Транссумпт короля Сигізмунда Августа судових і митних привілеїв для Львова

[Обкладинка – с. 2:] 1554 197 Серія B. 65. Сигізмунда Августа 4 Привілеї, три щодо виклику за межі належного суду, четвертий щодо звільнення від мита, Року 1554. Fasciculum 261. 4. B. 14 1/2. Скриня 10. В'язка 16. [Знімок 3: Печатка в металевій кустодії, відтиснена в червоному воску в чаші зі світлого воску, підвішена на шовковому шнурі] [арк. 1зв.-2р – с. 4:] СИГІЗМУНД АВГУСТ, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський тощо, пан і дідич. Оголошуємо змістом цієї грамоти всім, кому належить, нинішнім і майбутнім, які мають про це довідатися: представили перед нами деякі наші радники, від імені славетних бурмистра й райців нашого міста Львова, грамоти нижче описаних привілеїв, під нашими титулами й печатками, а також найяснішого колись пана отця нашого найлюбішого підвішеними, які ми бачили цілими, неушкодженими й повними, що не мали жодної вади чи підозри, та покірно просили, щоби ми зволили наказати переписати такого роду грамоти на взір транссумпту і видати їх під нашим титулом і печаткою львівським міщанам. Зміст же першого привілею був такий: СИГІЗМУНД, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, пан і дідич Русі, всієї Пруссії, Мазовії тощо. Оголошуємо цією грамотою всім, кого це стосується: коли домігся від нас побожний Хома Лоп, русин, наш львівський передміщанин, аби ми справу, яку він мав проти славетних бурмистра й райців міста Львова за певну церкву грецького обряду під титулом Благовіщення [Благовіщенську], про яку він вважав, що вона належить йому за набутим і природним правом, доручили певним комісарам; перед якими, коли викликані постали, вони пред'явили нашу грамоту, за якою місту Львову ми надали той привілей, за їхніми давніми правами, щоби бурмистр, райці та війт львівський перед жодним іншим суддею в Королівстві нашім у будь-якому суді не були зобов'язані відповідати, як тільки перед нами в Королівстві нашім, коли нашими позовними листами будуть викликані; і просили наших комісарів, аби вони цю справу відіслали до нас. Коли комісари їм у цьому відмовили і цими ж комісарами було постановлено декретом, щоби вони відповіли на позов Хоми Лопа, бурмистр і райці апелювали до нас. Отож на сьогоднішньому судовому терміні, що випливає із загального призначення справ, коли сторони постали — Хома Лоп та посли міста Львова з достатнім повноваженням, — після розгляду нашими радниками актів справи та привілеїв міста Львова ми ствердили, що в них чітко застережено: перед жодним іншим суддею, як тільки перед нами в суді, бурмистр із райцями та війт міста Львова не зобов'язані відповідати. За вироком наших радників ми визнали, що декрет наших комісарів слід скасувати і звести нанівець, і цією грамотою його скасовуємо та знищуємо, а підтверджуючи вищезазначені привілеї міста Львова, постановляємо, щоби бурмистр, райці та війт львівський у публічних справах міста до жодного іншого суду, навіть будь-яких наших комісарів, але тільки до нашого королівського, коли з нашим двором перебуватимемо в Королівстві, у будь-яких справах не притягалися, а притягнуті — не були зобов'язані відповідати навічно силою цього нашого вироку. На віру і свідчення чого наша печатка до цієї [арк. 2зв. – с. 5:] підвішена. Дано в Пйотркуві найближчої п'ятниці після свята святого Егідія, Року Божого тисяча п'ятсот сорок сьомого, панування ж нашого сорок першого. Реляція велебного в Христі отця, пана Самуеля Мацейовського, єпископа краківського, канцлера Королівства Польського. Самуель, єпископ краківський і канцлер Королівства Польського, підписав власноруч. ПРИВІЛЕЙ II. В ІМ'Я БОЖЕ, АМІНЬ. На вічну пам'ять справи. Мають за звичай королі та князі те, пам'ять про що бажають увічнити, закріплювати свідченням грамот. Тому ми, СИГІЗМУНД, Божою ласкою король Польщі, найвищий князь Литви, а також земель краківської, сандомирської, серадзької, ленчицької, куявської, Русі, Пруссії, Мазовії, хелмінської, ельблонзької та поморської тощо пан і дідич, оголошуємо цією нашою грамотою всім і кожному зокрема, кого це стосується: Оскільки донесли нам наші міщани львівські, що їх викликують і потягають до суду часто у справах їхніх міських дібр та до міста належних, з ним з'єднаних та інкорпорованих, поза їхню міську юрисдикцію до судів воєвод, каштелянів, старост, підстаростів, суддів, підсудків, земських і гродських та інших нашого Королівства, всупереч привілеям і грамотам, які їм як нами, так і найяснішими, святої пам'яті королями Польщі, нашими попередниками, були надані, і які вони перед нами в оригіналах поклали; в яких листах і привілеях виразно і широко зазначено, що згадані львівські міщани ніде інде не повинні відповідати, як тільки у свого [арк. 3р – с. 5:] війта за своїм правом, війт же перед нами, а самі міщани вилучені з-під усяких юрисдикцій згаданих достойників і урядників нашого Королівства та будь-яких інших суддів і підпорядковані міському німецькому праву. Ми, оскільки права і привілеї всіх бажаємо зберегти непорушними й непохитними, не бажаючи також, щоби в якійсь частині права і привілеї нашого міста Львова зазнавали шкоди, а пам'ятаючи вірність, ревність і підданську шану цих міщан львівських до нас і предків наших, королів Польщі, та прагнучи огорнути їх нашою ласкою, якої вони заслуговують, визнали, що зазначені їхні привілеї слід підтвердити і затвердити, як і цією нашою грамотою підтверджуємо і затверджуємо. Встановлюючи й постановляючи, що самі міщани і передміщани львівські та будь-які інші люди, підлеглі юрисдикції цього міста, до жодного суду воєвод, каштелянів, старост, підстаростів, суддів, підсудків, польського земського, гродського чи будь-якого іншого нашого Королівства, наших достойників і урядників, у будь-яких справах великих і малих, кримінальних чи цивільних, порушених проти них щодо будь-яких їхніх маєтностей, не можуть і не повинні бути позвані, але всі в бурмистра й райців або війта за їхнім міським магдебурзьким правом і в ратуші львівській мають бути позвані й шукати справедливості, бурмистр же і райці та війт перед нами особисто, коли ми в Королівстві будемо і нашими грамотами, нашою печаткою запечатаними, будуть викликані, за правом своїм міським магдебурзьким мають відповідати навічно. Тому всім воєводам, [арк. 3зв. – с. 6:] каштелянам, старостам, підстаростам, суддям, підсудкам та іншим будь-яким достойникам та урядникам нашого Королівства, доводячи до відома, суворо наказуємо, щоби цих міщан львівських і людей цієї ж юрисдикції, як у самому місті, так і поза ним будь-де осілих, до своїх судів викликати не сміли і не допускали до їхнього потягання. Натомість усі й кожну зокрема їхні справи та суперечки, щодо яких до їхніх судів і трибуналів вони були б позвані й поза межі належного їм міського магдебурзького права викликані, нехай відсилають до уряду і суду міського львівського, якому вони підлягають, і нехай не насмілюються їх чіпати чи судити. Бо якщо в будь-який спосіб будь-ким із наших суддів, достойників і урядників проти згаданих бурмистра й райців, війта, лавників і всіх інших міщан і мешканців львівських, як вище сказано, у місті й поза ним у міській юрисдикції осілих, хоч якого стану й обряду вони були б, будь-що буде вчинено, засуджено чи постановлено декретом, хочемо, заявляємо і постановляємо, щоби це було нечинним, позбавленим будь-якої сили і ваги, і все це цим актом скасовуємо та знищуємо. Якщо ж будь-хто всупереч цим правам, привілеям і цій нашій грамоті зазначених міщан і мешканців львівських з їхнього міського німецького магдебурзького права викличе або щось проти них ухвалить декретом, тоді такі, викликані перед наше обличчя, будуть зобов'язані відшкодувати їм ті збитки, яких вони через це зазнали. А крім того все те, що ними було б почато, ухвалено декретом і розсуджено, як вище сказано, має бути й стати марним і без будь-якої сили на підставі цієї грамоти, чинної навічно. [арк. 4р – с. 6:] На віру і переконливіше свідчення всіх і кожної з вищезгаданих речей печатка наша до цієї нашої грамоти підвішена. Дано в Кракові на вальному сеймі, найближчої середи після свята святої Агнеси, Року Божого тисяча п'ятсот сорок п'ятого, панування нашого року тридцять восьмого. У присутності високоповажних і велебних у Христі отців, панів: Пйотра, архієпископа гнєзненського, єпископа краківського, легата природженого і примаса, Яна з Косьцельця познанського, Миколая Дзєжговського влоцлавського, Самуеля Мацейовського плоцького і підканцлера нашого Королівства, Яна Дзядуського холмського, Анджея Зебжидовського кам'янецького — єпископів. А також вельможних, шляхетних і шановних: Яна графа з Тарнова, каштеляна краківського, найвищого в нашім Королівстві, та сандомирського, любачівського, стрийського старости; Пйотра Кміти, графа на Вішничі, маршалка великого нашого Королівства, а також краківського, списького, перемишльського, кольського старости; Яна з Тарнова, сандомирського та люблінського, лелівського старости і маршалка нашого двору; Пйотра з Домбровиці люблінського, а радомського, казимирського старости; Яна Дзєжговського мазовецького і варшавського старости; Фелікса Шренського із Соколова плоцького і мальборкського, плоцького старости — воєвод; Миколая з Косьцельця сандомирського і гофмейстера двору Найяснішої дружини нашої, а сяноцького, ланцкоронського, ломжинського, візненського старости; Спитка з Тарнова войницького і підскарбія нашого Королівства, а серадзького, бжезніцького, кшешовського, кшепицького старости; Пйотра з Опалениці гнєзненського і гофмейстера двору Найяснішого сина нашого, а кцинського, косьцянського, ольштинського старости; Станіслава [арк. 4зв. – с. 7:] Мацейовського радомського і завіхойського старости; Северина Бонера з Баліц бецького і жупника, великогорядці та бурграбія краківського, а освенцимського, заторського, бецького, рабштинського старости; Анджея з Тенчина люблінського і снятинського старости — каштелянів; Яна Оцеського підкоморія земського краківського; Станіслава Борка доктора обох прав і декана, кустоша сандомирського, кантора гнєзненського і каноніка познанського; Анджея Чарнковського схоластика; Бенедикта Іздбенського кантора; Станіслава Гозія доктора обох прав, каноніка — краківських; Яна Пшерембського плоцького і крушвицького каноніка — секретарів наших; Томаша Собоцького підчашого нашого двору, хорунжого ленчицького, бурграбія краківського і равського старости; Валентія Дембінського референдаря нашого двору і секретаря нашого; Миколая Мишковського стольника краківського; Марціна Вольського хорунжого краківського, постільничого нашого, бурграбія краківського і закрочимського, блонського старости; Августина Котвича хорунжого краківського і конюшого нашого; Героніма Сташковського гофмейстера кухні — і багатьох інших достовірних свідків, наших достойників та урядників, щиро і вірно нам милих. Дано через руки зазначеного велебного в Христі отця, пана Самуеля Мацейовського, єпископа плоцького і підканцлера нашого Королівства, щиро нам милого. Реляція цього ж велебного в Христі отця, пана Самуеля Мацейовського, єпископа плоцького і підканцлера нашого Королівства. Самуель, єпископ плоцький і підканцлер, підписав власноруч. ПРИВІЛЕЙ III. СИГІЗМУНД АВГУСТ, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, пан і дідич Русі, Пруссії, Мазовії, Жмуді тощо. Оголошуємо цією нашою грамотою всім і кожному зокрема, нинішнім і майбутнім, які мають про це довідатися: Що хоча привілеями найясніших попередників наших бурмистру, райцям, війту, лавникам, міщанам і всім тим, хто підлягає юрисдикції нашого міста Львова, було надано, аби з-поза меж своєї юрисдикції до судів воєвод, каштелянів, старост, підстаростів, суддів, підсудків, земських, гродських чи будь-яких інших нашого Королівства вони не викликалися, але лише до війта за своїм міським правом, війт же лише перед нами має відповідати; декретом же святої пам'яті Родителя нашого бурмистр, райці та війт у публічних справах міста перед жодним судом наших комісарів, але лише перед нами, де ми тоді з нашим двором перебуватимемо, будучи позвані, зобов'язані відповідати навічно; проте райці нашого міста Львова через своїх послів у публічних справах цього міста до нас виряджених пред'явили нам, що всупереч цим їхнім правам, а також усупереч постанові святої пам'яті Родителя нашого про пересилання рот справ цього міста, переданих до нас через апеляцію за відсутності сторін, узвичаїлося одержувати з нашої канцелярії певні комісії у приватних справах міщан, якими до суду наших комісарів, також і до віддалених місць, не без збитків і втрат своїх їх викликують, і просили [арк. 5зв. – с. 8:] нас покірно, щоби ми також самих міщан львівських учинили вільними від судів наших комісарів. Тому, тримаючись привілеїв давніх попередників та декрету й постанови святої пам'яті Родителя нашого, подібно до того, як бурмистр, райці, війт і лавники та міщани й передміщани, а також усі інші юрисдикції міста Львова вилучені з-під судів будь-яких достойників і урядників нашого Королівства, у публічних же справах міста перед жодним судом наших комісарів, але лише перед нами самими покликані відповідати повинні; так само постановляємо, що самі міщани й передміщани та кожен окремо з тих, хто підлягає міській юрисдикції львівській, у справах приватних, хоч як би вони називалися, від судів будь-яких наших комісарів цілком вилучені та вільні, як і вилучаємо їх та звільняємо навічно і назавжди; і не повинні вже проти цих міщан і передміщан та тих, хто підлягає юрисдикції міській львівській, у будь-яких їхніх справах видаватися будь-які комісії з нашої канцелярії в жоден спосіб і під жодним приводом; якщо ж будь-які кимось будуть отримані, вони не матимуть жодного значення і сили, і вони не будуть зобов'язані на них відповідати ані з'являтися перед комісарами, але за згаданою постановою святої пам'яті Родителя нашого, у їхніх приватних справах, перенесених через апеляцію з їхніх судів звичайних до нашого трибуналу, роти справ мають за посадою за відсутності сторін до нас пересилатися. На свідчення цієї грамоти, до якої наша печатка підвішена. Дано на вальному сеймі краківському, [арк. 6р – с. 8:] найближчої п'ятниці перед Вербною неділею, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят третього, панування ж нашого року двадцять четвертого. Реляція вельможного Яна з Оцєшина [Оцеського], канцлера Королівства Польського, підкоморія, бурграбія краківського, сандецького, ольштинського тощо старости. Ян Оцеський, канцлер Королівства Польського, підписав власноруч. ПРИВІЛЕЙ IIII. СИГІЗМУНД, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, пан і дідич Русі, Пруссії, Мазовії тощо. Чинимо відомим і свідчимо: Коли поклали перед нами наші міщани і купці львівські всіх обрядів, тобто обряду римського, грецького, вірменського, привілей найяснішого пана Олександра короля, брата нашого наймилішого, яким від сплати всяких мит, сплавів, гребельного та мостового свобода була їм надана в усьому Королівстві і володіннях наших від волів, возів і товарів їхніх хоч якого роду, гатунку та виду; і порушили перед нами справу проти вельможного Анджея з Тенчина, воєводи краківського, про те, що той у наших коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві, у яких місцях він був старостою, попри це стягував з них мито. Ми, зважаючи на контракт щодо згаданих маєтностей холмських, белзьких і грубешівських, укладений між нами та зазначеним вельможним Анджеєм і братом його Яном з Тенчина, воєводою белзьким, постановили декретом, щоби в час тривання цього контракту вони так їх тримали й посідали за сплату річного чиншу, що вноситься нам, аби мали непорушні доходи і пожитки, що до цих наших маєтностей належать. З цієї причини [арк. 6зв. – с. 9:] ми хотіли, аби сила й дія того привілею щодо наших комор у Холмі, Белзі та Грубешеві були призупинені так довго, доки контракт, укладений між нами та зазначеними вельможними воєводами, не втратить чинності; після чого щойно декретували, що міщани львівські в зазначених наших коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві мають уживати тієї свободи та імунітету, якими були обдаровані найяснішим королем Олександром; про що ясніше й розлогіше можна дізнатися з наших листів, виданих їм у цій справі. Отож коли через смерть обох братів контракт завершився, знову до нас до Вільна прибули міщани львівські й покірно нас просили, щоби ми привілей найяснішого брата нашого і наш декрет у своїй силі зберегти зволили. Коли з певних причин ми відклали нараду в цій справі аж до нашого щасливого повернення до Королівства, тим часом однак наказали записати імена купців, які через зазначені комори свої товари мали везти, і щоби нічого з них не стягували, поки спершу щось нами не буде постановлено; вони знову прибули до нас до Кракова, просячи нас покірно про те саме, про що просили у Вільні. Ми, зваживши на слушність прохання, маючи також огляд на заслуги й особливу вірність нашого міста Львова щодо нас, а також на те, що воно, будучи сусідом ворогів, часто звикло терпіти великі невигоди й зазнавати небезпек, визнали, що цей привілей найяснішого брата нашого разом із нашим декретом слід у всіх його пунктах, клаузулах, умовах та артикулах підтвердити, схвалити й ратифікувати, як і цим підтверджуємо, схвалюємо і ратифікуємо [арк. 7р – с. 9:] та постановляємо, що він має вже набути своєї сили й дії навічно і назавжди. До цього додається також згода найяснішого пана Сигізмунда Августа, сина нашого найдорожчого, якому ці самі маєтності холмські, белзькі та грубешівські ми дарували. Тому наказуємо вам усім і кожному зокрема митникам і збирачам будь-яких мит, в усьому Королівстві і володіннях наших де б то не було призначеним, а особливо комор у Холмі, Белзі та Грубешеві, щоби ви, коли міщани й купці львівські, чи то обряду римського, чи грецького, чи вірменського, прибудуть до вас зі своїми товарами, хоч якого роду, ґатунку чи форми були б ті товари, жодного мита ані оплати з них не брали і через інших брати не допускали, але всім дозволили вільно, без будь-якої прикрості й перешкоди йти, прямувати та переїжджати, а іншим дозволяти наказували. Якщо ж ви мали б когось очевидно підозрілим, що він або не є міщанином львівським, або везе чужі товари, такого не відпускайте раніше, доки перед міським урядом не складе присяги, що він є міщанином і що везе свої, а не чужі товари. Після її складення нехай буде відпущений вільно і без перешкоди з усіма товарами. Чого інакше не чиніть під загрозою порушення вашої вірності та нашої важкої неласки. На віру і свідчення чого наказали це написати і нашою печаткою зміцнити. Дано в Кракові найближчої п'ятниці перед святом святого Галла, Року Божого тисяча п'ятсот сорок другого, панування ж нашого року тридцять шостого. Сигізмунд король підписав власноруч. [арк. 7зв. – с. 10:] МИ ТОЖ, СИГІЗМУНД АВГУСТ, король вищезгаданий, ласкаво схиляючись до прохань такого роду радників наших, принесених до нас за славетних міщан львівських, вищеописані, а нами оглянуті грамоти їхніх привілеїв і прав, вище вміщених, з оригіналів наказали переписати і в цю форму транссумпту втілити, а також згаданим міщанам львівським під нашим титулом і з підвішеною печаткою видати. І постановляємо, як і цим постановляємо, щоби цим грамотам транссумпту як у судах, так і деінде на кожному місці, де й скільки разів виявиться це потрібним, непохитно вірили і безсумнівну віру давали, не інакше, як якби самі оригінальні листи були покладені. На віру і ясніше свідчення всіх і кожної з вищезгаданих речей печатку нашу до цієї грамоти наказали підвісити. Діялося і дано в нашому місті Любліні, найближчого четверга перед Неділею Jubilate, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят четвертого, панування нашого року двадцять п'ятого. Ян Оцеський, канцлер Королівства Польського [Канцелярська нота:] Реляція вельможного Яна з Оцєшина, канцлера Королівства Польського, краківського генерального та сандецького, ольштинського старости, підкоморія і бурграбія краківського. [Другий бік обкладинки – с. 11:] Вилучення з-під будь-якої юрисдикції суддів. Декрет же суду комісарів Його Королівської Милості у фелонських справах виданий у Варшаві в п'ятницю перед Неділею Judica року 1612 під трьома привілеями, а львівським магістратом, nota bene. [Печатка чорнильна кругла:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA

[Okładka – s. 2:] 1554 197 Ser. B. 65. Sigismundi Augusti 4 Privilegia, tria Evocationis extra Forum, quartum Libertatis à Theloneo, Ao 1554. Fasc. 261. 4. B. 14 1/2. Arca 10. B.lo 16. [Zdjęcie 3: Pieczęć w metalowej puszce, odciśnięta w czerwonym wosku w misie z jasnego wosku, zawieszona na jedwabnym sznurze] [k. 1v-2r – s. 4:] SIGISMVNDVS AVGVSTVS Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogithiae etc. Dominus et haeres. Significamus tenore praesentium quibus expedit universis, praesentibus et futuris harum noticiam habituris. Exhibuisse coram nobis certos Consiliarios nostros, nomine Famatorum Proconsulis et consulum civitatis nostrae Leopoliensis literas Privilegiorum infrascriptorum, sub titulis et sigillis nostris, et serenissimi olim domini Parentis nostri desyderatissimi subappensis, quas nos vidimus sanas, salvas, et integras, nullique vicio aut suspicioni obnoxias, Supplicasseque ut eiusmodi literas per modum transsumpti describi, et sub titulo et sigillo nostro Civibus Leopoliensibus extradi mandare dignaremur. Primum autem Privilegium tenor fuerit sequens: SIGISMVNDVS Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, totius Prussiae, Masoviae etc. Dominus et haeres. Significamus praesentibus literis quorum interest universis, Cum impetrasset a nobis Religiosus Choma Lop Rutenus, anteurbanus noster Leopoliensis, ut causam quam habuit contra Famatos Proconsulem et Consules civitatis Leopoliensis de templo quodam ritus Graeci Blahowiescsenski intitulato, quod ad se iure quaesito et naturali pertinere putabat, aliquibus Commissariis committeremus, Coram quibus cum citati comparuissent, protulerunt literas nostras, quibus Civitati Leopoliensi eam praerogativam, secundum vetera eorum Privilegia concessimus, ne Proconsul, consules et Advocatus Leopolienses, coram alio quopiam Iudice in Regno nostro quocunque in iudicio respondere teneantur, quam coram nobis in Regno nostro cum literis nostris citationis evocati fuerint, petieruntque a Commissariis nostris, ut eam causam ad nos remitterent, Quod cum negatum illis a Comissariis esset, atque ut responderent propositioni Chomae Lop per eosdem commissarios fuisset decretum, Proconsul et Consules ad nos appellarunt. In termino itaque hodierno, ex limitatione generali causarum proveniente, partibus comparentibus, Choma Lop et Nunciis Civitatis Leopoliensis cum sufficienti mandato, revisis per Consiliarios nostros Actis causae et Privilegiis Civitatis Leopoliensis, comperimus diserte in eis cautum esse, ne coram alio quoopiam Iudice, quam coram nobis respondere in Iudicio Proconsul cum Consulibus, et Advocatus civitatis Leopoliensis teneantur; ex sententia Consiliariorum nostrorum Decretum Commissariorum nostrorum retractandum et abrogandum duximus, retractamusque et abrogamus praesentibus literis, ac Privilegia civitatis Leopoliensis superius scripta confirmantes, decernimus, ne Proconsul, consules, Advocatusque Leopolienses in causis publicis civitatis ad aliquod aliud Iudicium, etiam commissariorum nostrorum quorumcunque, quam ad nostrum Regium, ubi cum Curia nostra in Regno fuerimus pro quibuscunque causis evocentur, evocatique respondere non teneantur perpetuis temporibus, hac nostra sentencia mediante. In cuius fidem et testimonium sigillum nostrum praesentibus [k. 2v – s. 5:] est appensum, Datum Piotrkoviae feria sexta post festum sancti Egidii proxima, Anno Domini Millesimo quingentesimo quadragesimo septimo, Regni vero nostri quadragesimo primo. Relatio Reverendi in Christo patris domini Samuelis Maczieiowski Episcopi Cracoviensis Regni Poloniae Cancellarii. Samuel Eps Cracovien. et R. P. Cancellarius ss. PRIVILEGIVM II. IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Solent Reges et Principes, quorum memoriam volunt esse sempiternam, ea literarum munimentis commendare, Proinde nos SIGISMVNDVS Dei gratia Rex Poloniae, supremus Dux Lithuaniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Culmensis, Elbingensis, Pomeraniaeque etc. Dominus et haeres, Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis, Quod cum nobis cives nostri Leopolienses exposuissent, evocari se et citari plerumque de bonis ipsorum civilibus, et civitati pertinentibus, eidemque unitis et incorporatis, ex iurisdictione sua Civili, ad iudicia Palatinorum, Castellanorum, capitaneorum, Vicecapitaneorum, Iudicum, Subiudicum, terrestria Castrensiaque, et alia Regni nostri, contra Privilegia et literas, quae ipsis tam per nos quam per Serenissimos divae memoriae Reges Poloniae Praedecessores nostros concessa sunt, quae coram nobis originaliter produxerunt, In quibus quidem literis et Privilegiis, quoniam diserte ac copiose continetur, dictos Cives Leopolienses, non alibi debere, quam apud ipsorum [k. 3r – s. 5:] Advocatum in eorum iure, Advocatus vero coram nobis respondere, ipsos denique Cives ab omnibus Iurisditionibus dictorum Regni nostri Procerum, et Officialium, ac aliorum quorumcunque Iudicum exemptos, et iuri civili Theutonico esse adscriptos. Nos, quandoquidem omnium iura et Privilegia salva et firma esse volumus, nolentes eciam ut aliqua in parte iura et Privilegia civitatis nostrae Leopoliensis labefactentur, et habentes in memoria ipsorum Civium Leopoliensium erga nos et maiores nostros Poloniae Reges, fidem, studium, ac subiectam observantiam, volentesque eos, ita ut merentur gratia nostra prosequi, Privilegia predicta eorum confirmanda et approbanda duximus, confirmamusque et approbamus praesentibus literis nostris, Decernentes et statuentes ipsos Cives et suburbanos Leopolienses, et alios quoscunque Iurisditionis Civitatis eiusdem homines, ad nullum iudicium Palatinorum, Castellanorum, Capitaneorum, Vicecapitaneorum, Iudicum, Subiudicum, Polonicum terrestre, castrense, aut aliud quodcunque Regni nostri, Dignitariorum, et Officialium nostrorum pro quibuscunque causis magnis et parvis, criminaliter vel civiliter, de bonis eorum quibuscunque eis intentatis, evocari posse ac debere, sed omnes apud Proconsulem et Consules, vel Advocatum, in iure eorum civili Maydeburgensi, et Leopoliensi pretorio conveniri oportere atque iustificari, Proconsulem vero et Consules atque Advocatum coram nobis in praesentia cum in Regno fuerimus, et literis nostris, sigillo nostro obsignatis evocabuntur, eosdem iure suo Civili Maydeburgensi responsuros perpetuis temporibus, Quamobrem universis Palatinis, [k. 3v – s. 6:] Castellanis, Capitaneis, Vicecapitaneis, Iudicibus, Subiudicibus, et aliis quibuscunque Dignitariis, et Officialibus, Regni nostri ad noticiam deducentes severe mandamus, ne ipsos cives Leopolienses, et illius iurisditionis homines, tam in ipsa civitate quam extra eandem ubicunque locorum inhabitantes, in iudicia sua evocare audeant, citareque patiantur. Verum omnes et singulas eorum causas et negocia, pro quibus ad Iudicia et Tribunalia eorum citabuntur, extraque ius suum Civile Maydeburgense eis competens evocabuntur, ad officium et Iudicium Civile Leopoliense, in quo resident, remittant, et eos impetere et iudicare non praesumant. Nam si quovis modo per quempiam Iudicum, Dignitariorum et Officialium nostrorum, contra prefatos Proconsulem et Consules, Advocatum, Scabinos, et omnes alios Cives et incolas Leopolienses, sic ut praefertur, in Civitate et extra eandem in civili iurisditione conssidentes, cuiuscunque status et rituum hi fuerint, attentatum, sentenciatum, vel decretum fuerit, irritum et nullius roboris ac momenti esse volumus, declaramus, et decernimus, totumque illud cassamus et anihilamus per praesentes. Si quis vero contra huiusmodi iura, et privilegia, ac praesentes literas nostras, ipsos Cives et incolas Leopolienses ex iure eorum Civili Theutonico Maydeburgensi evocaverit, vel contra eosdem aliquid decreverit, extunc tales damna illa, quae ipsi exinde perceperint, citati ad praesentiam nostram, eis refundere tenebuntur, Et nihilominus illud totum, quicquid per eos attentatum, decretum, et sentenciatum fuerit, sic ut praemissum est irritum et nullius roboris esse et fieri debet praesentibus perpetuis temporibus duraturis. [k. 4r – s. 6:] In quorum omnium et singulorum praemissorum fidem et efficacius testimonium sigillum nostrum praesentibus literis nostris est subappensum. Datum Cracoviae in Conventione generali, feria quarta post festum sanctae Agnetis proxima, Anno Domini Millesimo quingentesimo quadragesimo quinto, Regni nostri anno trigesimo octavo. Praesentibus Reverendo et Reverendo in Christo patribus dominis, Petro Archiepiscopo Gneznensi Episcopo Cracoviensi, Legato nato et Primate, Ioanne de Colya Posnaniensi, Nicolao Dziergowski Wladislaviensi, Samuele Maczieiowski Plocensi et Regni nostri Vicecancellario, Ioanne Dziaduski Chelmensi, Andrea Zebrzidowski, Camenecensi Episcopis. Necnon Magnificis, Generosis et Venerabilibus, Ioanne comite de Tharnow, Castellano Cracoviensi Regni nostri supremo, ac Sandomiriensi, Lubaczoviensi, Stricensi Capitaneo, Petro Kmitha comite in Wissnicze Cracoviensi, Regni nostri supremo Marschalco, ac Cracoviensi, Scepusiensi, Premisliensi, Colensi Capitaneo, Ioanne de Tharnow, Sandomiriensi, et Lublinensi, Leoloniensi Capitaneo, et Marschalco Curiae nostrae, Petro de Dambrowicza Lublinensi, ac Radomiensi, Cazimiriensi Capitaneo, Ioanne Dziergowski Masoviae, et Capitaneo Varscheviensi, Foelice Srzenski de Sokolovo Plocensi, et Mariemburgensi, Płocensi Capitaneo, Palatinis, Nicolao de Colya Sandomiriensi, et Serenissimae consortis nostrae Curiae Magistro, ac Sanocensi, Lanczkorunensi, Lomzensi, Wiznensi Capitaneo, Spithcone de Tharnow Woynicensi, et Regni nostri Thesaurario, ac Siradiensi, Brzesnicensi, Krzeschoviensi, Krzepicensi Capitaneo, Petro de Opalenicza Gneznensi, et Serenissimi filii nostri Curiae Magistro, et Kczinensi, Costensi, Olschtinensi Capitaneo, Stanislao [k. 4v – s. 7:] Maczieiowski Radomiensi, et Zawichostensi Capitaneo, Severino Bonar de Balicze, Bieccensi, et Zuppario, Burgrabio ac Magno Procuratore Cracoviensi, et Oszwiaczimensi, Zathoriensi, Bieccensi, Rabsctinensi Capitaneo, Andrea de Thaeczin Lublinensi, et Capitaneo Snyathinensi, castellanis, Ioanne Oczieski Succamerario terrestre Cracoviensi, Stanislao Borek, iuris utriusque Doctore, et Decano, Custode Sandomiriensi, Cantore Gneznensi, et Canonico Posnaniensi, Andrea Czarnkowski Scholastico, Benedicto Isdbienski Cantore, Stanislao Hosio utriusque iuris Doctore, Canonico, Cracoviensibus, Ioanne Przerembski Plocensi et Krusswiciensi Canonico, Secretariis nostris, Thoma Soboczki Pocillatore Curiae nostrae, Tribuno Lanciciensi, Burgrabio Cracoviensi, et Capitaneo Ravensi, Valentino Dembienski, Refferendario Curiae nostrae, et Secretariis nostris, Nicolao Mischekowski, Dapifero Cracoviensi, Martino Volski, Tribuno Cracoviensi, camerae nostrae Praefecto, Burgrabio Cracoviensi, et Zakroczimensi, Blonensi Capitaneo, Augustino Kothvicz, vexillifero Cracoviensi, et stabuli nostri Praefecto, Hieronymo Staschkowski coquinae Magistro, Et aliis pluribus testibus, Dignitariis et Officialibus nostris fidedignis syncere et fidelibus nobis dilectis. Datum per manus praefati Reverendi in Christo patris domini Samuelis Maczieiowski Episcopi Plocensis, et Regni nostri Vicecancellarii, syncere nobis dilecti. Relatio eiusdem Reverendi in Christo Patris domini Samuelis Maczieiowski, Episcopi Plocensis, et Regni nostri vicecancellarii. Samuel Episcopus Plocensis et vicecancellarius ss. [subscripsit]. PRIVILEGIVM III. SIGISMVNDVS AVGVSTVS, Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogithiae etc. Dominus et haeres. Significamus praesentibus literis nostris universis et singulis, praesentibus et futuris harum noticiam habituris, Quod etsi Privilegiis Serenissimorum Praedecessorum nostrorum, Proconsuli, Consulibus, Advocato, Scabinis, Civibus, ac omnibus iis, qui sunt sub Iurisdictione Civitatis nostrae Leopoliensis, concessum sit, ne ex iurisdictione sua ad Palatinorum, Castellanorum, Capitaneorum, Vicecapitaneorum, Iudicum, Subiudicum, terrestria castrensiaque, ac quaevis alia Iudicia Regni nostri evocentur, tantum ad Advocatum in ius suum Civile, Advocatusque duntaxat coram nobis respondere debet, Decreto vero divi Parentis nostri Proconsul, Consules, Advocatusque in causis publicis Civitatis, coram nullo Commissariorum nostrorum iudicio, tantum coram nobis ubi tum cum curia nostra constituti fuerimus, evocati respondere perpetuis temporibus astricti sunt, Cum tamen Consules Civitatis nostrae Leopoliensis per Nuncios suos in publicis Civitatis illius negociis ad nos missos retulissent nobis, praeter haecipsa iura illorum, tum contra ordinationem Divi Parentis nostri, de rotulis causarum Civitatis illius ad nos per appellationem devolutis, absentibus partibus transmittendis, quasdam Commissiones ex cancellaria nostra in privatis Civium causis impetrare consuevisse, quibus in iudicium Commissariorum nostrorum, etiam in loca longinqua non sine dispendio et iactura sua evocantur, supplicarentque [k. 5v – s. 8:] nobis, ut ipsos quoque Cives Leopolienses a iudiciis Commissariorum nostrorum exemptos faceremus, Quamobrem Privilegiis veterum Praedecessorum, Decretoque et ordinationi divi Parentis nostri inhaerentes, quemadmodum Proconsul, Consules, Advocatus, et Scabini, atque Cives et Suburbani, ac alii omnes iurisditionis Civitatis Leopoliensis exempti sunt a Iudiciis Dignitariorum et Officialium quorumvis Regni nostri, In causis vero publicis Civitatis, coram nullo Commissariorum nostrorum iudicio, tantum coram nobismetipsis citati respondere debent; ita eciam statuimus, Cives ipsos et suburbanos et sigillatim quemlibet eorum qui sunt sub iurisdicione Civili Leopoliensi, in privatis causis, quocunque nomine censeri poterint, a Iudiciis quorumvis Commissariorum nostrorum prorsus exemptos et liberos esse, prout eosdem eximimus et liberamus perpetuis temporibus et in aevum, neque amplius contra ipsos Cives et Suburbanos, ac eos qui sunt sub iurisditione civili Leopoliensi, in quibuscunque causis illorum, aliquae commissiones e Cancellaria nostra ullo modo aut praetextu dari debent, et si quae a quopiam impetratae fuerint, eae nullius momenti ac roboris erunt, sed neqs eciam ad eas respondere, aut se sistere coram Commissariis astricti erunt, verum secundum commemoratam ordinationem Divi Parentis nostri in causis suis privatis a iudiciis illorum ordinariis ad Tribunal nostrum per appellationem devolutis, rotuli causarum officiose absentibus partibus ad nos transmittendi sunt. Harum testimonio literarum, quibus sigillum nostrum subappensum est. Datum in Conventione generali Cracoviensi [k. 6r – s. 8:] feria sexta ante dominicam Palmarum proxima, Anno Domini Millesimo quingentesimo quinquagesimo tertio, Regni vero nostri anno vigesimo quarto. Relatio Magnifici Ioannis de Oczieszkino, Regni Poloniae cancellarii, Succamerarii, Burgrabii Cracoviensis, Sandecensis, Olschtinensis etc. Capitanei. Ioannes Oczieski R. P. Cancellarius ss. PRIVILEGIVM IIII. SIGISMVNDVS Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae etc. Dominus et haeres. Planum testatumque facimus, Quod cum produxissent coram nobis cives et Mercatores nostri Leopolienses omnium rituum, hoc est, ritus Romani, Graeci, Armenici, Privilegium Serenissimi domini Alexandri Regis fratris nostri charissimi, quo a solutionibus omnium teloneorum, navigiorum, aggeralium et pontalium, libertas eis in toto Regno et Dominiis nostris fuerat concessa, a bobus, curribus, mercibusque eorum, cuiuscunque generis, speciei, et maneriei existentibus, actionemque coram nobis intentassent Magnifico Andreae de Thaczin Palatino Cracoviensi, quod is in Cameris nostris, Belzen, Chelmen, et Rubieschovien, quorum locorum Capitaneus erat, vectigal nihilominus ab eis exigeret, Nos habita racione Contractus, racione dictorum bonorum Chelmen, Belzen, et Rubieschovien, inter nos, et praedictum Magnificum Andream, fratremque eius Ioannem a Thaczin, Palatinum Belsensem initi; decreveramus, ut durante contractu isto, ita haberent et possiderent sub annua pensione nobis persolvenda, ut integros haberent reditus et obventiones, ad ea ipsa bona nostra pertinentes. Ad quae [k. 6v – s. 9:] ideo vim et effectum eius Privilegii, quoad cameras nostras Chelmen, Belzen, ac Rubieschovien, suspensum esse voluimus, tantisper dum contractus inter nos, et praedictos Magnificos Palatinos factus expiraret, quo facto, tum demum Cives Leopolienses, in praedictis Cameris nostris Belzen, Chelmen, et Rubieschovien, ea libertate et immunitate potiri debere decrevimus, qua per Serenissimum Regem Alexandrum fuerunt donati; quae admodum ex literis nostris in eam rem illis datis, clarius et uberius licet cognoscere. Postquam itaque morte utriusque fratris contractus expiravit, Vilnam ad nos iterum cives Leopolienses venerunt, ac humiliter nobis supplicarunt, ut Privilegium Serenissimi fratris nostri, et Decretum nostrum in suo robore conservatum vellemus, Qua de re cum deliberationem certis de causis in foelicem nostrum in Regnum reditum reiecisseus, interea tamen nomina mercatorum, qui per praedictas Cameras merces suas vecturi essent, conscribi iussissemus, neqs ab eis quicquam exigi, nisi constitutum prius per nos aliquid esset, Iterum ad nos Cracoviam venerunt, idque illud quod Vilnae supplices a nobis petentes, Nos attenta petitionis aequitate, habentes eciam racionem meritorum et fidei singularis erga nos Civitatis nostrae Leopoliensis, quodque ea, cum finitima sit hostibus, magna saepe incommoda pati, et pericula sustinere consuevit; Privilegium hoc Serenissimi fratris nostri, et Decretum una nostrum, in omnibus suis punctis, clausulis, conditionibus et articulis, confirmandum, approbandum, ratificandum duximus, ita ut praesentibus confirmamus, approbamus, ratificamus, [k. 7r – s. 9:] atque id iam vim et effectum suum sortiri debere perpetuo et in aevum decernimus, Accedente eciam ad eam rem consensu Serenissimi domini Sigismundi Augusti filii nostri charissimi, cui haecipsa bona Chelmen, Belzen, et Rubieschovien donavimus, Quare mandamus vobis universis et singulis, vectigalium sive teloneorum quorumcunque Praefectis, in toto Regno et Dominiis nostris ubilibet constitutis, praecipue vero Camerarum Chelmen, Belzen, et Rubieschovien, ut cum Cives et Mercatores Leopolienses, sive ii Romani, sive Graeci, sive Armenici ritus sint, ad vos cum mercibus suis venerint, cuiuscunqz tandem illae merces generis, speciei, vel maneriei fuerint, nullum ab eis vectigal sive teloneum exigatis, neqs ab aliis exigi admittatis, sed omnes libere et absqs omni molestia, et impedimento ire, proficisci, et transire permittatis, et ab aliis permitti iubeatis, Quod si suspectum aliquem evidenter habueritis, quod vel Leopoliensis civis non sit, vel alienas merces vehat, eum non prius dimittatis, quam coram officio Civili se et Civem esse, et suas non alienas merces vehere iuramentum praestiterit, Quo praestito libere et absqs impedimento cum mercibus dimittatur omnibus. Secus non facturi pro fide vestra, et gravi indignatione nostra. In cuius rei fidem et testimonium haec scribi, sigilloque nostro communiri mandavimus. Datum Cracoviae feria sexta ante festum sancti Galli proxima, Anno Domini Millesimo Quingentesimo Quadragesimo Secundo, Regni vero nostri Anno trigesimo sexto. Sigismundus Rex ss. [k. 7v – s. 10:] NOS ITAQVE SIGISMVNDVS AVGVSTVS, Rex praefatus, supplicationibus eiusmodi Consiliariorum nostrorum, apud nos pro Famatis Civibus Leopoliensibus factis, benigne annuentes, suprascriptas a nobis visas literas eorum Privilegiorum et iurium praeinserterorum ex originalibus describi, et in hanc Transsumpti formam redigi, atque memoratis civibus Leopoliensibus, sub titulo et sigillo nostro appenso extradi mandavimus, Decernimusque, prout et praesentibus decernimus, ut iis transsumpti literis, tam in Iudiciis quam alias ubique locorum, ubi et quoties necessarium fuerit, firmiter stetur, et indubia fides adhibeatur, non aliter quam si ipsae literae originales in medium producerentur. In quorum omnium et singulorum praemissorum fidem, et evidentius testimonium, sigillum nostrum praesentibus appendi mandavimus. Actum et Datum in Civitate nostra Lublinensi, feria quinta ante Dominicam Iubilate proxima, Anno Domini Millesimo quingentesimo quinquagesimo quarto, Regni nostri vigesimo quinto. Ioannes ocieski Rp Cancellarius [Nota kancelaryjna:] Relatio Magnifici Ioannis de Oczieszkino Regni Poloniae Cancellarii, Cracoviensis generalis ac Sandecensis Olschtynensis capitanei, Succamerarii et Burgrabii Cracoviensis. [Druga strona okładki – s. 11:] Exemptiones a quovis Iudicum Jurisdictione. Decretum vero Judicium Comissariorum S. R. Mttis in Phellonibus lati Varsaviae f[eri]a 6. ante D[omi]nica[m] Judica Ao. 1612. sub Tres Privilegiis et Magistratu Leopolie[nsi] NB. [Pieczęć tuszowa okrągła:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA