131/1/459 · 131-1-459-001
Грамота короля Сигізмунда I Старого про інкорпорацію деканату до львівської митрополичої капітули
Король Сигізмунд I Старий інкорпорує львівський деканат після смерті його тогочасного посідача Яна Крупського до спільного столу катедральної капітули у Львові. Крім того, він постановляє, що майбутні декани мають обиратися винятково з кола місцевих каноніків та щорічно отримувати 10 гривень додатку з доходів деканату.
Опрацювання за допомогою ШІ. Прочитання слід звіряти з оригіналом.
СИГІЗМУНД, Божою ласкою КОРОЛЬ Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький та ін. пан і дідич. Оголошуємо цим письмом усім, кого це стосується. Оскільки ми дізналися, що Високоповажна Капітула Львівської митрополичої церкви за прикладом Апостолів живе у спільноті, натомість декан, який після архієпископа посідає перше місце в цій церкві, не має з нею нічого спільного, визнавши недостойним, щоб той, хто стоїть на чолі Капітули, був від Капітули відділений, після наради з нашими сенаторами, які перебувають при нас, згідно з їхньою думкою ми визнали, що згаданий деканат слід приєднати й інкорпорувати до спільного столу Високоповажної Львівської капітули, і приєднуємо та інкорпоруємо його цим письмом навічно. А саме так, що після смерті велебного Яна Крупського, посідача цього деканату, нікого іншого ми не зможемо презентувати, як тільки з колегії львівських каноніків, так само і Найясніший син наш та наші наступники не зможуть [презентувати нікого іншого], і цей [декан] серед самих каноніків не лише в хорі та процесіях, а й у капітулі, під час виступів і всюди посідатиме перше місце. Доходи ж деканату перейдуть на спільну користь цієї ж Високоповажної Львівської капітули і управлятимуться її провізорами, з яких [доходів] деканові, окрім частки, яку він отримуватиме з канонії разом з іншими доходами капітули, виплачуватиметься щорічно десять гривень. Тягарі ж і обов'язки, які декан за силою фундаційного акта зобов'язаний нести і виконувати, повинна буде перебрати на себе капітула, на яку від цієї інкорпорації перейде вигода. На підтвердження і свідчення чого наша печатка була підвішена до цього [письма]. Дано в Пйотркуві найближчої суботи після свята святого Матвія, апостола і євангеліста, Року Божого тисяча п'ятсот сорок сьомого, а нашого панування року сорок першого.
[Нотатка про реляцію праворуч:]
Реляція преподобного у Христі отця, пана Самуеля Мацейовського, єпископа краківського і канцлера Королівства Польського.
[Підпис ліворуч:]
Станіслав [...] [власноруч?]
[Нотатка про облату на плиці / нижньому полі:]
У найближчу п'ятницю після великопісної неділі Laetare, а саме 31 дня місяця березня Року Божого 1775.
Ця інкорпорація деканату св. Івана на користь Високоповажної Львівської капітули була подана до львівських гродських актів через облату, прийнята та внесена до книг.
[Зворот:]
Приєднання деканату королем Сигізмундом року 1547.
Приєднання деканату [...] львівського.
Приєднання деканату Капітулі [...].
В'язка 13 [...] Номер 1 [...].
[Печатка:]
[Зберігся лише невеликий фрагмент коронної печатки Сигізмунда I з червоного воску на пергаментній смужці з видимими літерами легенди: ...POLONI...].
SIGISMVNDVS Dei gratia REX Poloniæ, supremus Dux Lithwaniæ, Russiæ, Prussiæ, Masoviæ etc. dominus et hæres. Significamus præsentibus literis quorum interest vniversis. Cum comperissemus Venerabile Capitulum Ecclesiæ Metropolitanæ Leopoliensis exemplo Apostolorum in commune viuere, Decanum vero qui secundum Archiepiscopum primum locum in illa Ecclesia obtinet, nihil commune cum illo habere, indignum existimantes vt qui Capituli princeps est, a Capitulo separari debeat, communicato consilio cum Senatoribus nostris qui nobis adsunt, ex eorum sententia, Decanatum prædictum mensæ communi Venerabilis Capituli Leopoliensis adiungendum et incorporandum duximus, adiungimusque et incorporamus præsentibus literis temporibus perpetuis. Ita scilicet vt post mortem Venerabilis Ioannis Krupski ipsius Decanatus possessoris, alium neminem quam ex collegio Canonicorum Leopolien[sium] præsentare debebimus, neque Serenissimus filius et Successores nostri debebunt, qui inter Canonicos ipsos non in choro tantum et processionibus, sed et in Capitulo et sententia dicenda, ac vbique locum primum obtinebit. Redditus vero Decanatus in communes ipsius Venerabilis Capituli Leopolien[sis] cedent, ac per Procuratores ipsius administrabuntur, ex quibus Decano vltra portionem qua[m] ex canonicatu cum alijs redditibus Capituli percipiet, Decem Marcas numerari singulis annis debebunt. Onera vero et munera quæ Decanus ferre et obire ex erectione tenetur, Capitulum subire tenebitur, ad quod comodum ex ea incorporatione perueniet. In cuius rei fidem et testimonium Sigillum nostrum præsentibus est appensum. Dat[um] Petricouiæ Sabbato post festum sancti Matthei Apostoli et Euangelistæ proximo, Anno Domini Millesimo Quingentesimo Quadragesimo Septimo, Regni vero nostri Quadragesimo primo.
[Nota relacji po prawej stronie:]
Relatio Reverendi in Christo patris domini Samuelis Macieiowsski Episcopi Cracovien[sis] et Regni Poloniæ Cancellarii.
[Podpis po lewej stronie:]
Stanislaus [...] [manu propria?]
[Nota oblaty na plice / dolnym marginesie:]
Feria Sexta post Dominicam Lætare Quadragesimalem proxima videlicet Die 31ma Mensis Martij A[nn]o D[omi]ni 1775to.
Præsens Incorporatio Decanatus S[anc]ti Joannis Venerabili Capitulo Leopoliensi Serviens ad acta Castrensia Leopoliensia per Oblatam porrect[a], suscepta et Ingrossata est.
[Verso:]
Incorporatio Decanatus a Sigismundo Rege Anno 1547.
Incorporatio Decanatus [...] Leopolien[sis].
Decanatus incorporatio Capitulo [...].
Fasc: 13 [...] N[ume]ro 1 [...].
[Pieczęć:]
[Zachowany jedynie niewielki fragment pieczęci koronnej Zygmunta I z czerwonego wosku na pasku pergaminowym z widocznymi literami otoku: ...POLONI...].
Пергаментний документ у доброму стані збереження; королівська печатка, підвішена на пергаментній смужці, збереглася фрагментарно (крихта червоного воску в мисці зі світлого воску). На плиці / нижньому краї міститься пізніша нотатка про облату до львівських гродських актів від 31 березня 1775 р. Королем-видавцем є Сигізмунд I Старий (згаданий «Serenissimus filius», тобто Сигізмунд II Август, vivente rege).
Повідомити про помилку транскрипції
Наведіть уривок і запропоноване виправлення. Повідомлення стосується цього документа.







