Затвердження статуту цеху хірургів райцями міста Львова

РАЙЦІ МІСТА ЛЬВОВА Силою цієї грамоти сповіщаємо всім, як нині сущим, так і прийдешнім, що перед нашим повним засіданням ради славетні та чесні Єжи Борек, Домінік Геппенер, Ян Зоменберґ і Войцех Мулярович (Architectoris), хірурги, старші майстри, громадяни львівські, заявили, що їхньому [...] станові та урядові, а ще більше ревним старанням і вправлянню в їхній майстерності у цьому місті завдається чималої шкоди через те, що проти багатьох невправних і невизнаних людей, які надто свавільно й повсюдно привласнюють собі хірургічне мистецтво, а також проти певної сваволі підмайстрів, які прибувають ззовні до цього міста, досі нічого в них не було встановлено та впорядковано. З цієї причини вони просили нас, аби ми ті права брацтва й певні статті їхніх похвальних звичаїв та практик, за звичаєм і прикладом інших міст, як чужоземних, так і визначніших у цьому Королівстві, насамперед на славу Бога Всемогутнього й Найвищого, а відтак для спільної користі всіх та для особливої окраси, оборони й честі цього міста, для них самих і для кожного майбутнього майстра, підмайстра й учня встановили, впорядкували та певним привілеєм скріпили. З-поміж тих статей, поданих нам ними, ПЕРША така: якщо будь-хто бажає бути визнаний майстром, прибувши сюди з іншого місця, після того як спершу в когось із цехових майстрів упродовж належного часу попрацював, він повинен надати свідоцтво про своє законне народження та доказ того, що навчився цьому ремеслу. Міське право перед магістратом цього міста нехай прийме і до спільної цехової скриньки за перший вступ одну гривню сплатить. Відтак також цьому цеху на придбання спільного озброєння нехай викладе десять флоринів, рахуючи по тридцять грошів за кожен; і лише тоді випробування, тобто майстерські штуки свого ремесла, у присутності майстрів або призначених нами до цього [...] нехай виконає і покаже згідно з тими видами речей, як тут описано, з яких: Перша зветься Gratia Dei [Божа благодать]. Друга: Emplastrum Galmeien [галмановий пластир]. Третя: Unguentum fuscum [бура мазь]. Четверта: Pulvis ossium [кістковий порошок]. П'ята: Emplastrum cerevisiae [пивний пластир]. Шоста ж, сьома й восьма: банку [vacuola], щипчики [fersicitas?] і ланцет для кровопускання [phlebotomum] — оті для всіляких операцій, цей же придатний для вправного розтинання вен — і всі ці інструменти новими оправити й нагострити. На їхнє виготовлення та виконання призначено вівторок, що настає безпосередньо після свята Пресвятого Тіла Христа [Тіла Господнього], а всі матеріали буде надано брацтвом. Коли це так ухвалено, той, хто складає випробування, якщо повністю чи в якійсь частині цих спроб упорається із завданням, має остаточно задля вдосконалення свого навчання вирушити в інші краї на півріччя, тобто на пів року; а по тому, коли повернеться, знову й майстерно належним чином виконає майстерські штуки, а якби не захотів піддатися [...], тоді за ці неналежно виконані випробування сплатить до цеху по п'ять флоринів готівкою за кожне. І лише тоді, коли випробовуваний цілком задовольнить усі вищезазначені вимоги, він влаштує майстрам цього ж цеху одне частування, що зветься вечерею, за давнім звичаєм і порядком. ДРУГА стаття: якщо будь-хто з майстрів, прибувши звідкись до цього міста, захоче вступити до цеху, нехай не виставляє мідниці перед своїм будинком доти, доки особисто не домовиться з цеховими майстрами. ТРЕТЯ стаття: ніхто нехай не зважується займатися їхнім ремеслом, хіба що спершу повністю виконає все, чого вимагають їхні порядки та звичаї. ЧЕТВЕРТА стаття: жоден із цехових братів нехай не тримає в себе слуги чи підмайстра, знеславленого будь-якою інфамією або звинуваченого й засудженого. Бо доти, доки хтось такого триматиме, доти нехай не сміє виставляти мідницю перед своїм будинком, а якщо вона вже була виставлена, мусить її зняти. П'ЯТА стаття: на цехові збори, коли б вони не відбувалися, кожен із майстрів або підмайстрів, хто не прибуде і через посланця не сповістить про свою законну перешкоду, нехай буде покараний одним фунтом воску. ШОСТА стаття: кожен учень нехай навчається і вправляється в цьому ремеслі протягом трьох років поспіль, а під час представлення в цеху нехай внесе п'ятнадцять грошів [...] цеху завжди віддасть; утім, нехай той учень після закінчення років свого навчання не відходить від свого майстра [...], але протягом наступних двох років нехай працює в майстерні в майстра. СЬОМА стаття: коли помре котрийсь із майстрів, залишена по ньому дружина-вдова нехай має право вільно займатися ремеслом з одним підмайстром, доки гідно поводиться у вдівстві. В іншому разі, якби вона жила негідно й була підозрювана в якомусь лихому вчинку, вона буде позбавлена цього ремесла. Якщо ж підмайстер і ця вдова, діючи обоє чесно, поберуться шлюбом, як і тоді, коли котрийсь із підмайстрів візьме за дружину дочку майстра цього ж ремесла або син майстра, навчений цього ремесла, домагатиметься майстерського звання, тоді кожен такий повинен виконати лише чотири майстерські штуки, призначені цехом із вищезазначених, а від виконання решти буде звільнений. ВОСЬМА стаття: жоден із майстрів нехай не знімає пов'язки, накладеної під час лікування іншим майстром, доти, доки тому першому майстрові й опікунові не буде повністю виплачена винагорода, під загрозою штрафу в один камінь воску на користь цеху. ДЕВ'ЯТА стаття: якщо коли-небудь під час лікування трапиться в когось тяжкий і смертельний випадок, той, хто лікує, нехай покличе одного або двох зі старших майстрів і відкриє їм свій спосіб лікування. ДЕСЯТА стаття: задля окраси й оборони цього ж міста Львова, щоразу, коли перед лицем нагальної громадської потреби бурмистр через міського слугу їх повідомить, вони зобов'язані зі свого брацтва виставити біля ратуші одного добре спорядженого озброєного вояка, і це доти, доки брацтво їхнє не стане численнішим і багатшим. Так само слуг, сторожів і міських вартових, якщо коли-небудь за їхніми словами вони зазнають поранень на громадській міській службі, ті цехові майстри повинні старанно лікувати згідно зі своїм порядком і робити це завжди безоплатно заради Речі Посполитої. МИ ТОЖ, зазначені райці, зваживши на вищенаведений порядок на прохання згаданих майстрів-хірургів, про чию майстерність нам та багатьом іншим відомо, який ґрунтується на слушних і законних засадах і в якому не знайдено нічого, що суперечило б суспільній і загальній користі цього міста, правді та чесності; бажаючи ж за найвищим правилом законів і постанов для інших ремісників та цехів, аби у своєму хірургічному ремеслі майстри, підмайстри й учні перебували у всілякому благочесті, доброчесних звичаях і належному обов'язку — з цих причин, призвавши ім'я Всемогутнього Бога, силою наших прав і привілеїв цех і брацтво їм фундували, як і цим фундуємо, а статті, вище описані, всі разом і кожну окремо затвердили й ратифікували, як і цим затверджуємо й ратифікуємо, з тим, однак, застереженням, що згідно з майбутніми потребами справ і часу нам та нашим наступникам належатиме вільне право їх розширювати, зменшувати, виправляти, роз'яснювати або змінювати. На свідчення цього письма, до якого підвішено печатку нашого уряду ради. Діялося й дано у Львові, двадцятого дня місяця серпня, Року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого. [Печатка: воскова в мисці з воску на шовковому червоно-білому шнурі, міська печатка Львова із зображенням міського муру з трьома вежами та левом у брамі] [На звороті:] [Архівна примітка:] Привілей міста Львова для хірургів [...] / Літера B / № 849

CONSVLES CIVITATIS LEOPOLIEN[SIS] Notum facimus tenore praesentium universis tam praesentibus quam futuris. Exposuisse coram nostra plenaria Consulari residentia Famosos et Honestos Georgium Borek, Dominicum Heppener, Joannem Somenbergk, et Albertum Architectoris Chirurgos Magistros Seniores Cives Leopolienses bene ipso[rum] [...] / suum statui ac regimini magisque industrijs Artificij eorum operationibus et exercitionibus in ea Civitate eo decedere plurimum, quod contra imperitos et improbatos plerosque artem Chirurgicam liberius et passim sibi vendicantes, atque contra sociorum aliunde in eam Civitatem venientium solutam quandam licentia[m] / nihil adeo apud se constituti et ordinati hucusque haberent, eamque ob rem postulasse a nobis, uti tas leges fraternitatis certosque articulos consuetudinum et observantiarum suarum laudabilium, more et exemplo aliarum tam exterarum quam etiam Regni huius praecipuarum Civitatum ad DEI Opt[imi] Max[imi] cum prim[is] / laudem deinde ad communem omnium utilitatem atque ad Civitatis huius singulare decus, praesidium et ornamentum sibi ac pro tempore existentibus Magistris, socijs et discipulis institui ordinari, Privilegioque certo circumscribi. Quorum Articulorum per eos nobis porrectorum. PRIMUS / is est: Si quis qui Magistrum creari voluerit, aliunde huc veniens, dum prius apud aliquem ex Magistris Contubernalibus iuste aliquo tempore laboraverit, litteras comprobatorias ortus sui legitimi, acque ob artificium hoc didicerit, opus est ut exhibeat. Jus Civile apud Magistratum huius Civitatis suscipiat / et ad commune Contubernij depositorium pro primo ingressu marcam unam persolvat. Deinde speciale[m] etiam eidem Contubernio pro comparanda communi armatura florenos decem grossis triginta singulo computati unpendat, tum demum experimenta seu Specimina eius artificij in praesentia Magistro[rum] / vel a nobis ad id [...] fieri. Contubernij conficiat atque commonstret per tas uthic descriptae sunt rerum Species quarum: PRIMA vocatur gratia DEI. SECUNDA. Emplastrum Galmeien. TERTIA Vnguentum fuscum. QUARTA. Pulvis ofssium. QUINTA Emplastrum Cerefisae. / SEXTA vero SEPTIMA et OCTAVA, Vacuolam, fersicitas, Phlebotomum. Illas quidem omnibus, hoc autem venis bene incidendis apta, eaque nova omnia subducere et acuere. Quibus conficiendis et exequendis statuta est dies feria tertia Sacratissimi Corporis Christi festum proxime succeden[s] / ubi materia omnis ex fraternitate suppeditabitur. Et his quidem ita constitutis probans illem[?] si vel in omnibus vel in aliqua eorum experimetur parte satisfacerit: sua tandem disciplina melioris causa alioquepiam pro semestri seu dimidia parte anni sese conferre debet, exspiratoque eo tempore si postea redi / erit, iterat atque artissu[?] experimenta denuo prout par est elaborabit, aut etiam ubi sculteri[?] dare sese forte noluerit, tunc ab illis non bene perfunctis suis experimentis singulis quinos florenos pecuniae ad Contubernium persolvet. Ac ita demum postquam ab eo probante ijs ipsis praemissis per omnia satis fuerit / factum, unum symbolon quod collationem vocant, more et consuetudine vetere eiusdem Contubernij Magistris comparabit. SECUNDUS articulus. Si quis ex Magistris aliunde in eam civitatem veniens, Contubernium obtinere voluerit, is pelvim ante suas aedes non prius exponat donec / se coram cum Magistris Contubernij composuerit. TERTIUS articulus. Nullus artificio eorum operando sese misceat, nisi prius ea quae ipsorum ordinationes et consuetudines exigunt, in toto suppleuerit. QUARTUS Articulus. Servum vel socium quem infamia quacumque / notatum aut affecto[?] et iudicatum, nemo Contubernalium apud se foveat. Tale[m] enim quamdiu quis habuerit, tamdiu pelvim exponere aedibus suis non praesumat, imo etiam expositam deponere teneatur. QUINTUS Articulus. Ad convocationem autem Contubernalem quoties evenerit, quisquis / Magistrorum vel Sociorum se non venerit vel per mortium[?] suum de suo legali aliquo impedimento non denunciaverit, libra una cerae puniatur. SEXTUS articulus. Discipulus quisque hoc artificium discat ac exerceat Annis tribus continuis, et ad Contubernii praesentationis grossos quindecim offerat / [...] tanta ob [...] Contubernij semper tradat, neque tamen discipulus ille post exactos in seruitio suo annos, a Custore suo usque discedat [...] tandem per alios duos annos apud Magistrum officina / laboretur. SEPTIMUS articulus. Mortuo aliquorum Magistro, uxor eius vidua superstes, usum artificij cum uno socio liberum habeat, quoad usque decenter sese in viduitate gesserit. Secus enim si minus decenter vixerit, et facti alicuius mali suspecta fuerit, tali artificio privabitur. / Quando vero socius et eadem Vidua decenter sese utringque gerentes, matrimonium inestrum[?] secum contraxerint, ac similiter ubi aliquis sociorum filiam alicuius Magistri artis eiusdem in uxorem acceperit, vel etiam Magistri filius in eadem arte exercitatus, creari in magistrum affectaverit, talis quisque / ex singulis praescripta quatuor tantum per contubernium assignanda areis Specimina efficere, et a caeteris aliquis efficiendis liber esse debebit. OCTAVUS articulus. Nemo Magistrorum alterius Magistri ligationem in curatione solvat, donec usque potius ille prior magister et cura / tor suo mercedem integram persolverit sub poena unius lapidis cerae ad Contubernium succumbenda. NONUS articulus. Si quando in curatione accidat gravis aliqua et letalis cuiusquam ligatio ad eam ille qui curat aduocet unum aut duos ex Senioribus Magistris eisque medium suum cu[rationis?] / rationis manifestet. DECIMUS articulus. Quod propter alios[?] ornamentum et praesidium eiusdem Civitatis Leopolien[sis] quoties de publico aliqua ingruente necessitate Proconsul per famulum eos certiores reddiderit, Armatum unum bene instructum ex fraternitate sua ad Praetorium / statuere debeat et hoc quoad usque eodem ipsorum fraternitas fiat auctior ac locupletior. Famulorum item Custodum et Vigilium Civilium si quando eis relationi eorum vulnera in obsequio Civili publico inflicta fuerint Magistri ijdem Contubernales curationem diligentem facient suo ordine, ac eam gra[tis?] / tis semper causa Reipublicae praestabunt. NOS ITAQUE praefati consules considerantes praemissam eorum ordinationem memoratorum Chirurgorum petitioni Magistrorum de qua re ex eorum artis peritia nobis atque multis alijs opinione huiusque constat fuisse ac iusta et legitima ratione / subnixa et proinde, nec in ea reperiri quicquam, quod non cum publicis et communibus commodis Civitatis veritati ac honestati remota etiam effe[?] videatur, volentesque pro summo instituto legibus et institutis maritimis[?] / sed refida, nec in ea reperiri quicqua[m] quod non cum publicis et communibus huiusce Civitatis utilitati ac honestati remotiuum esse videatur. Volentesque pro summo instituto legibus et institutis maritorum artificum et Contuberniorum, ijs quoque in arte sua Chirurgica Magistri socij ac discipuli / in omni pietati atque in moribus honestis, et in officio debito sese retineant, et celebrent, ob eas causas invocato Dei Omnipotentis nomine, vigore Jurium et Privilegiorum nostrorum, Contubernium et fraternitatem eis fundavimus prout quidem hisce praesentibus fundamus, articulosque praescriptos omnes ac singu / los approbavimus et ratificavimus, approbamusque et ratificamus per praesentes, ita tamen, quod iuxta rerum et temporum postea exigentiam eos augendi, minuendi, corrigendi, declarandi, aut immutandi nobis et successoribus nostris libera debebit esse facultas. Harum testimonio litterarum qui / bus sigillum officij nostri consularis est appensum. Actum et Datum Leopoli die Vigesima Mensis Augusti. Anno DOMINI Millesimo Vingentesimo[!] Septuagesimo Octavo. [Pieczęć: woskowa w misce woskowej na sznurze jedwabnym czerwono-białym, pieczęć miejska Lwowa z wyobrażeniem muru miejskiego z trzema wieżami i lwem w bramie] [Verso:] [Nota archiwalna:] Privileg[ium] civitatis Leopolien[sis] chirurgis [...] / Lit[tera] B / Nro 849