Вирок короля Стефана Баторія у суперечці міста Львова зі старостою Миколаєм Гербуртом

СТЕФАН, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський тощо, князь семигородський тощо. Повідомляємо цим нашим листом усім і кожному зокрема, кого це стосується, що перед нами було виголошено прохання від імені славетних і показних бурмистра та райців нашого міста Львова, аби ми нижчеписаний декрет, виданий нами у справі між ними та вельможним Миколаєм Гербуртом, галицьким каштеляном, нашим львівським старостою, так як він міститься в актах нашої канцелярії, зволили наказати переписати й автентично видати. Зміст цього декрету такий: СТЕФАН, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський тощо, князь семигородський тощо. Повідомляємо цим нашим листом усім і кожному зокрема, кого це стосується. Коли на підставі попереднього нашого ремісійного декрету, виданого нами у Львові щодо нижчезазначених сторін, ми відіслали на нинішній вальний сейм нашого Королівства певні докладні статті з огляду на те, що вони мали стосуватися наших зисків і доходів та частки кварти Речі Посполитої, і відклали їх розгляд, що мав відбутися нами та панами радними нашого Королівства; тоді на нинішньому вальному сеймі нашого Королівства, у призначений згаданим нашим ремісійним декретом остаточний для самих сторін термін, правомірно продовжений і наразі чинний, славетні бурмистр, райці, війт, лавники та вся громада нашого міста Львова через окремих своїх послів і повноважних представників як позивачі, а вельможний Миколай Гербурт із Фульштина, наш львівський староста, як відповідач, також через окремих своїх уповноважених і мандатаріїв, законно для цієї справи призначених, стали й, з'явившись у визначений термін ремісії, позивачі в цьому ж остаточному терміні проти відповідача-старости законно висунули [такі скарги]: По-перше, що він на передмісті цього ж міста, під замком і в усій замковій юрисдикції, а також у шляхетських двірках підтримує і дозволяє оселятися ремісникам усяких цехів, а також допускає там шинки вина, пива — як місцевого, так і привізного, горілки та будь-яких інших видів напоїв і трунків, а також нові броварні й солодовні. Крім того, сіль, яку звикли привозити до загального міського складу, він віддав в оренду та на перепродаж євреям і жителям підзамча, а давню стоянку соляних хурманів перед самою брамою, званою Краківською, заповнив перекупниками й зайняв. Далі влаштував там новий торг на шкоду міському торгу для всілякого перепродажу та дозволив будь-кому проводити необхідні оборудки й торгівлю. За дрова, сіно, саджанці та інший реманент і їстівні припаси, хоч би й найдрібніші, які зазвичай привозять на торг, він стягує багато незвичайних торгових зборів. Натомість за бочки солоної риби, оселедців і щодо рибних вільностей, колись присуджених міщанам навіть королівським декретом, він не лише їх не дотримується, але й наказує затримувати та відбирає цей рибний посуд згаданих міщан. Так само він примушує цих міщан сплачувати мита в містечку Глиняни та в інших маєтностях, що належать до цього староства, а також відмовляє їхнім волам і коням, які йдуть поодинці та гуртом, у випасі в старостинських заростях, що протягом однієї природної доби має бути безкоштовним, а попри відмову стягує певну плату. У наших королівських лісах, що належать до львівського староства, всупереч декрету світлої пам'яті колись Сигізмунда, нашого попередника, він забороняє цим міщанам і будь-яким іншим людям рубати ліс, складати в сажні й вивозити, не дозволяючи цього та чинячи все це з тяжким порушенням привілеїв і декретів, виданих із цього приводу, і на шкоду всім жителям згаданого міста. Аби на майбутнє це було заборонено нашим декретом як нинішньому, так і кожному наступному старості, зазначені міщани, пред'явивши привілеї, права й декрети з цього приводу, видані світлої пам'яті нашими попередниками під час суперечок між їхніми попередниками-старостами та ними самими й зачитані перед нами, просили й сподівалися, що вони будуть непорушно збережені при своїх правах, привілеях і декретах. З іншого ж боку, повноважні представники й мандатарії згаданого вельможного старости на всі ці закиди відповідали, що нинішній староста тримає це не з власної волі чи забаганки, а згідно з тим, як було передано з рук попередників-старост; користування ж усім цим жодним чином не може бути йому заборонене на підставі міських привілеїв і декретів, оскільки це саме ревізорами й люстраторами нашого Королівства, як урядовцями й публічними особами, було в такий спосіб перевірено, описано й йому передано, а згаданими правами й декретами знехтувано; з цього ж приводу й за реєстрами цих люстраторів він стягує на замок певні доходи від користування всім цим, і вони доводили, що він незмінно сплачує з них належне на четверту частину [кварту] Речі Посполитої. Крім того, вони наводили конституцію Королівства про скасування братств і з огляду на це вимагали залишити силу за їхніми твердженнями. Що ж до збору з солоної риби, то вони стверджували, що під час його стягнення наш староста зберігає міщан у їхніх вільностях, бо прагне [стягувати] з того посуду, який був їхньою власністю і який вони придбали зі ставу за власні кошти та, виловивши, привезли; водночас закидаючи, що самі міщани виходять назустріч тим торговцям, які везуть рибу на торг і зобов'язані платити збір, та скуповують у них дорогою, коли ті йдуть до міста, а скуплене ще перед самим містом ввозять до міста як своє власне, через що королівські прибутки зазнають чималих збитків. Вони також заперечували, що староста вимагає від міщан мита в Глинянах та у старостинських маєтностях. Але коли міщани боронили дію своїх привілеїв і декретів, доводячи, що в цій справі вони завжди позивалися з попередниками-старостами й отримували на свою користь декрети, винесені в судових спорах сторін (що випливало як зі зроблених ними протестацій, так і з позовів, декретів і мандатів наших попередників, пред'явлених самими міщанами), а також що такої влади не було надано комісарам Королівства, єдиним завданням яких (як було доведено із самої конституції та її дослівного тексту, зачитаного перед нами) було ревізувати й зіставити доходи маєтностей і королівського столу, а не розпочинати розгляд і вирішувати щодо чужих прав і декретів понад свої повноваження (про що свідчив також деклараторний лист світлої пам'яті Сигізмунда Августа); і що конституція про ліквідацію цехів не може їм шкодити, оскільки вони не на підставі цехових прав прагнуть примусити передміських ремісників до цехів, а радше на підставі декретів, стільки разів виданих між містом і старостами, виступають щодо кількості ремісників підзамча; мандатарії старости наполягали на своїх попередніх доводах, стверджуючи, що більшу вагу слід надавати діям ревізорів і люстраторів як публічних осіб, аніж приватним правам міщан. МИ разом із радними нашого Королівства, присутніми на нинішньому сеймі, які засідають поруч із нами, вислухавши й дослідивши спір сторін та зваживши доводи, на які спиралися обидві сторони, розглянувши привілеї сторони позивача й декрети світлої пам'яті наших попередників, якими цей спір із попередніми старостами було вирішено й залагоджено, визнали за належне постановити, як і постановляємо цим документом: Що стосується кількості ремісників підзамча, ми постановили згідно з давнішими декретами наших попередників, що під замком і під владою нашого старости має бути не більше ремісників, ніж два кравці, два шевці, два ковалі, яких обере собі староста, та стільки білошкірників, які вичиняють дрібні шкури, скільки буде потрібно. Решту ж тих, хто займається згаданими ремеслами понад визначену кількість, — аби не виглядало, що їх зовсім виганяють із міста, якщо вони бажають займатися своїми ремеслами на передмісті підзамча, — ми прилучаємо й підпорядковуємо міському праву та юрисдикції, надаючи міському магістрату повну над ними юрисдикцію і владу; так, аби ті, кого визнають здатними й придатними до ремесла, за звичаєм інших міських ремісників, згідно з правами й звичаями цього міста вступили до цехів, виявляли послух магістрату та цеховим старшинам і несли нарівні з іншими міськими ремісниками всі повинності. Що ж до шинків, зваживши на привілеї та декрети наших міщан, ми постановили, що їх слід зберегти при їхніх правах і декретах; жодних корчм і жодних шинків вина, пива — як привізного, так і горілки — та інших усіляких напоїв і трунків, а також жодних броварень і солодовень у всій замковій юрисдикції та шляхетських двірках бути взагалі не повинно. Так само щодо складу солі та місця, яке зазвичай займають соляні хурмани, воно має бути вільним згідно з постановами для хурманів; хурмани, які прибувають із соляних жуп, нехай зупиняються зі своїми возами і кожному продають будь-яку сіль за давнім звичаєм. Без порушення, однак, доходів, належних замку, які за давнім звичаєм сплачують такі хурмани. Що ж до нового торгу, продажу та перепродажу, а також будь-якої торгівлі та правочинів, ми визнали, що слід позивачів зберегти в їхніх вільностях згідно з їхніми привілеями й декретами, як і цим зберігаємо. Постановляючи, щоб жодні продажі, перепродажі, торгівля й купецтво там взагалі не велися і жоден новий торг нами не встановлювався; ці всілякі перепродажі та оборудки підзамча ми цим нашим декретом скасовуємо й касуємо, і хочемо, щоб вони були скасовані й знесилені та ніколи надалі не допускалися нашим нинішнім і кожним наступним старостою під загрозою кар, нижче описаних. Вільно, однак, жителям підзамча мати в оселях їстівні припаси для власних потреб, для необхідності своєї та своїх гостей, і їх іноді продавати. Щодо торгових зборів, нарешті, від дров, сіна, саджанців та інших ужиткових речей і провіанту, ми постановили, щоб староста теперішній і кожен наступний не вимагав інших чи вищих [оплат] від людей, які звідусіль прибувають до міста (від яких міщани мають бути вільними) [...] вищезгаданих на вічні часи. Жодних же торгових зборів і жодних такс із наших львівських міщан вимагати він не повинен, і це відповідно до попередніх декретів світлої пам'яті наших попередників. Утім, із тим застереженням, що не вільно й надалі не буде вільно нашим згаданим міщанам чужу рибу [...?] привозити як свою, ані виходити назустріч тим, хто таку рибу [...] до міста [ввозить], якщо їх буде законно й урядово в цьому викрито міським урядом; але коли вони привезуть її або з власного вилову, або куплять її на ставах у самих шляхтичів, або домовляться про неї ще перед виловом, тоді слід зберегти за ними таку вільність згідно з приписом їхніх декретів, і згадану рибу належить визнати їхньою власною. Так само щодо гребельного й мостового мита в Глинянах та деінде в маєтностях, належних до львівського староства, оскільки мандатарії та уповноважені старости заперечували, що вони їх стягують, і не довели, що такі митні збори були там встановлені нашими попередниками, ми постановили й постановляємо, аби надалі наші згадані львівські міщани не обтяжувалися такого роду зборами, а були збережені згідно з декретом світлої пам'яті Сигізмунда, нашого попередника, і вільно через ці місця без сплати таких зборів мали проїзд. Так само щодо пасовищ, ми визнали, що слід зберегти цих міщан відповідно до декрету згаданого нашого попередника, як і цим зберігаємо. Постановляючи, що вони повинні мати на вічні часи вільний випас протягом однієї природної доби без будь-якого вимагання з цього приводу пасовищного збору в чагарниках, на полях і в лісах наших, належних до львівського староства, без шкоди для посівів і сіножатей. Що стосується користування лісами, ми постановили й постановляємо, що наші міщани мають бути збережені за декретом світлої пам'яті Сигізмунда, нашого попередника, і вільно буде міщанам та жителям міста рубати ліс для власних потреб у наших лісах, що належать до львівського староства, складати в сажні й вивозити без значної шкоди й збитку для наших лісів, у зручному місці, яке має визначити наш староста, на підставі цього декрету, чинного на вічні часи. Цей [декрет], разом із давнішими декретами наших попередників, має бути введений у дію і на майбутнє в усіх пунктах, клаузулах і статтях дотримуваний та збережений, і ніколи нашим старостою нинішнім і наступним [не може бути порушений], під загрозою визначених у законах кар за зволікання староства, які має сплачувати теперішній і кожен наступний староста стільки разів, скільки цьому декрету повністю або частково не буде вчинено зadoсить. На віру й свідчення всього цього й кожного зокрема наша печатка була притиснута до цього [письма]. Діялося й дано у Варшаві на вальному сеймі Королівства, найближчої суботи перед святом Богоявлення Господнього, Року Божого тисяча п'ятсот вісімдесят [п'ятого], а правління нашого року дев'ятого. Ми отож, схиляючись до такого прохання, декрет, вище наведений, як від нас і просили, наказали переписати й видати. На свідчення чого до цього листа підвішено нашу печатку. Діялося й дано у Варшаві на вальному сеймі Королівства, найближчого понеділка після свята Навернення святого Павла Апостола, Року Божого тисяча п'ятсот вісімдесят п'ятого, а правління нашого року дев'ятого. [Канцелярська нота ліворуч:] Реляція велебного Войцеха Барановського, номінованого єпископа перемишльського та підканцлера Корони Польської. [Підпис на плиці:] Войцех Барановський, підканцлер Корони Польської [Праворуч на плиці:] Павло Сребний, секретар і нотаріус Його Королівської Милості [Печатка:] [Велика коронна печатка Стефана Баторія у восковій мисці, відтиснена в червоному воску, підвішена на шовковому шнурі жовто-синьо-червоних барв]. [Зворот:] [Різні архівні нотатки XVI–XIX ст.:] 1804 Номер 21, В'язка 217 Декрет короля Стефана Сеймовий декрет між містом і паном старостою львівським 1585 L

STEPHANVS Dei gratia REX Poloniae, Magnus DVX Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae etc. Princeps Transylvaniae etc. Significamus praesentibus litteris nostris, quorum interest universis et singulis. Supplicatum nobis esse nomine Spectabilium et Famosorum Proconsulis et Consulum Civitatis nostrae Leopoldiensis, ut decretum infrascriptum, inter eosdem et Generosum Nicolaum Herborth Castellanum Haliciensem Capitaneum nostrum Leopoldiensem, per nos prolatum, ita ut in Actis Cancellariae nostrae continetur, descriptum et authentice extradi mandare dignaremur. Cuius quidem Decreti tenor talis est. STEPHANVS Dei gratia REX Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae etc. Princeps Transylvaniae etc. Significamus praesentibus litteris nostris quorum interest universis et singulis. Quod cum vigore anterioris Decreti nostri Remissorialis per nos Leopoli inter partes infrascriptas lati, certos minutiarum articulos, eo quod commoda et proventus nostros ac Quartam Reipublicae partem tetigisse dicebantur, ad praesentem Regni nostri generalem conventum reiecissimus, eorumque omnium cognitionem per nos et Regni nostri Consiliarios fiendam suspendi fecissemus, tum in praesentibus Regni nostri generalibus Comitiis, cum in termino ex commemorato Remissoriali nostro decreto, partibus ipsis peremptorio et hucusque legitime continuato ac proveniente, famati Proconsul, Consules, Advocatus, Scabini, totaque Communitas Civitatis nostrae Leopoldiensis per certos internuntios et plenipotentes suos conactores, et Generosus Nicolaus Herborth de Fulsztin, Capitaneus noster Leopoldiensis, tanquam citatus itidem per certos Plenipotentes ac Mandatarios suos legitimos in eam rem ordinatos, comparuissent, terminoque praefato Remissionis attento assent, Quae actores in eodem termino peremptorio, contra Capitaneum citatum judicialiter proposuerunt. Primum quia ille in Suburbio eiusdem Civitatis sub Castro et in tota jurisdictione Castrensi, ac etiam in Curiis nobilium fovet fovendosque permittit artifices omnium artificiorum, ac etiam propinationes vini, Cervisiae tam domesticae quam advectitiae, cremati et aliorumque omnis generis potuum et liquorum, nec non braxatoria et brastatoria nova ibidem admittet. Praeterea Sal, quod ad generale Civitatis depositorium advehi solet, in Judaeorum et Subcastren[sium] arendam revenditionemque misit, et locum Salinariis vectoribus statium antiquum ante ipsam portam Cracoviensem dictam, revenditoribus replevit et occupavit. Tum et forum novum in derogationem fori Civitatis ad omnis generis revenditiones ibidem instituit, necesariasque negotiationes et mercaturas quibusvis exercendas permisit. Foralia item a lignis, fano, arboribus et aliis rebus utensilibus ac victualibus quantumvis minimis, in forum advehi solitis, multa insueta exigit. A vasis vero salitorum piscium halecum et piscosis libertatem Civibus, olim etiam Regio Decreto adiudicatam, non solum non tenet, sed etiam eorundem Civium vasa piscium admitti et intercipiit. Vectigalia itidem in oppido Gliniany et in aliis bonis ad Capitaneatum eundem pervenientibus, Cives ipsos pendere cogit, nec non bubus et equis ipsorum solute et gregatim euntibus, pascua in mericis Capitanealibus, qua uno die naturali haberi debent libera, denegat, et nihilominus etiam a denegatis pensionem quandam exigit. In sylvis neis Regalibus ad Capitaneatum Leopoldiensem pertinentibus, contra Decretum Divi olim Sigismundi Antecessoris nostri, ligna caedere, et strues ponere ac evehere, ipsis Civibus et aliis hominibus quibusvis prohibet, et non admittet, faciendo praemissa omnia in grave praeiudicium Privilegiorum ac Decretorum in ea parte habetorum, omniumque dictae Civitatis incolarum damnum. Quod ut in posterum Capitaneo neque praesenti, et pro tempore existenti Decreto nostro inhiberetur, Praedicti Cives reproductis Privilegiis, juribus et Decretis eo nomine per Divos praedecessores nostros inter Antecessores Capitaneos et ipsosmet ex Controversia partium latis ac coram nobis lectis postulaverunt atque ut circa jura Privilegia et decreta sua praefata integri conservarentur expectabant. Ex adverso vero Generosi Capitanei praedicti Plenipotentes ac Mandatarii ad eas omnes propositiones respondebant, Capitaneum nim modernum id non sua sponte voluntateve sed verum ab Antecessoribus Capitaneis per manus tradita actenisse, usum autem dictorum omnium, nequaquam etiam intuitu Privilegiorum et Decretorum Civilium sibi interdici posse, cum id ipsum per Revisores ac Lustratores Regni nostri, tanquam officiales et personas publicas ita inventatum, conscriptum ac sibi traditum, eisdem vero juribus et Decretis derogatum sit, quo nomine vique iuxta eorundem Lustratorum Regestra, de usu dictorum omnium certos proventus ad Castrum percipere, Fixeque non exinde ad Quartam partem Reipublicae concernen[tem] solvere se docebant. Constitutionem insuper Regni de sublatis Confraterniis in medium adferebant, proptereaque se circa allegationes suas conservari postulabant. Quod vero attinet salitorum piscium pensionem, ne ea exigenda Capitaneum nostrum Cives in suis libertatibus conservare asseverebant, quod ad illa velit vasa quae eorum fuerint propria, et ex stagno pretioque comparatis et piscatis adduxerint, allegando insuper ipsos Cives milleneribus ijs qui pisces ad emporium adducunt, et qui ad solvendam pensionem sunt obligati obviam ire, atque ab eis in Civitatem euntibus in itinere coemere, coemptosque etiam ante ipsam Civitatem tanquam suos proprios in Civitatem adducere, quo proventibus Regiis non mediocriter decedit. Vectigalia quoque in Gliniany et locis Capitanealibus a Civibus Capitaneum exigere negabant, sed Civibus neque usum Privilegiorum et Decretorum suorum defendentibus, seque eo nomine etiam cum Antecessoribus Capitaneis semper iure egisse, ac decreta ex controversijs partium lata pro parte sua reportavisse (quod cum ex protestationibus per ipsos factis, tum Citationibus, decretis et mandatis Antecessorum nostrorum per ipsos Cives productis constabat) neque eam facultatem Remissariis Regni concessam fuisse quorum duntaxat (ut ipsa Constitutione et ipsius verbis formalibus coram lectis probatum est) proventus tantum bonorum et mensae Regiae revidendi et conferendi, non autem de alienis juribus et decretis ultra eorum facultatem (ut etiam id ipsum Divi Sigismundi Augusti declaratoriae litterae testabantur) cognitionem instituendi et decidendi erat potestas et officium delatum, neque Constitutionem de sublatis Contubernijs sibi obesse posse, idcirco quod ipsi non vigore contuberniorum ad attractionem Suburbanorum artificum ad contubernia, sed potius vigore decretorum, toties inter Civitatem et Capitaneos latorum ad numerum artificum subcastren[sium] agant, allegantibus. Capitanei etiam mandatarijs prioribus suis rationibus inhaerentibus, ac patronum actorum Revisoribus et Lustratorum tanquam personarum publicarum, quam privatorum jurium Civium rationem esse habendam praetendentibus. NOS cum Consiliarijs Regni nostri in praesenti Conventione congregatis, lateri nostro tunc assidentibus, audita ac examinata partium controversia, rationibusque quibus utrinque nitebantur, expensis, inspectendo Privilegiis actorum partis, decretisque Divorum praedecessorum nostrorum, quibus ea controversia cum Antecessoribus Capitaneis decisa et sopita est, decernendum duximus prout decernimus praesentibus. Quod attinet numerum artificum Subcastren[sium], decrevimus iuxta anteriora decreta praedecessorum nostrorum, non plures artifices sub Castro et in potestate Capitanei nostri esse debere nisi duos sartores, duos calceatores, duos fabros, quos sibi elegerit Capitaneus et quotquot fieri poterint cordones, qui Cutes minores elaborant. Reliquos vero artificia praefata exercentes, praescriptum numerum excedentes, ne prorsus a Civitate repelli videantur, qui in Suburbio Subcastren[si] artificia sua exercere vellent, juri et jurisdictioni Civili incorporamus et adiudicamus, plenam in eos magistratui Civili jurisdictionem et authoritatem concedentes, ita ut qui ad artificia exercenda habiles et idonei indicati fuerint, more aliorum artificum Civilium iuxta jura et Consuetudines Civitatis illius contubernia suscipiant et ineant, obedientiam magistratui et Senioribus Contuberniorum praestent, oneraque omnia ex aequo cum alijs artificibus Civilibus ferant. Quantum vero ad propinationes spectat, attentis Privilegiis et Decretis Civium nostrorum, eosdem circa eorum jura et decreta conservandos esse decrevimus, nullas prorsus tabernas nullasque propinationes vini, Cervisiae tam advectitiae quam cremati, aliorumque omnis generis potuum et liquorum, nullave etiam braxatoria et brascatoria in tota jurisdictione Castren[si] et Curiis nobilium esse debere. Item quod attinet salis depositorium et locum salinarijs vectoribus statium occupatum, pro statutis vectorum liber esse debet, neque vectores de salinaris Zuppis venientes se cum curribus sistant, atque cuilibet sal geni divendant, iuxta Consuetudinem antiquitus observata. Salvis tamen proventibus ad Castrum item ab eiusmodi vectoribus ab antiquo pendi solitis. Forum vero novum venditiones et revenditiones, mercaturasque omnis generis et negotiationes quod attinet, ipsos actores libertos iuxta eorum Privilegia et decreta conservandos esse duximus, prout conservamus praentibus. Decernendo ut nullae prorsus venditiones revenditiones, mercaturae negotiationes ibidem exerceantur, nullumque forum novum per nos instituantur, quas quidem omnes revenditiones et mercaturas subcastren[ses], praesenti decreto nostro tollimus et abrogamus, tollique et abrogari et nunquam deinceps admitti per Capitaneum nostrum modernum et pro tempore existen[tem] volumus, sub poenis inscriptis descriptis. Libera tamen esse Subcastren[sibus] victualia corum usui servientia, pro sua et hospitum suorum necessitate in domibus habere, atque illa interdum vendere. Quoad foralia tandem a lignis, fano, arboribus et alijs rebus utensilibus ac victualibus, decrevimus ut Capitaneus modernus et pro tempore existens, non alia neque maiora ab hominibus undecunque ad Civitatem venientibus (quibus Cives liberi esse debent) [...] supradictos perpetuo. Salaria vero foralia, nullasve pensiones a Civibus nostris Leopoldiensibus exigere debet, idque iuxta anteriora D[ivorum] praedecessorum nostrorum decreta. Tamen declaratione quod non liceat neque in posterum debebit Civibus nostris praefatis, alienos pisces unionem vel salea pro suis adducere, neque obviam ire ijs qui pisces huiusmodi unioneum et salera in urbem posteaquam legitime et officiose in praemissis convecti eorum officio Civili fuerint, sed cum ea vel ex piscatione sua adduxerint, vel ad stagna tam ab ipsis nobilibus coemerint, vel contractus de eis ante piscationem fecerint, tunc eis libertas eiusmodi iuxta praescriptum decretorum eorum est servanda, et pisces praefati pro eorum proprijs reputari debent. Vectigalia item aggeratum et pontelium in Gliniany et alibi in bonis ad Capitaneatum Leopoldiensem pertinen[tibus] quod spectat, ex quo mandatarij et Plenipotentes Capitanei ea se exigere negabant, et eiusmodi Vectigalia per Antecessores nostros fuisse ibidem constituta no[n] probaverunt, decrevimus et decernimus ut in posterum eiusmodi Vectigalibus, Cives nostri Leopoldien[ses] praefati non onerentur, sed iuxta Divi Sigismundi Antecessoris nostri decretum conserventur, atque libere per ea loca sine solutione Vectigalium eiusmodi transitum habeant. Item pascua quod concernit ipsis Civibus iuxta decretum praefati Antecessoris nostri conservandos esse duximus, prout conservamus praesentibus. Decernendo libere pascua per unum diem naturale absque quaque eo nomine pascuori[i] extortione, in mericis, campis, et sylvis nostris ad Capitaneatum Leopoldien[sem] pertinen[tibus], sine segetum et pratorum detrimento, ipsos habere debere perpetuo. Quod attinet usum Sylvarum decrevimus et decernimus, quod Cives nostri iuxta Decretum Divi Sigismundi Antecessoris nostri conservari debent, liberumque erit Civibus et incolis Civitatis, ligna ad usus necessitatem suam, in Sylvis nostris ad Capitaneatum Leopoldien[sem] pertinentibus incidere, in strues ponere et evehere, sine insigni sylvarum nostrarum damno et detrimento, in loco opportuno a Capitaneo nostro designando, Decreto praesenti perpetuis temporibus duraturo mediante. Quod si una cum antiquioribus Antecessorum nostrorum decretis ad exequutionem deductum et in posterum in omnibus punctis, Clausulis et articulis conservetur ac manuteneatur, nunquamque Capitaneus noster modernus et pro tempore existens sub poenis in negligen[tiam] Capitaneatus legibus descriptis, toties quoties decreto praesenti in toto vel in parte satisfactum non fuerit, per Capitaneum modernum et pro tempore existen[tem] solvendis. In quorum omnium et singulorum fidem et testimonium Sigillum nostrum praesentibus est appressum. Actum et datum Varsaviae in Conventione Regni generali, sabbato ante festum Epiphaniarum Domini proximo, Anno eiusdem millesimo Quingentesimo Octuagesimo Regni vero nostri Anno Nono. Nos itaque supplicationi eiusmodi annuentes, Decretum superius recensitum ita ut petitum a nobis est, describi et extradi mandavimus. Harum quibus Sigillum nostrum est appensum testimonio litterarum. Actum et datum Varsaviae in Conventione generali Regni feria secunda post Conversionis Sancti Pauli Apostoli proxima Anno Domini millesimo Quingentesimo Octuagesimo Quinto, Regni vero nostri Anno Nono. [Nota kancelaryjna po lewej:] Relatio Reverendi Alberti Baranowsky nominati Episcopi Premisliensis et Regni Poloniae Vicecancellarij [Podpisy pod zagięciem / na plice:] Alb[ertus] Baranowsky Regni Poloniae Vicecancellarius [Po prawej stronie pliki:] Paulus Szrebny Secretarius S[acrae] R[egiae] M[aiestatis] Notarius [Pieczęć:] [Wielka pieczęć koronna Stefana Batorego w woskowej misce, odciśnięta w czerwonym wosku, zawieszona na jedwabnym sznurze w barwach żółto-niebiesko-czerwonych]. [Verso:] [Różne noty archiwalne z XVI–XIX w.:] 1804 N[umeru]s 21 Fasc[iculus] 217 Decretum Stephani Regis Decretum Conventionale inter Civitatem et D[ominum] Capitaneum Leopoliensis 1585 L