Трансумпт короля Сигізмунда Августа привілеїв Владислава Ягайла та Владислава Варненчика для Львова

СИГІЗМУНД АВГУСТ, БОЖОЮ МИЛІСТЮ КОРОЛЬ ПОЛЬЩІ, великий князь Литовський, володар і дідич Русі, Пруссії, Мазовії, Жемайтії тощо. Оголошуємо цією нашою грамотою всім і кожному зокрема, теперішнім і майбутнім, кому про це знати належить і хто про це довідається: Що певні наші радники від імені славетних бурмистра, райців та всієї міської громади нашого міста Львова пред'явили нам дві пергаментні грамоти колись найяснішого володаря Владислава, короля Польщі та Угорщини, скріплені їхніми печатками, підвішеними на шовку, цілі й цілком вільні від будь-яких ознак підозри, нижче викладеного змісту. І звернулися до нас із проханням, щоб ми зволили наказати переписати їх, тобто трансумувати у формі vidimus, та скріпити нашою печаткою. Слова першої грамоти такі: В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять про подію. Щоб омана забуття не завдавала в майбутньому шкоди справам, звершеним у часі, високі помисли королів і князів постановили увічнювати їх знаками письма та переліком свідків, аби вони не затерлися з плином часу. Тому ми, ВЛАДИСЛАВ, Божою милістю король Польщі, а також земель Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявської, верховний князь Литовський, володар і дідич Помор'я та Русі. Оголошуємо змістом цієї грамоти всім, кому належить, теперішнім і майбутнім, хто про це довідається: що прагнучи, аби наше місто львівське, інакше Львів [Lamburg], повнилося ряснішими пожитками й безліччю люду, прикрашалося мурами та спорудами і щоб поліпшити його стан, так аби під нашим щасливим пануванням воно відчуло, що зазнало корисного зростання, а нам завдяки цьому помножилися статки й доходи, на наполегливі прохання обачних райців, міщан і всієї громади того ж міста Львова, їм та їхньому місту всі окраїни чи залишки, інакше обшарами звані, усіх ланів, для зазначеного міста віддавна відміряних і призначених, поза їхніми розмірами в довжину і в ширину, аж до кордонів і меж усіх і кожного села, як наших, хай де вони розташовані, так і світських, що прилягають навколо до цього ж міста, які простягаються, виходять і залишаються. А разом із цим усі пустища, розташовані між межами зазначених сіл, що також містяться навколо згаданого міста, з усіма їхніми приналежностями, пожитками, плодами, чиншами, рентами, доходами, нивами, полями, луками, пасовищами, лісами, гаями, дібровами, заростями, чагарниками, борами, дубинами, болотами, озерами, потоками, струмками, водами та їхніми течіями, рибальством, ставами, млинами та їхніми доходами, і всіма та окремими користями, якими б назвами вони не звалися, що зараз є і в майбутньому майстерністю чи людським розумом у вищеописаних окраїнах чи залишках зазначених ланів, а також пустищах, і особливо в лісі, званому Кривий Ліс [Krzywielias], можуть бути знайдені, створені чи примножені – даємо, даруємо, приписуємо, приєднуємо, додаємо, закріплюємо і змістом цієї грамоти надаємо назавжди і на вічні часи, з нашої волі, щедрості та особливої ласки, зазначеним райцям, міщанам і громаді згаданого міста Львова та їхнім наступникам і нащадкам, зазначені залишки ланів, пустища і згаданий ліс Кривий Ліс для тримання, володіння, користування, заселення і спокійного на вічні часи посідання та обернення на їхні будь-які потреби, як це їм та їхньому зазначеному місту видасться найбільш корисним і зручним. Із тим, однак, окремо і виразно доданим застереженням, що згадані міщани будуть зобов'язані відновлювати згадане місто Львів мурами та будівлями і невпинно приносити користь Речі Посполитій. На свідчення цієї грамоти, до якої підвішено нашу печатку. Діялося в Добростанах у сухі дні, у найближчу середу після свята Воздвиження Чесного Хреста, Року Божого тисяча чотириста п'ятнадцятого. У присутності доблесних і шляхетних: Мстигніва з Роздражева [Sthanrow] познанського, Домарата з Кобилян бецького каштелянів, Миколая з Тлукова підкоморія, Яна з Жеткова підчашого, Миколая з Радимна ловчого, Пйотра Клішка з Бучкова судді добжинського та багатьох інших вірогідних. Дано через руки велебного у Христі отця, пана Войцеха, єпископа краківського, канцлера Королівства Польського, та поважного протонотаря Апостольського Престолу, декана краківського, того ж Королівства підканцлера, щиро нам милих. ЗМІСТ же другої грамоти такий: ВЛАДИСЛАВ, Божою милістю король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії тощо, верховний князь Литовський і дідич Русі. Оголошуємо змістом цієї грамоти всім, кому належить: що від львівських міщан надійшло до нашої Величності прохання, аби ми зволили милостиво дозволити їм заселяти людьми й прикрашати корисними будівлями вигони ланів, звані обшарами, які є надлишками, що простягаються поза межі відміряних місту Львову ланів, лежачи біля річки, званої Глуховець [Bluchowicze], і розташовані перед містом Львовом, доводячи, що такі надлишки ланів належать місту. Ми ж, зваживши, що зазначені міщани завжди виявляли нам свою вірність ясними доказами, схилилися прихильно, проте обережно, з нижчеописаною обачністю, до їхнього прохання: а саме так, що на цих же зазначених вигонах ланів мають змогу й повну свободу кметі, люди, селяни, шинкарі на їхній розсуд зводити будівлі, селити та брати і збирати з них усілякі та окремі пожитки, доходи й чинші, та ними користуватися, вживати й утішатися як власними – цим дозволяємо і допускаємо доти, доки, щасливо повертаючись до нашого Королівства Польського, ми не здійснимо перший в'їзд до Львова. І там після належного розслідування з'ясуємо: якщо такі вигони ланів за справжнім правом належать місту, ми їх підтвердимо й ратифікуємо; а будівлі та витрати, які вони там здійснили, спираючись на цей наш королівський дозвіл, уціліють і залишаться в їхньому володінні та користуванні; якщо ж після нашого розслідування виявиться, що зазначені вигони ланів належать не місту, а нам чи комусь іншому, тоді самі львівські міщани поступляться володінням вигонами зазначених ланів, а споруди, будівлі й витрати, які вони там зробили, з повним правом передадуть тому, кому за правдою буде доведено приналежність цих вигонів ланів, і введуть його у володіння згаданими вигонами. Кошти ж, які вони витратили на такі будівлі, будуть оцінені, і вони отримають за них не менше. Тому вам, воєводам, каштелянам, старостам, бургграфам, війтам та іншим, до кого ця грамота потрапить, наказуємо, бажаючи непорушно зберегти це змістом цієї грамоти, щоб ви не сміли турбувати зазначених львівських міщан у володінні вигонами зазначених ланів, а захищали їх від кривдників від нашого імені; так само й у користуванні та пожитках, які на вигонах цих ланів вони черпатимуть і примножуватимуть, чиніть так, щоб вони ні від кого не зазнавали жодних утисків, не наважуючись учинити інакше під загрозою втрати нашої ласки. На свідчення цієї грамоти, до якої підвішено нашу печатку. Дано в Буді в найближчий вівторок перед святом преславного святого Якова Апостола, Року Божого тисяча чотириста сорок четвертого. За доповіддю високоповажного Яна Рея, препозита святого Михаїла на Краківському замку, королівського секретаря. МИ ж, СИГІЗМУНД АВГУСТ КОРОЛЬ, схиляючись до згаданого прохання, зазначені включені грамоти, які, як вище згадано, ми бачили і читали, наказали переписати, тобто трансумувати на пергаменті, та скріпити підвішенням нашої печатки. Постановляючи, щоб завжди і щоразу, як судово, так і позасудово, у місцях публічних і приватних, їм давали повну й безсумнівну віру, не іншу, ніж якби були пред'явлені самі оригінальні грамоти. Дано у Варшаві на Генеральному з'їзді нашого Королівства, у найближчий четвер перед святом святого Томи Апостола, Року Божого тисяча п'ятсот п'ятдесят шостого, правління нашого року двадцять сьомого. [Канцелярська нота:] За доповіддю вельможного Яна з Оцешина, канцлера Королівства Польського, а також сандомирського генерального й ольштинського старости, підкоморія краківського. [Підпис:] Ян Оцеський канцлер, власноруч. [Печатка:] На пергаментній смужці збереглася в жерстяній кустодії велика коронна печатка Сигізмунда Августа з червоного воску, що зображує Білого Орла в короні, оточеного вінком із гербами земель Корони Польської та Великого Князівства Литовського. [Зворот:] R; Безпека 1556; Підтвердження Сигізмунда Августа ланів або сіл Владислава, [року] 1415, друге 1444; A. civ. fasc. 143; N 10.

SIGISMVNDVS AVGVSTVS DEI gratia REX POLONIAE, magnus DVX Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiaeque etc. dominus et haeres. Significamus praesentibus literis nostris, quibus expedit universis et singulis praesentibus et futuris harum notitiam habituris. Exhibitas esse nobis per certos consiliarios nostros, nomine Famatorum Proconsulis, Consulum ac totius Communitatis Civium Civitatis nostrae Leopoliensis, binas literas pergamenas Serenissimi olim Domini Wladislai Poloniae et Hungariae Regis, sigillis eorundem sericeis appensis communitas, integras et omni prorsus suspicionis nota carentes, tenoris infrascripti. Supplicatumque nobis fuisse, ut illas in forma vidimus describi seu transumi, sigilloque nostro communiri mandare dignaremur. Quarum quidem literarum primarum verba haec sunt: IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Ne error oblivionis gestis sub tempore versantibus pariat in posterum detrimenta, alta Regum et Principum consilia decreverunt, ut litera[r]um apicibus et testium annotatione perhennari, ne lapsu temporis evanescant. Proinde nos WLADISLAVS DEI gratia Rex Poloniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Lithuaniaeque Princeps supremus, Pomeraniae, Russiaeque dominus et haeres. Significamus tenore praesentium quibus expedit universis praesentibus et futuris praesentium notitiam habituris: Quomodo cupientes civitatem nostram Leopoliensem alias Lamburgensem uberioribus commodis et populi multitudine abundare, murorumque structuris et aedificiis decorare, ac conditionem ipsius facere meliorem, ut sub foelici nostro regimine, utilia sesentiant, recepisse incrementa, et nobis inde facultates augeantur et proventus, ad instantes petitiones Providorum consulum, Incolarum et totius communitatis eiusdem civitatis Leopoliensis, ipsis et civitati ipsorum omnes extremitates sive residuitates alias obschari dictas, omnium Lancorum pro civitate praedicta ab antiquo dimensoratorum et deputatorum, ultra dimensationem ipsorum in longum et latum, usque ad terminos et metas omnium et singularum villarum, tam nostrarum quam quibuslibet situatarum, ac etiam secularium eidem civitati circumferencialiter adiacentium protensas, excrescentes et restantes. Et cum hoc omnes vastitates inter granicies praedictarum villarum etiam circumquaque praedictae civitati consistentes, cum omnibus ipsarum pertinentiis, utilitatibus, fructibus, censibus, redditibus, proventibus, Agris, campis, Pratis, pascuis, silvis, nemoribus, gaiis, mericis, virgultis, borris, quercetis, paludibus, lacubus, torrentibus, rivis, aquis, ipsarumque decursibus, piscariis, piscinis, molendinis, et ipsorum emolimentis, omnibusque et singulis usibus quibuscunque nominibus vocentur, qui nunc sunt et in futurum arte vel humano ingenio in praescriptis extremitatibus sive residuitatibus Lancorum praedictorum, necnon vastitatibus et praesertim silva dicta Krzywielias reperiri vel fieri aut augmentari possunt damus, donamus, attribuimus, adiungimus, addimus, appropriamus, tenoreque praesentium conferimus perpetuo et in aevum, de nostra libertate, munificentia et gratia speciali, per praedictos consules, Cives et communitatem dictae civitatis Leopoliensis, ipsorumque successores et posteros, praedictas residuitates Lancorum, vastitates et sylvam Krzywilias praedictam, tenenda, habenda, utifruenda, collocanda et pacifice temporibus perpetuis possidenda, et ad ipsorum usus beneplacitos convertenda, prout ipsis et eorum civitati praedictae utilius et commodius videbitur expedire. Illo tamen addito specialiter et expresse, quod cives praedicti Civitatem Leopoliensem praedictam structuris murorum et aedificiis tenebuntur instaurare, et commoda Reipublicae continue adiungere. Harum quibus Sigillum nostrum est appensum testimonio literarum. Actum in Dobrzestani quatuor temporum feria quarta proxima post festum Exaltationis sanctae Crucis, Anno domini Millesimo quadringentesimo quintodecimo. Praesentibus Strenuis et Nobilibus, Msticio de Sthanrow Posnaniensi, Domrath de Kobiliani Biccen[si] castellanis, Nicolao de Tgluczow Subcamerario, Ioanne de Rzetkow Pincerna, Nicolao de Radymno venatore, Petro Kliszek de Buczkow Iudice Dobrzinensi, et aliis quamplurimis fidedignis. Datum per manus Reverendi in Christo Patris Domini Alberti Episcopi Cracoviensis, Regni Poloniae Cancellarii, et venerabilis Domini Sedis Apostolicae Protonotarii Decani Cracoviensis eiusdem Regni Vicecancellarii sincere nobis dilectorum. SECVNDARVM vero literarum tenor est talis: WLADISLAVS Dei gratia Rex Poloniae, Hungariae, Dalmatiae, Croatiae etc. REX, Lithuaniaeque Princeps supremus et Haeres Russiae. Significamus praesentium tenore quibus expedit universis: Quomodo parte civium Leopoliensem petitio Maiestati nostrae pertinebat, quatenus ipsis excrescentias Lancorum Obschari dictas, quae excrescentiae extendunt se ultra Lancos Civitati Leopolien[si] commensuratos, circa Fluvium Bluchowicze dictum iacentes, et ante Leopoliensem civitatem sitas, praesentia hominum collocare, et utilibus aedificiis decorare dignaremur gratiose concedere, allegando huiusmodi excrescentias Lancorum Civitati attinere. Nos vero deliberando, quia ipsi cives dicti semper nobis fidelitatem eorum claris studiis monstrabant. Eorum petitioni benigne, caute tamen, annuimus, cum infrascripta moderatione, eorum petitioni annuimus: Ita quod in eisdem Lancorum excrescentiis praedictis possunt et libere valeant Cmethones, Homines, Agrorum cultores, Tabernatores iuxta eorum arbitrium aedificia faciendo locare, et de ipsis omnes et singulas utilitates, obventiones ac census percipere atque tollere, ipsisque uti, frui et gaudere, tanquam propriis praesentibus concedimus et indulgemus, Ita diu quousque foeliciter in Regnum nostrum Poloniae reverteri primum ingressum in Leopolim faciemus. Ibique cum debito examine comperiemus: Quod huiusmodi Lancorum excrescentia vero Iure attinent Civitati, ipsis eas confirmabimus et ratificabimus. Et aedificia ac sumptus qua et quos ibi fecerint, nostra Regia praesenti concessione affidati, in eorum possessione et usufruitione stabunt et permanebunt, si vero dictae Lancorum excrescentiae compertum per nos fuerint, non Civitati, sed nobis vel alieni alteri attinere: Extunc ipsi cives Leopolien[ses] et de possessione excrescentia Lancorum praefatorum cedent, et structuras, aedificia ac sumptus quos ibi fecerunt, illi, cuius compertae fuerint excrescentiae Lancorum iure vero esse, cum pleno Iure resignabunt, in possessionemque praedictarum excrescentiarum admittent. Impensas vero quas imposuerunt ad structuras huiusmodi pendent et nihilo minus pro ipsis capient. Quocirca vobis Palatinis, castellanis, capitaneis, Burgrabiis, woiewodis, et aliis qui praesentibus fueritis requisiti Mandamus omnino habere volentes per praesentium tenorem, quatenus ipsos cives Leopolien[ses] in possessione dictorum lancorum excrescentiarum impedire non debeatis, sed ab impedientibus tueamini, nostro nomine; Similiter et in usibus ac utilitatibus, quos et quas in excrescentiis huiusmodi Lancorum facient et multiplicabunt faciatis, ne a quopiam aliquam molestiam patiantur. Secus pro gratia nostra facere non ausuri. Harum quibus Sigillum nostrum praesentibus est subappensum testimonio literarum. Datum Budae feria Tertia proxima Beati Iacobi Apostoli gloriosi, Anno domini Millesimo quadringentesimo quadragesimo quarto. Relatio Venerabilis Ioannis Rei Sancti Michaelis in castro Cracoviensi praepositi, Regii Secretarii. NOS itaque SIGISMVNDVS AVGVSTVS REX, supplicationi praedictae annuentes, Literas praeinsertas, quas ut praemissum est vidimus et legimus, in pergamenum describi seu transumi, Sigilloque nostro subappenso communiri mandavimus. Decernentes ut quum et quoties tam iudicialiter quam etiam extraiudicialiter in locis publicis et privatis integra et indubia fides illis adhibeatur, neque alia quam si ipsae literae originales fuerint productae. Datum Varssoviae in Conventione Regni nostri generali, feria Quinta ante Festum Sancti Thomae Apostoli proxima, Anno Domini Millesimo Quinquagesimo Sexto, REGNI nostri Anno Vigesimo Septimo. [Nota kancelaryjna:] Relatio Magnifici Ioannis de Oczieszkowo Regni Poloniae Cancellarii ac Generalis Sandomiriensis et Oszstinen[sis] Capitanei Succamerarii Cracoviensis. [Podpis:] Joannes Ocyesky cancellarius manu propria [Pieczęć:] Na pasku pergaminowym zachowana w blaszanej puszce wielka pieczęć koronna Zygmunta Augusta z czerwonego wosku, przedstawiająca Orła Białego w koronie, otoczonego wieńcem z herbami ziem Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego. [Verso:] R; Bezpieczeństwo 1556; Confirm[atio] Sig[ismundi] August[i] lancorum seu vill[arum] Wladislai, [anno] 1415, alter 1444; A. civ. fasc. 143; N 10.