Дарування архієпископа Петра Стажеховського для львівської катедри та регулювання управління маєтками

В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять про справу. Ми, Петро зі Стажеховиць, Божою ласкою архієпископ святої львівської митрополичої Церкви, сповіщаємо силою цієї грамоти всім і кожному зосібна, теперішнім і майбутнім, кому належить це знати, і хто це письмо бачитиме, читатиме чи чутиме. Що з огляду на турботу і піклування про довірене нам управління у львівській митрополичій Церкві, бачачи, що ця Церква терпить багато злигоднів, так що зовсім не має жодного постійного забезпечення, яким можна було б зарадити потребам, що виникають із плином часу. Тому з вільного і непримушеного пориву нашої волі, після зрілого, однак, у цій справі роздуму з вельмишановними панами прелатами й каноніками та всією капітулою цієї нашої львівської Церкви, нашими наймилішими братами, зважаючи на безсумнівну потребу, а особливо заохочені постановами провінційних статутів і синодів, згідно з якими разом із цією вельмишановною капітулою ми зобов'язані виділяти бодай щось на фабрику та потреби Церкви. Задля спасіння душі спочилого найпреосвященнішого пана Бернарда Вільчека, архієпископа, та великих його наступників, архієпископів львівських [...] флоренів грошима в польській монеті на маєтностях Столпин, взятих під видеркаф у згаданого спочилого преосвященного пана архієпископа Бернарда Вільчека колись вельможним паном Яном Сененським, тогочасним дідичем у Золочеві та Столпині, і на згаданих маєтностях Столпин на правах видеркафу, а також десяти флоренів грошима річного чиншу, належного до сплати за львівськими земськими актами зі згоди ясновельможного спочилого Сигізмунда I, короля Польщі тощо, внесених і належних до виплати, ми вирішили віддати, подарувати, приписати та інкорпорувати на користь фабрики, потреб і вічного вжитку цієї ж львівської Церкви, так само як в ім'я Боже разом із цими ж панами прелатами й каноніками та всією капітулою спільно і взаємно згадану суму грошей [...] флоренів із річним чиншем десять флоренів, вище зазначеним, цій нашій львівській Церкві чисто, вільно й беззастережно, на славу ГОСПОДА БОГА і — як сказано вище — на вжиток фабрики цієї ж Церкви даємо, даруємо, приписуємо та інкорпоруємо навіки й на вічні часи, нічого з прав і власності в цій же сумі та чинші для нас і наших наступників не застерігаючи, а все право і власність цієї суми переносимо на володіння і вжиток згаданої львівської Церкви, даючи й визнаючи провізорам цієї ж Церкви, тобто панам прелатам і канонікам та львівським райцям, дійсне й фактичне володіння зазначеною сумою грошей і чиншем, а також змогу й владу її домагатися, стягувати, примусово вимагати, а з отриманого і піднятого квитувати, та постановляти, розпоряджатися і впоряджати цими сумами грошей за волею та уподобанням згаданих провізорів і управителів львівської Церкви, так як їм видаватиметься краще й корисніше на вічні часи чи на певний проміжок часу на користь Церкви обертати. Яке це дарування і надання вважаючи безвідкличним, правосильним і милим, заявляємо і постановляємо силою цієї грамоти, що воно має навіки й на вічні часи тривати непорушно і твердо. КРІМ ТОГО, оскільки з очевидного перебігу справ ми переконуємося, що в разі настання вакансії будь-якої кафедри церковні маєтності зазвичай зазнають і терплять значне зменшення рухомого майна, а відбувається це — як ми вважаємо — не з якоїсь іншої причини більше, ніж із тієї, що неприсяжні управителі маєтків, користаючись нагодою, яка тоді випадає, і бажаючи з мамони неправедної здобути собі друзів, дозволяють своїм друзям або родичам під приводом спадкоємства розкрадати майно, зібране в замках і дворах, а деяке навіть на власний ужиток обертати: бажаючи запобігти такій жадібності хижих людей, за особливою порадою, волею і згодою згаданих панів прелатів і каноніків та всієї капітули нашої львівської Церкви, вироком цього вічнотривалого привілею заявляємо, вирішуємо, постановляємо, установлюємо та наказуємо. А також самих себе і наших законних наступників під путами присяги, складеної нами під час уведення у володіння, а нашими наступниками маючої бути складеною, зобов'язуємо і цим письмом зв'язуємо та записуємо, що відтепер жодних старост, факторів, управителів ані провізорів, як духовних, так і світських, у маєтностях львівської Церкви не настановимо раніше, ніж кожен із них особисто, а не через підставних осіб, складе перед нами й панами каноніками львівськими або кимось, ними для цього призначеним, тілесну присягу в такий спосіб, що з хоч якої причини трапиться вакансія кафедри, замки, двори, фільварки, будинки, села, шпихліри, млини, стави і всілякі маєтності, як рухомі, так і нерухомі, та архієпископські володіння Церкви нікому іншому не віддадуть, тільки панам канонікам, призначеним із капітули для управління ними на час вакансії кафедри, а їхнім наказам будуть слухняні без підступу і збережуть їм вірність. Також усіх речей — як тих, що призначені для оборони замків чи фортифікацій, так і худоби, бидла та всілякого накопичення спорядження і провізії, хай якою назвою вони називалися б, без жодного винятку, — які їхній опіці були довірені або ними примножені й віддані під варту, не дозволять розкрадати будь-яким особам, ані самі особисто, ані через підставних осіб під хоч яким вигаданим приводом не розкрадуть і не привласнять, але речі ці непорушно й вірно цим же панам канонікам львівським разом із виконавцями нашого заповіту та наших наступників покажуть і передадуть під зобов'язанням свого сумління, чесноти й доброго імені. ПРАГНУЧИ крім того зарадити потребам панів каноніків і вікаріїв львівських, будучи вдячними за таке велике благодіяння, дароване Господом Богом нашій Церкві, що село Оброшин, задля якого ми зазнали багатьох витрат, було Святим Королівським Маєстатом нам і львівській Церкві у вічне володіння записане. Усіляку змогу і свободу згаданим панам канонікам і вікаріям навіки й на вічні часи даємо і признаємо, аби вони через своїх підданих або візників могли у будь-який час і щоразу, коли виникне потреба, вирубувати для своїх хатніх потреб і опалення дерево з лісів маєтностей Оброшин, а також вивозити дуби, однак без великої шкоди для плодових дерев, за попередньою на це особливою згодою цих же панів каноніків капітульних. УСЕ ЦЕ ж і кожну окрему вище списану річ визнаючи й оголошуючи правосильними та незмінними, ми наказали це письмо через нашого публічного нотаріуса, писаря нашого двору і справ, що перед нами точаться, списати, підписати й оголосити, та підвішенням нашої печатки і згаданої капітули скріпити розпорядилися. Діялося і дано у Львові на генеральній капітулі, що відбулася у вівторок після неділі Reminiscere у Великий Піст, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят другого. У присутності вельмишановних і шляхетних: Станіслава, сина аптекаря — захристиянина, Миколая з Жидачева — вікарія, Матея Зайонця — мансіонарія святої Катерини львівського низького замку, Матея Бедлінського, Лаврентія Мровінського та інших дворян нашого двору, свідків при вищевказаному. [Канцелярські ноти та підписи нотаріусів на плиці:] [Нотаріальний знак] І я, Станіслав, син Станіслава Кола, клірик міста Перемишля, святим авторитетом [...] публічний нотаріус [...] [підписав]. [...] публічний нотаріус і перед цим же преосвященним [...] [підписав]. [...] публічний нотаріус, писар двору і справ, оскільки при вищезгаданих [...] дарування тощо [...] це написав і оголосив та звичайним моїм знаком і прізвищем [...] підтвердив. [Печатка 1 (ліва):] Воскова миска з відбитком у червоному воску під захисним шаром, герб Леліва Петра Стажеховського, у круговому написі: [P]ETRVS STARZECHOWSKI [...] [Печатка 2 (права):] Воскова миска, відбиток печатки капітули знищений/стертий. [Зворот:] ЧИНШ ЗІ СТОЛПИНА. Сума на Столпині [...] відступлена львівській катедральній Церкві, а також зобов'язання не віддавати майно Церкви світським людям. Місце 27, Номер 15. [Паперова смужка, додана до документа, с. 8:] Три речі містить цей привілей: 1. Заміна чиншу зі Столпина, призначеного на лампаду, на вжиток церковної фабрики. 2. Постанова про складання присяги управителями та адміністраторами церковних маєтностей для захисту рухомого майна після смерті архієпископів. 3. Дозвіл на вирубування оброшинського лісу, наданий членам капітули та вікаріям. Привілей архієпископа Петра зі Стажеховиць, що містить три постанови. Року Божого 1552 на генеральній капітулі.

IN NOMINE DOMINI AMEN Ad perpetuam rei memoriam. Nos Petrus a Starzechowicze Dei gratia sanctae ecclesiae metropolitanae Leopolien[sis] Archiepiscopus, significamus tenore praesentium, quibus expedit universis et singulis praesentibus et futuris praesentium noticiam habituris visuris lecturis et audituris. Quia pro regiminis in ecclesia metropolitana Leopolien[si] nobis iniuncti cura et sollicitudine, animadvertentes multos deffectus ipsam ecclesiam sustinere ita quod nullam prorsus habeat certam provisionem qua necessitatibus pro tempore occurrentibus posset ei subveniri. Ideo ex libero et spontaneo nostrae voluntatis motu, matura tamen super hoc cum Reverendis dominis Praelatis et Canonicis totoque Capitulo eiusdem ecclesiae nostrae Leopolien[sis] fratribus nostris charissimis deliberatione, praehabita certa necessitate et praesertim statutorum provincialium et synodorum sanctionibus permoti, quibus de communi eum eodem venerabili Capitulo obligamur pro fabrica et necessitatibus ecclesiae aliquid pendere. Pro Reverendissimi olim domini Bernhardini Wilczek archiepiscopi magnoque successorum suorum Archiepiscoporum Leopolien[sium] salute animarum [...] florenos pecuniarum in moneta polonicali in bonis Stolpin per Generosum olim dominum Ioannem Szyienienski pro tunc in Zloczow et Stolpin haeredem in vim reemptionis apud praenominatum Reverendum olim dominum Bernhardum Wilczek archiepiscopum receptos, et in bonis praetactis Stolpin in vim reemptionis et decem florenorum pecuniae annuae pensionis solvendae in actis terrestribus Leopolien[sibus] de consensu Serenissimae divae memoriae Sigismundi primi Regis Poloniae etc. inscriptos et solvi debitos pro ipsius ecclesiae Leopolien[sis] fabrica necessitatibus et perpetuo usu dandum, donandum ascribendum et incorporandum duximus, prout in Dei nomine unacum ipsis dominis praelatis et canonicis totoque Capitulo insimul et mutuo praedictam summam pecuniae [...] florenorum cum pensione annua decem florenorum superius expressa eidem Ecclesiae nostrae Leopolien[si] pure, libere, et simpliciter ad laudem domini DEI et ut praefertur ad usum fabricae ecclesiae eiusdem, damus, donamus, ascribimus, et incorporamus, perpetue et in aevum, nihilque nobis et successoribus nostris iuris et proprietatis in eadem summa et pensione reservamus, sed totum ius et proprietatem ipsius summae in ecclesiae praedictae Leopolien[sis] dominium et usum transferimus, dantes et conceden[tes] provisoribus eiusdem ecclesiae videlicet dominis Praelatis et Canonicis, ac Consulibus Leopolien[sibus] realem actualemque memoratae summae et pensionis pecuniarum possessionem facultatemque et potestatem eandem repetere tollere exigere ac de perceptis et levatis quietare de ipsisque summis pecuniarum pro voluntate et beneplacito praefatorum provisorum et procuratorum ecclesiae Leopolien[sis] providendum disponen[dum] ordinandum prout ipsis melius et utilius in tempora aviterna sive ad certum spacium temporum in rem ecclesiae videbitur expedire. Quamquidem donationem et concessionem irrevocabilem ratam et gratam habentes ipsam declaramus et decernimus perpetuo et in aevum firmam inviolabilem habere et consistere tenore praesentium mediante. PRETEREA, quia manifesto rerum eventu experimur quod vacatione sedis alicuius occurrente gravem diminutionem rerum supellectilii bona ecclesiae solent pati et sustinere idque non alia magis ratione consideramus evenire, nisi quod factores bonorum iniurati occa[si]one tunc data cupien[tes] de mamona iniquitatis amicos acquirere permittunt amicis vel consanguineis eorum veluti praetextu successionis in arcibus et praediis supellectilem collectam distrahere et aliqua etiam in usus suos convertere: tali cupiditati rapacium hominum obviare volen[tes] de speciali praefatorum dominorum Praelatorum et Canonicorum totiusque Capituli ecclesiae nostrae Leopolien[sis] consilio, voluntate et assensu, decreto praesentis privilegii perpetuo duraturi declaramus decernimus definimus constituimus et ordinamus. Nosque ipsos et successores nostros legitimos sub obligatione iuramenti per nos circa possessionis inductionis praestiti et per successores nostros praestandi obligamus et praesentibus obligamus et inscribimus, quod nullos deinceps capitaneos, factores procuratores seu provisores spirituales sive seculares in bonis ecclesiae Leopolien[sis] constituemus priusquam coram nobis et dominis Canonicis Leopolien[sibus] vel aliquo ab eis ad hoc deputato corporale iuramentum quilibet eorum per se et non per submissas personas praestiterit in eum modum, quod quacunque occasione vacare sedem contigerit Castra, Curias, Praedia, domos, villas, horrea, molendina, piscinas et omnia bona tam mobilia quam immobilia et possessiones archiepiscopales ecclesiae nulli alteri nisi dominis Canonicis ex Capitulo deputatis ad providendum de ipsis interim dum sedes vacabit dimittent eorumque mandatis absque dolo parebunt et fideles erunt et. Res etiam omnes tam quae ad castrorum seu fortalitiorum deffensione[m] ordinata pertinent, quam etiam peccora, pecudes, omnemque suppellectilium et victualium congeriem quocunque appelletur nomine nullis exceptis, quae ipsorum et concredita fidei vel per ipsos aucta, et in custodiam data non permittent quibuscunque personis distrahere, nec ipsi per se aut submissas personas quovis quaesito colore distrahent neque usurpabunt, sed illa integre et fideliter eisdem dominis Canonicis Leopolien[sibus] vnacum executoribus testamenti nostri et successorum nostrorum assignabunt et tradent sub obligatione suae conscienciae virtutis et famae. C V P I E N T E S insuper necessitatibus dominorum dominorum Canonicorum et Viccariorum Leopolien[sium] subvenire grati existen[tes] tanti beneficii a domino Deo ecclesiae nostrae collati, quod villa Obroszyn ratione cuius multas impensas fecimus est per Sacram Regiam Maiestatem nobis et Ecclesiae Leopolien[si] in perpetuam possessionem ascripta. Omnimodam facultatem et libertatem praeffatis dominis Canonicis et Viccaryis perpetue et in aevum damus et concedimus, quod ipsi per suos subditos aut aurigas de sylvis bonorum Obroszyn poterunt omni tempore et quandocunque necessarium fuerit pro usibus eorum domesticis et focis ligna excidere, atque etiam robora sine tamen gravi arborum fructuosorum detrimento evehere special[i] ad id eorundem dominorum Canonicorum Capitulan[um] consensu accedente. QVE OMNIA et singula suprascripta decernen[tes] et declaran[tes] rata et firma habere praesentes litteras per notarium nostrum publicum Curiaeque et causarum coram nobis scribam, scribi, subscribi et publicari nostrique et praefati Capituli sigillorum appensione iussimus et fecimus communiri. Actum et datum Leopoli in Capitulo generali feria tercia post dominicam Reminiscere in quadragesima celebrato Anno Domini Millesimo quingentesimo quinquagesimo secundo. Praesentibus honorabilibus et nobilibus Stanislao apothecarii sacristiano, Nicolao de Zydaczow vicario, Mathia Sayancz mansionario sanctae Katerina arcis inferioris Leopoliensis, Mathia Bedlinski, Laurentio Mrowinski et aliis familiaribus curia nostra testibus ad praemissa. [Noty kancelaryjne i podpisy notariuszy na plice:] [Signum notarii] Et ego Stanislaus Stanislai Col civitatis Premisliensis clericus sacra authoritate [...] notarius publicus [...] [subscripsi]. [...] Notarius publicus et coram eodem Reverendo [...] [subscripsit]. [...] notarius publicus Curiae et Causarum Scriba quia praedictis [...] donatio etc. [...] praesens scripsi ac publicavi signo[que] et nomine meo solito [...] roboravi. [Pieczęć 1 (lewa):] Woskowa miska z odciskiem w czerwonym wosku pod warstwą ochronną, herb Leliwa Piotra Starzechowskiego, w otoku: [P]ETRVS STARZECHOWSKI [...] [Pieczęć 2 (prawa):] Woskowa miska, odcisk pieczęci kapituły zniszczony/wytarty. [Verso:] STOLPIN CENSVS. Summa super Stolpien anonima Ecclesiae Cathedrali Leopolien[si] cessa, tum et submissio non dimittendi bona Ecclesiae secularibus. Loc[us] 27, N[umer]o 15. [Papierowy pasek dołączony do dokumentu, s. 8:] Tria sunt in hoc privilegio: 1. Census Stolpin, pro usu lampadis deputati, in usum fabricae Ecclesiasticae conversio. 2. Ordinatio de factorum et administratorum bonorum Ecclesiasticorum iuramento praestando super indemnitate rerum mobilium post excessum Archiepiscoporum. 3. Incisio sylvae Obroszynensis Capitularibus et Vicariis concessa. Petri a Starziechowicze Archiepiscopi privilegium tria continens. Anno Domini 1552 in Capitulo generali.