Трансумпт короля Сигізмунда II Августа привілеїв королеви Ядвіги, Владислава III та Казимира Ягеллончика для Львова

[k. 1r] Сигізмунд Август, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, пан і дідич Русі, Пруссії, Мазовії тощо. Оголошуємо змістом цього [письма] всім, кого це стосується, нинішнім і майбутнім, до кого дійде відомість про нього: що певними нашими радниками нам були представлені грамоти під титулами і печатками колись найясніших князів, панів Владислава прадіда, Владислава короля Угорщини і Польщі стрия, а також Казимира діда нашого, королів Польщі, наймиліших наших попередників, скріплені шовком і вислими печатками. І просили нас ці наші радники від імені славетних бурмистра і райців та всієї громади нашого міста Львова, щоб ми зволили ці самі грамоти, або привілеї, що служать їхньому місту, з їхніх оригіналів переписати й відновити. Зміст яких іде слово в слово і є таким: Зміст першого привілею: В ім'я Господнє, амінь. На вічну пам'ять про подію. Аби помилка забуття не могла в майбутньому завдати шкоди справам, що відбуваються в часі, величні ради королів і князів постановили увічнювати їх знаками письма і згадкою свідків. Тому ми, Владислав, Божою ласкою король Польщі, а також земель краківської, сандомирської, серадзької, ленчицької, куявської, великий князь Литви, пан і дідич Помор'я і Русі тощо, оголошуємо змістом цього [письма], кому належить, усім нинішнім і майбутнім, до кого дійде відомість про це [письмо]: що, уважно розважаючи в думках непохитність бездоганної вірності, а до того ж плідні послуги вірності, якими вірні наші міщани й жителі нашого міста Львова намагалися здобути прихильність очей нашої величності і в майбутньому служінням примноженої вірності зможуть виявитися нам ще милішими. Зважаючи на це, а також з огляду на їхні найпобожніші та справедливі прохання, якими вони ревно благали нашу величність, бажаючи обдарувати їх знаками особливої ласки, грамоту найяснішої пані Ядвіги, королеви Польщі тощо, наймилішої нашої дружини, вільну від будь-якої вади підозри, запечатану її вислою печаткою, цим же міщанам дану, спеціально написану і надану, в усіх її пунктах, статтях, умовах і клаузулах схвалюємо, ратифікуємо, відновлюємо і підтверджуємо. Зміст якої грамоти йде в таких словах: В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. Личить правочинні дії будь-яких володарів, особливо вічні, довіряти пам'яті письма, аби через забуття вони не могли жодним чином зазнати знищення й утрати. Тому ми, Ядвіга, Божою ласкою королева Польщі, велика княгиня Литви і дідичка Русі тощо, прагнемо, щоб дійшло до відома всіх, як нинішніх, так і майбутніх: що з уваги на сталість вірності та пильно зваживши на вірні служби, які розважливі мужі райці, міщани і вся громада нашого міста Львова робили нашим предкам і нам, а в майбутньому, з волі Господа, готові ще гідніше чинити. Бажаючи також із нашої прихильності виявити їм особливу ласку, всі та поодинокі їхні права, вольності, привілеї, якими вони володіли за часів найясніших князів, панів Казимира діда та [k. 1v] нашого любого батька, королів Угорщини і Польщі, підтверджуємо, ратифікуємо і змістом цього письма затверджуємо як такі, що матимуть вічну силу в усіх пунктах і статтях. Додаючи, що жодній громаді, яка перебуває в місті чи перед містом Львовом, ніким не повинно вчинятися чи завдаватися жодного насильства. Хочемо також, щоб згадане наше місто Львів у своїх межах і кордонах, як це повніше описано в його звичаях і привілеях, залишалося непорушним. Якщо ж що-небудь у згаданого міста або міщан насильно забрано або відібрано, ці так відібрані речі, які ми, однак, тримаємо у своїх руках, бажаємо повернути. Крім того, прагнемо, щоб усі та поодинокі мита й податки, після смерті найяснішого князя пана Казимира, святої пам'яті колись короля Польщі, наймилішого нашого діда, неналежно і несправедливо будь-ким накладені, були цілковито і повністю скасовані. Постановляємо також, що склад солі та будь-яких товарів має бути і залишатися у згаданому нашому місті Львові. А також усіма й окремими купцями та людьми, які звідки б то не було прибувають, із цими ж [товарами] ніде інде, як тільки в цьому нашому місті, на вічні часи має непорушно утримуватися і дотримуватися, так як від давніх часів утримувалося і дотримувалося. І нехай жоден із цих купців не прокладає і не наважується їздити незвичними й прямими шляхами проїзду, ані не робить їх складу деінде, але нехай складає їх у загальному складі згаданого міста. За посередництвом змісту цього письма обіцяємо всіх і кожного з русинів, вірменів, сарацинів, євреїв зберегти в їхніх правах. На очевидне свідчення всього цього вищевикладеного ми наказали скласти це письмо і скріпити підвішенням нашої печатки. Діялося у Львові, найближчого дня після неділі Reminiscere, року Божого тисяча триста вісімдесят сьомого. Дано руками шановного мужа Яна, препозита церкви святої Марії в місті Кракові та канцлера нашого двору. А щоби це наше схвалення, ратифікація, відновлення і підтвердження набули сили вічної тривалості, це наше письмо ми дали згаданим міщанам, скріплене авторитетом печатки нашої Величності. Діялося у Кракові, у Попільну середу під час коронації славетної наймилішої нашої дружини, пані Софії, королеви Польщі тощо, року Божого тисяча чотириста двадцять четвертого. У присутності високоповажних у Христі отців, панів Войцеха гнєзненського, Яна львівського архієпископів, Збігнева краківського, Яна влоцлавського, Яна перемишльського та Яна холмського єпископів; вельможних і доблесних Кристина з Острова каштеляна, Яна з Тарнова воєводи краківського та Опітека з Тарнова нашого старости львівського генерального, і багатьох інших достовірних осіб. Дано руками шановних Яна декана краківського, Королівства Польського канцлера, і Станіслава Цьолка кантора краківського, каноніка церков познанської та сандомирської, цього ж Королівства підканцлера, щиро нам милих. [Нота:] Я, Станіслав Цьолек, кантор і заступник підканцлера. За доповіддю названого пана Станіслава Цьолка, кантора і заступника підканцлера. ЗМІСТ ДРУГОГО ПРИВІЛЕЮ. В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять про подію. Ми, Владислав, Божою ласкою Угорщини, Польщі, Далмації, Хорватії, Рашки, Болгарії тощо король, а також земель краківської, сандомирської, серадзької, ленчицької, куявської, великий князь Литви, [k. 2r] пан і дідич Помор'я і Русі тощо. Оголошуємо змістом цього [письма], кому належить, усім нинішнім і майбутнім, до кого дійде відомість про це: як то, спонукані любов'ю до стану наших володінь, ми скерували турботливу думку до того, аби завжди звертати око нашої уваги туди, де користі й вигоди наших підданих могли б примножитися. Звертаючи цю увагу за наполегливими порадами наших прелатів і баронів до того, яким чином наше місто Львів, яке серед інших міст нашого Королівства Польського є і вважається щитом і муром перед язичництвом, може тоді отримати покращення, коли права і звичаї в ньому будуть врегульовані необхідними правовими гарантіями, особливо для прибулих купців, крамарів, торговців, а також місцевих. Тому самому нашому місту Львову, чийого досконалого стану бажаємо, згідно з давнім звичаєм, якого в цьому місті дотримуються, нижчевикладені правові гарантії затверджуємо і на підставі цього письма зі щедрості королівської величності дозволяємо тривало і на вічні часи ними користуватися: По-перше, щоб усі люди, тобто купці, крамарі, торговці, чи то греки, вірмени, сарацини, євреї, бусурмани, і хоч би якого роду, становища чи стану вони були, чи то християни, чи язичники, з нашого Королівства Польського або з чужих королівств, земель, держав, князівств та будь-яких інших сторін, які прибудуть до міста Львова зі своїми речами, товарами або без товарів, у такій справі перед магдебурзьким правом міста Львова у всіх справах великих і малих, за позовом будь-яких осіб, повинні були ставати, підлягати суду, боронитися і підкорятися праву, а самі райці мають і повинні мати владу і всяку змогу, щоб на підставі цієї нашої королівської поступки захищати їх непорушно від будь-яких претензій будь-кого, і щоб ні іноземні, ні тутешні купці не були зобов'язані притягатися будь-ким до іншого права, заявляючи, що позивачам вони відповідатимуть лише перед правом [львів]ського міста, а не перед старостами, каштелянами, урядниками, бургграфами чи будь-якими їхніми заступниками в нашому Королівстві Польському, і не будуть зобов'язані сплачувати жодних штрафів у земських судах. По-друге, щоби купці італійські чи будь-які інші, язичники чи християни із заморських країн, які прибувають до Львова з будь-якими товарами, цих товарів чи будь-яких речей не могли й не наважувалися везти повз львівський склад, а мусили все там розвантажити й продати, а після продажу згаданих товарів і закупівлі інших у Львові не наважувалися продавати їх на Волощині, але мусили везти їх на продаж за море. І щоб жителям, купцям та складу міста Львова не чинили збитків і жодним чином їх не завдавали. Якщо ж усупереч цій нашій забороні італійські купці або будь-які інші, язичники чи християни із заморських країн, продавали б свої товари чи будь-які речі на Волощині, порушуючи цей наш королівський декрет, тоді цим же міщанам і райцям львівським цим надаємо повну можливість стягувати й визначати штрафи з таких правопорушників і порушників цього королівського декрету, за товари порушника або перевізників, разом із належною пильністю та стягненням, з яких штрафів половину вони обернуть на благоустрій міста і на користь своєї громади. Другу ж половину віддадуть лише нам і на- [k. 2v] шому старості, а не іншому достойнику чи уряднику, але видадуть зі свого депозиту за нашими листами, мандатами й квитанціями, або кому ми накажемо дати під нашими розписками. По-третє, оскільки з боку померлих жителів чи міщан міста Львова або будь-яких інших осіб, що перебувають під міським правом, через невпорядковані й неврегульовані заповітні записи значна частка як у дідичних маєтностях, так і в іншому рухомому та нерухомому майні марно наче в повітрі розчиняється, через що й місто у значній своїй частині безлюдніє і зазнає постійного шкідливого збитку. Тому, бажаючи на майбутнє закрити шлях цим згубним утратам, ми ось так гарантію та практику складання заповітів регулюємо: щоб кожен, хто перебуває під правом міста Львова і має намір або бажання щось записати заповітом, покликав до цього війта з двома лавниками та священика з публічним нотаріусом, перед якими належним чином будуть укладені книги або заповітні записи, і такий укладений заповіт нехай буде визнано юридично чинним. Хто ж цих перелічених осіб при складанні заповіту не матиме, такий [заповіт] скасовуємо як підозрілий, постановляючи, що він не повинен мати жодної сили тривалості. А якщо будь-хто будь-які дідичні володіння, будинки чи подібного роду [майно] записав би церкві або духовному праву, ці [...] маєтності й нерухоме майно нехай будуть продані протягом року, а плата за них нехай перейде згідно з останньою волею заповідача. Так, щоби ці володіння або це нерухоме майно навічно залишалися і перебували під міським правом. Тож цими визначеними правовими гарантіями хочемо, щоб самі львівські міщани на вічні часи користувалися і втішалися ними як статтями правдивими, законними й затвердженими, для кращого стану та кориснішого управління їх і міста. На свідчення чого до цієї грамоти підвішено нашу печатку. Діялося в Буді, у вівторок, наступного дня після свята Розсилання Апостолів, року Божого тисяча чотириста сорок четвертого. У присутності вельможних, шановних і шляхетних Лаврентія (Вавжинця) з Гедервара палатина Королівства Угорщини, Миколая Лясоцького декана краківського, Лукаша з Ґурки воєводи, Яна Грущинського каноніка, Діонісія з Бартломеєвиць хорунжого познанського, Пйотра з Цеханова та багатьох інших. Дано руками шановного Яна, Божою ласкою архіпресвітера, на замку краківському препозита, тодішнього нашого печатника, щиро нам милого. [Нота:] Доповідь цього ж шановного Яна, препозита [церкви] св. Михайла на замку краківському. ЗМІСТ ТРЕТЬОГО ПРИВІЛЕЮ. В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять про подію. Ми, КАЗИМИР, Божою ласкою король Польщі, а також краківський, сандомирський, серадзький, ленчицький, куявський, великий князь Литви, дідич і пан Русі, Пруссії та земель хелмінської, ельблонзької, кенігсберзької тощо і Помор'я. Оголошуємо змістом цього [письма], кому належить, усім як нинішнім, так і майбутнім, до кого дійде відомість про це: що нещодавно райці галицькі, коломийські та снятинські від свого імені та окремих громад своїх міст передали нам свої скарги й нарікання: як то райці та міщани наші львівські не дозволяли як їм, так і їхнім жителям з їхніми товарами їхати повз Львів на ярмарки, тобто річні торги, до Перемишля, Ярослава, [k. 3r] Ряшева, Белза та інших міст, містечок і будь-яких місць, розташованих по другий бік нашого міста Львова, проїжджати, торгувати, вести купецьку справу та привозити товари, у згаданих місцях придбані чи куплені, але затримували їх разом з їхніми товарами й арештовували; тому просили, щоб після прибуття до Львова та після сплати справедливих львівських мит їм дозволено було виключно з товарами через місто Львів до згаданих місць з надією на торгівлю вирушати, і з іншими товарами, за гроші або шляхом торгівлі купленими, через місто Львів до своїх та до інших місць повертатися і прямувати без будь-якої перешкоди й арешту. На що райці міста Львова, викликані нашим королівським едиктом, від свого імені та всієї своєї громади відповіли, що мають права та привілеї на такого роду закриття доріг, і що всі товари ніде інде, як у загальному львівському складі повинні складатися і там залишатися. Ми ж, оскільки в силу зайнятого трону королівської гідності зобов'язані кожному чинити справедливість, бажаючи переконатися у викладеному вище та поодинокі міста й містечка зберегти в їхньому непорушному праві, за порадою наших радників, тоді присутніх при нашій Величності, постановили, щоб названі райці та міщани львівські представили перед нашою Величністю привілеї та документи, які вони мають на цей загальний склад і закриття доріг. Нарешті згадані райці пред'явили перед нашою Величністю привілей найяснішої пані Ядвіги, королеви Польщі, світлої пам'яті, ратифікований найяснішим паном Владиславом, королем Польщі, колись згаданої пані королеви чоловіком святої пам'яті, з привішеною більшою печаткою; після прочитання, вислуховування і наочного огляду якого та після проведення зрілої наради наших радників ми встановили, що саме наше місто Львів мало право складу не якихось окремих товарів, як деякі інші міста нашого Королівства, але це був склад цілком загальний і для всіх товарів, хоч би як вони називалися, які ніде інде, як у Львові, повинні складатися й залишатися, а не перевозитися далі; цей загальний склад усіма й окремими купцями та людьми, що звідусіль прибувають, зі своїми товарами ніде інде, як у нашому місті Львові, на вічні часи має непорушно утримуватися і дотримуватися, так як від давніх часів утримувався і дотримувався. І щоби жоден із цих купців не прокладав незвичних і бічних доріг та переходів чи об'їздів, ані не наважувався оминати сам склад, ані складати товари деінде, але щоб у згаданому місті Львові, в загальному складі, розвантажував і продавав окремі товари. Тому, відхиляючи прохання згаданих містечок, бажаючи зберегти наше місто Львів у його непорушному праві, за порадою наших радників постановляємо, присуджуємо й обіцяємо змістом цього [письма], щоб названі коломийські, галицькі, снятинські та всіх і окремих інших міст, містечок, сіл і будь-яких місць, розташованих за Львовом і в глибині за ним, міщани, громадяни й жителі з товарами і торгівельними речами своїми, хоч би як вони називалися, чи з готівковими грошима з метою торгівлі не проїжджали і жодним чином не оминали [складу] до місць, що лежать попереду, а саме Перемишля, Ярослава, Ряшева, Белза чи будь-яких інших місць, але товари й торгівель- [k. 3v] ні речі свої поодинокі складали та продавали у Львові, і там же інші необхідні набували й купували, і з ними назад поверталися. Подібно також нехай згадані передні місця міст, містечок, сіл та інших поселень склад свій силою згаданого загального складу роблять у Львові, і далі не проїжджають та жодним чином не оминають. Якщо ж будь-хто зі згаданих купців або будь-яких людей, чи навіть іноземних гостей зухвалим наважуванням або під будь-яким вигаданим приводом наважився б учинити всупереч цьому нашому рішенню і постанові, тоді ми вказуємо самим райцям і міщанам львівським, щоб такого разом із майном скрізь у нашому Королівстві заарештовували, затримували й забирали майно, скільки б разів вони не завинили, а заарештоване майно обернуть на громадські потреби нашого міста Львова, силою інших грамот нашого наймилішого отця і брата святої пам'яті та наших, представлених тоді перед нашою Величністю, схвалюючи і ратифікуючи привілей згаданого загального складу та названі інші грамоти нашого отця і наймилішого брата та наші, видані стосовно згаданого арешту за правопорушення. З'явившись, крім того, тоді перед нашою Величністю, райці міста Кам'янця від свого імені та всієї громади визнали, що ніколи проти загального складу міста Львова не виступали й не чинили порушень, ані ніколи не хочуть виступати й порушувати. На свідчення чого до цієї грамоти нашу печатку було підвішено. Діялося в нашому місті Львові, в суботу перед Вербною неділею, року Божого тисяча чотириста шістдесятого. У присутності велебних у Христі отців, панів Григорія архієпископа львівського, Миколая єпископа кам'янецького, а також вельможних і шляхетних Станіслава з Остророга каліського, Дерслава з Ритв'ян серадзького, Анджея Одровонжа зі Спрови львівського воєвод, Пйотра з Шамотул познанського, [...] кам'янецького, Миколая з Пукажева львівського, Яна Ціхміцького галицького каштелянів, Миколая Гологірського підкоморія, Юрія Струмила хорунжого львівського і Станіслава з Ходча старости галицького та дуже багатьох інших достовірних осіб. Дано руками шановного і знатного Яна з Грущиць, обох прав доктора, протонотаря апостольського і цього святого палацу аудитора справ, архідиякона гнєзненського і Королівства Польського підканцлера, щиро нам милого. [Нота:] Доповідь цього ж шановного Яна з Бжезя [Грущиць], обох прав доктора, протонотаря апостольського і цього святого палацу аудитора справ, архідиякона гнєзненського, Королівства Польського підканцлера. ЗМІСТ ЧЕТВЕРТОГО ПРИВІЛЕЮ. КАЗИМИР, Божою ласкою король Польщі, великий князь Литви, дідич і пан Русі, Пруссії тощо. Оголошуємо змістом цього [письма], кому належить, усім: що коли на вальному з'їзді Нового Міста Корчина, на минуле свято св. Миколая та в наступні дні проведеному, райці та міщани міста Кам'янця ревно благали нашу Величність, а також наших прелатів і радників, щоб ми їм з їхніми товарами з торгівельною метою надали вільну дорогу і проїзди до нашого Королівства, зокрема через Луцьк та Олесько, не торкаючись загального складу міста Львова ані дистрикту цього ж міста, про яку дорогу вони твердили, що в давні часи вона була їм відкрита, зазначаючи, що нині в заморські краї, на Волощину [k. 4r] та в інші місця через жорстокість воєн вони не мають жодних безпечних і вільних доріг. Проти цього райці міста Львова вимагали зберегти їх при їхніх правах та імунітетах, стверджуючи, що названа справа між кам'янецькими міщанами та іншими містами з одного боку, і нашим містом Львовом з іншого боку, за порадою наших радників у Львові нашою Величністю, після огляду та вислуховування їхніх привілеїв і грамот, була розв'язана, розсуджена і вирішена. Щодо якого вирішення і вироку відкриті листи нашої Величності тоді представили, де зазначалося, що місто Кам'янець та решта міст Поділля і Русі, та інших сторін, не мають жодних проїздів з торгівельною метою повз загальний склад міста Львова. Ми ж, бажаючи переконатися щодо цього і провести ґрунтовне розслідування, призначили згаданим сторонам строк явки до Кракова на свято св. Агнеси. Де після явки сторін, за порадою наших радників, а надто з прав львівських міщан ми довідалися, що згадана дорога і проїзд через Луцьк та Олесько ніколи не були у вжитку, проте щоб самих кам'янецьких міщан якоюсь мірою втішити, аби вони могли укріпитися й зміцнитися для безпечнішого збереження подільської землі, просили ми згаданих львівських райців, щоб вони, не порушуючи своїх прав, надали названим кам'янецьким міщанам через львівський склад вільний проїзд на певний час. Які на бажання нашої Величності з великими труднощами дали їм такий дозвіл, зі збереженням в усьому їхніх прав цілком непорушними, що має діяти лише протягом двох років віднині: а саме, що тільки кам'янецькі міщани, за винятком будь-яких інших та окремих міст і містечок, що прилягають туди, зі своїми товарами ніде інде, як до львівського складу прибудуть, там же ці товари вивантажать і згідно з давнім львівським звичаєм увесь свій віск сирий або перетоплений, тобто «озмельцований», перетоплять у бруски, тобто «в крапси», для міської проби і складуть. Які бруски, так перевірені, нехай не вивозяться з міста Львова, доки не будуть опечатані печаткою міста Львова на знак належної проби. І всілякі прянощі (ароматичне коріння), як-от перець, імбир, гвоздика тощо, нехай урядники міста Львова, для цього призначені, перевіють і пересіють, і після очікування двох тижнів з їхніми товарами до нашого Королівства, куди їм заманеться, нехай через Львів проїдуть після сплати справедливого львівського мита. А після закупівлі інших товарів нехай повертаються назад до Львова і нехай не звертають на інші манівці, а після очікування терміном один тиждень у згаданому львівському складі та після сплати за ці привезені товари вдруге львівського мита нехай вільно їдуть на Поділля; на такій, однак, умові, що якби самі кам'янецькі міщани перевозили товари інших купців, тутешніх чи чужих, під іменем кам'янецьких міщан, то самі львівські міщани з нашого королівського уповноваження і сили їхніх прав заберуть такі товари під час проїзду через львівський склад. Після збігу ж цієї вольності, або дворічного дозволу, хочемо, щоб самі кам'янецькі міщани свій проїзд і перевезення речей і товарів відтоді утримували і дотримувалися за змістом прав і привілеїв, які райці та самі міщани львівські посідають і мають на свій загальний склад. На свідчення чого до цієї грамоти нашу печатку було підвішено. [k. 4v] Дано у Кракові, у вівторок, наступного дня після Навернення св. Павла, року Божого тисяча чотириста шістдесят другого. Руками шановного отця, пана Яна з Бжезя, обох прав доктора, обраного єпископа краківської церкви, Королівства Польського підканцлера. Які воістину грамоти або привілеї, сюди внесені, ми, Сигізмунд Август, вищепойменований король, бачили неушкодженими, цілими і в жодній своїй частині не підозрілими, і прочитали, і хочемо, щоб у всіх судах та будь-яких місцях, де тільки їх буде пред'явлено, їм давали віру не інакше, як оригіналам. На свідчення чого наша печатка була підвішена. Дано в Пйотркуві, у Великий четвер, року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят другого, володарювання нашого року двадцять третього. Ян Пшерембський, підканцлер Королівства Польського, підписав. [Канцелярська нота:] Доповідь шановного Яна Пшерембського, підканцлера Королівства Польського і препозита краківського. [Печатка:] АРХІВ ДАВНІХ АКТІВ МІСТА ЛЬВОВА

[k. 1r] Sigismundus Augustus Dei gratia Rex Polonie Magnus Dux Lituanie, Russie, Prussie, Masouie, etc. dominus et Heres. Significamus tenore presentium quorum interest vniuersis, presentibus et futuris earum noticiam habituris. Quia exhibite sunt nobis per certos Consiliarios nostros litere sub titulis et Sigillis Serenissimorum olim Principum Dominorum Wladislai Proaui, Wladislai Hungarie et Polonie patrui, necnon Casimiri Aui nostrorum Regum Polonie antecessorum nostrorum desideratissimorum, sericis et sigillis pendentibus communitas. Supplicatumque est nobis per eosdem Consiliarios nostros pro parte famatorum Proconsulis et Consulum ac totius communitatis Ciuitatis nostre Leopolien[sis] vt easdem literas seu Priuilegia ciuitati illorum seruien[tia] ex originalibus eorum transscribi et innouare dignaremur. Quarum quidem tenores de uerbo ad uerbum sequuntur et sunt tales. Primi priuilegij tenor. In nomine Domini Amen. Ad perpetuam rei memoriam. Ne error obliuionis gestis sub tempore uersantibus possit in posterum detrimenta, alta Regum et Principum consilia decreuerunt, ea literarum appicibus et testium annotacione perhennari. PROINDE nos Wladislaus Dei gratia Rex Polonie, necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiauie, Lituanieque Princeps Supremus, Pomeranie Russieque dominus et Heres, etc. Significamus tenore presentium quibus expedit vniuersis presentibus et futuris presentium noticiam habituris. Quod attente mentis consideracione perpendentes clare fidei firmam constantiam, insuper fidelitatis fructuosa seruicia, quibus fideles nostri Cives et Incole ciuitatis nostre Lamburgen[sis] in oculis nostre celsitudinis complacere studuerunt, et in futur[um] aucte fidelitatis obsequio prestantius poterint se nobis reddere acceptos. Horum intuitu, ob ipsorum quoque piantissimas et iustas petitiones, quibus Maiestati nostre operosius supplicarunt, cupien[tes] ipsos specialium gratiarum studiis prosequi, literam Serenissime Domine Hedwigis Regine Polonie etc. Consortis nostre charissime, omni prorsus suspicionis vicio caren[tem], eius uero pendenti Sigillo sigillatam, eisdem Ciuibus datam, scriptam, specialiter, et concessam, in omnibus ipsius punctis, articulis, condicionibus, et clausulis approbamus, ratificamus, innouamus et confirmamus, Cuiusquidem litere tenor sequitur in hec uerba. IN NOMINE DOMINI AMEN. Decet quorumlibet Principum legittimos actiones preinsertim perpetuas scripturarum memorie commendare, ne per obliuionem possint aliqualiter in nihilum redigi, et reduci. Igitur nos Hedwigis Dei gratia Regina Polonie, Lithwanieque princeps suprema, et Heres Russie etc. Ad vniuersorum noticiam tam presentium, quam futurorum volumus deuenire. Quod considerata fidelitatis constancia ac diligentius inspectis fidelibus seruitiis, qua Circumspecti viri Consules, Ciues, totaqz communitas Ciuitatis nostre Lamburgen[sis] progenitoribus nostris et nobis exhibuerunt, ac in posterum exhibere prestantius, dante Domino, sunt parati. Cupien[tes] quoque de benignitate nostra ipsos prosequi gratia speciali, Omnia et singula ipsorum Jura, libertates, priuilegia que tempore Serenissimorum principum Dominorum Casimiri Aui, Necnon do- [k. 1v] minici genitoris Hungarie, et Polonie, Regum, nostrorum dilectorum habuerunt, confirmamus ratificamus, et tenore presentium approbamus in omnibus punctis, et articulis perpetuo valituras. Adiungendo quod nulli communi in Ciuitate vel ante Ciuitatem Lamburgen[sem] posita nulla omnino violentia per quempiam quecumque debet fieri, vel inferri. Volumus etiam vt Ciuitas nostra Lamburgen[sis] predicta in suis metis et limitibus, prout maris et priuilegiis ipsius plenius conscriptum continetur, inconcusse debeat permanere. D[e]si aliquid predicte Ciuitati aut Ciuibus violenter abstractum existit, seu sublatum, illa taliter ablata restituere uolumus, que tamen in nostris manibus retinemus. Preterea volumus, vt omnia et singula telonea et tributa, post mortem Serenissimi Principis domini Casimiri pie memorie olim Regis Polonie Aui nostri charissimi, indebite et minus iuste per quempiam statuta omnino et totaliter deponantur. Statuimus insuper, quod depositio Salis et omnium mercantiarum in Ciuitate nostra Lamburgen[si] prenotata fore debeat, et permanere. Necnon per omnes et singulos Mercatores et homines ab vnecumque venien[tes], cum eisdem non alibi nisi in eadem Ciuitate nostra perpetuis temporibus inuiolabiliter teneri et obseruari, veluti fuit temporibus ab antiquis tentum et obseruatum. Nec etiam aliquis eorumde[m] Mercatorum inconsuetas et directas vias transitus faciet, vel audebit pertransire, aut depositum facere carumdem preterquam in dicte ciuitatis deposito generali, easdem deponat. Premittenti tenore presentium mediam omnes et singulos Ruthenos, Armenos, Saracenos Iudeos, et quemlibet eorum in suis Juribus conseruare. In quorum omnium premissorum euidens testimonium presentes l[ite]ras fieri fecimus, nostrique appensione Sigilli communiri. Act[um] Lamburge, feria proxima post Dominicam Reminiscere, Anno Domini Millesimo Trecentesimo octuagesimo Septimo. Dat[um] per manus Honorabilis viri Johannis prepositi sancte Marie in Ciuitate Cracouiensi, et Cancellarii Aule nostre. Vt autem huiusmodi nostra approbatio, ratificacio, innouacio, et confirmacio robur obtineat perpetue firmitatis, presentes literas nostras memoratis Ciuibus dari fecimus, nostre Maiestatis Sigilli munimine roboratas. Act[um] Cracouie feria Quarta Cinerum tempore coronationis inclite consortis nostre charissime Domine Zophie Regine polonie etc. Anno Domini Millesimo quadringentesimo Vigesimo quarto. Presentibus Venerabil[ibus] in Christo patribus Dominis Alberto Gnesnien[si], Joanne Leopolien[si] Archiepiscopis, Zbigneo Cracouien[si], Joanne Wladislauien[si], Joanne Premislien[si], et Joanne Chelmen[si] Episcopis, Magnificis et Strennuis Christino de Ostrów Castellano, Joanne de Tarnow palatino Cracouien[si], et Opithkone de Tharnow prothocapitaneo nostro Leopolien[si] generali, multisque aliis fidedignis. Dat[um] per manus Venerabilium Joannis Decani Cracouiensis, Regni polonie Cancellarii et Stanislai Cziolek Cantoris Cracouiensis, Posnanien[sis], Sandomirien[sis] ecclesiarum canonici, eiusdem Regni Vicecancellarii, Sincere nobis dilectorum. [Nota kancl.:] Ja: Stanislaus Czolek Cantor is & p[ro] vicecancell[ario]. [Królewska relacja:] Ad relacionem predicti Domini Stanislai Czolek Cantoris & p[ro] vicecancellarii. ALTERIUS PRIVILEGII TENOR. IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Nos Wladislaus Dei gratia Vngarie, Polonie, Dalmacie, Croacie, Rasie, Bulgarie etc. Rex, Necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiauie, Lithwanie princeps [k. 2r] supremus Pomeranie, Russieque dominus et Heres, etc. Significamus presentium tenore quibus expedit vniuersis presentibus et futuris, Harum noticiam habituris. Quomodo cu[m] amore erga statum nostrorum dominiorum incitati, curiosum animum ereximus, vt semper nostre consideracionis oculum, ad id conuertamus, vbi vtilitates, et commoda possent nostris multiplicari subditis. Hanc itaque considera[tionem] ad instantes prelatorum et Baronum nostrorum consilia reuoluto, qualiter nostra Leopolien[sis] Ciuitas, que inter alias ciuitates Regni nostri polonie clypeus, et murus a paganismo extat, et habetur, tunc melioracionem potest accipere, dum Jura et consuetudines in ea neccessariis cautelis, maxime Aduenis Mercatorib[us], Jnstitoribus, Venditoribus, eciam intranieis regulentur. Vnde ipsi Ciuitati n[ost]re Leopolien[si] cuius perfectum statum exiligimus, iuxta diuturnam consuetudinem in ipsa Ciuitate obseruatam, infra expressas iurium cautelas approbamus, firmiqz et gaudere temporibus perpetuis de Regie celsitudinis munificencia permittimus per presen[tium] tenore. Primo quod omnes homines puta, Mercatores, Jnstitores, Venditores, siue etiam sint Greci, Armeni, Saraceni, Judei, Bessermeni et cuiuscumqz generis, condicionis, siue status existant, siue tales Christiani siue Pagani sint de Regno nostro Polonie vel externis Regnis, terris, Dominiis, Ducatibus et aliis partibus, quibuscumqz qui ad ciuitatem Leopoliensem cum eorum rebus, mercantiis, vel sine mercanciis venerint, in tali negocio ciuitatis Leopolien[sis] Jure Maydeburgen[si] in quibuslibet causis magnis et paruis, ad instanciam quarumcumque personarum debeant stare, iudicare, tueriqz et conformare, et ab omnibus impeticionibus quorumcumque defendere, nostro presenti Regio concessio[ne] inconcusso, ipsi Consules valeant et possint et habeant omnimodam facultatem, nec restr[o] ius per quempiam trahi, Mercatores extranei vel intranei teneantur, cupientes declarare se tantum de se querulantibus in Jure ciuitatis [Lamburgen]sis, et non coram Capitaneis, Castellanis, Capitaneis, Officialibus, Burgrauiis vel eorum Vicesgerentes Regni nostri polonie quibuscumqz respondebuut, nec aliquas penas soluere tenebantur in judiciis terrestribus. Secundo ut Mercatores Italici, uel alii quecumqz pagani uel Christiani de transmaritinis partibus, cum mercibus quibuscumqz Leopolim venien[tes], ipsas merces siue res quascumqz vltra depositum Leopoliensem ducere non valeant, neqz presumant, sed omnia ibidem deponere, et vendere debent, Venditisqz mercibus predictis, et aliis in Leopoli comparatis, illas in Valachia vendere non audebant, sed transmare vendere transferre teneantur. Nec incolis, Mercatoribus, et deposito Leopolien[sis] ciuitatis preiudicium causarent vel quouis modo inferrent. Si autem contra nostram presentem inhibitionem mercatores Italici, vel alii quicumqz pagani vel christiani de transmaritimis partibus in Valachia eorum merces vel res quascumqz venderent, exceden[do] nostrum presens Regium decretum, extunc ipsis Ciuibus et Consulibus Leopolien[sibus] presentibus omnimodam damus facultatem de talibus excessoribus et huius decreti Regii transgressoribus, penas fecitorum exigendi et astimandi, mercium transgredientis uel transferentium, cum predecimine fauoris cavere ac tollere, quarum penarum medietas in melioracionem Ciuitatis, et pro utilitate ipsorum Reipublice conuertent. Reliquam vero medietatem nobis tantum, et no- [k. 2v] Capitaneo ipsorum, nec alieni dignatariorum uel Officialium, sed ac literas, mandata et quietaciones nostras de ipsorum conseruatorio extradebunt, uel cui n[ost]ris quitacionibus dare precipiemus. Tercio, quia de hac luce deceden[tium] ciuitatis Leopolien[sis] Incolis seu Ciuibus, uel quibuscumqz aliis sub Jure ciuitatis manen[tibus], per inordinatam testamentorum legationem et non regulatam, magna pars tam in bonis Hereditariis, quam aliis mobilibus et immobilibus inutiliter quasi in auras euanescit, circa quod et ciuitas in non parua sui parte desertatur, et minoramentum continue suscipit nociuum. Vnde volen[tes] ijs viam de cetero nocinis damnis precludere, Taliter de testamentis facien[dis] cautelam, et obseruanciam regulamus, ut quicumqz sub Jure ciuitatis manens Leopolien[sis], testamentabiliter aliquid legare statuerit, uel uoluerit, ut aduocet ad id Aduocatum cum duobus Scabinis, Sacerdotemqz cum publico Notario coram quibus rite testamentales cremier codices seu annotaciones, et testamentum sic fuerit factum pro rito habeatur. Qui vero has personas dictas circa testamenti legacionem non habuerit, tale tanquam suspectu[m] cassamus Decernen[tes] ipsum nullum robur habere firmitatis. Et si quispiam aliquas Hereditates, Domos, uel huiusmodi ecclesie uel iure Spirituali legauerit, ille gere[...], heritates et bona immobilia vendantur infra annum, et precium eorum transeat secundu[m] legantis vltam uoluntatem. Ita ut hereditates ille uel illa bona immobilia sub Jure civili perpetuo permaneant, et consistant. Vnde his expressis iurium cautelis volumus ipsos Ciues Leopolien[ses] in perpetuum uti et gaudere, tanquam ueris legittimis, et approbatis articulis, in eorum, et Ciuitas meliorem statum et utilius regimen. Har[um] quibus Sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum. Act[um] Bude feria tertia in crastino festi Diuisionis Apostolorum, Anno domini Millesimo quadringentesimo quadragesimo quarto. Presentibus Magnificis, Venerabilibus et Generosis Laurentio Hedernani Regni Hungarie Palatino, Nicolao Laszoczki Cracouien[si] Decano, Luca de Gorca Palatino, Joanne Gunsczenzki Canonico, Dzeniss de Bartlomieijti Vexillifero Posnanien[si], Petro de Czehanowki et aliis pluribus. Dat[um] per manus Venerabilis Joannis Dei Gracia Archipresbiteri in castro Cracouien[si] prepositi, proxime nostri Sigilliferi, Sincere nobis dilecti. [Nota:] R[elatio] eiusdem Venerabilis Joannis Dei Sancti Michaelis in castro Cracouiensi prepositi. TERCII PRIVILEGII TENOR. IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Nos KAZIMIRUS Dei gratia Rex Polonie, NECNON Cracouie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiauie, Magnus Dux Lituanie, Russie, Prussieque, ac Culmen[sis], Elbigen[sis], Kenigszberg etc. Pomeranie terrarumque Heres et dominus. Significamus tenore presentium quibus expedit vniuersis tam presentibus quam futuris, presentium noticiam habituris: Quod modo Consules, Halicien[ses], Colomien[ses] et Snietien[ses] ipsorum et singulorum eorum oppidorum communitatum, nominibus, suas querelas nobis obtulerunt conquestiones. Quomodo Consules, et Ciues nostri Leopolien[ses] tam eos, et eorum Incolas cum mercimoniis eorum vltra Leopolim ad Annemas siue annualia fora in Premisliam, Jaroszlau [k. 3r] Rzeszow, Belsz, et alias Ciuitates, oppida, et quecumque loca ab altera parte Ciuitatis nostre Leopolien[sis] sitta ire, transire, mercari, et negociari, et commercia in predictis locis acquisita, seu empta reducere non permitterent, sed eos cum ipsorum mercimoniis arrestarent, et reciperent, petineruntqz quod cum in Leopolim uenirent, solutis iustis Leopolien[sibus] Theloneis, licere sit eis duntaxat cum mercimoniis per Ciuitatem Leopoliensem ad loca predicta, spe mercandi, proficisci, et aliis mercimoniis pro pecuniis vel in comertio comparatis per Ciuitatem Leopoliensem, ad propria et ad alia loca redire, et remeare, absqz aliquo impedimento, et arresto. Ad que Consules ciuitatis Leopolien[sis] per edictum nostrum Regium cittati, ipsorum et totius eorum communitatis nominibus, responderunt se Jura et priuilegia habere super huiusmodi prohibitione viarum, quodqz omnes mercantias nullibi nisi in generali Leopolien[si] deposito deberent deponi, et ibi permanere. Nos vero prout ex assumpto Regie dignitatis solio vnicuique iusticiam reddere tenemur, Volen[tes] de premissis certius experiri, et singulas Ciuitates et oppida in Jure suo illesa conseruare, de consilio Consiliariorum nostrorum protunc Maiestati nostre assistentium decreuimus dictos Consules, et Ciues Leopolien[ses], priuilegia et munimenta eorum que haberent super huiusmodi generali deposito, et prohibitioni viarum coram Maiestate nostra producend[i]. Tandem dicti Consules priuilegium Serenissime Domine Hedwigis Regine Polonie diui rederen[di], per Serenissimum Dominum Wladislaum Regem polonie olim licte domine Regine consortem sacre memorie cum maiori appenso Sigillo ratificatum coram Maiestate nostra produxerunt, quo lecto, auscultato et euidenter reuiso, et matura nostrorum Consiliariorum deliberacione habita, comperimus ipsam Ciuitatem Leopoliensem nostram non certarum mercium, prout alique Regni nostri Ciuitates specialium habere deponendi iura, sed omnino generale depositum fuisse, et omnium mercantiarum quecumqz vocabulo vocentur, que non alibi nisi in Leopoli deponi debent, et permanere, non autem ultra pertransire, quod generale depositum per omnes et singulos Mercatores, et Homines ab vndecomqz venien[tes], cum mercibus suis non alibi nisi in Ciuitate nostra Leopolien[si] perpetuis temporibus inuiolabiliter teneri debet, et obseruari, ueluti fuit temporibus ab antiquis tentum et seruatum. Et quod nullus eorundem Mercatorum inconsuetas et indirectas vias et transitus, seu circuitus faciat, et ipsum depositum audeat pertransire, aut mercium depositum alibi facere preterquam in dicta ciuitate Leopolien[si], deposito generali singulas mercantias deponat, et vendat. Pretanto non admissis dictorum oppidorum peticionibus, Volen[tes] ciuitatem nostram Leopoliensem in iure ipsius conseruare illibatam, De consilio Consiliariorum nostrorum decernimus sentenciamus et promittimus tenore presentium median[te] quod dicti Colomien[ses], Halicien[ses], Sniaten[ses] ac omnium et singulorum aliarum ciuitatum, oppidorum, villarum, et quorumuis locorum post et retro Leopolim sittorum, Ciues, Incole, et Habitatores cum mercibus et mercimoniis eorum quocumqz uocabulo censeantur, siue cum paratis peccuniis negociandi causa non pertranseant, aut quouismodo circuant, ad loca anteriora videlicet Przemisliam, Jaroszlaw, Rzesszow, Belss, seu quauis alia loca, sed merces et merci- [k. 3v] cimonia eorum singula in Leopoli deponant, et uendant, ibiqz eis alia oportuna comparent et emant, et cum eisdem uiceuersa redeant. Similiterqz dicta loca anteriora Ciuitatum, oppidorum, uillarum, et aliorum locorum depositionem suam vigere dicti generalis depositi in Leopoli faciant, et ultra non pertranseant, nec circu[e]nt quoquomodo. Si uero quis Mercatorum premissorum aut quorumuis hominum siue etiam Hospitum extraneor[um] ausu temerario, aut aliquo exquisito colore predictę nostrę prounnciationi et diffinitioni contrauenire presumpserit, extunc monstrimus ipsis Consulibus, et Ciuibus Leopolien[sibus] talem cum bonis ubique in Regno nostro arestare, detinere, et recipere, quocies excesserint, arestataqz bona pro usu ciuitatis nostre Leopolien[sis] publico conueruent, vigore aliarum progenitoris et germani nostrorum charissimorum sacre memorię, et nostrarum literarum coram Maiestate nostra protunc productarum dicti generalis depositi priuilegium, et predictas genitoris et germani nostrorum charissimorum, et nostras alias literas super dicto aresto transgressionis concessas, approban[tes] et ratifican[tes]. Constituti insuper protunc coram n[ost]ra Maiestate Consules Ciuitatis Camenecen[sis] sue, et totius communitatis nominibus recognouerunt quod nunquam contra depositum generale Leopolien[sis] ciuitatis fecissent, et excessissent, nec unquam facere vellent et excedere. Harum quibus Sigillum nostrum presentibus est subappensum, testimonio literarum. Act[um] in Ciuitate nostra Leopolien[si] sabato ante diem Dominicum Ramispalmarum, Anno domini Millesimo, Quadringentesimo Sexagesimo. Presentibus R[euere]n[dis] in Christo patribus dominis Gregorio Archiepiscopo Leopolien[si], Nicolao Episcopo Camenecen[si], Necnon Magnificis et Generosis Stanislao de Ostrorogk Calissien[si], Dersi[sl]ao de Rytwiani Siradien[si], Andrea Odrowansz de Sprowa Leopolien[si] palatinis, Petro de Szamotuli Posnanien[si], [...] Camenecen[si], Nicolao de Pukrzow Leopoliensi, Joanne Cichmicze Halicien[si] Castellanis, Nicolao Hologisczki Suecamerario, Georgio Strumijlo Vexillifero Leopolien[si], et Stanislao de Chodecz Capitaneo Halicien[si] et aliis quampluribus fidedignis. Dat[um] per manus Venerabilis et Egregii Joannis de Gruszcze vtriusqz Juris Doctoris, Aplicę prothonotarii, et eiusdem Sacri palatii causarum Auditoris, Archidiaconi Gnesnen[sis], et Regni polonie Vicecancellarii, nobis sincere dilecti. [Nota:] R[elatio] eiusdem Venerabilis Joannis de Brzeszce vtriusqz iuris Doctoris, Aplicę prothonotarii, et eiusdem Sacri palatii causarum Auditoris, Archidiaconi Gnesnen[sis], Regni polonie Vicecancellarii. QVARTI PRIVILEGII TENOR. KAZIMIRVS Dei gratia Rex Polonie, magnus Dux Lituanie, Russie, Prussieqz dominus et Heres etc. Significamus tenore presentium quibus expedit vniuersis: Quod cum in generali conuentione Noua ciuitatis Korczin pro festo sancti Nicolai proxime transacto, et diebus sequentibus celebrata, Consules et Ciues Ciuitatis Camenecen[sis] Maiestati nostre, prelatis et Consiliariis vtiq[ue] nostris instanter supplicarent, vt eis cum mercibus eorum in Regnum nostrum negociando causa libere daremus via et trasitus, videlicet per Luczko et Oleszko, non tangendo depositum generale ciuitatis Leopolien[sis], neqz districtum ciuitatis eiusdem, quam viam temporibus antiquis afferebant esse eis expositam. Allegantes quia modo in partes ultramarinas Va- [k. 4r] lachiam, et alia loca propter bellorum feritatem, nullas securas et liberas vias haberent. Contratum Consules ciuitatis Leopolien[sis] petierunt se circa Jura et emunitates eorum conseruari affirmabant, que dictam causam inter Ciues Camenecen[ses] et alias ciuitates ab vna, et Ciuitatem nostram Leopoliensem partibus ab altera, de consiliariorum nostrorum consilio in Leopoli per Maiestatem nostram visis et auscultatis priuilegiis et literis eorum fuisse diffinitam, cognitam et sentenciatam. Cuius diffinitionis, et sentenciationis Maiestatis n[ost]re patentes l[ite]ras tunc produxerunt, continen[tes] quod Ciuitas Camenecen[sis], et cetere Podolie, et Russie, ac aliarum parcium ciuitates, ad nullos transitus, negociandi causa habent preterquam in generale depositum ciuitatis Leopolien[sis]. Nos uero super his certius volen[tes] experiri, maturamqz habere inuestigationem, dictis partibus pro festo sancte Agnetis, in Cracouiam terminum parendi assignauimus. Vbi partibus constitutis de consiliariorum nostrorum consilio, et maxime ex Juribus ciuium Leopolien[sium] cognouimus, prefatam viam et transitum per Luczko et Oleszko nunquam fuisse tentam, sed ut ipsos Ciues Camenecen[ses] quatinus se munire et fortificare valeant, pro securiori terre Podolie conseruacione nunc redderemus aliquo modo consolatos, Dictos Consules Leopolien[ses] rogauimus, ut Juribus eorum non derogan[do], Dictis Ciuibus Camenecen[sibus] per depositum Leopolien[se] ad certum tempus liberum pertransitum indulgerent. Qui ad vota Maiestatis n[ost]re cum diffucltate magna, talem eis concesserunt indultum, Juribus eorum per omnia semper saluis, infra hinc ad duorum annorum decursum duntaxat valituris. Quod duntaxat Ciues Camenecen[ses] exclusis ceteris omnibus et singulis Ciuitatibus et oppidis ibi adiacen[tibus] cum mercibus eorum nullibi preterquam in depositum Leopolien[se] venient, ibiqz ipsas merces deponant, et iuxta consuetudinem antiquam Leopolien[sem] omnem eorum ceram crudam siue frixatam als Ozmelczowani in pecies, als w krapse pro examine ciuitatis frixent, et deponent. Quę pecies sic examinatę non educantur de Leopolien[si] Ciuitate, donec signeto Ciuitatis Leopolien[sis] in signum iusti examinis fuerint signate. Omnesqz species Aromaticas, ut piper, Jnziber, Cariofolos etc. per Ciuitatis Leopolien[sis] officiales ad id deputatos cribrent, pausantqz duabus Septimanis cum Mercibus eorum in Regnum nostrum ubi placuerit, per Leopolim transeant, soluto iusto Leopolien[si] theloneo. Comparatisqz aliis mercibus uiceuersa in Leopolim redeant, et alios obliquos transitus non faciant, pausatoqz vnius Septimane spacio in predicto Leopolien[si] deposito, solutoqz ab eisdem reductis mercibus, iterum Leopolien[si] Theloneo in Podoliam libere transeant, tali tamen conditione, quod si ipsi ciues Camenecen[ses] aliis mercatoribus intraneis siue extraneis, merces sub nomine Ciuium Camenecen[sium] perduxerint, quod ipsi ciues Leopolien[ses] nostra Regia et iurium eorum facultate, tales merces recipiant in pertransitu depositi Leopolien[sis]. Qua libertate siue indulto duorum annorum sic defluente, volumus ut ipsi Ciues Camenecenses, eorum transitum et traductionem rerum et mercantiarum deinceps obseruent, et teneant iuxta continenciam iurium et priuilegiorum, que Consules et Ciues ipsi Leopolien[ses] super depositum eorum generale habent et obtinent. Harum quibus Sigillum nostrum est presentibus subappensum testimonio [k. 4v] literarum. Dat[um] Cracouie feria tercia in crastino Conuersionis beati Pauli, anno domini Millesimo, Quadringentesimo Sexagesimo Secundo. Wls Venerabil[is] patris Domini Joannis de Brzezszie, Vtriusqz Juris Doctoris, Electi ecclesie Cracouien[sis], Regni polonie Vicecall[arii]. QVAS quidem literas seu priuilegia hic inserti nos Sigismundus Augustus Rex preno-minatus sanas integrasqz, neque in aliqua sui parte suspectas vidimus, legimusqz, eisdemqz in omnibus judiciis, et locis quibuscumqz vbi productę fuerint, fidem non aliter atqz originabilibus haberi volumus. In cuius rei testimonium sigillum nostrum est appensum. Dat[um] Pyotrcouie feria quinta magna, Anno domini Millesimo, Quingentesimo, Quinquagesimo secundo. Regni nostri anno Vigesimo tercio. Joannes Przerempsky R. P. Vicecancell[arius] s[u]b[scri]ps[i]t. [Nota kancelaryjna:] R[elatio] Venerabilis Joannis Przerempski Regni Poloniae Vicecancellarii, Praepositique Cracouien[sis]. [Pieczęć:] [Odcisk tuszowy:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA