Декрет короля Стефана Баторія, що вирішує юрисдикційну суперечку між руською шляхтою та Львовом

СТЕФАН, з Божої ласки король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський та інфлянтський і т. д., князь Семигородський. Оголошуємо цією нашою грамотою всім, кого це стосується. Коли на цьому Вальному коронному варшавському сеймі перед нами та публічним зібранням усіх станів і чинів нашого Королівства шляхетний Гербурт з Дзедзілова, хорунжий львівський, Петро Красіцький, войський перемишльський, Ян Смотрицький, войський перемишльський, Юдок Радко, суддя земський галицький, та Станіслав Желіковський, сурогат белзького староства, разом з іншими земськими послами Руського воєводства, маючи викласти інструкцію всієї шляхти цього ж воєводства, як від власного імені, так і від сеймиків, проведених ними для цього ж Коронного сейму, а також від імені всіх інших земель і воєводств усього Королівства, подали публічно скаргу разом із пропозицією проти славетних бурмистра й райців та всього поспільства нашого міста Львова. У цій скарзі вони зазначали, що вони [міщани] проти будь-кого мали б задовольнятися правосуддям та ухвалами, затвердженими в рік безкоролів'я останніми конфедератами [...], як і правом у судах звичайних, у яких шляхта Руського воєводства у своїх справах вилучила міські особи та права, як також новим статутом (на підставі яких саме привілеїв відмовляються і на вимогу будь-яких осіб у цих судах відмовляються відповідати особам і задовольнятися декретами й вироками, а на землі [...] відмовляються визнавати), наполегливо вимагаючи, аби такого роду декрети насамперед і всі заплутані процеси цих судів силою нашого вироку та цього ж публічного Сейму були залишені в силі та збережені, а згадані шляхетні викликані до того ж правосуддя (вислухавши попередні вироки міста Львова [...]). Коли звинувачені посли та повноважні представники міста Львова, покликані дати належну відповідь на висунуті закиди, відповіли на них, що їхнє місто було засноване на давніх правах і привілеях згідно з міським магдебурзьким правом, а самі міщани всі маєтності мають включеними до цього ж цивільного права і є вилученими з-під будь-яких інших судів. До того ж, що у своєму давньому, звичайному й належному суді та правовому порядку вони звикли ставати, а такий процес зазвичай дотримувався радше за їхнім позовом, ніж за викликами перед нашим Королівським трибуналом. Коронні статути [...] не передбачають інакшого для шляхти й міст; а це задля самої справедливості, щоб не порушувати нашої королівської юрисдикції, підпорядкування якій було їхнім непорушним правом, а також з огляду на привілей колись святої пам'яті короля Владислава Ягайла, силою якого місто не до воєводства, а до Корони Королівства було приєднане й інкорпороване. Вони вказували, що на суди, встановлені в цьому воєводстві, ніколи не давали згоди, ані їх не схвалювали, ані схвалювати не могли, а завжди вносили проти них протестації. Тому, тримаючись згаданих прав і привілеїв, вони домагалися, щоб їх самих і це місто було збережено при давніх правах і судах, а від таких звичайних судів та від їхніх процесів, декретів і всіляких вироків, отриманих проти них будь-якими особами, їх було оголошено вільними, очікуючи водночас відновлення попереднього стану (in integrum restitutio) у своїх справах, у яких дехто здобув там заочні вироки, нібито через нез'явлення. Проте земські посли не переставали стверджувати, що ці львівські міщани не лише підпорядкували справи, які стосуються їхніх осіб і дібр, міському магдебурзькому праву [...] певним чином, здавалося, не підлягали земському суду [...]. Але оскільки за конституцією генеральних судів, ухваленою за безкоролів'я, вони підлягали їм, а понадто в процесі про володіння земськими маєтками, тобто селами, званими Зубра і Сихів, про шкоди на ґрунтах і території, що не підлягають міському праву, вони були позивані шляхтою; тому вони стверджували, що ті підлягають земському праву і повинні за ним відповідати, а також через ці правопорушення і дороги, з огляду на підданські обов'язки та посполите право цього Королівства зобов'язані до цього. На що, своєю чергою, протилежна сторона відкидала закиди, стверджуючи, що хоча згадані села вони придбали зазначеними коштами, проте мають їх інкорпорованими до міського магдебурзького права за привілеєм найяснішого колись короля Сигізмунда Августа, нашого попередника, даного на Коронному сеймі, що проходив у Пйотркуві року Божого 1554. Після пред'явлення цього документа вони довели, що ця інкорпорація згаданих сіл [...] після скасування під екзекуцією прав Королівства декретом Варшавських генеральних з'їздів була присуджена цьому місту, покликаючись також на те, що дотепер здійснювали щодо них безперервне право користування. Ми, зрештою, разом із нашими радниками і присутнім Сенатом та всіма станами і чинами нашого Королівства, пильно зваживши прохання, пропозиції й доводи згаданих земських послів, а також відповіді, докази, протестації та права, подані до цього акта львівськими райцями й міщанами, силою декрету цього Сейму нашого Королівства ухвалюємо і постановляємо: оскільки згадані львівські райці та міщани володіють селами, званими Зубра і Сихів, що лежать на порубіжжі львівських земель і від першого свого осадження засновані на земському праві; хоча вони стверджують [...] не лише на підставі свого тривалого і безперервного користування, але й за статутом святої пам'яті короля Сигізмунда про земські дідичні маєтності, що спільно набуваються містами та їхнім поспільством [...], проте оскільки в статутах Королівства про надання таких міських прав і свобод немає нічого виразно застереженого або постановленого, що вільно було б переводити маєтності із земського права на міське або володіти ними без відбування військових тягарів; тому, аби посполитому земському праву і законам Королівства ні в чому не заподіяти кривди, і щоб не сталося жодних збитків у військовій службі з цих земських маєтностей, саму цю інкорпорацію згаданих сіл Зубра і Сихів скасовуємо, відкидаємо і навічно визнаємо недійсною; однак зі збереженням інших прав, привілеїв, прерогатив та непорушного володіння цими селами, належними львівському бурмистрові та райцям. Оскільки ж самі львівські райці та міщани через наявність цієї інкорпорації аж до сьогоднішнього дня, не через зухвалість, а силою своїх привілеїв, завжди виключали себе з-під земських та звичайних судів; а з іншого боку, як через шкоди на ґрунті та земських нивах, так і з огляду на уряди радецькі чи саму зверхність міста, або ж щодо осіб і дібр як публічних і міських, так і приватних, на вимогу різних осіб притягалися перед останніми минулими звичайними судами Руського воєводства, де, оминаючи право [...], позовами, арештами майна та іншими правовими заходами зазнавали утисків, через що внаслідок їхнього нез'явлення одні отримували вироки щодо їхнього майна, а інші — об'єднання справ, — тому щодо цих різноманітних справ ми визнали за належне так постановити і вирішити, як і цим постановляємо і вирішуємо: Насамперед постановляємо, що всі і кожна зокрема минулі справи цього міста, а також львівських райців і міщан, як через згадані декрети, угоди, [...] де згадані райці виступали відповідачами чи де були і є позивачами, що постали з позовів, апеляцій, регресів або будь-яким іншим чином велися, розпочаті й отримані будь-якими особами перед згаданими звичайними судами через дотеперішнє застосування цього тлумачення, як також з огляду на права і доводи, викладені ними через незгоду на судову конституцію, — назавжди їх скасовуючи й анулюючи, — все те, що в цих судах було розпочато, не повинно завдавати жодної шкоди цьому нашому місту, особам ані жодним міщанським маєтностям. Натомість усі подібні вищезгадані справи ми повертаємо в повному обсязі (in integrum) до належного судочинства цих міщан та до того пункту і правового стану, в якому вони перебували до встановлення згаданих судів. Зрештою, ті самі справи і всілякі позови ми вирішуємо в такий спосіб: по-перше, ті, що стосуються посад райців і міщан, або підлягають їхньому належному міському магдебурзькому праву, або стосуються їхніх осіб чи майна, чи то всередині міста, публічного чи приватного, — всі ці справи резервуємо і залишаємо їхньому власному магдебурзькому праву, а остаточно — нашому королівському суду. Ті ж, що стосуються безпосередньо ґрунту згаданих земських сіл Зубра і Сихів та статутів і постанов Королівства, які в земському праві були розпочаті або будуть розпочаті й вестимуться в майбутньому, — всі ці справи цим нашим вироком відсилаємо до земського права та до порядку і процесу цього права. Відтепер і на майбутнє так постановляємо, присуджуємо і проголошуємо, що згадані львівські бурмистр і райці хоч і залишаться у спокійному володінні згаданими селами Зубра і Сихів, як ними нині володіють на підставі своїх привілеїв, записів і зречень, учинених для цієї мети; однак із цих сіл за такі збитки і статті, які згідно з приписами законів і статутів Королівства належать власне до земського права і ґрунту, вони будуть зобов'язані ставати і відповідати в цьому ж земському праві, а також сповняти раніше звичні військові походи, підлягаючи їм на вічні часи. В іншому разі, якщо будь-хто викличе когось із радецького чи лавничого уряду, або з-поміж міщанських осіб і дібр, у будь-якій справі, що за правом належить до міського магдебурзького права чи до королівського суду, перед земський або генеральний суд проти згаданого бурмистра, райців, війта і лавників [...], тоді таку справу проти приватних осіб слід завжди відсилати до належного львівського міського права і суду, а проти урядників у справах, що торкаються їхніх прав і привілеїв, — до нашого Королівського трибуналу і суду, згідно з правами і загальними привілеями цього міста, які ми — окрім згаданої інкорпорації, яку було скасовано, — цим нашим вироком і цього Сейму Королівства визнаємо непорушними і чинними на вічні часи. На свідчення чого ми підписали це письмо власною нашою рукою і печаткою нашого Королівства звеліли скріпити. Діялося і дано на Вальному коронному варшавському сеймі, першого дня березня, року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого, а правління нашого року другого. Стефан, король [власноруч] Мацей Бльох [?] [Печатка:] [Велика коронна печатка Стефана Баторія у восковій мисці, на шовковому різнобарвному шнурі] [На звороті:] [Архівна примітка:] Рубрика сьома / Літера G, № 5 [Архівна примітка:] З в'язки 26 / № 49 / № 50 [Канцелярська примітка:] Декрет про села Зубра і Сихів на Варшавському сеймі 1578 року / короля Стефана / дата 1 березня 1578. [Інші записи:] Alex[...] / № 14 / 79 Sb / O

STEPHANVS Dei gratia REX Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhiniae, Podlachiae, Livoniaeque etc. Princeps Transylvaniae. Significamus hisce literis nostris quorum interest universis. Quod cum in hoc Regni Conventu generali Varschoviensi coram nobis et publico omnium Statuum atq[ue] Ordinum Regni nostri Conventu Nobilis Herbordus de Dziedziłow Vexillifer Leopoliensis, Petrus Krasitzky Tribunus Premisliensis, Ioannes Smotritzky Tribunus Praemisliensis, Iodoco Radko Iudex Terrestris Haliciensis, et Stanislaus Żelikowsky surrogatus Capitaneatus Belsensis cum caeteris Nuntijs Terrestrilbus Palatinatus Russiae tam suo, instruttione[m] totius Nobilitatis eiusdem Palatinatus exporrecturi, q[uam] etiam Conventuum ad eundem Regni Conventum per eos habitam, nomineq[ue] aliorum Universorum Terrarum et Palatinatuum omnium Regni contra Famosos Proconsulem, et Consules, totiusq[ue] communitatem Civitatis n[ost]rae Leopoldien[sis] querelam simul ac propositionem publice, Qua ipsi contraquoscu[n]q[ue] iustitijs utique contenti esse deberent, ac confutacionibus Anno Interregni per postremos Confederatos laudatis, Terrae n[ost]rae fieri inaeliqua magis ratione affecti, tam legem Iudicijs Ordinarijs in Qvibvs Nobilitas Palatinatus Russiae in suis causis iuris quosq[ue] et personarum Civitatis seclusit, q[uam] etiam Statutum novum (Institiis quibus freti Privilegiis detrectant, et ad instantiam quarumvis personarum in illis Iudicijs personis et respondere atq[ue] Decretis et perlatis con[ten]tos esse, et super terra tourme bene fateretur recusant, petentes instanter Decretis eius modi primum et processus omnes anfractuum eoru[n]dem Iudicio rum, nostroq[ue] et eiusdem Conventu[s] iudicio publicum detineri in suo robore con[servari] debere, q[uam] confutari dictos Generosos Citato ad eandem iusticiam (Auditis necedentibus iudiciis Civitatis Leopoldien[sis] accusatis vero Nuncijs et Plenipotentibus Civitatis Leopoldien[sis] tech licet de premissis obiectis idoneam requisiti ad ea responderent, Civitatem eorum iuribus et Privilegijs antiquis iniure Civili Magdeburgensi esse fundatam: ipsosq[ue] Cives bona omnia eidem iuri Civili habere incorporata, et ab alijs quibusvis Iudicijs esse exemptos. Tum in suo antiquo Ordinario et competenti Iudicium ac Iuris modo fore, et processu huiusm[od]i observari solitis in istis magis suae instantia Quam proprijs apud Regium nostrum Tribunal. Civitates nobilitate statuta [non] Regni disponant et persebere: ob solam autem aquilheitatem ne Iurisditionem nostram Regiam a qua se subiacere fas integrumq[ue] illis non fuit, simul atq[ue] ob divi olim Vladislai Iagielonis Regis Privilegium quo Civitas non in Palatinatu sed lehtus Regni Corona unita et incorporata est, Iolatus Iudicijs in illo Palatinatu constitutis eos nunq[uam] assensisse, nec ea approbasse, aut approbare potuisse: imo in contrarium semper esse protestatos: Ita q[ue] iuribus ralilibus et privilegiatilibus eorundem inhaerendo se et Civitatem illam iuxta iura et iudicia antiqua constituari; ab eiusm[od]i vero Iudicijs Ordinarijs, et ab eorum processibus Decretis et perlatis quibuscunque contra eos per quascunq[ue] personas obtentis liberos pronuntiari. Cvm et Causarum suarum, in quibus ibidem nonnulli quasi in tantumaciam evasiones obtinuerunt in integrum restitutionem fieri expectarent. Terrestris porro Nunctij in eo non in[stiterunt] quod Cives ijsdem Leopoldien[ses] non solum causos respectu personarum et bonorum suoru[m] sub Civili Magdeburgiensi subiec[erunt] [...]a quodam modo Iudicio terrestri non videntur subiacere, habebant inteinelas. Sed quoniam etiq[ue] christianem ex iudiciorum Generalium constitutione sub interregno facto subiacebant, sed etiam processu esse suo possessionis Villarum Terrestrium quae Zubrza et Sichow vocantur de iniurijs q[ue] fundi et Territoribus eiusdem Civili non subiectus per Nobilitatem conventos fuisse; propterea dicebant illos iuri Terrestri subiacere et in eo respondere debere, ad illaq[ue] devictu[m] et post delicta et Calles praefata obvinculo seruitutis tuin communi legi huius Regni teneri. Quibus e contra sit refutantiblis quod licet quidem ullipremissis sumptibus Villas praefatas possideant, eas tamen iuri Civili Magdeburgensi habent incorporatas: in illo Privilegium SERENISSIMI olim SIGISmvndi Avgvsti REGIS Authoritatis n[ost]rae Dat[um] in Comitijs Regni Petricovien[sibus] Anno Domini Millesimo Quingentesimo Quinquagesimo quarto celebratis: quoru[n]mq[ue] producto, detexerant nostram eam dictarum Villarum incorporationem post priorem nullique in luthernum recusavit, et sub exequitione legum REGNI cassatam Decreto Generalium Conventuum Varschovien[sium] esse Civitatis illa adiudicatarium, cursus etiam usum ut habuisse hactenus continuum allegabant. NOS tandem cum Consiliarijs n[ost]ris et insequenti Senatu cum omnibus Statibus et Ordinibus Regni nostri exijs et adnotis praefatorum Nuntiorum Terrestrium instantia propositione, et allegationibus perpensiq[ue] diligenter Consulum ac Civium Leopoldien[sium] responsis, deductionibus, protestationibus, et Iuribus ad actum praesentem reproductis, vigore eiusdem Regni n[ost]ri Conventus Decretum et Terrerig[er]i prelatum decernimus: Ex quo praefati Consules et Cives Leopoldien[ses] Villas Zubrza et Sichow appellatas in Terris Leopoldien[sibus] confinibus atq[ue] a primo sui locatione in iure Terrestri fundatas possident: posse mantineq[ue] sententiam non solum quibus suis, usuq[ue] diuturno ac continuo, sed Statuto etiam DIVI SIGISmvndi REGIS de hereditarijs Terrestrilibus bonis a Civitatibus et Communitatibus earundem in commune obtinendis linbent appeditam [sic?], ut tamen Regni Statutis de concedendis talibus Muricijs et libertatibus ad legem Terrestri in ius Civile transferri, aut a fundus bellicis libere tenere cuisquam liceat nihil tale expressum neq[ue] cautum sit: propterea neiuri communi Terrestri et legibus REGNI aliquid derogetur, neue eliqua seruicij bellici ex ijsdem bonis Terrestribus fiat aliqua diminutio, hanc ipsam Villarum praefatarum Zubrza et Sichow incorporationem cassamus, reprobamus, et annullamus perpetuo: Saluis tamen alijs eorundem PRO Consulibus et Consulum LEOPOLIEN[sium] ac totidem Villas iuribus, Privilegijs, praerogativis vero ac possessionaria integritati eidem reservatis. QVOMAM autem ipsi CON Svles et Cives Leopoldienses in suis et eidem incorporationis ad eamveq[ue] diem existentibus, non timeri sed Privilegiorum suorum vigore, a Iudicijs Terrestribus et Ordinarijs semper sese excipiebant: tum quatenus tam fatione de iniurijs fundi et agrorum Terrestrium quam ex officijs Consularibus vel eius Capitis Civitatis, vel ex eis personas ac bonos tam publicis rebus et Civilibus quam co[n]sumptionibus per omnium personarum instantias, cittationibus, ad proximis anteactis froticio Ordinarijs Palatinatus Russiae evocabantur, ibidemq[ue] spreto [ius] citationum, pignoracionem, aliarumq[ue] instantiarum iidemui ostentabantur, Qvibvs et ipsorum contumaciam, obj quidem in bonis eorum perlatura, alij vero causarum iunctiones obtinebant. Ideo de huiusce modi diuersis causis Ordinatibus fere ita statuendum ac decernendum esse censuimus, vt quidem statuimus et decernimus: quod emprimis causarum anteactarum omnium et singularum eiusdem CIvitatis atq[ue] CON Sulum et Civium LEOPOLIEN[sium] tam perdicta Decreta, trasactiones, nealtes quosuis generaliter professis, siue vbi profati CCON Svles cittati, siue etiam ubi actores sunt et fuerunt, tam cantatombus, quam uelcitationibus moltionibus, appellationibus, regressibus, vel alio quouis modo prouenientes per quascunq[ue] personas ad Iudicijs praefatis Ordinarijs agitates, altentates et obtentos, propter eiusdem interpretationis usum, ab ipsis huiusq[ue] habitum. Et propter iura et Praelationes per eos ratione non factis consensus ad Iudiciariam constitutione recensitos perpetuo cessante et annullando, ea dem omnia in illis Iudicijs inchoato, Civitati illi nostris personisq[ue] et bonis Ciuitatibus omnibus nihil nocere debent: sed omnes huiusmodi supra recensitas causas ad eorundem Civium subuessio propria. Et ad illum punctum feudumq[ue] iuris, in quo ante praefatorum Iudiciorum constitutionem inhaerant, in integrum restituimus. Atq[ue] ac demum easdem causas et actiones omnes secretissimis disponimus: quod primum que vel ad opserum Consulum et Civium officia vel ad ius eorum Civile Magdeburgense compentens, vel ad personas aut ad bona ipsorum, siue intra Civitha publica, siue etiam privata sese extendunt, eas omnes uarijs propris illorum Magdeburgensi, et tandem Regis no iudicio neq[ue] q eosintiem reseruemus ac relinquimus. QVa vero furet fundum praefatorum terrestrium Villarum Zubrza et Sichow et statuta praescriptum Regtulerum REGNI debite concernunt, Equa in iure Terrestri agitan coepta sunt, aut initientur, et postea agitabuntur, eas quoq[ue] omnes ad ius Terrestre, et ad eiusdem Iurisordinem ac processum hac nostra sententia remittimus. A modoq[ue] et deinceps ita statuimus, decernimus, ac declaramus, quod ijsdem PRO CON SvL et Consules LEOPOLIEN[ses] in possessione quidem dictarum Villarum Zubrza et Sichow prout easdem modo possident, vigore suorum Privilegiorum, inscriptionum, et resignationum ad eam rem per eos habitarum, proficite permaneant: de ijsdem tamen Villis pro talibus iniurijs et articulis qui ex praescripto legum et Statutorum REGNI ad ius et ad fundum illum Terrestrem proprie referuntur, non mai in eodem iure Terrestri parem et respondere, tum etiam expeditiones bellicas antiquitus confuetas obire tenebuntur, intraq[ue] ad seripti temporibus perpetuis. SECUS enim obi quis ex officijs CONsvlaribus vel Scabinalibus aut de personis bonisq[ue] in eis ciuibus pro quacunq[ue] causa ad ius Civile Magdeburgense vel ad Iudicium Regium legittime centenente ad summum terrestrem aut ad id ipsum generalem di[c]tos Inconsulem Consules et Advocatum, Scabinos et eiusdem subinensis cheaccatuit, tunc eiufmodi causa contra privatos quidem ad ius et ad ferium ipsorum Civile LEOPOLIENSE competens: contra officiales autem nem causis iura et Privilegia eorum tangentibus, ad Regium nostrum Tribunal et Iudicium remitti semper debebit. Iuxta eiusdem Civitatis iura et Privilegia remiffiam et freque[n]tia, quo nos praeter inorporationem [sic] illi praemissum est cassatam, salua Decretis eisdem perpetuo essefriscimus, hae nostra et eiusdem REGNI Ipsius Conuentus sententia mediante. In cuius rei fidem manu n[ost]ra propria praesentes subscripsimus, et sigillo Regni nostro communiri iussimus. Actum et Dat[um] in Comitijs Regni generalibus Varschoviensibus prima die Martij Anno Domini Millesimo Quingentesimo Septuagesimo Octavo, Regni vero n[ost]ri Anno SECVNDO. Stephanus Rex [manu propria] Matthias Błoch [?] [Pieczęć:] [Wielka pieczęć koronna Stefana Batorego w woskowej misce, na sznurze jedwabnym wielobarwnym] [Verso:] [Nota archiwalna:] Rubrica Septima / Litt. G. No 5to [Nota archiwalna:] Ex Fasc. 26g / N. 49 / N. 50 [Nota kancelaryjna:] Decretum de Villa Zubrza & Sichow in Conventu Wars:[aviensi] Ao 1578. / Stephani regis / d[ata] 1 Martij 1578. [Inne zapiski:] Alex[...] / No 14 / 79 Sb / O