Трансумпт короля Сигізмунда Августа привілеїв на сто ланів та обшари для Львова

[Ініціал З]ИҐМУНТ АВГУСТ, Божою ласкою король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький тощо, пан і дідич. Оголошуємо змістом цього [документа] всім, кого це стосується. Що нам було представлено деякими нашими радниками, від імені бурмистра, райців і всієї громади міщан львівських, три пергаментні грамоти: одна найяснішого колись Казимира, короля Польщі, датована в Пшешові року Божого тисяча триста шістдесят восьмого; друга найяснішого колись пана Владислава, датована в Добростанах року Божого тисяча чотириста п'ятнадцятого; третя, нарешті, й найновіша, найяснішого колись пана Владислава, короля Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії тощо, датована в Буді року Божого тисяча чотириста сорок четвертого, з їхніми печатками, підвішеними на шовкових шнурах, за нижче наведеним текстом, цілі, неушкоджені, збережені й такі, що не викликають жодного сумніву. Які ми оглянули, прочитали, і до нас звернулися з проханням, аби ми зволили наказати переписати їх на пергаменті у формі vidimus, тобто трансумувати, та скріпити нашою печаткою. Зміст першої з них слово в слово наводиться нижче і є таким: В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. Владислав, Божою ласкою король Польщі, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, ленчицької, куявської, великий князь Литовський, пан і дідич Помор'я та Русі. Оголошуємо змістом цього [документа] як теперішнім, так і майбутнім, усім, кому це належить. Як ось подане прохання наших вірних райців і міщан нашого міста Львова містило [прохання], щоб ми з притаманної нам милості зволили ратифікувати та підтвердити грамоту найяснішого князя пана Казимира, колись короля Польщі, їм надану. Зміст якої наводиться в таких словах: В ім'я Господнє, амінь. Воістину гідно це і справедливо, аби те, що королями й князями ласкаво і щедро надається на користь і благо їхніх підданих, щоб із плином часу не зникало з людської пам'яті, конче необхідно, щоб це стверджував урочистий запис письма. Тому ми, Казимир, Божою ласкою король Польщі, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, ленчицької, куявської, Помор'я та Русі пан і дідич. Чинимо відомим як теперішнім, так і майбутнім, усім, кому це належить, змістом цього [документа]. Зваживши на певні й чималі втрати нашого міста Львова, а також міщан і жителів, що в ньому перебувають, якими саме місто Львів, розташоване на Руській землі, внаслідок нападів невірних литвинів, ворогів правовірної віри, — о жах! — як відомо, було пригноблене, а нині бажаючи цьому місту, а також його міщанам і жителям із ласки нашої величності, як ми слушно зобов'язані, надати належної допомоги, відтепер цим міщанам і жителям, їхнім справжнім і законним дідичам, народженим і тим, що мають народитися, сто франконських ланів за німецьким магдебурзьким правом, з усіма вигодами, луками, пасовищами, болотами, лісами, дібровами, чагарниками, орними й неораними полями, млинами, ставами, рибними ловами, водами, водотоками, які в межах кордонів і виміру зазначених ста ланів зможуть міститися, для викорчовування, осади, обробітку, поліпшення та використання на бажані потреби, починаючи від чола мурів зазначеного міста і від гори, яка зветься горою Стефана, вгору і звідти вниз, обабіч річки Полтви, а звідти довкола зазначеного міста Львова аж до млина парафіяльного костелу Пресвятої і преславної Діви Марії включно, розташованого під зазначеним містом, даємо, даруємо та надаємо вповні й усіляку змогу. Крім того, хочемо, аби млин зазначеного костелу Святої Марії, здавна і навічно до самого костелу прилучений, разом із ланом, який також до цього ж костелу із зазначених ста ланів цим документом додаємо, та млин зазначеного Григорія Штехера, міщанина львівського, у вимірі зазначених ста ланів так само залишилися. А щоби тягарі зазначеного міста міщани могли легше й краще нести, десять вільних ланів із зазначених ста ланів, без сплати чиншу, даємо їм і щедро жалуємо навічно, з повним правом продавати, міняти й обертати на бажану користь, однак за нашою та наших наступників згодою і вподобанням волі; додаючи особливо та виразно, що на певному болоті, розташованому в межах і вимірі вісімдесяти дев'яти ланів, усі русини, приналежні до нашого львівського замку, разом із міщанами та жителями згаданого міста, коней і худобу свою спільно випасатимуть за всією їхньою волею. Крім того, аби тим швидше, зручніше й легше зазначені сто ланів уже згаданими міщанами та жителями могли бути заселені й приведені до заможнішого стану, всім і кожному зокрема міщанам та поселенцям, що мають бути осаджені на зазначених ста ланах, від будь-яких наших оплат, поборів, податків та всіляких повинностей упродовж двадцяти років, що постійно лічаться від дати цього [документа], даємо й надаємо повну й усіляку волю; після закінчення якої міщани, поселенці або [...] з вісімдесяти дев'яти ланів, з кожного лану, що підлягає оплаті, дванадцять празьких грошів на свято благословенного Мартина щороку нам і нашим наступникам як чинш і десятину зобов'язані будуть сплачувати. На свідчення чого для яснішого доказу наша печатка до цього [документа] була підвішена. Діялося в Пшешові, в октаву благословенного Якова Апостола преславного, року Божого тисяча триста шістдесят восьмого. У присутності Вшебора, люблінського трибуна, Яна Ташки з Кшешова, паломника тощо, [...], Альберта з Вонборкова, Клеменса з Левешова, лицарів, Тшеслава з Цьміхова, сандомирського віцепрокуратора, та багатьох інших вірогідних. Дано через руки пана Яна з Чарнкова, підканцлера Королівства Польського, декана влоцлавського, а списано Якубом Пеліном з Оссови, каноніком плоцьким і костелу святого Юрія на краківському замку, нотаріусом нашої королівської канцелярії. Ми ж, схиляючись до справедливих їхніх прохань, зазначену грамоту в усіх її статтях, пунктах і реченнях схвалюємо, ратифікуємо, відновлюємо й підтверджуємо, бажаючи, аби вона набула сили вічної тривалості. Діялося у Львові, в самий день благословенного Михаїла Архангела, року Божого тисяча триста вісімдесят дев'ятого. У присутності Яна з Тарнова, воєводи сандомирського, Димитра, підскарбія, Кристина з Острова, Навоя з [...], Михайла з Бучача та Яшка Мазовіти, а також багатьох інших наших вірних, вірогідних. Дано через руки вельмишановного пана Закліки, препозита сандомирського, канцлера нашого двору, нашого вірного улюбленого. Другої [грамоти] зміст є таким: В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять справи. Аби помилка забуття справам, що відбуваються в часі, не завдавала в майбутньому шкоди, високі ради королів і князів ухвалили [їх] закріплювати і записами літер, і зазначенням свідків, щоб не зникали з плином часу. Тому ми, Владислав, Божою ласкою король Польщі, а також земель краківської, сандомирської, сєрадзької, ленчицької, куявської, великий князь Литовський, пан і дідич Помор'я та Русі. Оголошуємо змістом цього [документа] всім, кому це належить, теперішнім і майбутнім, які матимуть відомість про це. Як то бажаючи, аби наше місто Львів збагачувалося щедрішими прибутками та великою кількістю люду, і структурою мурів та будівлями було прикрашене, а стан його зробити кращим, щоб під нашим щасливим пануванням відчувало, що отримало корисні примноження, а нам із цього примножилися можливості й доходи, на наполегливі прохання обачних райців, жителів і всієї громади цього ж міста Львова, їм та їхньому місту всі окраїни, або залишки, інакше звані Обшарами, всіх ланів, для зазначеного міста здавна виміряних і визначених, поза їхнім виміром уздовж і вшир аж до меж і кордонів усіх і кожного села зокрема, як наших, так і духовних, а також світських, прилеглих довкола до цього ж міста, що простягаються, наростають і залишаються, разом із тим усі пустища поміж межами зазначених сіл, що також довкола зазначеного міста лежать, з усіма їхніми приналежностями, вигодами, плодами, чиншами, доходами, прибутками, нивами, полями, луками, пасовищами, лісами, гаями, дібровами, чагарниками, борами, дубинами, болотами, озерами, потоками, річками, водами та їхніми водотоками, ставами, рибними ловами, млинами та їхніми прибутками і всілякими й окремими користями, якими б назвами вони не називалися, що тепер є і в майбутньому вмілістю чи людським старанням у визначених окраїнах, або залишках ланів зазначених, як також пустищах, а зокрема в лісі, званому Кривий Ліс, можуть опинитися, постати чи бути збільшені, даємо, даруємо, приписуємо, прилучаємо, додаємо, у власність призначаємо і змістом цього надаємо навічно й назавжди, з нашої щедрості, великодушності й особливої ласки, для держання, володіння, користування, заселення і спокійного на вічні часи посідання та для використання на бажані потреби зазначеними райцями, міщанами та поспільством зазначеного міста Львова, їхніми наступниками й нащадками, зазначені залишки ланів, пустища і згаданий ліс Кривий Ліс, як їм та їхньому місту зазначеному видасться кориснішим і зручнішим. З цією, однак, доданою спеціально й виразно умовою, що зазначені міщани зобов'язані будуть зазначене місто Львів оновлювати будівництвом мурів і споруд та блага Речі Посполитої невпинно примножувати. На свідчення чого цього листа печатка наша була підвішена. Діялося в Добростанах, у сухі дні, в найближчу середу після свята Воздвиження Чесного Хреста, року Божого тисяча чотириста п'ятнадцятого. У присутності хоробрих і шляхетних Мщуя зі Скшинна, познанського, Домарата з Кобилян, бецького, каштелянів, Миколая з Тухова, підкоморія, Яна зі Скшинна, чесника, Миколая з Радимна, ловчого, Пйотра Бзоха з Бучкова, добжинського судді, та багатьох інших вірогідних. Дано через руки преподобного у Христі отця, пана Войцеха, єпископа краківського, канцлера Королівства Польського, та вельмишановного Дуніна, протонотарія Апостольського Престолу, декана краківського, підканцлера цього ж Королівства Польського, щиро нам улюблених. За доповіддю зазначеного пана Дуніна, протонотарія, декана краківського, підканцлера Королівства Польського. Третьої поспіль і найновішої зміст є таким: Владислав, Божою ласкою Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії тощо король, великий князь Литовський і дідич Русі. Оголошуємо змістом цього [документа] всім, кому це належить: як ось від імені львівських міщан прохання, подане нашій Величності, містило [прохання], щоб ми їм надлишки ланів, інакше звані обшарами, які тягнуться поза лани, виміряні для міста Львова, що лежать довкола річки, званої Брюховицькою, і розташовані перед містом Львовом, зволили ласкаво надати, щоб заселяти людьми й корисними будівлями прикрашати, доводячи, що такого роду надлишки ланів належать до міста. Ми ж, зваживши, що ці ж зазначені міщани завжди виявляли нам свою вірність явними доказами, схиляючись ласкаво, проте обачно до їхнього прохання, з нижчеописаним застереженням задовольняємо їхнє прохання, а саме так, що на цих зазначених надлишках ланів можуть і вільно мають владу кметів, землеробів, корчмарів на свій розсуд, ставлячи будівлі, осаджувати і з них усі й окремі доходи, прибутки та чинші стягувати й брати, а також ними користуватися, вживати й утішатися як власними, цим дозволяємо й допускаємо. Так довго, доки, щасливо повернувшись до нашого Королівства Польського, не здійснимо першого в'їзду до Львова. І там, коли після належного розслідування з'ясуємо, що такого роду надлишки ланів [справді] належать місту, ми їм їх підтвердимо й ратифікуємо. А будівлі й витрати, які вони там зроблять, покладаючись на цей наш королівський дозвіл, у їхньому володінні та власності зостануться і залишаться; якщо ж зазначений надлишок ланів виявиться після нашого розслідування таким, що належить не місту, а нам чи комусь іншому, тоді ці ж львівські міщани поступляться володінням зазначеними надлишками ланів, а структури, будівлі й витрати, які вони там зробили, тому, чиїм виявиться надлишок ланів за дійсним правом, із повним правом передадуть і у володіння зазначеними надлишками впустять, витрати ж [...]. [Вам же], воєводам, каштелянам, старостам, бургграфам, війтам та іншим, які цим документом будете закликані, наказуємо, бажаючи непорушно мати силою цього документа, щоб ви цих львівських міщан у володінні зазначеними надлишками ланів від їхнього імені так само з правами й користями, які в таких надлишках ланів утворять і примножать, [утримували] і не допускали, щоб у будь-якій справі вони зазнавали якихось утисків. Інакше заради ласки нашої не чинячи. На свідчення чого цього листа печатка наша була знизу підвішена. Дано в Буді найближчого вівторка перед/після святого Якова Апостола преславного, року Божого тисяча чотириста тридцятого [сорокового] четвертого. Доповідь вельмишановного Яна Рея, препозита костелу св. Михаїла на краківському замку, тодішнього хранителя королівської печатки. Ми ж, ЗИҐМУНТ АВГУСТ КОРОЛЬ, прихиляючись до зазначеного прохання, грамоти, вже внесені, які, як вище сказано, бачили й читали, на пергаменті виписати, тобто трансумувати, та нашою підвішеною печаткою скріпити наказали. Ухвалюючи, аби щоразу, як судово, так і позасудово, в місцях публічних і приватних, повна й безсумнівна віра їм давалася, не інша, ніж якби самі оригінальні грамоти були представлені. На свідчення чого печатка наша до цього [документа] була знизу підвішена. Дано в Пйотркові на вальному сеймі Королівства нашого, найближчого вівторка після свята Святої Трійці, року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ятого, панування нашого двадцять шостого. [Доповідь:] Вельможного Яна з Оцєшина, канцлера Королівства Польського, генерального старости краківського, сандецького, ольштинського, підкоморія краківського. [Підпис:] Ян Оцєський [Писарський знак / монограма:] J R y C [...] [На лівому березі регестові нотатки:] Від чола мурів лани [...] 1368 1389 1415 [Печатка:] [У металевій кустодії, на шовковому шнурі, збереглася коронна печатка Сигізмунда Августа з червоного воску, з гербовим щитом у написовому колі] [Зворот:] [Примітка 1 — червоним чорнилом, XIX ст.:] Rubryka pierwsza, litera A, nr 5 [Примітка 2 — латинський регест, XVI/XVII ст.:] Oblata przywilejów co do nadwyżek łanów i [...] lwowska [Примітка 3 — канцелярійна/архівна:] Przywilej króla Władysława o dziedzictwie m[...] [Примітка 4:] 1368 / 1389 / 1415 / 1434 [Примітка 5:] Aria A. Nr [...] / Nr 115 [Примітка 6:] Sąd lwow. 193 / k. Ser. 21

[Inicjał S]IGISMVNDVS AVCVSTVS Dei gratia Rex Poloniae, magnus Dux Lithwaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae etc. dominus et haeres. Significamus tenore praesentium, quorum interest universis. Quia oblatae sunt nobis per certos Consiliarios nostros, nomine Proconsulis, Consulum, totiusque communitatis Civium Leopolien[sium] ternae literae in pergameno, altera quidem Serenissimi olim Casimiri Regis Poloniae, de data in Trzesow Anno Domini Millesimo Trecentesimo Sexagesimo octavo, a[l]tera Serenissimi olim domini Wladislai de data in Dobrzeschaw Anno Domini Millesimo Quadringentesimo quindecimo, Tertia porro et novissima, Serenissimi olim domini Wladislai, Poloniae, Hungariae, Dalmatiae, Croatiae etc. Regis, de data Buda, Anno Domini Millesimo Quadringentesimo Quadragesimo Quarto, cum sigillis eorundem in zonis sericeis appensis, tenoris infrascripti, sanae, salvae, integrae, nullamque suspicionis notam in se habentes. Quas quidem nos vidimus, elegimus, supplicatumque est nobis, ut illas in pergameno in forma vidimus exscribi, seu transumi, sigilloque nostro communiri mandare dignaremur. Primarum tenor de verbo ad verbum sequitur et est talis: IN NOMINI DOMINI AMEN. Wladislaus Dei gratia, Rex Poloniae, nec non terrarum, Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cuyaviae, Lithwaniae princeps supremus, Pomeraniae, Russiaeque dominus et haeres. Significamus tenore praesentium tam praesentibus quam futuris, quibus expedit universis. Quomodo fidelium nostrorum Consulum et Civium civitatis nostrae Lemburgen[sis] oblata petitio continebat, quatenus de innata nobis clementia literam Serenissimi Principis domini Casimiri olim Regis Poloniae ipsis concessam, ratificare et confirmare dignaremur. Cuius tenor sequitur in haec verba: In nomine domini amen. Vere dignum et iustum est, ut ea quae per Reges et Principes, in profectum, et utilitatem suorum subditorum benigne largiuntur, ne simul cum fluxu temporis a memoria hominum decrescant, necesse est, ut ea solennis roboret titulus literarum. Proinde nos Casimirus Dei gratia, Rex Poloniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Pomeraniae, Russiaeque dominus et haeres. Notum facimus, tam praesentibus, quam futuris, tenore praesentium quibus expedit universis. Consideratis quibusdam ac nonnullis deffectibus Civitatis nostrae Lembergen[sis] et Civium ac incolarum in ipsa degentium quibus ipsa Civitas Lembergen[sis] in terra Russiae constituta per insultus infidelium Lithuanorum, ortodoxae fidei inimicorum, prodolor! fore noscitur, aggrauata, et praesentia volentes eidem Civitati et Civibus ac incolis ipsius de benignitate nostra celsitudinis, ut merito tenemur, de remedio providere oportuno, exnunc ipsis civibus et incolis, eorum veris et legitimis haeredibus natis et nascendis, centum mansos franconicos, iure tewtonico Magdeburgensi, cum omnibus utilitatibus, pratis, pascuis, paludibus, silvis, mericiis, rubetis, agris, cultis, et incultis, molendinis, piscinis, piscaturis, aquis, aquarum decursibus, quae intra limites et mensuram predictorum centum mansorum poterint contineri ad extirpandum, locandum, colendum, meliorandum, et ad usus beneplacitos usufruendum, incipiendo a fronte murorum predictae Civitatis, et a monte qui dicitur Stephani mons sursum et eam deorsum, ex utraque parte fluvii Peltwa, et abinde per circuitum praefatae Civitatis Lembergen[sis], usque ad molendinum ecclesiae parochialis sanctae Mariae virginis gloriosae, inclusive, quod subtus praefatam Civitatem est situatum, damus, donamus, et concedimus plenarie et omnimodam facultatem, praeterea molendinum sanctae Mariae ecclesia predicta, antiquitus et perpetuo ipsi ecclesiae iunctum, una cum lamco, quem etiam ipsi ecclesiae, de dictis centis mansis praesentibus adiungimus, ac molendinum dicti Stecher Gregorii, civis Lembergen[sis] in mensura predictorum centu[m] laneorum, seu mansorum similiter volumus permanere. Et ut onera Civis praedictae Civitatis eo facilius et melius poterint supportare, decem mansos liberos de praefatis centu[m] mansis, absque solutione census, eisdem perpetuis temporibus damus et largimur, cum potestate plenaria, vendendi, commutandi, et ad usus beneplacitos convertendi, nostro tamen et successorum nostrorum, de consensu et placita voluntate; adicientes specialiter et expresse, quod in paludine quodam intra limites, et mensura octoginta novem mansorum situata omnes Rutheni ad castrum nostrum Lemburgen[se] pertinen[tes] una cum Civibus et incolis praethibata Civitatis, equos et pecora ipsorum communiter depascent, iuxta ipsorum omnimodam voluntaton, insuper ut eo cicius, commodius et facilius saepedicti centu[m] mansi, per iam dictos Cives et incolas, valeant collocari et in uberiorem redigi condicionem, omnibus et singulis Civitatibus colonisq[ue] in predictis centum mansis locandis, ab omnibus nostris solutionibus, exactionibus, collectis, et depactationib[us] universis infra viginti annorum spacium, a data praesentium continue computandorum, plenam et omnimodam damus et concedimus libertatem, qua elapsa, cives, coloni, seu inedic[?], octoginta novem mansorum seu laneorum, de quolibet manso, seu laneo solubili duodecem grossos pragenses in festo beati Martini singulis annis nobis et successoribus nostris pro censu et decima solvere tenebuntur. In quorum omnium testimonium adevidentiam clariorem sigillum nostrum praesentibus est appensu[m]. Actum in Przetssow, infra octavas beati Iacobi Apostoli gloriosi, Anno Domini Millesimo Trecentesimo Sexagesimo octavo. Praesentibus Wzissugio Tribuno Lublinen[si], Joanne Tascone de Krzeszow peregrino etc., wanglicoso[?], Alberto de Wamborkow, Clemente de Leweszo militibus, Trzesceslao de csmichow viceprocuratore Sandomirien[si], et aliis multis fidedignis. Datum per manus domini Iohannis de Czarnicow vicecancellarii Regni Poloniae, decani Wladislawien[sis] scriptum autem per Iacobum Pelin de Ossowa Canonico[m] Plocen[sem], et Sancti Georgii in castro Cracoviensi ecclesiarum, notarii aulae nostrae Regalis. Nos itaque iustis ipsorum peticionibus annuentes, praedictam literam, in omnibus ipsius articulis, punctis, et sentenciis, approbamus, ratificamus innovamus, et confirmamus, ipsam volentes obtinere robur perpetuae firmitatis. Actum in Lamburga, ipso die beati Michaelis Archangeli, Anno Domini Millesimo Trecentesimo Otuagesimo nono. Praesentibus Joanne de Tarnow Palatino Sandomirien[si], Dimitrio vicethesaurario, Gnistino de Ostrow Navogio de Lanow[a], Michaele de Bucsacs, et Jescone Masowitha, ac aliis multis nostris fidelibus, fide dignis. Datum per manus Venerabilis domini Zaklicze Praepositi Sandomirien[sis], aulae nostrae Cancellarii, nostri fidelis dilecti. Alterarum tenor is est: IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam, ne error oblivionis gestis sub tempore versantibus pariat in posterum detrimenta, alta Regum et Principum Consilia decreverunt, et literarum apicibus et testium annotatione perhennari, ne lapsu temporis evanescant. Proinde Nos Wladislaus Dei gratia Rex Poloniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Lithwaniaeque Princeps supremus, Pomeraniae, Russiaeq[ue] dominus et haeres. Significamus tenore praesentium, quibus expedit universis, praesentibus et futuris, praesentium noticiam habituris. Quomodo cupientes Civitatem nostram Leopolien[sem], alias Lamburgensem, uberioribus commodis, et populi multitudine abundare, murorumque structuris, et aedificiis decorari, ac condicionem ipsius facere meliorem, ut sub felici nostro Regimine utilia se senciant recepisse incrementa, et nobis inde facultates augeantur et proventus, ad instan[tes] peticiones providorum Consulum incolarum, et totius communitatis eiusdem Civitatis Leopolien[sis], ipsis et Civitati ipsorum, omnes extremitates, sive residuitates alias Obschari dictas omnium laneorum, pro civitate predicta ab antiquo dimensoratorum et deputatorum, ultra dimensurationem ipsorum in longum et latum usqz ad terminos et metas omnium et singularum villarum, tam nostrarum quam spiritualium, ac etiam secularium eidem Civitati eidem civitati circumferentialiter adiacentium protensas, excrescen[tes] et restan[tes], cum hoc omnes vastitates inter granicies predictarum villarum, etiam circumquaqz predicta Civitati consisten[tes], cum omnibus ipsarum pertinentibus, utilitatibus, fructibus, censibus, redditibus, proventibus, agris, campis, pratis, pascuis, silvis, nemoribus, gais, mericiis, virgultis, borris, quercetis, paludibus, lacubus, torrentibus, fluviis, aquis, ipsarumq[ue] decursibus, piscinis, piscaturis, molendinis, et ipsorum emolimen[tis], omnibusqz et singulis usibus, quibuscunqz nominibus vocitentur, qui nunc sunt, et in futurum arte vel humano ingenio in prescriptis extremitatibus sive residuitatibus laneorum predictorum, nec non vastitatibus, et presertim silva dicta Krzuwilias reperiri, vel fieri aut augmentari possunt, damus, donamus, attribuimus, adiungimus, addimus, appropriamus, tenoreqz praesentium conferimus perpetuo et in aevum, de nostra libertate munificentia, et gratia speciali, per predictos Consules, Cives et communitatem dicta Civitatis Leopolien[sis], ipsorum successores et posteros predictas residuitates laneorum vastitates, et silvam Krzuwiliasz predictam, tenen[dum], haben[dum], utifruen[dum], collocan[dum], et pacifice temporibus perpetuis possiden[dum], et ad ipsorum usus beneplacitos converten[dum], prout ipsis et eorum Civitati predicta utilius et commodiosius videbitur expedire. Illo tamen addito specialiter et expresso quod Cives predicti Civitatem Leopolien[sem] predictam, structuris murorum, et aedificiis tenebuntur instaurare, et commoda Reipublicae continue adaugere. Harum quibus sigillum nostrum, est appensum testimonio literarum. Actum in Dobrestani quatuor temporum feria quarta proxima post festum Exaltationis Sanctae Crucis, Anno Domini Millesimo Quadringentesimo, quintodecimo. Praesentibus strenuis et nobilibus Mosticio de Stansow Posnanien[si], Domrath de Kobiliani Biecen[si] Castellanis, Nicolao de Thuchow subcamerario, Ioanne de Krzithkow pincerna, Nicolao de Radimno venatore, Petro Bzoch de Buczkow Judice Dobrinen[si], et aliis quamplurimis fide dignis. Datum per manus Reverendi in Christo patris, Domini Alberti Episcopi Crac[oviensis], Regni Polonia Cancellarii et Venerabilis Dunin sedis Apostolicae prothonotarii, Decani Cracovien[sis], eiusdem Regni Poloniae Vicecancellarii, sincere nobis dilectorum. Ad Relationem praedicti domini Dunin Prothonotarii Decani Crac[oviensis] Regni Polonia Vicecancellarii. Terciarum porro ac novissimarum tenor in hunc modum se habet: Wladislaus Dei gratia, Polonia, Hungaria, Dalmacia, Croacia, etc. Rex, Lithuaniaeque Princeps supremus, et haeres Russia. Significamus praesentium tenore, quibus expedit universis: Quomodo parte Civium Leopolien[sium] peticio M[ajes]ti nostrae continebat, quatenus ipsis excrescentias laneorum, alias obschari dictas, quae excrescentia extendunt se ultra laneos Civitati Leopolien[si] commensuratos circa fluvium Bruchovice dictum iacen[tes], et ante Leopolien[sem] Civitatem sit[as], praesentia hominum e collocare et utilibus aedificiis decorare dignaremur, gratiose concedere allegan[tes] huiusmodi excrescentias laneorum civitati attinere. Nos vero deliberan[tes] quia ipsi Cives dicti semper nobis fidelitatem eorum claris studiis monstrabant, eorum peticioni benigne, caute tamen annuen[tes], cum infrascripta moderatione eorum peticioni annuimus, ita quod in eisdem laneorum excrescentiis predictis possunt et libere valeant Kmethones homines agrorum cultores, thabernatores iuxta eorum arbitrium, aedificia faciendo, locare, et de ipsis omnes et singulos utilitates, obuenciones, ac census capere et tollere, ipsisque uti, frui et gaudere tanquam propriis praesentibus concedimus et indulgemus. Ita diu quousque feliciter in Regnum nostrum Polonia reverteri, primum ingressum in Leopolim faciemus. Ibiqz dum debito examine comperiemus, quod huiusmodi laneorum excrescentiae [revera?] attinent civitati ipsis eas confirmabimus et ratificabimus. Et aedificia ac sumptus quos ibi fecerint nostra Regia praesenti concessione affidati in eorum possessione et aedificacione stabunt et permanebunt, si vero dicta laneorum excrescentia comperta per nos fuerint non Civitati sed nobis, vel alicui alteri attinere, extunc ipsi cives Leopolien[ses] de possessione excrescentiarum laneorum prefatorum cedent et structuras aedificia ac sumptus quos ibi fecerint, illi cuius comperte fuerint excrescentia laneorum, iure vero esse, cum pleno iure resignabunt, in possessionemque praedictarum excrescentiarum admittent impensas vero [tam?] Pallatinis Castellanis Capitaneis Burgrauiis Woyewodis, et aliis qui praesentibus fueritis requisiti. Mandamus omnino habere volen[tes] per praesentium tenorem quatenus ipsos Cives Leopolien[ses] in possessione excrescentiarum laneorum predictarum nomine similiter cum iustibus ac utilitatibus, quos et quas in excrescentiis huiusmodi laneorum facient et multiplicabunt, faciatis, nec eis in re aliqua in aliquam molestiam patiamini. Secus pro gratia nostra non facturi. Harum quibus sigillum nostrum praesentibus est subappensum testimonio literarum. Datum Buda feria tercia proxima Beati Iacobi Apostoli gloriosi, Anno Domini Millesimo Quadringentesimo Trigesimo quarto. Relatio venerabilis Ioannis Reii Sancti Michaelis in Castro Crac[oviensi] Praepositi Regii protunc sigilliferi. Nos itaqz SIGISMVNDVS AVGVSTVS REX, supplicationi praedicta annuentes literas iam inscriptas, quas ut premissum est vidimus et legimus, in pergamenum exscribi, seu transumi, sigilloqz nostro subappenso communiri mandavimus. Decernentes, ut quam sequoties, tam in iudicialiter quam extra iudicialiter, in locis publicis et privatis integra et indubia fides illis adhibeatur, naq[ue] alia quam si ipsae literae originales fuerint productae. In cuius rei testimonium sigillum nostrum praesentibus est subappensum. Datum Piotrcovia in conventu generali Regni nostri, feria tercia post festum sanctae Trinitatis proxima, Anno Domini Millesimo Quingentesimo Quinquagesimo quinto, Regni nostri Vigesimo sexto. [Relatio:] Magnifici Ioannis de Oczieskno Regni Polonia Cancellarii, Generalis Crac[oviensis], Sandecen[sis], Olstinen[sis] Capit[anei], Succamerarii Crac[oviensis]. [Podpis:] Joannes Oriesky [Znak pisarski / monogram:] J R y C [...] [W lewym marginesie noty regestowe:] A fronte Muror[um] Lanei maipumk[?] 1368 1389 1415 [Pieczęć:] [W puszce metalowej, na sznurze jedwabnym, zachowana pieczęć koronna Zygmunta Augusta z czerwonego wosku, z tarczą herbową w otoku napisowym] [Verso:] [Nota 1 - czerwonym atramentem, XIX w.:] Rubrica Prima Litt. A. No 5to [Nota 2 - regest łaciński, XVI/XVII w.:] Insinuatio Privilegiorum super laneorum excrescentias et Biru[?] Lwowska [Nota 3 - kancelaryjna/archiwalna:] Privilegium Wladislai Regis de hereditate m[...] [Nota 4:] 1368 / 1389 / 1415 / 1434 [Nota 5:] Aria A. No [...] / No 115 [Nota 6:] Cur. Lwov. 193 / fo. Ser. 21