Затвердження королем Сигізмундом II Августом сеймового вироку, що підтверджує міську юрисдикцію Львова

СИГІЗМУНД АВГУСТ, Божою ласкою король Польщі, великий князь Литви, Русі, Пруссії, Мазовії, Жемайтії тощо, володар і спадкоємець. Повідомляємо цим нашим письмом усім, кого це стосується, разом і кожному зокрема. Оскільки славетні бурмистр і райці, війт та лавники нашого міста Львова звернулися до нас із проханням через своїх послів, споряджених дотепер у громадських справах міста, аби ми декрет, що був ухвалений між ними як відповідачами та шляхетним Васьком або Іванком Лагодовським, позивачем, через напад, затримання й ув'язнення Альберта Винницького, [міщанина?] нашого згаданого позивача, оголошений нами на найближчому минулому сеймі й скріплений печаткою суду та земського підсудка, зволили вписати до нашої канцелярії та скріпити нашою печаткою. Зміст і слова якого декрету є такими: Петро Дембінський з Пйотрковиць, суддя, та Станіслав Вєлопольський з Гідова, на той час субделегований генеральний підсудок Краківської землі. Сповіщаємо цим усім і кожному зокрема, присутнім і майбутнім, хто дізнається про це, як і коли ми засідали на суддівському місці на краківському вальному сеймі, тоді у справі й процесі між шляхетним Васьком або Іванком Лагодовським, позивачем з одного боку, та славетними бурмистром і райцями, війтом і лавниками міста Львова, стороною відповідачів з другого боку, через напад, затримання й ув'язнення працьовитого парубка [?] Альбрехта Винницького, [підданого] того ж позивача, і невипущення його під поруку, оціненого на триста гривень грошей, як про це позов і літисконтестація судового процесу цієї справи ширше викладають, спочатку порушеної і веденої перед львівським ґродським урядом, а згодом шляхом перенесення зі згаданого львівського ґродського уряду сюди, на нинішній сейм, переданої Його Королівській Величності. Отож сьогоднішнього дня, коли самі сторони законно з'явилися через своїх повноважників, щоб стати на призначений термін і вести тяганину в цій самій справі, згаданий позивач вимагав відповідно до змісту свого позову, щоб Його Королівська Величність примусила і зобов'язала згаданих львівських міщан до відповіді. З іншого боку, згадані міщани як відповідачі заперечували, кажучи, що той львівський ґродський уряд вчинив щодо них усупереч положенням їхніх привілеїв, і сюди перед Його Королівську Величність усупереч цим самим привілеям їх було закликано. Вони просили, щоб тут, згідно з цими своїми привілеями, їх не примушували до відповіді, а відіслали до належного їм суду, заявляючи про готовність перед своїм належним судом довести справедливість кожному, хто на них скаржиться, та щоб їх зберегли при цих же привілеях, а самі привілеї Його Королівська Величність підтвердила. Його Королівська Величність разом із сенаторами Королівства, які засідали біля неї, вислухавши заяви й відповіді згаданих сторін, промови та суперечки, порушені під час розгляду справи, зваживши на все, що належало до цієї справи, та взявши до уваги те, що зміст привілеїв згаданих львівських міщан постановляє, що ці ж львівські міщани не зобов'язані відповідати перед жодним іншим судом, а лише перед власним кожному [позивачеві], як про це ширше свідчать згадані привілеї, надані й підтверджені цим же міщанам попередниками Королівської Величності, всупереч яким той львівський ґродський уряд вчинив і, не зваживши на ексцепції цих же міщан, наказав їм відповідати перед своїм судом, від якого вироку сюди до Його Королівської Величності апелювали, – тому, нічим не порушуючи згаданого привілею, наданого цим же львівським міщанам попередниками Королівської Величності, при якому вони досі зберігалися, у повному обсязі, як він у собі містить, спираючись на нинішній свій королівський вирок, зволила підтвердити та ратифікувати, як і цим підтверджує, а вирок згаданого уряду, яким той, зокрема, наказав цим же міщанам відповідати на зміст згаданого позову позивача, і весь процес, розпочатий та ведений перед цим урядом як такий, що суперечить привілею цих самих львівських міщан, у повному обсязі зволила скасувати та визнати нікчемним, як і скасовує та визнає нікчемним цим документом, а цих самих львівських міщан визнала вільними й увільненими від позову та звинувачення згаданого позивача. Постановляючи, що відтепер і надалі на майбутнє, по вічні часи, ніхто з підданих Королівської Величності всупереч їхньому привілею не має і не може притягати цих же львівських міщан перед лице Його Королівської Величності, ані закликати чи позивати до будь-якого королівського трибуналу, а виключно перед власне їм належне право, яким вони досі послуговуються, силою цих же привілеїв, затверджених цим декретом Королівської Величності. Якщо ж згаданий позивач вважатиме, що зазнав якоїсь кривди від зазначених львівських міщан, тоді силою цих самих привілеїв перед їхнім належним правом і судом нехай їх позиває і з ними за їхнім належним правом нехай шукає [справедливості] на підставі цього декрету Королівської Величності. На віру й свідчення чого наші печатки до цього документу було підвішено. Діялося й дано на краківському вальному сеймі в найближчу п'ятницю після неділі Юбілате, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят третього, у присутності високоповажних, вельможних і шляхетних [панів] Королівства: Миколая Дзєжґовського, архієпископа Гнезненського, уродженого легата й примаса Королівства Польського; Анджея Зебжидовського, єпископа Краківського; Яна Дрогойовського, єпископа Влоцлавського; Анджея Носковського, єпископа Плоцького; Пйотра Кміти, графа на Вісьничі, воєводи й генерального старости краківського, великого маршалка нашого Королівства, списького, перемишльського та кольського старости; Миколая Одновського з Фульштина, воєводи сандомирського, львівського старости; Марціна Зборовського, воєводи каліського, на той час сандомирського, стопницького, солецького й одоляновського старости; Станіслава Мацейовського, каштеляна войницького, маршалка нашого двору, на той час завіхойського та любомильського старости; Станіслава, графа з Тарнова, каштеляна львівського, на той час люблінського й белзького старости; Валентина Дембінського, каштеляна бецького, бурґрафа краківського замку; Яна Оцєського, канцлера Королівства Польського, підкоморія та бурґрафа краківського, сондецького й ольштинського старости; Яна Пшерембського, підканцлера Королівства Польського, препозита краківського; Миколая Ясловецького [?], нашого референдаря, схоластика краківського; Яна Щирковського, референдаря нашого двору; Тибурція Януша Влоцлавського, а також інших поважних свідків, при цьому присутніх. Тому ми, ласкаво схиляючись до прохання згаданих львівських міщан, цей лист нашого вироку наказали вписати до нашої канцелярії та підвішеною нашою печаткою на віру й свідчення всіх вищезгаданих справ скріпити. Дано в Кракові найближчого понеділка після свята Святої Трійці, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят третього, а нашого правління року двадцять четвертого. [Канцелярська нотатка ліворуч:] Ян Оцєський / канцлер Королівства Польського [парафа] [Канцелярська нотатка праворуч:] За наказом вельможного Яна з Оцєшина, канцлера Королівства Польського, підкоморія, бурґрафа краківського, сондецького, ольштинського тощо старости [Печатка:] [На пергаментному паску збереглася воскова велика коронна печатка Сигізмунда Августа в мисці з природного воску, віск червоний; у полі герб Королівства Польського зі снопом Вазів/колонами, оточений вінцем гербових щитів земель; у колі маюскульна легенда]. [Зворот:] [Архівні та канцелярські нотатки:] Декрет короля Августа про невикликання львівських міщан за межі їхнього суду, зі скасуванням процесу львівського ґродського суду, здобутого Лагодовським року 1553 З Лагодовським vidimus декрету 1553 Року 1553 № 17 / до фасцикулу 29 № 14 Скриня 7 фасцикул 29 / № 14 [Кругла чорнильна печатка:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA

SIGISMVNDVS AVGVSTVS Dei gratia REX Poloniæ, magnus Dux Lithuaniæ, Russiæ, Prussiæ, Masoviæ, Samogitiæ etc. Dominus et hæres. Significamus præsentibus literis nostris quorum interest universis. Quod cum supplicassent nobis, famati Proconsul et Consules, Advocatus ac Scabini Civitatis nostræ Leopolien[sis], per nuncios suos in negocijs publicis Civitatis adhuc missos, ut decretum inter ipsos, veluti citatos, et nobilem Wasko alias Iwanko Lachodowski, actorem, occasione violentiæ, detentionis et incarcerationis Alberti Winnijtzki, civibus [?] nostris ipsius actoris, in Conventione proxime præterita a nobis promulgatum, sigilloque Iudicij Subiudicijque terrestris communitum, in Cancellariam nostram describere ac sigillo nostro communiri dignaremur. Cuius quidem decreti tenor et verba sunt hæc: Petrus Dembienski de Piotrkowicze Iudex et Stanislaus Wielopolski de Gidow pro tunc subdelegatus Subiudex generalis terræ Cracovien[sis]. Significamus hisce præsentibus, quibus interest universis et singulis, præsentibus et futuris, harum noticiam habituris. Quomodo dum et quando in Conventione generali Cracovien[si] in sede iudiciaria residebamus, extunc in causa et actione inter nobilem Wasko alias Iwanko Lachodowski, actorem ex una, et famatos Proconsulem et Consules, Advocatum et Scabinos Civitatis Leopolien[sis], citatos parti ex altera, occasione violentiæ, detentionis et incarcerationis laboriosi Czelijmi Albrizti Winnijki, ipsius actoris, neque ad fideiussoriam dimissi, ad trecentas marcas pecuniarum æstimati, prout citatio, contestatio processus huius causæ latius de præmissis disponunt, primum coram officio Castren[si] Leopolien[si] mota et agitata, ac deinde per viam motionis ab officio præfato Castren[si] Leopolien[si] huc ad Conventionem modernam ad Sacram Regiam Maiestatem devoluta. In termino itaque hodierno, partibus ipsis legitime per procuratores suos comparentibus, ad terminum attentandum ac in eadem causa controvertendum, præfato actore petente iuxta contestatam suæ citationis, eosdem Cives Leopolien[ses] ad respondendum per Sacram Regiam Maiestatem cogi et compelli. Ex adverso præfatis Civibus tanquam citatis replicantibus, contra dispositionem privilegiorum suorum officium illud Castren[se] Leopolien[se] cum eijsdem processisse, ac hic ad Sacram Regiam Maiestatem contra eadem privilegia evocatos esse. Peten[tes] se hic iuxta eadem privilegia sua ad respondendum non cogi, sed ad forum suum competens remitti, offeren[tes] se in foro suo competenti cuilibet de se conquerenti iustificaturus, ac se iuxta eadem privilegia conservari, et eadem per Sacram Regiam Maiestatem approbari. Sacra Regia Maiestas cum Consiliarijs Regni lateri suo assistentibus, auditis partium præfatarum propositionibus et responsis, allocutionibus et contraversijs in spectu causæ percussis, perpensis omnibus, ad eam causam necessarijs, attento eo, quia contenta privilegiorum dictorum Civium Leopolien[sium], declarant, eosdem Cives Leopolien[ses] non teneri in alio foro tantum in suo cuilibet respondere, prout præfata privilegia eisdem Civibus ab antecessoribus Regiæ Maiestatis donata et concessa latius disponunt, contra quæ privilegia officium illud Castren[se] Leopolien[se] processit, et non attentis exceptionibus eorundem Civium, respondere coram suo iudicio decrevit, a quo decreto hic ad Sacram Regiam Maiestatem est appellatum, ideo nihilominus præfato privilegio eisdem Civibus Leopolien[sibus] per antecessores Regiæ Maiestatis concesso, in quo in hactenus conservati sunt, in toto illud ut in se continetur, decreto præsenti suo Regio inhærendo confirmare et ratificare dignata est, prout et præsentibus confirmat, decretumque officij præfati, quo videlicet ipsis Civibus ad contenta citationis præfatæ actoris respondere decrevit, et processum totum coram isto officio factum et continuatum, tanquam contra privilegium eorundem Civium Leopolien[sium], in toto cassare et in nihilum redigere dignata est, et cassat ac in nihilum redigit præsentibus, eosdemque Cives Leopolien[ses] liberos et absolutos ab instantia et impetitione præfati actoris decrevit. Decernen[s] quod a modo et peramplius ipsos Cives Leopolien[ses] in futurum, perpetuis temporibus, non alibi debere per quempiam subditorum Regiæ Maiestatis contra privilegium ipsorum coram Sacra Regia Maiestate reproduci, ac ad quodcunque tribunal Regium citare et evocari debere, nec posse, tantummodo ad ius ipsorum competens, quo in hactenus utuntur, vigore eorundem privilegiorum per præsens decretum Regiæ Maiestatis conprobatorum. Si vero præfatus actor aliquam iniuriam contra præfatos Cives Leopolien[ses] habere se prætenderet, extunc vigore eorundem privilegiorum in iure et foro eorum competenti ipsos conveniat, et cum ijsdem iure eorum competenti experiatur, præsenti decreto Regiæ Maiestatis mediante. In cuius rei fidem et testimonium sigilla nostra præsentibus sunt subappensa. Actum et datum in Conventione generali Cracovien[si] feria sexta post dominicam Iubilate proxima, Anno domini millesimo quingentesimo quinquagesimo tertio, Præsentibus Regni Illustribus, Magnificis et Generosis: Nicolao Dzyergowski Archiepiscopo Gneznensi, Legato nato et Primate Regni Poloniæ, Andrea Zebrzydowski Episcopo Cracoviensi, Ioanne Droszewski Episcopo Vladislaviensi, Andrea Noskowski Episcopo Plocen[si], Petro Kmita Comite in Wysnicze Palatino et Capitaneo generali Cracoviensi, Regni nostri supremo Marschalco, Scepusiensi, Premisliensi, Colensi[ensi]que Capitaneo, Nicolao Odnowski de Fulsztin Palatino Sandomiriensi, Leopolien[si] Capitaneo, Martino Zborowski Palatino Calissiensi, tum Sandomiriensi, Stobnicen[si], Solecen[si], Odalanowien[si]que Capitaneo, Stanislao Maczieiowsski Castellano Woiniicen[si], Curiæ nostræ Mareschalco, tum Zawichostensi, Lyubomliensique Capitaneo, Stanislao Comite a Tharnow Castellano Leopolien[si], tum Lublinensi, Belzensiq[ue] Capitaneo, Valentino Dembienski Castellano Biecen[si], Burgrabio Castri Crac[oviensis], Ioanne Oczieski Regni Poloniæ Cancelario, Succamerario, Burgrabioque Crac[oviensi], Sandecen[si] et Olstinen[si] Capitaneo, Ioanne Przerembski Regni Poloniæ Vicecancellario, Præposito Crac[oviensi], Nicolao Ioslodowski [Iasłowiecki?] Referendario nostro Scholastico Crac[oviensi], Ioanne Sczirkowsski Referendario Curiæ nostræ, Tiburcio Ianussio Vladislaviensi, et alijs testibus fide dignis circa præmissa existentibus. Quamobrem nos supplicationi commemoratorum Civium Leopolien[sium] benigne annuentes, præmissas literas decreti nostri, in Cancellaria nostra describendas, sigilloque nostro subappenso in fidem et testimonium omnium præmissorum communiendas iussimus. Datum Cracoviæ feria secunda post festum Sanctæ Trinitatis proxima, Anno domini millesimo quingentesimo quinquagesimo tertio, Regni vero nostri anno vigesimo quarto. [Nota kancelaryjna po lewej:] Ioannes Oczieski / R. p. Canc[ellarius] [parafa] [Nota kancelaryjna po prawej:] Ad mandatum Magnifici Ioannis de Oczijessino R[egni] Poloniæ Cancellarii, Succamer[arii], Burg[rabii] Crac[oviensis], Sandec[ensis], Olstin[ensis] etc. Capitanei [Pieczęć:] [Na pasku pergaminowym zachowana woskowa pieczęć większa koronna Zygmunta Augusta w misce z naturalnego wosku, wosk czerwony; w polu herb Królestwa Polskiego ze snopkiem Wazów/kolumnami, otoczony wieńcem tarcz herbowych ziem; w otoku legenda majuskułowa]. [Verso:] [Zapiski archiwalne i kancelaryjne:] Decretu[m] Augusti R[egis] de non evocan[dis] civib[us] Leopol[iensibus] extra suu[m] forum: Cum Casso[n]e processus Iudicij Castren[sis] Leopol[iensis] p[er] Lahodow/ski obtenti a[nn]o 1553 Cum Lahodowski Decreti Vidimus 1553 1553 a[nn]o N. 17 / ad fasc. 29 No 14 Arca 7ma fasc: 29. / N 14 [Okrągła pieczęć tuszowa:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA