані ми, ані наші наступники не зможемо [цього робити]. Бажаючи й постановляючи, щоб згадані міщани наші львівські були збережені в цьому своєму імунітеті та вольності від сплати зазначених мит у Галичі та інших коморах, належних до галицького мита, відповідно до їхніх грамот і привілеїв. Які грамоти, як справедливі й правочинні, і які ми хочемо тут вважати включеними в повному їхньому обсязі та в усіх пунктах і клаузулах, схвалюємо й підтверджуємо та постановляємо, що вони мають набути сили вічної і непорушної тривалості. На віру й свідчення чого наша печатка до цього [письма] була привішена. Діялося й дано в Кракові, найближчого понеділка після Провідної неділі Великодня, Року Божого тисяча п’ятсот сорок сьомого, а володарювання нашого року сорок першого. Підписав Самуель, єпископ краківський і канцлер Королівства Польського. [Канцелярська нота праворуч:] Доповідь преподобного у Христі отця, пана Самуеля Мацейовського, єпископа краківського і канцлера Королівства Польського. [Зворот:] [Архівна нота:] Рубрика друга, літера B, номер 21 [Інші архівні ноти XVI–XIX ст.:] Галич [...] сплата мита [...] Миколая із Сеняви, воєводи белзького 1547. / Акти, в'язка 58 / В'язка 281 / 903 / B. N. 21 / [кругла архівна печатка] [Печатка:] [Велика коронна печатка Сигізмунда I Старого у восковій мисці, відтиснена в червоному воску, підвішена на пергаментному смужку, протягнутому крізь пліку].

SIGISMVNDVS Dei gratia REX Poloniæ, supremus Dux Lithuaniæ, Russiæ, Prussiæ, Masoviæ etc. dominus et hæres. Significamus tenore præsentium quibus expedit universis et singulis præsentibus et futuris. Quomodo licet novissime actis temporibus habentes rationem Jurium et Privilegiorum Civitati nostræ Leopoldiensi per divos prædecessores nostros sanctæ memoriæ inclytos Poloniæ Reges illis munificentissime donatorum et concessorum, et per nos eisdem de celsitudinis nostræ clementia approbatorum et confirmatorum, quibus Famati Proconsul, Consules, Cives, ac incolæ Civitatis Leopoldiensis, rituum quorumcunque, à solutione quorumvis Theloneorum et Vectigalium de bobus, usione, et quibusvis generis cuiuscunque et manieriei Mercantiis et negociatiombus ubilibet per et infra Regnum et Dominia nostra sint absoluti et penitus totaliterque exempti. Tamen quia sæpenumero ipsi Proconsul, Consules et Cives seu Mercatores nostri Leopoldienses nobis questi sunt, quomodo Magnificus Nicolaus de Sieniawa Palatinus Belzensis, Exercituum Regni nostri Campestris atque Colomiensis et Haliciensis Capitaneus contra ipsam concessionem nostram et mandata ad eumdem in ea ipsa re complura data, in Halicz ubi non est Capitale Theloneum, sed solum à Curru Mercibus imposito et onerato, de Civibus et Mercatoribus ipsis Leopoldiensibus vectigalia contra eorundem libertates à Mercibus et rebus eorundem pro arbitrio exigebat, quæ iuste exigere non debuit, allegans quo ubi huiusmodi Teloneum de ipsis Civibus Leopoldiensibus ibidem in Halicz sibi recederet, quod no[n] sufficeret arenda nobis quotannis ex illo Capitaneatu Haliciensi pendi solitam dissolvere. Quare etiam apud ipsos Consules et Cives Leopoldienses precibus contendebat, postulans quo ipse salvis Juribus et libertatibus eisdem quibus ut de aliis omnibus et singulis per et infra Regnum et dominia nostra, ita et ab ipsius Haliciensi Thelonei solutione à Curribus impositis sunt exempti et libertati, consentirent sibi solum sub eo tempore quo in administratione Capitaneatus Haliciensis habebit, et antequam ad manus alterius ipse Capitaneatus Haliciensis pervenerit, Teloneum à Curribus Mercibus impositis exigere et recipere possit. Vnde ipsi Proconsul et Consules communesqu[e] Cives et Mercatores Leopoldienses huiusmodi postulationis suæ habentes respectum, per nuncios eorum apud nos Cracoviæ existen[tes], ubi etiam prænominatus Magnificus Nicolaus à Sieniawa Palatinus Belzensis et Haliciensis Capitaneus coram nobis præsens aderat, ad solutionem dicti Telonei à Curribus, ibidem in Halicz dumtaxat, ad tempus hoc quamdiu ipse Mag[nifi]cus Nicolaus de Sieniawa Palatinus Belzen[sis] Capitaneatum halicien[sem] tenebit et in manu sua possidebit seu ali[a]s ad vitam suam, consenserunt. Ita tamen ut cum primum ille Capitaneatus Halicien[sis] sive per mortem, sive per quam piam aliam cessionem vel vacantiam, eripiam alteri provenerit, quod ipsi Proconsul, Consules, Cives, Mercatores Leopoldien[ses], quorumcunque rituum hij fuerint Catholici, Rutheni, Armeni, erunt de cætero iuxta Jura eorum, quæ eis in robore suo postularunt per nos conservari ibidem in Halicz à huiusmodi Telonei solutione exempti et perpetuo absoluti. Nos ita[que] huiusmodi compositionem inter prænominatum Magnificum Nicolaum de Sieniawa Palatinum Belzen[sem] et Capitaneum nostrum Halicien[sem] ab vna, et ipsum Proconsulem, Consules, Cives Communes et Mercatores Leopoldien[ses] de eorundem mutuo consensu factam, ratam et gratam haben[tes], approban[dam] et ratifican[dam] duximus, approbamusque et ratificamus per præsentes, decernen[tes] et statuentes quod ipsi Proconsul, Consules et comunes Cives Leopoldien[ses] quorumcunq[ue] rituum hij fuerint, nempe Catholici, Rutheni, Armeni, debent ac tenentur ibidem in Halicz Theloneum a singulis Curribus eorundem quibuscunq[ue] Mercibus oneratis et impositis per tres grossos Polonicales et non magis sibi Mag[nifi]co Nicolao de Sieniawa Palatino Belzen[si] sicut præfertur quamdiu in possessione Capitaneatus Halicien[sis] fuerit pendere et ratione Thelonei solvere. Quæ quidem Thelonei præfati Halicien[sis] per ipsos Proconsulem, Consules et Cives seu Mercatores Leopoldien[ses] facta condescensio, in nullo Juribus, Privilegiis ac libertatibus, quibus à solutionibus quorumvis Teloneorum per et infra Regnum et dominia nostra, exempti et libertati sunt, derogare vel eisdem nocere debet. Imo ipsa Jura et libertates ipsorum Civium Leopoldien[sium] per nos illis concessa, et gratiose dotata vigore quorum ab omnium Teloneorum solutionibus sunt libertati, debent integre et totaliter in suo robore permanere. Quæ nos eisdem in suo robore et vigore conservamus, decernen[tes] illa robur perpetuæ firmitatis obtinere. Ita videlicet quod cum primum ipse Capitaneatus Halicien[sis] ex possessione et manu prænominati Mag[nifi]ci Nicolai de Sieniawa Palatini Belzen[sis] et Capitanei halicien[sis] exiverit, et ad nostram dispositionem pervenerit, eumq[ue] soli pro se ad manus fideles alicui comiserimus vel arendaverimus aut Successores n[ost]ri commiserint aut arendaverint aut in Tenutam dederint, quod mox et in continenti præter quamcunq[ue] controversiam ipsi Proconsul, Consules et Cives Mercatoresq[ue] Leopoldien[ses] ad solutionem dicti Telonei halicien[sis] non tenebuntur, imo ab eo ipso facto fient eruntq[ue] absoluti, eaq[ue] libertate perpetuo gaudebunt. Ita quod nemo deinceps Capitaneorum, Theloneatorum et officialium nostrorum Halicien[sium] ipsis Civibus Leopoldien[sibus] pro dicta libertate Teloneorum prædictorum ex quacunq[ue] causa actionem et controversiam movere et intentare debet aut posset et neq[ue] nos aut successores nostri possint. Volentes et decernentes vt præfati Cives nostri Leopoldienses in ipsa eorum immunitate et libertate à solvendis præfatis Teloneis in Halicz et aliis Cameris ad Theloneum halicien[se] pertinentibus conserventur iuxta literas et privilegia eorum. Quas quidem literas tanquam iustas et legitimas, et quas hic volumus habere pro insertis in toto earum tenore et omnibus earum punctis ac clausulis approbamus et confirmamus ac robur perpetuæ et inviolabilis firmitatis obtinere decernimus. Harum quibus in fidem et testimonium sigillum nostrum præsentibus est appensum. Actum et Dat[um] Cracoviæ feria secunda post Dominicam Conductus Paschæ proxima, Anno Domini Millesimo Quingentesimo Quadragesimo septimo, Regni vero nostri Quadragesimo primo. Samuel Eps Crac[oviensis] et R[egni] P[oloniae] Cancellar[ius] sub[scripsit] [Nota kancelaryjna z prawej strony:] Relatio reverendi in Christo patris domini Samuelis Maczieiowski Episcopi Cracoviensis et Regni Poloniæ Cancellarii. [Verso:] [Nota archiwalna:] Rubrica Secunda Litt[era] B N[umer]o 21 [Inne noty archiwalne z XVI–XIX w.:] Halicz [...] solutio thelonei [...] Nicolai de Sienawa Palatini Belzen[sis] 1547. / Act. f[as]c[ic]ul[us] 58 / Fasc. 281 / 903 / B. N. 21 / [okrągła pieczątka archiwalna] [Pieczęć:] [Wielka pieczęć koronna Zygmunta I Starego w woskowej misce, odciśnięta w czerwonym wosku, zawieszona na pergaminowym pasku przewleczonym przez plicę].