Декрет короля Сигізмунда II Августа про скасування дарування ділянки під Низьким замком у Львові

СИГІЗМУНД АВГУСТ, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький тощо пан і дідич. Оголошуємо змістом цього [письма] всім і кожному зокрема, кому це належить, нинішнім і прийдешнім, які про це довідаються. Що хоча ми шляхетному Миколаю Лєсьньовському, дідичу в Зимній Воді, та його законним правонаступникам пустий плац, придатний для спорудження будинку, під замком нашим низьким у місті нашому Львові розташований, дали були й дарували навіки у володіння за спадковим правом, а також цей [плац] від усіх і поодиноких тягарів і податків, як королівського права, так і міських, вилучили та звільнили; на підставі якого нашого дарування і комісії, надалі з канцелярії нашої відправленої, зазначений плац певними комісарами нашими, для цього призначеними (починаючи від одного боку стоку води, тобто ринштока, і частину цю до згаданого замку приєднуючи та позначаючи, так що весь плац, оточений міським муром і прилеглий, мав мати довжину, як знаки розмежування палями за наказом цих же наших комісарів вбитими цей же плац показують), від інших сусідніх плаців був відмежований, а володіння ним декретом цих же комісарів наших через возного земського дане і призначене. Як про все це так із листів подібного дарування нашого в Кракові у вівторок перед найближчим Різдвом Господнім року тисяча п'ятсот п'ятдесятого, так і з акта комісарів вимірювання зазначеного плацу та введення у володіння згаданого Миколая Лєсьньовського, складеного у Львові в понеділок після найближчої неділі Хрестопоклонної року тисяча п'ятсот п'ятдесят першого і перед нами пред'явленого, що так воно є, ми переконалися. Оскільки однак посли від ради львівської до нас вислані, між іншими дорученими собі для обговорення з нами справами задля користі та добра Речі Посполитої того міста, заявили нам, що подібне дарування плацу і введення в його володіння, якщо б той же шляхетний Миколай Лєсьньовський разом зі своїми правонаступниками ним володів і користувався, обернеться на чималу шкоду і збиток для того міста та згаданого замку нашого львівського; а саме що вже зведені та ті, що мають бути в майбутньому на ньому зведені, будівлі не лише вже занадто тіснять і замикають дорогу, яка веде від міської брами до замку, а й — що важливіше — вельми утруднили б у час загрози та потреби оборону тому місту, майже перед пащею ворогів поставленому, так що це ж місто, від чого нехай Бог боронить, із легкістю могло б через це опинитися в небезпеці. Тому також, вважаючи несправедливим, щоб через приватну користь одного мала зазнавати шкоди громада Речі Посполитої, схилені також проханнями цих же послів та такою великою незручністю згаданого плацу, який — як кажуть — міститься на міському ґрунті, про що під час попереднього його дарування ми були зовсім не обізнані: за певним нашим відомом і волею саме це дарування того плацу згаданому шляхетному Миколаю Лєсьньовському та його правонаступникам, нами зазначеним способом учинене, як і відміряння та володіння ним, призначене йому вказаними нашими комісарами, для цього призначеними, так само як і весь процес та акти, якимось чином, змістом і рацією з цього виниклі, скасовуємо, касуємо, аброгуємо, нищимо й анулюємо, і силою цього скасовуємо, касуємо, аброгуємо, нищимо та тому ж чинимо скасування, і хочемо та цим ухвалюємо, щоб відтепер і на майбутнє вони не мали жодної сили чи значення, і щоб жодне право ані інтерес до того ж самому шляхетному Миколаю та його законним правонаступникам не належали. Тому всім і поодиноким сановникам та урядовцям, а особливо вельможному Миколаю Одновському з Фульштина, воєводі сандомирському і старості львівському, щиро нам милому, а за його відсутності підстарості, теперішньому і на майбутній час, суворо наказуємо, щоб будівлі, звані шранками [schranki], на згаданому плаці самим шляхетним Миколаєм Лєсьньовським зведені, без будь-якого зволікання та опору наказав розібрати й знести. Бурмистрові ж і райцям львівським, теперішнім і тим, які будуть у майбутньому, суворо забороняємо, щоб відтепер будь-кому на цьому плаці будь-які будівлі зводити та ставити на небезпеку цього ж міста не дозволяли. А якщо б як сам Миколай Лєсьньовський, так і його правонаступники, або ж будь-які інші люди, якого б стану і кондиції не були, зухвало насмілилися чинити всупереч цьому, хочемо і неодноразово наказуємо, щоб кожен львівський староста, а за його відсутності підстароста, такому великому зухвальству і задумам повагою свого уряду чинив спротив і міському урядові в цій справі, скільки разів виникне потреба, поспішав на допомогу. Про які всі справи сповістили ми також самого Миколая Лєсьньовського листами нашого мандату, наказуючи йому, щоб жодного права ані претензії на цей же плац відтепер для себе і своїх правонаступників не заявляв, ані в цьому нашій волі чинити опір не важився; як це і тепер до відома його і його правонаступників доводимо й наказуємо. На свідчення цього листа, до якого підвішено нашу печатку. Дано в Кракові, у п'ятницю після найближчої неділі Святої Трійці, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят третього, нашого володарювання двадцять четвертого року. [Канцелярська нота ліворуч:] Ян Оцєський, канцлер Королівства Польського, підписав. [Канцелярська нота праворуч:] Реляція вельможного Яна з Оцєша, канцлера Королівства Польського, підкоморія і бурграфа краківського, сондецького та ольштинського старости. [Зворот:] [Архівна нота вгорі:] Фасцикул 127 [Чорнильна кругла печатка:] АРХІВ ДАВНІХ АКТІВ МІСТА ЛЬВОВА [Архівна нота:] Т. / № 1 З Лєсьньовським про плац біля Низького замку, декрет, яким скасовано дарування. 1553, Сигізмунда Августа. [Старіша нота:] Того ж Сигізмунда Августа, яким скасовано дарування [...] [...] 1553 [...] [Нота внизу:] Фасцикул 10 № 17

SIGISMVNDVS AVGVSTVS Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dvx Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masouiae, etc. Dominus et haeres. Significamus tenore praesentium, quibus expedit vniuersis et singulis, praesentibus et futuris, harum noticiam habituris. Quia licet nos Generoso Nicolao Leszniowski haeredi in Zymnawoda, et eius legitimis successoribus, aream desertam pro aedificanda domo idoneam, sub Arce n[ost]ra Inferiori in Ciuitate n[ost]ra Leopoliensi sitam, dederamus et donaueramus in perpetuum iure hereditario possidendam, eandemq[ue] ab omnibus et singulis oneribus et contributionibus tam iuris Regalis quam etiam ciuilibus exemeramus et liberaveramus, Cuius donationis nostrae vigore, et Commissionis postea ex Cancellaria n[ost]ra expeditae, area praedicta per certos Commissarios n[ost]ros ad id deputatos (incipiendo ab vna parte decursus aquae als Rinschtoku, et eam partem Castro praedicto applicando et determinando, ita quod tota area circumlimitata muro Ciuili et contigua, longitudinem habere debuit, prout signa circumlimitationis per palos iussu eorundem commissariorum nostrorum incussos, hanc aream demonstrant) ab aliis areis vicinis fuerat distincta, et possessio illius decreto eorundem Commissariorum n[ost]rorum per Ministerialem terrestrem data et assignata. Quemadmodum ea omnia tam ex literis donationis eiusmodi nostrae, Cracoviae feria tercia ante Natalem Christi proxima, Millesimo quingentesimo quinquagesimo, quam ex Actu Commissariorum emensurationis areae praedictae, ipsiusque in possessionem assignationis prefato Nicolao Leszniowski, Leopoli feria secunda post Dominicam Rogationum proxima, Millesimo quingentesimo quinquagesimo primo, annis, conscripto, et coram nobis p[ro]ducto, ita se habere comperimus: quia tamen Nuncii a Senatu Leopoliensi ad nos missi nobis inter caetera, sibi in vsum et vtilitatem Reipublicae Ciuitatis illius nobiscum agi commissa, declararunt, eiusmodi areae donationem, et illius possessionis assignationem, si ea isipse Nobilis Nicolaus Leszniowski cum suis successoribus potiretur et gauderet, in damnum et iacturam non mediocrem Ciuitatis illius, et Arcis n[ost]rae praedictae Leopolien[sis] cedere, nempe q[uod] iam extructa, et extruenda in futurum in ea edificia, nedum iam ex porta Ciuili viam ad arcem tendentem nimium coarctant et praecludunt, verum eciam, quod maius est, defensionem tempore necessitatis ingruentis magnopere Ciuitati illi, pene faucibus hostium expositae, impedirent, ita vt eadem Ciuitas, quod absit, facile propterea in periculum vocari posset. Quamobrem vnius priuato commodo, multitudini Reipublicae nocere, iniquum esse censentes, Supplicationibus etiam eorundem Nunciorum, et tanta areae praedictae, quae in fundo Ciuili contineri dicitur, incommoditate, cuius ignari penitus in donatione illius praemissa fueramus, adducti: de certa n[ost]ra scientia et voluntate, hancipsam donationem eiusmodi areae, prefato Generoso Nicolao Leszniowski, eiusque successoribus, per nos modo premisso factam, et dilitationem possessionemque illius, eidem per praefatos Commissarios n[ost]ros ad id designatos assignatam, ac totum processum et actus, quocunq[ue] modo, tenore, et ratione, inde secuta, antiquamus, cassamus, abrogamus, annihilamus, et mortificamus, ac vigore praesentium antiquamus, cassamus, abrogamus, annihilamus, ac derogamus eidem, illaq[ue] nullius valoris et momenti ex nunc esse, et in futurum obtinere debere, nec ius et interesse aliquod ad eandem ipsi Generoso Nicolao, eiusque legitimis successoribus competere, volumus, et decernimus praesentibus. Itaq[ue] omnibus et singulis Dignitariis et officialibus, praesertim vero Mag[ni]fico Nicolao Odnowski de Fulsztin, Palatino Sandomiriensi, ac Capitaneo Leopolien[si], sincere nobis dilecto, in absentia eius vicecapitaneo, moderno et pro tempore futuro, omnino habere volentes mandamus, vt aedificia schranki vocata in predicta area per ipsum Generosum Nicolaum Leszniowski extructa, disiicere et demoliri scitu omnem moram et renitentiam, iubeat, Proconsuli vero et Consulibus Leopoliensibus modernis, et pro tempore existentibus stricte inhibemus, ne deinceps cuiquam in ea area, quicquam edificiorum struere, ponereq[ue] in periculum eiusdem Ciuitatis patiantur. Quod si quid iam ipse Nicolaus Leszniowski quam sui successores, vel alii quicunq[ue] homines, cuiuscunq[ue] status et conditionis existentes contrahanc praemissa sis temere perrexerint, volumus, et iterum atq[ue] iterum mandamus, vt Capitaneus Leopoliensis, qui pro tempore fuerit, et in eius absentia Vicecapitaneus, tantis ausis et conatibus, autoritate sui officii obsistat, et officio Ciuili eo nomine quocunq[ue] vsus tulerit, presto adsit. Quibus etiam de rebus omnibus, ipsum Nicolaum Leszniowski literis nostri mandati cerciorem fecimus, Iniungentes eidem, ne quicquam iuris et interesse sibi ad hanc ipsam aream ex nunc et suis successorib[us] vendicet, aut in eo voluntati n[ost]re contrauenire presumat; prout id etiam nunc ad noticiam ipsius et successorum ipsius deducimus, et iniungimus. Harum, quibus sigillum nostrum est subappensum, testimonio literarum. Datum Cracoviae feria sexta post Dominicam Trinitatis proxima, Anno Domini Millesimo quingentesimo quinquagesimo tercio, Regni n[ost]ri vigesimo quarto. [Nota kancelaryjna z lewej:] Joannes Oczieski / R[egni] P[oloniae] Canc[ellarius] s[ubscripsit] [Nota kancelaryjna z prawej:] R[elatio] Magnifici Ioannis de Oczieschino, Regni Poloniae Cancellarii, Succam[erarii] et Burgrauii Cracouien[sis], Sandecen[sis] ac Olschtinen[sis] Capitanei. [Verso:] [Nota archiwalna u góry:] Fas. 127 [Pieczęć tuszowa okrągła:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA [Nota archiwalna:] T. / N[umer]o 1mo Cum Liessniowski pro Area / circa Castru[m] inferius, / Decretum : quo cassata est Donatio. / 1553 Sigismundi Au/gusti. [Starsza nota:] Ipsius Sigismundi / augusti quo cassata / donatio [...] / [...] 1553 [...] [Nota u dołu:] Fascic. 10 N[umer]o 17