131/1/585 · 131-1-585-001
Декрет короля Стефана Баторія, що вирішує спір між вірменами та магістратом Львова
Король Стефан Баторій вирішує спір між вірменською громадою та магістратом міста Львова, надаючи вірменам рівні з іншими міщанами права в галузі торгівлі, ремесла та користування міськими вольностями. Документ водночас гарантує збереження окремих звичаєвих прав і власного судочинства вірменської громади.
Опрацювання за допомогою ШІ. Прочитання слід звіряти з оригіналом.
[Угорі ліворуч мальований герб Речі Посполитої з Орлом, Погонею та гербом Вовчі Зуби Стефана Баторія в серцевому щитку, увінчаному короною]
СТЕФАН З БОЖОЇ ЛАСКИ король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський, інфлянтський тощо, князь семигородський тощо. Оголошуємо цим нашим письмом усім і кожному зокрема, кому про це відати належить, нинішнім і прийдешнім, до кого дійде ця звістка.
Що коли справу і позов, порушені між Старшими та всією вірменською громадою, позивачами з одного боку, та Славетними бурмистром і райцями, війтом і лавниками та всією громадою нашого міста Львова, відповідачами з другого боку, ми викликали окремим нашим листом [адвокації], призначивши їм згідно з цим листом адвокації певний строк для з'явлення перед нами та нашим судом. Через відмовлені та заборонені цим же вірменам вольності, якими з давніх часів предки вірмен користувалися, та інші кривди, якими їх досі обтяжували. Не зважаючи на те, що ці вірмени зараховуються до міської громади і нарівні сплачують податки, а через підпорядкування цехів ані до розподілу вищезазначених [тягарів], ані до міських вольностей не допускаються, або принаймні зазнають у них перешкод, як це все детальніше описано в самому листі нашої адвокації.
Тому в сьогоднішній строк [...] наших власних Реляцій, що випливав із цієї ж нашої адвокації і досі тривав, коли самі сторони з'явилися особисто перед нашим судом і дотрималися цього судового строку, позивач справді виклав такі пункти, а саме: що самі відповідачі відмовляють їм у продажу в їхніх будинках звичних сукон, здавна за звичаєм продаваних, і не дозволяють винаймати порожні комори, інакше вікна [al[ia]s Okna], для розпродажу сукна, а також забороняють їм працювати в ремеслах механічних і їх виконувати. Нарешті, новою якоюсь своєю постановою забороняють шинкування і виготовлення будь-яких напоїв у будинках вірмен.
Відповідачі ж, надавши свої привілеї, доводили, що вірмени через відмінність мови та релігії не є їм рівними і допущені лише до вільностей права складу та звільнення від мит, а щодо решти львівських міщан замкнені в певних межах вольностей, що можна було б вивести з їхніх оригінальних локаційних привілеїв, якби вони були пред'явлені. На це вірмени відповідали, що не мають жодного привілею [...] і фундації, але нарівні з іншими міщанами до всіх і окремих вольностей були покликані й прийняті. Коли на цій підставі відповідачі зажадали від них присяги, ми постановили, що троє найзначніших за порядком Старших із-поміж вірмен зобов'язані тілесною присягою довести, що не мали жодних своїх оригінальних фундаційних і локаційних привілеїв ані ніколи їх не переховували і не таїли.
Коли цю присягу вони склали в присутності возного земського генерального, розсудливого Станіслава Грабовського, призначеного нами до цього акту присяги, за присутності сторони відповідача, яка пильно стежила за присягою, і знову обидві сторони перед нами та нашими радниками поновили свої суперечки, пред'явили свої привілеї, доводили, що вони були в їхньому володінні та користуванні, і запропонували довести те саме своїми присягами.
МИ разом із нашими радниками, які засідають обіч нас, вислухавши та дослідивши спір цих сторін, після пред'явлення перед нашим судом обома сторонами привілеїв, їхнього перегляду та належного розгляду: Оскільки з прав і привілеїв міста, пред'явлених перед нами і нашим судом, чітко випливає, що всі ці права та привілеї були надані нашими попередниками всім загалом міщанам, і що вірмени приписами цих самих прав, привілеїв і декретів не виключені з міської громади ані з прерогатив і вольностей, належних будь-яким міщанам.
Тому ми ухвалили декретом, що самі вірмени повинні також користуватися тими самими міськими правами та прерогативами щодо зисків, як і інші міщани. Однак у такий спосіб, щоб вони не виходили за межі давнього звичаю і припису прав, декретів, привілеїв та звичаїв міста, і в усьому права, лад і давні звичаї цього міста нарівні з іншими міщанами зберігали й виконували, а також дотепер діючого врядування, юрисдикції та управління містом не порушували і їм не перешкоджали. Що стосується шинкування напоями, нехай остерігаються [...]. Що ж до краяння звичних сукон і речей [...] [fereetarum?], самі вірмени за рівним правом з іншими міщанами [...] повинні. Крім того, до користування вікнами, облаштованими і привілейованими для краяння будь-якого виду сукна, та до прерогативи сукнокраїв, званої зазвичай словом [слово dictum], за звичаєм інших міщан допущені бути також повинні, аби лишень не перевищувалася кількість вікон, тобто сукнярських чиншових яток, і [...] давні та звичаї давні, прийняті в цьому місті для збереження [...] уживати будуть. Нарешті, також до заняття всілякими ремеслами, праці та виконання допущені бути повинні за звичаєм інших міщан, і цими вищезазначеними вольностями користуватися повинні так само, як і інші міщани, за приписом прав і привілеїв, ординацій і звичаїв міста, яким так само, як і інші міщани, підлягати повинні. За збереження також прав і судів самих вірмен, які вони мають окремі. За посередництвом цього нашого декрету.
На підтвердження чого і ясніше свідчення печатка наша до цього [письма] була підвішена. Дано у Львові в понеділок після найближчого свята Відвідин Преславної Діви Марії, Року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого, а правління нашого року третього.
Ян Зборовський, підскарбій к[оронний?] віцекан[цлер?] власною рукою
[Праворуч:]
Найпревелебніший у Христі Отець, пан Ян Боруковський із Бреліна, з Божої та Апостольського Престолу ласки єпископ перемишльський, підканцлер Королівства Польського, препозит ленчицький, декан варшавський тощо.
[Підпис секретаря під загином:] Леонард Босінський [...] власною рукою
[Печатка: відсутня, залишився виріз/розрив пергаменту в нижній частині, де вона висіла на пергаментній смужці або шнурку]
[Verso:]
1578. 7 липня
1578
Litera M.
Декрет Й. Кр. М. Стефана, вірмени у Львові тими самими прерогативами втішатися мають, як і міщани, за винятком різання сукна та іншими П.П. Декретами, окрім прав їхніх, які особливі мають.
Апробував цей Декрет [...] Року 1704
Декрет цей [...] Року 1704.
[Печатка кругла архіву/колекції]
[U góry po lewej malowany herb Rzeczypospolitej z Orłem, Pogonią i herbem Wilcze Zęby Stefana Batorego w tarczy sercowej zwieńczonej koroną]
STEPHANUS DEI GRATIA
REX Poloniae, magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masouiae, Samogitiae, Kiiouiae, Voliniae, Podlachiae, Liuoniae, &c., Princeps Transylvaniae, &c. Significamus praesentibus literis nostris quorum interest universis et singulis, praesentibus et futuris harum notitiam habituris. Quia cum causam et actionem inter Seniores ac totam communitatem Armenorum actores ab una, & Famosos Proconsulem et Consules, Advocatum et Scabinos totámque Communitatem Civitatis nostrae Leopoliensis citatos parte ab altera exortam, specialibus literis nostris aduocassemus, terminóque certo ipsis ex literis advocationis citatis, coram nobis et iudicio nostro comparendi praefixo. Ratione denegatarum prohibitionúmque ipsis Armenis libertatum, quibus ab Antiquis temporibus Antecessores Armenorum utebantur, aliarúmque iniuriarum quibus hactenus aggrauabantur. Non attento eo, quòd ipsi Armeni inter communitatem connumerentur, ac contributiones ex aequo pendant, subordinationisq[ue] contuberniorum neque ad distributionem praemissorum ac libertates Civiles admittantur, aut saltem in eis praepediantur, quemadmodum ea omnia in ipsis Advocationis nostrae literis latius habentur descripta. Ita terminóque hodierno [...] Relationum nostrarum propriarum ex ipsa Advocatione nostra proueniente et hucusque continuato, Partibus ipsis per se coram judicio nostro comparentibus et terminum eum judicialiter attendantibus, Actore quidem Articulos sequentes proponente, nempe à citatis ipsis sibi denegari pannos practicosos in domibus suis antiquitus diuendi solitos diuendere, vacuasque Cameras al[ia]s Okna ad diuendendos pannos conducj non admittere, atque artificia Mechanica laboranda et exercenda per ipsos prohibere. Denique omnes liquores propinandos et conficiendos in domibus Armenorum, nouo quodam instituto suo interdicere. Citatis vero Privilegia sua producentibus atque allegantibus, Armenos propter disparitatem linguae et Religionis pares ipsis non esse, et tantummodo ad libertates depositorij et non sequendorum Theloneorum admissos, ac certis libertatum limitibus ultra reliquos Cives Leopolien[ses] inclusos esse, quod ex Privilegijs eorum Originalibus locationis si producerentur elici posset. Ad ea Armeni allegabant, nullum fœtationis et fundationis Privilegium habere, verum ex aequo cum alijs Ciuibus ad omnes et singulas libertates fuisse vocatos et adscitos fuisse. Quibus cum eo nomine à citatis Juramentum defferretur, Decrevimus teneri ex Senioribus Primarios ordine tres Armenos juramento corporali comprobare, quod nulla Privilegia Originalia fundationis et locationis sua habuerint, neque eadem vnquam celauerint et suppresserint. Quod quidem Juramentum posteaquam in praesentia Ministerialis Terrestris generalis Prouidi Stanislai Grabowskij ad eum juramenti actum à nobis deputati, parte citata praesente ac juramentum attentante praestitissent, & denuo partes utraq[ue] coram Nobis et Consiliariis nostris Controuersias suas repetissent, Privilegiaque sua produxissent, in eorumque vsu et possessione fuisse se contendissent, ac juramentis suis probaturos se idipsum obtulissent. NOS cum Consiliariis nostris lateri nostro assidentibus, audita ac examinata partium ipsarum controversia, Privilegijsque coram juditio nostro ab utraque parte productis, revisis ac debito modo expensis: Quoniam ex Juribus et Privilegijs Civitatis coram nobis et juditio nostro productis manifeste apparet, eadem omnia et Privilegia omnibus in genere Civibus ab Antecessoribus nostris concessa esse, nec Armenos à communitate Civili praerogatiuisque et libertatibus Civibus quibusuis praescripto ipsorum jurium et Privilegiorum Decretorumque exclusos esse. Propterea Decrevimus Armenos ipsos eijsdem quoque Juribus et praerogativis Civilibus quoad commoda sicut alii Cives gaudere debere. Ita tamen ut non excedant antiquum usum et praescriptum Jurium, Decretorum et Privilegiorum consuetudinumque Civitatis, ac in omnibus jura, ordinem et consuetudines antiquas istius Civitatis aeque cum aliis Civibus servent et adimpleant, neque regimen, Jurisdictionem et gubernationem Civitatis hactenus usitatam turbent et impediant. Quod attinet propinationem liquorum caueant [...] Quod vero attinet incisionem pannorum practisorum et rerum fere ecarum [fereetarum?], ipsi Armenj aeque jure cum caeteris Ciuibus ca[...] debent. Praeterea ad fenestrarum incidendis omnis generis pannis ordinatarum et Praeuegiatarum usum et ad praerogativum pannicidarum communiter słowo dictum, more aliorum Civium admitti quoque debent, modo non excedatur numerus fenestrarum seu pannicidariarum Censualium et [...] antiqua et consuetudines antiqua in hac Civitate servari solita[s] [...] fruentur. Postremo quoque ad artificia quaevis exercenda, laboranda ac exercenda admitti debent, modo aliorum Civium, eisq[ue] suprarecensitis libertatibus vti debent sicut et alij Cives, juxta praescriptum Jurium et Privilegiorum, ordinationum et Consuetudinum Civitatis, quibus sicut et alij Cives subesse debent. Salvis etiam ipsorum Armenorum Legibus et Juditiis, quae specialia habent. Hoc nostro Decreto mediante. In cuius rei fidem et evidentius testimonium Sigillum nostrum praesentibus est appensum. Datum Leopoli feria secunda post festum Visitationis Gloriosissimae Virginis Mariae proxima, Anno Domini Millesimo Quingentesimo Septuagesimo Octavo, Regni vero nostri Anno Tertio.
Joannes Zborowski
R[egni] T[hesaurarius] Vicecan[cellarius] m[anu] p[ropria]
[Po prawej:]
R[everen]diss[im]us in Ch[rist]o Pater d[omi]n[u]s Joannes Borukowski de Brelino Dei & S[anctae] Sedis Ap[ostoli]cae g[rati]a Ep[iscop]us Premislien[sis], R[egni] Poloniae Vicecancellarius, Praepositus Lanciciensis, Decan[us] Varsobiensis &c.
[Podpis sekretarza pod zagięciem:] Leonardus Bosiński [...] m[anu] p[ropria]
[Pieczęć: brak pieczęci, pozostało wycięcie/rozdarcie pergaminu w dolnej części, gdzie wisiała na pasku pergaminowym lub sznurze]
[Verso:]
1578. 7 Julii
1578
Litt: M.
Decret. J. Króla Jmci Stefana, Ormianie w Lwowie usdem [=iisdem] prærogativis gaudere maią, iako y mieszczanie excepto rzezaniem sukna i inszemi P.P. Dekretami, Oprocz praw ich, które osoblive maią.
Aprobavit ten Decret gnes. Juro... Ao 1704
Decretum hoc laxatum est jur... causae eorum homili incurrunt Ao 1704.
[Pieczątka okrągła archiwum/kolekcji]
Пергаментний документ латинською мовою. Печатка відірвана (пергамент у місці кріплення печатки пошкоджений і розірваний). Унизу підписи урядовців королівської канцелярії (Яна Боруковського, єпископа перемишльського і підканцлера коронного, Яна Зборовського та секретаря Леонарда Босінського). На звороті (verso) ранньомодерні регести польською та латинською мовами.
Повідомити про помилку транскрипції
Наведіть уривок і запропоноване виправлення. Повідомлення стосується цього документа.




