Підтвердження королем Стефаном Баторієм привілею Сигізмунда I для краячів сукна міста Львова

СТЕФАН, з Божої ласки король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, підляський, інфлянтський тощо, а також князь Семигородський. Повідомляємо цим нашим письмом усім і кожному зокрема, кого це стосується і хто довідається про це, що перед нами було представлено й показано послами нашого міста Львова, від імені краячів сукна того ж нашого міста, грамоту святої пам'яті колись Сигізмунда Першого, короля, найславетнішого нашого попередника, написану на пергаментному аркуші, скріплену підвішеною великою коронною печаткою та підписом Самуеля, єпископа краківського і канцлера Королівства Польського, непорушну, вільну від будь-якої вади та лихої підозри. Водночас ті самі посли покірно просили нас, щоб ми зволили це письмо і все, що в ньому міститься, нашою королівською владою схвалити і підтвердити. Зміст же його був такий: В ІМ'Я ГОСПОДНЄ, АМІНЬ. На вічну пам'ять про справу. Оскільки пам'ять про справи смертних є скороминущою й незначною через саму свою непостійність, тому — щоб те, що звершується в часі, не пішло в забуття — передбачливість людського розуму винайшла спосіб довіряти такі справи майбутній пам'яті за допомогою письмових свідчень. Тому Ми, Сигізмунд, з Божої ласки король Польщі, великий князь литовський, а також володар і спадкоємець земель краківської, сандомирської, сєрадзької, куявської, ленчицької, хелмінської, ельблонзької, поморської, руської, прусської, мазовецької тощо, повідомляємо змістом цього всім і кожному зокрема, нинішнім і майбутнім, хто довідається про це: Коли славетні краячі сукна нашого міста Львова надали нам свій привілей, утрачений за нещасливим збігом обставин у пожежі внаслідок вогню, що лютував у цьому місті, в якому привілеї виразно було написано, що ніхто, крім них, у місті Львові не може купувати й продавати сукно будь-якого виду, за що вони зобов'язані були щорічно сплачувати до львівської каси певний чинш у розмірі однієї гривні; попри це з кожним днем у тому місті більшає таких, які їм на шкоду наважуються відкрито й потайки [...] краяти і продавати широкі сукна з немалим збитком і шкодою для цих краячів сукна нашого міста Львова. Через це було подано нам від їхнього імені покірне прохання, щоб ми зволили з нашої королівської ласки подбати про тих краячів сукна, які зобов'язані були сплачувати за нас такого роду чинш і тягарі на львівський замок, щоб жоден інший купець, крамар чи той, хто торгує на лікті, хоч якого стану і становища він був би, крім самих міських краячів сукна, не наважувався [...] будь-якого ґатунку зі збитком і шкодою для цих краячів сукна, ані не краяв і не відтинав на штуки. Ми отже, прагнучи з тієї ж королівської ласки зарадити в таких справах тим краячам сукна щодо зазнаної ними шкоди, визнали за справедливе надати і прилучити, як надаємо і прилучаємо навіки, відшкодування за зазнані кривди в силу належної їм вольності. Встановлюючи, що жодна людина, хоч якого стану і становища вона була б, на шкоду й збиток цим краячам сукна, які підлягають львівському міському праву, у місті та за межами міста Львова, під якою завгодно юрисдикцією, не може наважуватися публічно чи потай краяти на лікті й частини чи продавати сукно, хоч якого роду і ґатунку воно було б, на шкоду й збиток цим львівським краячам сукна, під загрозою вилучення і втрати цих сукон. З цього половина має припасти і хочемо, щоб припадала самим краячам сукна, а половина — урядові, який надав допомогу при конфіскації таких сукон. Тому тобі, вельможному Миколаю Одновському з Фульштина, каштелянові перемишльському і тодішньому старості, а за його відсутності підстарості, як також бурмистрові та райцям міста Львова, наказуємо цим письмом, щоб ви — коли будете закликані цими львівськими краячами сукна проти тих заподіювачів шкоди, як вище сказано, котрі негайно крають сукна на штуки і їх продають — надали їм належний захист і оборону та підтримували їх і захищали в таких випадках з обов'язку свого уряду і нашої ласки. Чого інакше не чиніть. На віру і свідчення чого наша печатка була підвішена до цього письма. Дано в Кракові, у Великий Четвер, Року Божого тисяча п'ятсот сорок сьомого, а володарювання нашого сорок першого року. У присутності, нарешті, преподобних у Христі отців, панів: Миколая Дзєжґовського, гнєзненського, примаса і легата уродженого, також Самуеля Мацейовського, єпископа краківського і канцлера Королівства, Бенедикта Іздбенського познанського, Анджея Зебжидовського волоцлавського, Анджея Носковського плоцького — єпископів; як також ясновельможних і вельможних: Пйотра графа [Кміти], воєводи і старости гнєзненського, великого маршалка нашого Королівства, перемишльського, списького, кольського старости; Яна графа з Тенчина, сандомирського, маршалка нашого двору, люблінського [...] старости; Станіслава з Ласька сєрадзького, Яна Дзєжґовського мазовецького і старости варшавського — воєвод; Миколая з Волі сандомирського, охмістра двору Найяснішого Короля [нашого сина], саноцького, ланцкоронського, ломжинського, візненського старости; Єжи Єжевського варшавського — каштелянів; Валентина Дембінського, Якуба Уханського декана львівського, архідиякона варшавського — референдарів нашого двору; Анджея Чарнковського препозита гнєзненського, Філіпа Паднєвського кантора краківського, Станіслава Гозія доктора обох прав, Пйотра Порембського офіціала — усіх наших радників і секретарів; Марціна Бєльського скарбника нашого двору, начальника наших ложничих, трибуна і бурґрафа краківського, а також закрочимського, блонського старости; Августина Ротундуса нашого таємного писаря, та інших наших достойників і урядовців, щиро і вірно нам улюблених, вірогідних свідків особисто присутніх. Дано через руки згаданого пана Самуеля Мацейовського, єпископа краківського, канцлера Королівства Польського. Самуель, єпископ краківський і канцлер Королівства Польського, підписав. Ми отже, прихиляючись ласкаво до прохання зазначених послів нашого міста Львова, зверненого до нас, визнали, що подане письмо у всіх його пунктах, клаузулах, статтях і умовах, оскільки воно узгоджується зі справедливістю і правом, слід схвалити і підтвердити, так як силою цього нашого письма схвалюємо, ратифікуємо і постановляємо, що воно повинно скрізь зберігати належну і властиву силу і значення. На віру чого наказали скріпити письмо підписом нашої руки та підтвердити печаткою нашого Королівства. Дано в Кракові, дня двадцять першого місяця жовтня, Року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого, а володарювання нашого року третього. Стефан Король [власноруч] [Нотатка праворуч на згині:] М. Бєлявський [?] [Печатка:] [Велика коронна печатка Стефана Баторія з гербом Білого Орла та родовим щитом Баторіїв (Вовчі Ікли) у восковій мисці, підвішена на пергаментному паску] [Зворот / Verso:] [Круглий штемпель:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA [Анотація червоним олівцем:] Sukienników [...] [Архівні примітки:] Anno. 1578. Tit. 4. ad Fas 70 z fascykułu: 70 do fascykułu 45 b R. [На згині / пліці verso:] Підтвердження привілею сукнярів королем Стефаном.

STEPHANVS Dei gratia REX Poloniae magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhiniae, Podlachiae, Livoniaeq[ue] etc. necnon Princeps Transylvaniae, Significamus his litteris nostris quorum interest universis et singulis earum noticiam habituris Productas et monstratas fuisse coram nobis ab internunciis Civitatis nostrae Leopolien[sis] nomine Pannicidarum eiusdem Civitatis n[ost]re l[itte]ras Divi Sigismundi q[uon]dam primi Regis, antecessoris nostri laudatissimi, in charta membranacea scriptas, appensione maioris sigilli Regni, et subscriptione Samuelis Episcopi Cracovien[sis] et Regni Poloniae Cancellarii munitas integras, cunctis vicio et sinistra suspitione carentes, supplicatumq[ue] nobis ab ijsdem internunciis erat, ut eas ipsas litteras et omnia in illis comprehensa authoritate nostra Regia approbare et confirmare dignaremur. Earum vero tenor iste fuit: IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Cum rerum mortalium labilis et caduca memoria ipsa exstat volubilitas, ideo ne ea quae sub tempore aguntur evanescant, humanae rationis industria adinvenit, quo talia litterarum monimentis futurae memoriae comendarentur. Proinde nos Sigismundus Dei gratia REX Poloniae, magnus Dux Lituaniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Syradiae, Cujaviae, Lanciciae, Culmen[sis], Elbingensis, Pomeraniae, Russiae, Prussiae, Masoviae etc. dominus et haeres. Significamus tenore praesentium universis et singulis praesentibus et futuris, horum noticiam habituris, Quod dum Famati Pannicidae civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] ad nos detulissent privilegium eor[um] casu fortuito sub illius Civitatis per ignis inclementia conflagratione amissum, in quo his deferte scriptum erat, quod nemo praeter eos in civitate Leopolien[si] pannos cuiusgeneris mercari et vendere possit, propter quod certi census marc[am] unam Leopolien[si] singulis annis solvere tenebatur, tamen in dies multos in illa Civitate augeri, qui in damnum eoru[m] panes [=pannos] causis [?] pala et occulte lati incidere et vendere audet cu[m] ipsoru[m] pannicidaru[m] civitatis n[ost]re Leopolian[sis] jactura et praeiudicio, non mediocri. Quare nobis pro parte ipsorum supplicatu[m] extitit, quantinus eis illos pannicidij qui census et onera huiusmodi ad castrum Leopolien[se] solvere pro nobis tenebatur, de nostra regia clementia providere dignaremur, ne quis alius mercator et institor necq[ue] ad ulnas aut cuiuscunq[ue] status et conditionis fuerit, praeter ipsos pannicidas civitatis pannum luis [?] quis et maneriei in iacturam et praeiudicium ipsor[um] pannicidorum rituerit [?], vel in parte incidat et excidat. NOS itaq[ue] Cupientes de ulla Regia clementia ipsor[um] pannicidaru[m] in talibus relevare ipsis damno q[uo]d libertate per ipsosmet accidentibus pathor[um], querelentia[m], dandam et conferen[dam] duximus, prout damus et conferimus perpetuo. Statuendo quod nullus hominum cuiuscunq[ue] status et conditionis fuerit, in damnum et iacturam ipsoru[m] panni[cidarum] mercioni civitatis iuris prouinciata Leopolien[si] in Civitate et extra civitatem Leopolien[sem] sub quaecunq[ue] iurisdictione paullum ipsum cuiuscunq[ue] generis et maneriei existat publice vel occulte ad ulnas et partes incidere aut vendere audeat in damnum et detrimentu[m] i[ps]or[um] pannicidoru[m] Leopolien[sium] sub ipsor[um] pannorum receptid[?] et amissione. Cuius dimidia pars ipsis pannicidibus, dimidia vero officio a quo adiuti in recipiendis eiusmodi pannis cedat et cedere volumus. Quocirca tibi Generoso Nicolao Odnowski de Fulsztin Castellano Premislien[si] et pro tempore existenti Capitaneo, ex sub absentia eiu[sde]m uicecapitaneo, necno[n] Proconsuli et consulibus Civitatis Leopolien[sis] committimus per p[rae]sentes, ut dum per ipsos pannicidas Leopolien[ses] ad id apud tales coram damificatores ut praemittitur, fueritis requisiti panes [=pannos] statim et in partes inciden[tes] et venden[tes] requisiti fueritis, aedea[?] rem debita darectis illis praesidia, eosq[ue] in talibus tueamini et defendatis pro officio suo et gratia nostra. Secus ne facturi. In cuius rei fide et testimoniu[m] sigillu[m] n[ost]ru[m] est praesentibus appensum. Datum Cracoviae feria quinta magna, Anno d[omi]ni Millesimo, quingentesimo quadragesimo Septimo, Regni vero n[ost]ri quadragesimo primo. PR[a]esentibus Demu[m] Reve[ren]dis in Chro[=Christo] patribus d[omi]nis Nicolao Istrzibiczo Gnesnen[si] Legato nato et primate, ac Samuele Maczieiowsky Episcopo Cracovien[si], et Regni Cancell[ari]o, Benedicto Isdbieński Posnanien[si], Andrea Zebrzidowski Vladislavien[si], Andrea Noskowsky Plocen[si] Episcopis, Necnon Magnificis et Ge[ne]rosis Petro comite Palatino et Cap[i]t[an]eo Gne[snensi], Regni n[ost]ri sup[re]mo Marschalco, ac Pramislien[si], Szepusin[ensi], Kolin[ensi], Cap[i]t[an]eo, Ioanne Comite de Thenezin Sandomirien[si] Curiae n[ost]re Marschalco, ac Lublinen[si], Lelewich[?] Cap[i]t[an]eo, Stanislao a Laszko Seradsen[si], Ioanne Dziergowski Masoviae et Cap[i]t[an]o War[soviensi] Palatinis, Nicolao de Wola Sandomirien[si], Sereni[ssi]mi Regi[s] n[ost]ri Curiae magro, ac Sanocen[si], Lanczkoronen[si], Lomsen[si], Wiznen[si] Capitaneo, Georgio Iezewski Varschowien[si] Castellani[s], Valentino Dembinski, Iacobo Vchanski Decano Leo[polien-] cen[si], Archidiacono Warschovien[si] Curiae n[ost]re Refferendariis, Andrea Czarnkowsky Praep[osi]to Gnesnen[si], Philippo Padniewski Cantore Cracovien[si], Stanislao Hasio iuris utriusq[ue] Doctore, Petro Porebiski Officiali, Cuncis Cons[iliariis?] secretariis n[ost]ris, Martino Belski Thezaurario n[ost]re Curiae, Cubiculariis n[ost]ris praefecto, Tribuno et Burgrabio Craco[viensi] ac Zacroczimen[si], Blonien[si] Cap[i]t[an]o, Augustino Rothifico Scriba n[ost]ri secreto, et aliis Dignitarijs, officialib[us] n[ost]ris, sincere et fidelibus dilectis fidedignis testibus cor[am] p[rae]sen[tibus]. Data per manus p[rae]d[ic]ti D[omi]ni Samuelis Maczeiovsky [Epi]scopi Cracovien[sis] Regni Poloniae Cancellarij. Samuel Ep[iscop]us Crac[oviensis] ac Regni Poloniae Cancell[arius] subscripsit. NOS itaq[ue] Supplicationi dictor[um] ad nos internunciorum Civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] factae benigniter annuen[tes], p[rae]sertas l[itte]ras in o[mn]ibus ear[um] punctis, clausulis, articulis et coditionibus [sic] quantu[m] aequitati et iuri consonum est approbari et confirmari esse duximus, prout sanci[ti]s hisce n[ost]ris l[itte]ris ap-probamus, ratificamus, roburq[ue] et pondus fari iustu et debitu[m] ubiq[ue] obtinere debere decernimus. Inq[ue] cuius rei fidem litteras manu n[ost]ra subscriptas, et sigillo Regni n[ost]ri muniri mandavimus. Datum Cracoviae die vigesima prima mensis Octobris Anno domini Millesimo, quingentesimo Septuagesimo Octavo, Regni vero nostri Anno Tertio. Stephanus Rex [manu propria] [Nota z prawej strony na zakładce:] M: Bielawski [?] [Pieczęć:] [Wielka pieczęć koronna Stefana Batorego z herbem Orła Białego i tarczą herbową Batorych (Wilcze Kęby/Zęby) w misie woskowej, zawieszona na pasku pergaminowym] [Verso:] [Stempel okrągły:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA [Adnotacja czerwoną kredką:] Pannicid[arum] ... [Adnotacje archiwalne:] Anno. 1578. Tit. 4. ad Fas 70 ex fasc: 70 ad fasc 45 b R. [Na zakładce/plicie verso:] Pannicidarum Privilegij a Rege Stephano Confirmatio.