Вирок короля Сигізмунда II Августа у спорі Анджея Гембицького з львівськими лавниками щодо процедури апеляції

Сигізмунд Август, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський тощо, володар і дідич. Оголошуємо цим нашим письмом усім і кожному зокрема, кому про це відати належить, до кого дійде ця звістка. Славні війт і лавники нашого міста Львова були викликані нашою позовною грамотою Анджеєм Гембицьким [Gebiczki], міщанином снятинським, з тієї причини, що коли він від вироку цього суду вніс апеляцію до нас, то зажадав від них видачі опечатаної справи щодо кам'яниці, розташованої у Львові, розглянутої в їхньому лавничому суді проти Яна Пеуша та співучасників його спору, а також — після надання та внесення, як заведено, апеляційного збору [pecunia recipiunzina] — видачі її в автентичній формі, як про це розлогіше зазначено в подальшій частині позову. Коли ж у цей призначений строк львівські війт і лавники через славних Войцеха Фактержа [Albertum Factarium], лавника, та Яна Спонч[а?], львівського нотаріуса, своїх повноважних представників, а Анджей Гембицький особисто постали, і львів'яни пред'явили грамоту привілею та декрету божественного родителя нашого, доводячи, що як лавничому суду, так і радецькому уряду львівському на вічні часи надано, аби за будь-яких апеляцій, що вносяться як із лавничого суду, так і з радецького уряду, чи то до вищого права Краківського замку, чи то до нашого королівського трибуналу, судові акти в жодний інший спосіб не відсилалися, як тільки закритими в запечатаних сувоях. І до того ж через судового посланця, після попереднього внесення апелюючою стороною грошового збору, який зазвичай сплачується з приводу апеляції. Спираючись на це розпорядження, лавники наголошували, що саме тому сувій апеляції, закритий і опечатаний, через свого посланця в належний час до нас відіслали. З огляду на це вони просили, щоб вони та їхні довірителі були збережені при згаданому привілеї та декретах і визнані вільними від позову Анджея Гембицького. Ми, розглянувши спір сторін разом із нашими радниками та знавцями права й пильно переглянувши і зваживши вищенаведений привілей і декрет божественного родителя нашого, зберігаючи згаданий привілей і декрет у належній силі, постановляємо, що як рада, так і львівський лавничий суд будь-які й кожні апеляції до нашого трибуналу чи до Краківського вищого суду у всіх без винятку справах, подані чи то від лавничого суду, чи від львівського радецького уряду, мають відсилати до нас або до Краківського вищого суду не інакше, як через свого судового посланця в закритому й запечатаному сувої, після попереднього внесення та сплати апелюючою стороною грошей із приводу внесеної апеляції, відповідно до припису цієї грамоти привілею і декрету божественного родителя нашого, без призначення й окреслення сторонам жодного строку для ведення апеляції та явки перед нами. Тому львівських лавників від цього позову і від призначеного строку визнаємо вільними та звільненими силою цього нашого декрету. На свідчення цієї грамоти, задля вірогідності, до неї підвішено нашу печатку. Дано у Варшаві в найближчу суботу після свята святої Ядвіги, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят шостого, а правління нашого року двадцять сьомого. [Нота реляції праворуч:] Реляція вельможного Яна з Оцешина [Оцеського], канцлера Королівства Польського, старости краківського, ґданського, сандомирського, ольштинського, підкоморія краківського. [Канцлерський підпис ліворуч:] Ян Оцеський, обох прав доктор, канцлер, власною рукою. [Зворот:] Декрет між Анджеєм Гембицьким та львівським лавничим судом, 1556 року. [Інші написи на звороті:] До актів g Шафа 2, № 16 № 19. / C. № 10. [Круглий архівний штемпель Архіву давніх актів міста Львова] [Печатка:] [Велика коронна печатка Сигізмунда II Августа з червоного воску в мисці з натурального воску, підвішена на пергаментній смужці крізь подвійний загин (plica). У полі — орел у короні з монограмою SA на грудях, в обрамленні — вінки з гербовими щитами земель Корони та Великого князівства Литовського].

SIGISMVNDVS AVGVSTVS D[e]i gratia Rex Polonię, Magnus Dux Lithuanię, Russię, Prussię, Masovię, Samogitięq[ue] etc. Dominus & Hęres. Significamus pręsentibus literis nostris quibus expedit vniuersis & singulis haru[m] noticiam habituris. Famatos Aduocatum & Scabinos Ciuitatis nostrę Leopolien[sis] vocatos esse citatione nostra literali ab Andrea Gebiczki Ciue Sznathinen[si], ideo quod processum obsignatum in causa Domus Lapideę Leopoli sitę, coram Iudicio eorum Scabinali cum Joanne Peusz eiusq[ue] litis consortibus agitata, cum a sententia Iudicii eiusdem ad nos appellationem interposuisset, ab eis sibi extradi requisiuisset, data etiam et soluta vt moris est pecunia recipiunzina in forma autentica extradere vti citatione reliqua fusius continentur. Ad terminoq[ue] huiusq[ue] continuato Aduocato & Scabinis Leopolien[sibus] per famatos Albertum Factarium Scabin[um] & Joannem Sponc[zi?], Notarium Leopoliensem plenipotentes suos, Andrea vero Gebiczki per se, comparentibus, atq[ue] Leopolien[sibus] reproductis literis priuilegii & Decreti Diui parentis nostri, deducen[tibus] tam Iudicio Scabinali quam officio consulari Leopolien[si] perpetuis temporibus concessum esse, appellationum omnium quarucunq[ue] siue ad Ius su[pre]mum Arcis Cracouien[sis] siue ad tribunal nostrum Regium, tam a Iudicio Scabinali, quam ab officio consulari deferunt[ur], non alio modo processus causarum esse remitten- dos, nisi rotulis obsignatis occlusos. Idq[ue] per Iudiciarium nuncium, deposita prius a parte appellante pecunia solutione ab appellatione pręstari solita. Cui ordinationi Scabinos inhęrentes eius causa rotulum appellationis occlusum sigillatumq[ue] per Nuntium suum ad nos tempestive remisisse allegabant. Ob idq[ue] se, principalesq[ue] suos in priuilegio & Decretis memoratis conseruari atq[ue] ab impetitione Andreae Gebiczki liberos pronunciari expetebant. Nos cum Consiliariis & Iurisperitis nostris contro- uersia partium examinata, priuilegioq[ue] & Decreto superius recensito Diui parentis nostri diligenter reuensis & expensis, priuilegium & Decretum prędictum in robore debito conseruantes, Decernimus tam consulatum quam Judicium Scabinale Leopolien[se] omnes & singulas appellationes ad tribunal nostrum vel ad Iudicium supremum Craco- uien[se] in causis vniuersis quęcunq[ue] siue a Judicio Scabinali siue ab officio consulari Leopolien[si] deferuntur, non alia ratione ad nos vel ad Iudicium supremum Cracouien[se] remittendas esse, quam per Nuntium suum Iudiciarium occluso obsignatoq[ue] rotulo, deposita et soluta prius pecunia, per partem appellantem ab appellatione interpo- sita, iuxta pręscriptum earundem literarum priuilegii & Decreti diui parentis nostri, nullo etiam designato & pręfixo termino ad prosequendam appellationem partibus coram nobis comparendi. Ideoque Scabinos Leopolien[ses] ab hac impetitione et a termino liberos et absolutos pronunciamus hoc nostro Decreto mediante. Harum testimonio literarum quibus in fidem Sigillum nostrum pręsentibus subappensum est. Datum Varssouię Sabbato post festum Sanctę Heduigis proximo, Anno Domini Mille- simo Quingentesimo Quinquagesimo Sexto, Regni vero nostri Anno Vigesimo Septimo. [Nota relacji po prawej:] Relatio Magnifici Joannis de Oczyeszino Regni Polonię Cancellarii, Cracouien[sis], Gdanen[sis], Sandomirien[sis], Olsthinen[sis] Capitanei, Succamerarii Cracouien[sis]. [Podpis kanclerski po lewej:] Joannes Ocieski / J[uris] v[triusque] d[octor] Cancel[larius] m[anu] p[ropria] [Verso:] Decret[um] inter Andream Gembiczki et Iudicium Scabinale Leopoli[ense] A[nn]o 1556 [Inne noty na verso:] Ad Acta g Arca 2da No 16 No 19. / C. No 10. [Okrągły stempel archiwalny Archiwum Akt Dawnych Miasta Lwowa] [Pieczęć:] [Pieczęć koronna większa Zygmunta II Augusta w czerwonym wosku w misce z naturalnego wosku, zawieszona na pasku pergaminowym przez podwójną zakładkę (plica). W polu orzeł w koronie z monogramem SA na piersi, w otoku wieńce z tarczami herbowymi ziem Korony i Wielkiego Księstwa Litewskiego].