Підтвердження королем Стефаном Баторієм статуту цеху столярів міста Львова

[f. 1r] СТЕФАН, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський тощо, князь семигородський. Оголошуємо цією нашою грамотою всім і кожному зокрема, кому про це відати належить: Представлено нам деякими радниками нашими від імені столярів нашого міста Львова пергаментну грамоту славетних бурмистра й радників нашого міста Львова, скріплену їхньою міською печаткою, яка містить певні статті уставів, що слугують належному врядуванню й порядку брацтва майстрів столярського ремесла нашого міста Львова. І звернулися до нас із проханням, щоб ми ці грамоти, статті та устави згаданих майстрів нашою королівською владою зволили схвалити, ратифікувати й підтвердити. Зміст же цієї грамоти наступний і такий: В ІМ'Я БОЖЕ, амінь. На вічну пам'ять про подію. Оскільки те, що відбувається в часі, разом із часом і минає, якщо не буде підкріплене допомогою письма та свідченням гідних довіри мужів. Тому ми, радники міста Львова, що завжди урядуємо, оголошуємо цим письмом, кому належить, усім і кожному зокрема, теперішнім і майбутнім, які про це дізнаються: Що з'явившись особисто перед нашим обличчям у раді славетні цехові старшини з деякими майстрами столярського ремесла, львівські міщани, з належною наполегливістю просили нас, щоб ми їх насамперед на славу й честь Всемогутнього Бога, а також на оздобу й честь цього славного й першорядного нашого руського міста Львова, як і для ліпшого їхнього та самого столярського ремесла доброго ладу та врядування допустили, а також цехи й брацтва ремесел, що це місто плекають, підтримували; і так ухвалили, щоб їхній цех і брацтво допустити, дбаючи водночас про добро міста й спільні міські потреби, надавши нам списані певні статті, складені за звичаєм їхнього міста та встановлені здавна на зразок інших міст Корони, благаючи, аби ми їх схвалили й підтвердили. Зміст цих статей наступний і такий: СТАТТЯ ПЕРША. Усі й кожен зокрема майстри та товариші столярського ремесла зобов'язані щокварталу, а також щочотири тижні безперервно, і нарешті щоразу, коли за наказом панів радників або через нагальну в той час потребу старші майстри їх скличуть, з'являтися на зібрання під загрозою кари від панів радників або майстрів, яку тоді майстри визначать. Цю кару належить сплатити без жодних виправдань і зволікань, хіба що завадить законна або якась очевидна необхідність, через яку не зміг би прибути до цеху. Проте про таку перешкоду й потребу цей майстер чи товариш повинен заздалегідь повідомити старшим майстрам. Кара ж панів радників у цеху має становити шість польських грошів, а непокірних звичайних майстрів і товаришів – півгроша. А якщо котрийсь із майстрів знехтує приходом до цеху після оголошення, заплатить один гріш; решта ж майстрів і товаришів складуть по півгроша. СТАТТЯ ДРУГА. Також зобов'язані й повинні кожен майстер і товариші – братчики цього столярського ремесла – бути присутніми на кожній поминальній месі щокварталу, коли їх покличуть, під загрозою кари в півгроша, за винятком тих, кого не було б удома. Утім, вони мусять повідомити про це старшим майстрам. СТАТТЯ ТРЕТЯ. Також коли старший майстер у чотири сухі дні року, які називають емберними (ангаріями), або в будь-який інший час цеховим знаком скличе майстрів і товаришів, вони негайно після отримання знака, разом із челяддю чи товаришами, перш ніж знак повернеться до цехової господи, зобов'язані зібратися. А коли зберуться, старший майстер, сівши зі старшиною, цех відкриє і зачне, кажучи: «Відкриваю цей цех владою Всемогутнього Бога, Його Святої Королівської Величності, нашого милостивого пана, владою тутешніх панів бурмистра й радників, владою власного мого уряду та моїх цехових співбратів». І в цьому відкритому цеху, якщо хтось проти іншого згрішить словом, зазнає кари, яку визначить решта майстрів; якщо ж рукою – так, як панове бурмистр із радниками за посадою розсудять. І під час цього засідання майстри й товариші мають поводитися чесно, і один перед одним спокутує те, у чому його звинувачено, чи то буде майстер... [f. 1v] ...майстер, чи товариш, чи учень. Якщо ж котрийсь із них виявиться впертим або зухвалим, такого майстри повинні покарати, як вважатимуть за слушне. Якщо ж настанов майстрів не послухає, такий провинений, упертий і зухвалий майстер чи товариш буде звинувачений перед судом панів радників і ними покараний. Якщо також хтось стверджуватиме, що зазнав від цеху чи майстрів у якійсь справі кривди, і звернеться до панів радників, йому в жодному разі не можна відмовляти, а справу цю для вирішення слід передати до ратуші. Крім того, старші майстри не повинні жодного з майстрів чи товаришів зі злості або затаєної до нього ненависті квапливо судити, але за справедливістю, суттю справи та спільною й гідною ухвалою решти майстрів. СТАТТЯ ЧЕТВЕРТА. Також зобов'язані й повинні всі майстри вносити до спільної скриньки щокварталу по одному грошу, а цехові товариші – по півгроша через те, що із цими своїми майстрами вони становлять одне брацтво. І там-таки зазначені майстри оголосили товаришам, на що ці гроші зазвичай витрачають: передусім на славу й честь Всемогутнього Бога, бо з таких грошей та інших штрафів, узятих або які мають бути взяті з провинених майстрів і товаришів, зібраних і стягнутих, рік у рік утримують священника, який служить біля їхнього вівтаря та має звичай відправляти дві меси щотижня – одну за живих, другу за померлих; крім того, воскові свічки, що стоять на вівтарі, і чотири на держаках, а також чотири кручені воскові свічки, звані керделями, на похорони справляють і до служби за померлих лагодять, а кожного померлого з-поміж майстрів і товаришів за звичаєм справжніх християн до гробу проводжають і ховають. СТАТТЯ П'ЯТА. Також товариш цього столярського ремесла, який був би здібним, вправним і у своїй справі бездоганним, якщо схоче вступити до цеху й зрівнятися з іншими майстрами, мусить бути випробуваний і в час сухих днів року прийти до майстрів разом із людьми шановними й чесними, просячи прийняти його до свого кола. Його майстри людяно й ласкаво приймуть і зобов'язані навчити, як на початку ремесла діяти та як має поводитися в майстерності. Зрештою, за правилом проби, званої майстерштиком (у стайпі), як її було спеціально описано й розмірено; проба ж є такою: ПРОБА, тобто штука, є такою і бути повинна: шафа (скриня) з фладрованих дощок із яворового (платанового) дерева, подвійна (збита на дві частини), зі своїми розмірами й шухлядками та приналежностями. Також стіл, загально знаний як фасований стіл, із яворового дерева, зі скринею з того ж яворового дерева, із шухлядами та іншими мірами, так аби вона підіймалася й висувалася, або щоб був сув у скрині (як самі майстри розміри визначать). Ці товариші, що прибувають ззовні, не повинні одразу вимагати допуску до виготовлення проби, але зобов'язані, перш ніж про це просити, один рік працювати в майстрів-столярів. Після завершення цього часу їх мають за законом допустити до виконання зазначеної проби; самі майстри – коли ті вже в місті заслужать довіру та поводитимуться скромно – оголосивши розміри цієї проби (штуки) та вказану форму й вигляд, аби у виготовленні її не збилися й не переінакшили, а робили за приписами, мають допустити їх до випробування. З чого виявиться їхня майстерність і досконалість. А коли виконають це належно, їх прихильно приймуть у коло майстрів. І там-таки вони сплатять двадцять грошів вступного та приймуть міське право, а за давнім звичаєм при поданні проби дадуть п'ять флоринів замість обіду. Хоча новопоставлені майстри раніше влаштовували обід для інших майстрів, однак це було панами радниками з певних причин заборонено й постановлено, щоб такі гроші замість обіду вносили до цеху й обертали на користь усього брацтва, а за них купували зброю, рушничний порох та інше спорядження для цеху й оплачували чищення зброї. Проте сам нововизволений майстер повинен і може при поданні своєї проби, тобто майстерштика, влаштувати для деяких майстрів підвечірок за своїми статками. Йому майстри за звичаєм мають піднести частування... [f. 2r] ...та подбати про те, щоб зачитали привілей, аби знав, як чесно поводитися серед своїх колег; цей привілей має зачитуватися щокварталу для повчання молодших майстрів у звичаях і порядках. Якщо ж цей товариш, який мав стати майстром, не виконає проби належно, тоді він мусить її виправити. Якщо ж йому доведеться перейти в інше місце й піти геть, він зобов'язаний як челядник працювати один рік і шість тижнів, удосконалюватися в ремеслі, а відтак цю пробу наново за вищеописаним зразком виконати й завершити. Після чого цей челядник стане вправнішим у ремеслі, досвідченішим і кориснішим для міста. СТАТТЯ ШОСТА. Також жоден ненавчений столяр, загально званий партачем, не може на шкоду й кривду цехових майстрів-столярів у цьому місті чи навколо нього селитися або займатися ремеслом, оскільки самі випробувані цехові майстри можуть усі міські потреби задовольнити й зарадити їм, і як у мирний час, так і під час війни на всяку потребу цієї Речі Посполитої коштом своїм і життя не шкодуючи, готові постати. СТАТТЯ СЬОМА. Також жоден мандрівний товариш не повинен у несхваленого й позацехового столяра, тобто в штурваря чи партача, довше ніж два тижні в будь-якому місті чи іншому місці працювати; у цьому ж місті, де існує цех, ані найкоротшого часу працювати не буде, хіба що цехові майстри не мали б для нього роботи або через негідну поведінку не бажали б його тримати; але й тоді в несхваленого й невправного столяра не довше двох тижнів працювати можуть. Якщо ж наважиться працювати довше, тоді все те, що понад два тижні за працю отримає, утратить, і кари від майстрів цей товариш не уникне. СТАТТЯ ВОСЬМА. Також ніхто з товаришів жодних речей свого майстра не може собі привласнювати, чи то з заробітку, чи з будь-якої іншої речі, без згоди й волі свого майстра, під загрозою втрати права займатися ремеслом. СТАТТЯ ДЕВ'ЯТА. Також жоден із майстрів-столярів не може й не спроможний свавільно працювати понад міру: якщо має одного учня, може мати трьох товаришів; якщо ж має двох учнів, триматиме двох товаришів. Якщо ж матиме трьох учнів, тоді лише одного товариша триматиме. Цей порядок має зберігатися не лише у Львові, а й в інших містах і містечках, де існують цехи, на Русі, Поділлі, Волині та Покутті. Також жоден із майстрів не повинен тримати більше учнів, ніж тільки трьох, і кожен із них навчатиметься чотири роки, і це зокрема. Якщо ж був би чужинцем, сім років навчатися буде, або як майстер вважатиме за ліпше. У разі якщо в цей час їхній майстер зійде з цього світу, тоді ці учні зобов'язані будуть свої роки відслужити в овдовілої дружини свого майстра. Якщо ж котрийсь з учнів покине навчання без відома майстра й без його згоди, і до восьми тижнів на своє місце не повернеться, такий наново має ремесла в того ж свого майстра вчитися і справді вивчитись, якщо бажатиме в майбутньому в цьому ремеслі працювати. Ці учні, коли їх приймають на навчання, мають бути записані до цехової книги із зазначенням років, на які вони зобов'язалися, і часу, від якого науку розпочали. Також якщо котрийсь із майстрів у якогось вельможного пана чи шляхтича в замку або дворі велику роботу візьме й найметься, для виконання якої зі своєю челяддю не впорається, зможе для такої великої роботи найняти більше товаришів за потребою; а за кожного товариша, якого понад визначену кількість своєї челяді прийме на цю роботу, зобов'язаний буде до цехової скарбниці стільки чвертей [флорина], скільки товаришів тримав, щокварталу вносити, допоки цього діла не завершать. Ці гроші, внесені до цеху, будуть обернені на купівлю зброї. СТАТТЯ ДЕСЯТА. Також якщо товариш цього столярського ремесла захоче піти кудись інде і в іншому місті чи містечку стати майстром, чи то на землях Русі, Поділля, Волині чи Покуття, він повинен бути достатньо навчений і випробуваний з огляду на челядь, і щоб вільно йому було учнів приймати... [f. 2v] ...приймати, тримати й навчати, так аби ці учні були здатні та спроможні займатися ремеслом. А щоб їх визнавали так само, як тих, хто навчається і здобуває освіту в Кракові в Польщі та в інших головних містах горішніх країв у майстрів, а також у цьому місті Львові, столиці Русі, у нашому цеху – тоді такий товариш має отримати від нас цехове посвідчення й уповноваження, аби було відомо, як він має в тому місті чи містечку, де оселиться й майстром стане, з челяддю та учнями поводитися й порядку дотримуватися. І за таке повчання та за надання йому цих цехових прав він зобов'язаний буде дати до цеху один камінь воску на виготовлення свічок для Божої служби. Тоді такого товариша запишуть до нашого брацтва, а від усіх інших цехових внесків і тягарів він буде вільний. Також якщо якийсь прийшлий столяр, тобто штурвар або партач, захоче очиститися й виправдатися, благаючи про нашу ласку, аби йому пробачили те, що їм на шкоду працював і ремеслом займався, майстри вчинять із ним милосердно. СТАТТЯ ОДИНАДЦЯТА. Також коли котрийсь з учнів повністю опанує ремесло й завершить роки навчання, чи тут у Львові, чи в інших містах і містечках, що до нашого цеху належать, такий учень після закінчення вишколу за звичаєм два тижні на свого майстра відпрацює. Потому цей майстер зобов'язаний чітко встановити плату згідно з працею його рук – як іще невправному й молодшому за віком, з огляду на його тодішні вміння. А згодом, коли в роботі цій цей товариш руку наб'є і краще звикне, майстер може йому плату збільшити або поліпшити. Після ж цих двох тижнів, коли віддасть належне звичаю й ці два визначені тижні відпрацює, його майстер повинен перед усіма майстрами в цеху публічно визнати, що учень спокутував йому працею за навчання майстерності. І згадані товариші разом із майстрами приймуть його з вдячністю до свого кола та визнають братом, даючи йому сукню або берет, грамоту й тому подібні приналежності; нададуть йому також прізвисько на власний розсуд, зі знаком і гербом, як заведено за звичаєм. СТАТТЯ ДВАНАДЦЯТА. Також якщо один цеховий майстер або товариш іншого свого співбрата в будь-якому місці обмовить і зневажить, самі майстри мусять вислухати свідків, а після їхнього допиту винну сторону за провиною та розглядом справи покарати. Якщо ж для покарання провинного майстра чи товариша потребуватимуть міського слуги, мусять звернутися до пана бурмистра й за посадою про цього слугу попросити, а отримавши його, покарати винного згідно з його провиною. СТАТТЯ ТРИНАДЦЯТА. Також жодна людина на шкоду названим майстрам та їхньому цеху хай не сміє ззовні до міста ввозити вироби їхнього ремесла під виглядом якогось права чи виправдання під загрозою конфіскації такого виробу; цей увезений виріб має бути за участі міського слуги вилучений і віднесений до ратуші, а гроші, отримані за нього, будуть роздані хворим убогим, які лежать у шпиталях. Ця стаття повинна поширюватися також на тих майстрів і товаришів, які поза їхнім цехом займалися б ремеслом, за винятком шляхетських вольностей. СТАТТЯ ЧОТИРНАДЦЯТА. Також сини майстрів, які тут у цьому ремеслі в майстрів-столярів навчалися, зобов'язані будуть виконати лише половину проби, тобто півштуку, за розміром, який їм майстри подадуть, і формою, яку визначать. Усе те, однак, що інші майстри при визволенні мають звичай давати... [f. 3r] ...і вносити до цеху, як вище сказано, на спільні потреби також давати й сплачувати зобов'язані будуть. СТАТТЯ П'ЯТНАДЦЯТА. Також кожен майстер і товариш зобов'язаний брати участь у похороні, панахидах і заупокійній месі так, як під час рознесення цехового знака їм оголосять – чи мають бути з челяддю, чи без челяді, під загрозою кари в півгроша. СТАТТЯ ШІСТНАДЦЯТА. Також коли котрийсь із майстрів має прийняти хлопця на навчання та виховання в столярському ремеслі, сам хлопець повинен спершу протягом двох тижнів спробувати, чи це ремесло йому до вподоби, і чи майстер йому, а він майстрові підходить. Коли ж після цієї проби буде прийнятий, мусить бути пильнішим і ревнішим та з усіх сил у ремеслі вдосконалюватися. До цеху ж він зобов'язаний дати й унести шість грошів на знак того, що від цього часу присвятив себе ремеслу та взявся до нього. У разі якщо під час навчання учень помре, тоді майстри зобов'язані будуть поховати його так, як іншого свого співбрата. Якщо ж після хвороби одужає й повернеться до колишнього здоров'я, це благодіяння майстрові повинен буде відпрацювати. А все те, що майстер на ліки та його потреби витратив, він після визволення на товариша з доброю волею та вдячністю своєму майстрові відпрацює; однак якщо в часі науки поводився щодо майстра добре й без шкоди для нього, майстер може цей розхід учневі подарувати і службу відпустити. Також обов'язком і повинністю учня буде пильно стерегти всякого роду майстрове начиння та доглядати, щоб нічого не пропало. А якщо будь-що з такого інструменту через його недбалість і зволікання пропаде, учень із лишком зобов'язаний буде майстрові це відшкодувати й покрити. СТАТТЯ СІМНАДЦЯТА. Також якщо якийсь товариш зухвало, без жодної причини й без волі майстра пропускатиме робочі дні на шкоду та збиток для свого майстра, а інших обмовлятиме, чвари й суперечки починатиме чи викликатиме, або бунтуватиме, такий повинен бути покараний згідно зі своєю провиною та розсудом майстрів. СТАТТЯ ВІСІМНАДЦЯТА. Також якщо котрийсь із майстрів покличе собі з іншого міста товариша і цей товариш на його заклик прибуде, тоді цей товариш не може йти до іншого майстра чи іншому найматися (ніби за змовою), а лише до того майстра, який по нього посилав; а попрацювавши в цього майстра два тижні, якщо йому місце не сподобається, зможе піти до іншого й деінде працювати. Жоден, однак, із майстрів не повинен у другого челядь намовляннями чи дарунками переманювати, хіба що достеменно знає, що цей товариш угоду зі своїм майстром завершив, далі працювати не хоче або в інші краї прагне вирушити – лише тоді може його схилити, щоб у нього став до роботи. Хто вчинить інакше, один камінь воску до цеху внесе, бо це суперечило б християнській любові. Якщо ж якийсь товариш із власної волі ззовні прибуде, товариші мусять призначити йому майстра (знайти помешкання), у якого забажає працювати. Якщо ж без жодного посланця прибув і мандрував, наче в цьому місті ніколи раніше не бував, тоді старші товариші мають показати йому майстрів доброї слави та вмілих; у кого спершу захоче працювати, до того його приведуть і поселять. Якщо ж цей майстер цього товариша не потребує, хай шукає собі інше місце, де буде вільно, а знайшовши, там його розмістять і заведеним звичаєм упровадять. СТАТТЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА. Також жоден товариш хай не сміє від свого майстра за два тижні до ярмарку й два тижні після ярмарку відходити, хіба що за згодою чи дозволом свого майстра за два тижні до відходу. Якщо ж майстер на прохання товариша звільнить його від роботи, тоді цей товариш, якщо залишиться в місті, протягом згаданих двох тижнів зобов'язаний буде цьому майстрові відпрацювати. Так само за два тижні до урочистих свят Великодня, Трійці, святого Михаїла та Різдва жоден майстер товариша розраховувати, ані товариш від майстра відходити не повинен. СТАТТЯ ДВАДЦЯТА. Також щойно якийсь майстер цього ремесла візьметься за роботу в якогось міщанина чи будь-кого іншого, жоден інший майстер... [f. 3v] ...не повинен її перебирати чи перехоплювати, без применшення чи очорнення. А якщо цей міщанин за незавершену роботу не захоче йому заплатити або другу половину роботи іншому доручить виконати, цьому міщанинові чи людині жоден інший майстер не повинен робити, допоки тому першому майстрові не буде повної оплати й задоволення, під загрозою кари в один камінь воску, хіба що для цього є слушна й законна причина. СТАТТЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША. Також кожен із майстрів зобов'язаний своєму товаришеві, який поводиться чесно й сумлінно в майстерні, забезпечити, щоб той товариш щонеділі мав чисті сорочки (білизну) та інші подібні вигоди. Так само на кожен місяць постіль для спання, а кожні два тижні на лазню пів гроша дати йому буде винен. Оплату також від свята Великодня до свята святого Михайла Архангела товаришам даватиме, яка знову ж таки від свята святого Михайла до свят Великодня припиняється і не виплачується. Товариш же від свята святого Михайла аж до Попільної середи вставати до праці повинен о дев'ятій годині [ночі] й тягнути її аж до згасіння свічки чи вечірніх сутінків. А від Попільної середи до свята святого Михайла вставати до праці й бути при ній має від світанку, як день настане, пильно працюючи аж до двадцять третьої години, а від зайвих слів і балачок роботи не перериваючи. Також товариш не має права вимагати чайових (Trinkgeld) понад один гріш, а якщо щось більше отримає, це залежатиме від волі майстра, згідно з пильністю самого товариша. Також кожен порядний товариш, відповідно до свого стану, зобов'язаний і має обов'язок у майстерні у словах, учинках і всяких справах, а надто в присутності дружини майстра – яку такою ж повагою, як самого майстра, оточувати повинен – поводитися скромно. Так само і в присутності дівчат, дочок і синів та всієї челяді без образ і згіршення має подавати добрий приклад. Бо хто повагу своїм майстрам викаже, такої й від інших зазнає, коли його висвятять на майстра; якою мірою міряють, такою і їм відміряють. СТАТТЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА. Також кожен майстер-столяр, якщо якийсь товариш, що в нього працює, захворіє, зобов'язаний хворого товариша протягом двох тижнів власним коштом годувати й доглядати. Якщо ж понад два тижні не одужає, тоді хоч би майстер змушений був тримати його своїм коштом і доглядати якомога краще, то коли той видужає й повернеться до попереднього здоров'я, усе те, що сам майстер під час його хвороби на його потреби витратив, зобов'язаний буде товариш із доброю волею та вдячністю майстрові відпрацювати і [...] за опіку [...]. Якщо ж цей товариш у хворобі помре, тоді майстер його в присутності майстрів і товаришів, склавши реєстр, скільки той залишив речей і майна, візьме їх до себе й зберігатиме так довго, доки не прибуде якийсь його родич або своявтор і не зголоситься. Чиї речі цей майстер у присутності майстрів і товаришів за цим реєстром видасть і родичам поверне; цей же родич чи свояк зобов'язаний буде повернути й відшкодувати майстрові всі його витрати, яких той зазнав разом із похороном, та все, що цей померлий комусь заборгував. СТАТТЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ. Також жоден майстер не повинен майстрових таємниць, які будуть обговорюватися у справах з боку панів радників або з боку цеху, чужим, а надто дружині, челяді чи будь-якій іншій особі, як також і під час бенкетів, виказувати. Крім того, не повинні розголошувати того, про що братчики між собою радяться. Не без причини бо так чинять: почасти для того, щоб вільно й безпечно могли справи обговорювати й залагоджувати, а почасти тому, що справа стосується того, хто відходить, а трапляється братові з братом або другові з другом засідати. Тому жоден старший майстер і ніхто з майстрів не повинен інших уставів і звичаїв собі вигадувати, встановлювати й упроваджувати понад ті, які вище описано, на шкоду, збиток і кривду цеху столярів цього міста. Навпаки, ці звичаї та порядки, вище визначені, повинен у серці з року в рік утверджувати. А якщо трапиться щось скрутне чи заплутане, чого самі цехові майстри вирішити достеменно не змогли б чи не зуміли б, у таких справах мусять піти за порадою до уряду славетних панів радників цього міста й у таких нагальних випадках просити повчання, як учинити належить, нічого в таких випадках... [f. 4r] ...без їхньої поради не роблячи. Ми отож, РАДНИКИ згаданого міста ЛЬВОВА, зваживши, що за обов'язком нашого уряду нам найбільше личить релігію та благочестя підтримувати, службу Божу поширювати, гідність і користь міста оберігати, про його добро дбати, а також про врядування й добробут піклуватися та про все, що має слугувати майбутньому, пильно турбуватися; зваживши також, що ремісничі цехи й брацтва для оздоби та честі міста, для доброго стану й спільного пожитку та для оборони в час миру й війни засновуються й упорядковуються, а завдяки їм міські громади ростуть і множаться, міщани вправляються в чеснотах, розквітає приклад праведності й добрих звичаїв та громадянська дисципліна, а понад усе любов, необхідна в кожній Речі Посполитій, чим міста хваляться і беруть успішний зріст: тому, схиляючись до справедливого й слушного прохання цих старших і звичайних майстрів згаданого столярського ремесла, львівських міщан, за обов'язком нашого уряду ці статті, подані нам ними на письмі, спершу пильно переглянули й дослідили. Їх ми визнали такими, що слугують лише прославленню Божої Величності, спільному пожитку й добру цього міста та чесному врядуванню й гідному проводу цього цеху і братерській любові. Тому, призвавши Ім'я Бога Всемогутнього, на підставі вищеописаних статей життя майстрів-столярів цей цех і їхнє брацтво ми заснували й еригували, як і цим засrecordуємо й еригуємо, а ці статті в усіх і кожному зокрема їхніх пунктах, клаузулах і статтях схвалюємо, ратифікуємо й підтверджуємо цим на вічні часи. Застерігаючи, однак, за собою та нашими наступниками повне право виправляти, пом'якшувати, коригувати, змінювати ці статті в міру потреби та зміни часів, якщо й оскільки виявиться це корисним і необхідним, та давати інші й укладати наново на їхнє місце задля добра й пожитку міста й цього ремесла, згідно зі свідченням грамоти, для певності та очевиднішого свідчення якої привішено печатку. Дано в нашій ратушній резиденції в суботу перед днем святого Матвія Апостола й Євангеліста, Року Божого тисяча п'ятсот шістдесят другого. Ми отож, СТЕФАН КОРОЛЬ, ласкаво прихиляючись до цього прохання, вищевміщені статті всі й кожну зокрема, разом із усіма вміщеними в них клаузулами та умовами, нашою королівською владою схвалити, ратифікувати й підтвердити визнали за слушне, як і схвалюємо, ратифікуємо й підтверджуємо цією нашою грамотою, постановляючи, що всі вони повинні зберігати належну й вічну силу, якщо не суперечать загальному праву, статутам і конституціям нашого Королівства. Крім того, це повноваження згаданим львівським майстрам-столярам надаємо, що челядників столярського ремесла, яких визнають гідними й здатними до піднесення до ступеня майстра, вільно їм буде нарівні призначати й висвячувати на майстрів, усяким способом як майстрам-столярам краківським нашого міста, які ступінь майстра в столярському ремеслі з такою ж силою матимуть, як якби старшинами й усім зібранням брацтва краківських столярів були висвячені й проголошені. Ті ж, які, займаючись цим столярським ремеслом, до цеху, прав і статутів за законом не були прийняті й допущені, ані не належать до складу згаданого цеху, ті зовсім ніякого права на заняття своїм ремеслом навколо нашого міста Львова та продаж своїх виробів мати не можуть і майстрами до виконання ремесла не повинні допускатися. На свідчення всього цього цю грамоту, власною нашою рукою підписану, печаткою Королівства скріпити наказали. Дано в Кракові, дня дев'ятого місяця травня, Року Божого тисяча п'ятсот вісімдесят п'ятого, а правління нашого року десятого. Стефан король [власноруч] [Канцелярська нотатка:] Себастьян Млодзейовський [власноруч] [f. 4v – На звороті:] [Кругла чорнильна печатка:] АРХІВ ДАВНІХ АКТІВ МІСТА ЛЬВОВА [Нотатки олівцем:] 26 травня 1914... [Фото 3 – Печатка:] [Велика коронна печатка Стефана Баторія у восковій мисці на шовковому шнурі, з гербом Польщі, Литви та «Вовчими зубами» Баторіїв у серцевому щитку].

[f. 1r] STEPHANVS Dei Gratia Rex Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae etc., Princeps Transsylvaniae. Significamus praesentibus literis nostris universis et singulis quorum interest. Exhibitas esse nobis per certos consiliarios n[ost]ros nomine mensatorum Civitatis nostrae Leopolien[sis] l[itte]ras pergamenas famatorum Proconsulis et Consulum civitatis n[ost]rae Leopolien[sis], sigillo eorum civili communitas, continentes in se articulos quosdam constitutionum, ad bonum regimen et ordinem fraternitatis magistrorum, artificii mensatorum civitatis n[ost]rae Leopolien[sis] pertinentis: Supplicatumque nobis est, ut easdem l[itte]ras articulosq[ue] et constitutiones praedictorum magistrorum, autoritate nostra Regia approbare, ratificare et confirmare dignaremur. Quarum quidem l[itte]rarum tenor eiusmodi sequitur: IN NOMINE D[OMI]NI amen. Ad perpetuam rei memoriam. Quoniam ea quae sub tempore fiunt, simul cum tempore pereunt, nisi literarum adminiculo et fidedignorum testimonio fuerint commendata. Proinde nos consules civitatis Leopolien[sis] semper ac residentes. Significamus tenore praesentium quibus necessarium est universis et singulis praesentibus et futuris harum notitiam habituris. Quomodo venientes p[ers]o[n]al[ite]r ad conspectum n[ost]rum consulatus residentiae famati seniores Magistri cum certis Magistris artis Mensatoriae cives Leopolien[ses], debita cum instantia a nobis postularent, qualiter eos primum ad laudem et gloriam Omnipotentis Dei, atq[ue] ad decus et honorem inclytae ac primariae huius urbis nostrae Russiae Leopolien[sis], nec non pro eorum meliori, et artificii eorundem Mensateru[m] bene regimine, ac administratione admittere necnon huius Civitatis Artificium contubernia et fraternitates foventium, iteq[ue] oremus, illosq[ue] contubernium et fraternitatem admittere necnon conari[mus] civitatis et necessitati communi civitatis providere decreverunt nobis instrutitis certis articulos desuper conscriptos et iuxta consuetudinem eorum civitati recolleret, et per eosdem ab antique exemplo aliarum Regni civitatum fontes et situatos Petentes illos sibi per nos approbari et confirmari. Quorum articulorum tenor sequitur et est talis: ARTICVLVS PRIMVS. Omnes et singuli Magistri et socii artis Mensatoriae debent singulis Anni quartalibus, et circum in quatuor et quatuor hebdomadis continue et tandem quotiescunq[ue] ad mandatumi Dominorum Consulum, vel postulanti aliqua sub tempore necessitate per seniores Magistros illo. Ante oculos habentes, ad verbum cum conventione autore, sub pana dominorum consulum aut Magistrorum, vel qua m[agi]s[t]ros tunc per Magistros decernetnr. Quam poenam solvere tenebitur sine quavis excusatione aut dilatione, nisi fuerint legaliter vel quacunq[ue] necessitate evidenti praepediti, propter quam ad contubernium venire non possent. Et nihilominus huiusmodi impedimentum ac necessitate[m] ille Magister aut socius debet ac tenebitur prius Magistris senioribus publicare. Poena autem dominorum consulum in contubernio sint sex grossi Polonicales, vero Magistrorum communium et sociorum inobedientium medius grossus. Et quicunq[ue] Magistrorum sanit sum venire ad contubernium post illius bannitionem grossum unum; Magistri veri caeteri et socii per medium grossum reponent. ARTICVLVS SECVNDVS. Item tenentur et debent singuli Magistri et socii contubernales huius artificii Mensatorii singulis Missis pro defunctis pro quolibet quartalis Anni dum fuerint vocati, sub pana medii grossi, adesse, exceptis iis qui domi non fuerint. Nihilominus debent senioribus magistris notificare. ARTICVLVS TERTIVS. Item dum Magister senior per quatuor temporibus Anni, qua Angarias vocant, vel alio quovis tempore, signo Magistris Contubernales et socios vocabit, ipsi mox post acceptum signum, una cum familia seu sociis ante quam signum redibit ad contubernium tenebuntur convenire. Et dum convenerit, Magister senior cum senore posuerit, Contubernium banniet et celebrabit dicens: Ego banno hoc contubernium, autoritate Omnipotentis Dei, Sacrae Regiae M[ajes]t[a]tis D[omi]ni nostri clementissimi, autoritate D[omi]norum Proconsulis et Consulum huius, autoritate officij mei, pro pria et confratrum meorum contubernalium, In quo bannito contubernio, si quis contra alterum excesserit, verbis paenam dabit, prout caeteri Magistri cognoscent, Sin vero manu, prout D[omi]ni Proconsul cum Consulibus ex officio decernent. Est ibidem bannes Magistri et socii honeste se se gerent ac conservabunt, atq[ue] unus alteri se iustificabit, pro quo inculpatus fuerit, sine sit Magister... [f. 1v] ...ster sive socius, sive etiam discipulus. Quod si aliquis ex eis fuerit pertinax, aut temerarius, talem magistri corrigere debent, prout dignum illis videbitur. Si autem correctionem magistrorum non curaverit, talis excessivus, pertinax et temerarius magister vel socius officio d[omi]norum Consulum publicabitur et defrectetur, et per eosdem puniatur. Si etiam aliquis praetenderit se a Contubernio vel magistris in qua piam causa iniuriam habere, et ad d[omi]nos Consules se revocaverit, id neutiquam illi denegare debent, qui animo illud negocium discernendi ad offi[ci]um Consulare remittent. Praeterea seniores Magistri non debent aliquem Magistrorum aut socium ex ira vel odio in eum concepto temere iudicare, sed secundum iustitiam et rei agitatam ac aliorum Magistrorum mistam et dignam inuentionem. ARTICVLVS QVARTVS. Item tenentur et debent omnes magistri ponere in conclavim seu pixidem communem pro singulis quartalibus per unum grossum, et socii contubernales per medium grossum, te quod cum eisdem Magistris suis contubernium tenent. Et ibidem Magistri praefati sociis declararunt sunt, quod huiusmodi pecunias componere soliti. Primum ad laudem et gloriam Omnipotentis Dei, quia pro talibus pecuniis et aliis panis receptis aut recipiendis de magistris et sociis accessinis, collectis et exactis, de Anno in Annum sacerdotem fovent, qui altari eorundem serviat, et duas missas singulis septimanis celebrare solet, unam pro vivis, alteram vero pro defunctis; Praeterea candellas ad altare stativas cereas, et quatuor super stafis sive lignis quatuor vero candelas circulatas alias kierdene pro sepultura funeant, et ad obsequia pro mortuis serviend[um] amparant, et singulos magistros et socios mortuos, verorum Christianorum more, ad sepulturam deducere et tumulare solent. ARTICVLVS QVINTVS. Item Socius eiusdem Artificii Mensaterii, qui fuerit idoneus et perfectus, martiq[ue] sua irreprehensibilis, si voluerit contubernium suscipere, ac se aliis magistris incommisere, debet esse probatus, ac pro tempore quatuor temporu[m] Anni magistros cum hominibus probis ac benestis adire, cum quibus postulaturns est, ut in medium eorum susciperetur. Quem magistri humaniter et gratiose suscipiunt, sunt informareq[ue] tenebuntur, quo pacto in principio artis procedere, et qualiter se in arte gerere et conservare debeat. Demum per legerem probe, alias w steypie, vt est specialiter descripta et dimensionata, proba vero est: PROBA autem alias Sztuka talis est et esse debet, Scrinium ex sseribus Flader in Platano ligno, dz na dwoye bitumiatum cum suis dimensionibus et scriniolis, als z szufladkami cumulus pertinentibus. Item Mensa, vulgo Fasowany Stol in Platano cum scrinio ex ligno eodem Platoni cum szadissarnie et alius mensuris, vt sursum levari et duci, alias soszwarq[ue] sit in scrinio possit (prout Magistri ipsi mensuras designabit). Qui quidem socii aliunde advenientes, non mox petere debebit, vt ad probas faciendas admittèrentur, verum tenebuntur priusquam id postulabit, annum unum apud Magistros mensatores laborem exercere. Vbi pro autem huiusmodi tempore ad huiusmodi probas conficiendas admitti regalari sint, Quos ipsi magistri, ubi iam in civitatine titiam acceperint, seseq[ue] modeste conservaverint, mensura illius probe als sztuki publicata et similitudine ac forma praesignata ne in illa conficienda exorbitarent et variarent, sed ut secundum mandata et iussa facerent, debent ad ipsas probas admitti. Vnde eorundem apparibit et artificium et perfectio. Et cum huic satisfacient, in medium magistrorum grate suscepturi sunt. Atq[ue] ibidem grossos Viginti introitialium reponent, ac ius civile suscipient, iuxtaq[ue] antiquam observantiam circa ostensionem probe, florenos quinque loco prandii dabunt. Etequm magistri de novo creati antea super alios magistros orainabant prandium, Verum id per d[omi]nos Consules certis ex causis prohibitum et constitutum est, quo tales pecuniae in contubernium loco prandii reponantur, et in subsidium totius contubernij converterentur, pro illisq[ue] arma, nec non tormentarii pulveres, ac alii apparatus emerentur pro contubernio, a mundationeq[ue] armorum persolveretur. Nihilominus ipse Magister recens creatus debet ac libitur circa ostensionem sua proba seu maystierii super certos magistros merendam ponere iuxta suum posse. Cui tenebuntur magistri de consuetudine propinare... [f. 2r] ...nare ac Privilegium legi facere, ut sciat se honeste inter collegas suos conservare: Quod etiam Privilegium singulis Anni quartalibus propter Magistros iuniores in consuetudinibus et moribus exercitandos debet legi. Si autem ille socius ad magistrum promovendus proba non satisfaceret, ex tunc id ita meliorare debet. Quod si in alium locum conferre ac ire tenebitur, et loco socii unum Annum cum sex septimanis laborem exercere, et artificium informari, et tandem illam probam denuo iuxta formam superius descriptam perficere et exequi. Quo facto, familia ad artificiu[m] promptiorem et pleniorem exercitationem erit habilior, et civitati magis idonea. ARTICVLVS SEXTVS. Item Nullus magister Mensator ineruditus vulgo Partacz debet in damnum et iniuriam Magistrorum Mensatorum contubernalium in ea civitate aut circa eandem se locare, nec artificium laborare, quam ipsi magistri contubernales probati extra civitatis in se tollerare et reformare necessitatiq[ue] publica satisfacere possunt, et tam pacis quam belli tempore ad omnem necessitatem Reipub[licae] istius sumptibus suis et vita non parcendo, sint parati. ARTICVLVS SEPTIMVS. Item Nullus socius iter faciendo apud Mensatorem improbatum et non contubernalem, als w Sturwarsa albo partacza magis duabus hebdomadis in opido aliquo vel quemis alio loco laborare debet, in ea vero civitate ubi adest contubernium ne minimo tempore laborabit: nisi magistri contubernales illis non necesse habuerint, vel propter indignam eorum conversationem eos habere ac servare noluerint, nec amplius illis apud improbatum et imperitum mensatorem laborem facere, quos servare nollent quam duabus septimanis. Quod si ulterius praesument laborare, extunc illud totum quicquid ultra duas septimanas pro labore accipiet, amittent, et panam a magistris ei socius non evadent. ARTICVLVS OCTAVVS. Item Nemo sociorum quascunq[ue] res Magistri sui debet sibi appropriare, sine a labore, sine ob alia quanis re, sine consensu et voluntate magistri sui sub paeno omissionis artificii sui. ARTICVLVS NONVS. Item Nullus magistrorum mensatorum debet aut poterit solum met gumiens laborare, vt si vnum habet discipulum, tres socios potest habere, si autem duos habet discipulos, etiam duos socios servabit. Quod si tres discipulos habebit, extunc vnum duntaxat socium tenebit. Quae quidem ordinatio servari debet non tantum Leopoli, verum in aliis civitatibus et opidis ubi habentur contubernia Russia, Podolia, Volhinia et Pokucie consisten[tibus]. Item nullus magistrorum debet servare plures discipulos solum tres, et quilibet eorum ad Annos quatuor informabitur atq[ue] hoc praesertim. Quod si inwer fuerit septem Annis informabitur, vel prout magister melius intellexerit. Casu quo interea magister eorum de hac vita decesserit, extunc ipsi discipuli annos suos apud relictam viduam magistri sui promereri tenebuntur. Si autem aliquis discipulorum a disciplina recesserit inscio magistro, et ad id non consentiente, ad octo vero septimanas ad locum suum non redierit, talis denuo artificium apud eundem magistrum suum condiri, et effectualiter informari si vellet in finem artificium laborare debebit. Qui discipuli dum ad informandum suscipientur, debent in librum contubernalem inscribi, et anni eorum ad quos se addixerint, et a quo tempore ibidem debent insigniri. Item Si aliquis magistrorum apud aliquem Magnificum D[omi]num vel Nobilem in castro vel curia magnum laborem susceperit et conduxerit, cui cum familia sua satisfacere non suffecerit, poterit sibi ad tantum laborem plures socios iuxta necessitatem acquirere, et a quolibet socio quem ultra numerum determinatum familiae suae, susceperit ad huiusmodi laborem, tenebitur in contubernium tot sestertiones quot socios tenuerit singulis Anni quartalibus reponere grossosq[ue] illum laborem non determinarentur. Quae pecunia in contubernium reposita, ad comparanda arma convertetur. ARTICVLVS DECIMVS. Item Socius huius artificii Mensatorii ubi voluerit se alias conferre, ac in alia civitati vel opido Magister effici, tum in terris Russiae, Podoliae, Volhyniae ac Pokucie, talis debet esse sufficiens et probatus propter familiam, et vt illi liberum esset discipulos suscipere... [f. 2v] ...scipere, servare, et docere, qui discipuli essent habiles et idonei ad exercendum artificium. Et ut de illis teneatur, prout de illis qui erudiuntur et docentur Polonia Cracovia et in aliis capitalibus superiorum partium civitatibus Magistris, et in ea civitate Leopolien[si] capitali Russiae in Contubernio n[ost]ro, tenebitur: extunc talis socius debet a nobis accipere reformationem et autoritatem contubernalem, quo sciat, qualiter se in illa civitate vel opido in quo locabitur, et magister efficietur, cum familia et discipulis gerere ac ordinare debeat. Et pro tali informatione, et his consuetudinum contubernalium sibi concidendis, tenebitur dare in contubernium unum lapidem cerae ad faciendas candellas pro cultu divino. Etenim talis socius fraternitati n[ost]rae adscribitur, et a quibusvis aliis contritionibus contubernalibus et oneribus, erit liber. Item si quis ingrediens mensator, als Sturwaps albo partacz voluerit se iustificare ac expurgare, in hoc gratiam n[ost]ram postulabit, vt sibi condonarent, quod in eorum destructionem laborabat et artificium exercuit, cum quo magistri gratiose procedent. ARTICVLVS VNDECIMVS. Item dum aliquis discipulorum plenarie artificium didicerit, et Annos disciplinae compleverit, sive hic Leopoli, sive in aliis civitatibus et opidis, contubernio n[ost]ro pertinentibus: talis discipulus iam post eruditionem iuxta consuetudinem per duas hebdomadas apud Magistrum suum elaborabit, postea Magister ille tenebitur praecise mercedis sua, iuxta manus laborem, veluti nondum exercitato, et natu iuniori habita ratione idoneitatis sua pro illo tempore constituere. Et tandem cum in labore illo inveniri socius manum suam excolet, et melius assuescere poterit, suis Magister illi precium mercedis adjicere sive meliorare. Post illas vero duas hebdomadas dum consuetudini satisfecerit, et ipsas duas specificatas septimanas laborabit, debet Magister suus coram omnibus Magistris in Contubernio publice recognoscere, quod sibi satisfecerit discipulus de labore pro artificio. Et d[ic]ti socij simul cum magistris illum in medium suu[m] grate suscipient, ac illum tanquam fratrem ipsi recipient, vestimentum aut birretum, chartarum atq[ue] talium, qui quid inhaesilius. Dabuntq[ue] illi cognomen iuxta suam affectionem bene visum, cum signo et chota! vere vt moris est, adsignato. ARTICVLVS DVODECIMVS. Item ubi unus Magister contubernalis aut socius alteri confratrem suum quocunq[ue] in loco infamaverit, et dehonestarent, debet ipsi magistri testimonia debet exaudire, quibus examinatis partem ream iuxta excessu[m] et causa[m] cognitionem punire. Si autē ad corrigendu[m] magistri excessivum sociorumne famulo civitatis necesse habuerint, debet d[omi]num Proconsulem accedere, et ex officio ipsum famulum petere, quo accepto iuxta excessus su[um] meritum castigare. ARTICVLVS TREDICIM[VS]. Item Nullus hominum in damnum Magistrorum praefatorum et eorum contubernii aliunde huc in civitatem laborem artificii eorum, ius ammoecion et vitium praetendendo, ducere audeat sub pana receptionis huiusmodi laboris, qui labor in res inductus, cum famulo civitatis recipietur, et ad praetorium importabitur, et vindel[icet] pecuniaq[ue] pro tali labore recepta pro infirmis pauperibus in Xenodochiis decumben[tibus] distribuetur. Qui articulus extendi debet etiam ad illos magistros et socios, qui extra contubernium ipsorum artificium exercerunt libertate Kynelinerum excepta. ARTICVLVS QVATTORDECIMVS. Item Filii magistrorum, qui hic in hoc artificium apud magistros Mensatoriam habuerint magisterium, isti solum mediam probam, alios polsztuki, prout eis magistri mensuram tradent et forma[m] colligent assequaliterq[ue] laborare tenebuntur. Illud autem totum, quod alii magistri in prometiune solent cadere acti- [f. 3r] -buere contubernio, vt praefertur, ad communis necessitatis dare etiam et pendere tenebuntur. ARTICVLVS QVNDECIMVS. Item Quilibet magister et socius tenetur interesse sepulturae, obsequiis et missa pro defunctis, ita prout circa missionem signi eis publicabitur, si cum familia vel sine familia esse debent, sub paena medii grossi. ARTICVLVS SEDECIM[VS]. Item dum aliquis magistrorum suscepturus est adolescentem in disciplinam ac artificii Mensatorii informationem, ipse adolescens debet primum duabus septimanis probare, an illi hoc artificium sit cordi, et an Magister sibi, aut ille magistro placeat. Postquam autem se a proba illa conduxerit, iam et melior et diligentior fieri, ac in eo artificio totis viribus proficere debebit. In contubernium autem grossos sex dare et reponere tenebitur, in signum, quod ex eo tempore artificio se applicavit, illudq[ue] suscepit. Casu quo intra dectrina discipulum mori contingat, extunc tenebuntur eundem magistri atq[ue] ut alium suum confratrem sepelire. Vbi vero de infirmitate convaluerit et ad pristinam redierit sanitatem, beneficium illud magistro promereri tenebitur. Quicquid autem magister in medicinam et suas necessitates erogaverit, hoc postquam socium evocabitur, cum bona voluntate, et gratiarum actione magistro suo elaborabit, sin autem ille legere quo in disciplina fuerat sese erga magistrum bene et citra damnum conservaverit, beneficium discipulo collatum potest magister condonare ac servitium remittere. Item discipuli officium et munus erit instrumenta magistrorum omnis generis diligenter servare, ac superintendere ne qua fereant. Et si quid de talibus instrumentis per incuriam et neglectionem illius periret, discipulus cum emenda tenebitur magistro illa reformare et ersarcire. ARTICVLVS SEPTIMVSDECIMVS. Item Si aliquis socius temere nulla habita causa, sine voluntate magistri dies communes feriarit, in damni iacturam, atq[ue] dedecus magistri sui, alios deniq[ue] infamaret, et rixas ac contentiones civeret aut suscitaret, vel excessivus foret, talis debet puniri, iuxta suum excessum et cognitionem magistrorum. ARTICVLVS OCTAVVSDECIMVS. Item Si quispiam Magistrorum ad aliam sibi civitate pro socio quo piam destinaret, et ille socius ad postulationem suam veniret, extunc ipse socius non debet se ad alium magistrum conferre, nec alii commendari, als by z szykowania, sed ad illum magistro, qui pro eo destinauerat, et laborando apud eundem magistru[m] duabus septimanis, si illi locus non placuerit, poterit ad aliu[m] ire et alibi labore exercere. Veru[m] nullus magistrorum alteri debet familiam persuasionibus aut donariis avocare, nisi certe sciat illum sociu[m] finis cum magistro suo habuisse, laborat permanere nolle, vel alio proficisci velle, tunc demu[m] poterit illu[m] afficere, ut secu[m] labore[m] iuuaret. Secus qui feceret, unu[m] lapidem cerae contubernio reponet, etenim id repugnaret Christiana charitati. Si autē aliq[ui]s socius, motu proprio aliunde venerit, debent socij sibi magistru[m] assignare, als nogatowacz apud quem esse velit. Si autem cu[m] nulli nuntio detraxerit, et laborarit ac si in ea civitate ante nunqua[m] fuerit, Extu[n]c seniores socii debēt illi magistros manifestare nomine laudabilitate vel peritio, Apud quem ante voluit laborare, illu[m] per eos reducet et locabit. Quod si is magister illo socio no[n] indigeat, postea aliu[m] locū sibi quaerat, ubi vacabit, et acquisito tum illoc locabit et more solito educent. ARTICVLVS NONVSDECIM[VS]. Item Nullus socius audeat a magistro suo duabus septimanis ante nundinas et anabus post nundinas recedere, donec aute[m] ad admissionem seu consensionē a Magistro suo, duabus hebdomadis ante recessu[m]. Quod si magister a socio postulatu[m] a labore illu[m] dimiserit, ex tu[n]c ille socius, d[ic]tas duas hebdomadas cu[m] in civitate remanserit, eide[m] magistro tenebitur elaborare. Similiter duabus septimanis ante festa solennia Pascha, Pentecostes, Michaelis et Nativitatis D[omi]ni, nullus magister sociu[m] alienare, nec socius a Magistro recedere debet. ARTICVLVS VIGESIMVS. Item Postquam aliquis Magister artis huius laborem conduxerit, apud aliquem civem, vel quemcunq[ue] hominem, extunc nullus alius magister... [f. 3v] ...id sibi praeripere, et praecedere debebit, sine derogationibus, sine detestationibus. Et si ille civis non perfecta labore solvere illi vellet, vel alteri alteram partem dimidiatam elaborandum daret, illi ciui aut homini alius magister non debebit laborare donec illi priori magistro facta fuerit integra solutio et satisfactio, sub pana unius lapidis cerae, nisi ad id accedat iusta et legitima causa. ARTICVLVS VIGESIMVSPRIMVS. Item Quilibet magistrorum tenetur socio suo, qui se probe ac honeste in officina conservaverit, providere quo socius ipse singulis dominicis diebus habeat mundam indusia, siue interula muida, ac alias id genus refutates. Simili modo pro singulis Mensibus lecusternia leżą w duabus autem septimanis pro balneis illi mediu[m] grossum dare tenebitur. Mercedem quoq[ue] a festo solennis Pascha ad festu[m] divi Michaelis Archangeli sociis dabit, quae rursus a festo Sanc[t]i Michaelis ad ferias Paschatis cessabit et deficiet. Socius aute[m] a festo diui Michaelis usq[ue] ad feria[m] quarta[m] cineru[m] ad labore[m] hora nona surgere, illuq[ue] ad cecisionē candella seu crepusculu[m] vespertinu[m] continuare debebit. A feria vero quarta cineru[m] ad festu[m] Sancti Michaelis ad labore[m] surgere, et illu[m] me[n]sere quousque illuxerit et diescet tenebit, in eoq[ue] ad hora[m] usq[ue] vigesinam tertiam diligenter laborando, a verbis vero necessariis ac cofabulacionibus labore[m] no[n] p[ro]turbando nec p[re]dicta p[ro]servabit. Ite[m] socius non habet Thrunkgieltu solu[m] vnū grossu[m] et si quid vltra facit hoc erit in arbitrio magistri iuxta socij ipsius assecurationem. Item quilibet socius probis, pro statu suo debet ac tenetur in officina sua in verbis, caeteris factis et operibus suis signanter in p[re]sen[tia] coniugis magistri quam aque honore, velut et ipsu[m] magistru[m] afficere debet se modeste cōservare. Similiter etia[m] in pre[sen]cia puellam, filiam et filioru[m], ac totius familia, citra offensionem suam averit, et scandalu[m] molimētū exēplu[m] se geret. Nam qui honore magistris suis exhibebit, tale etia[m] ab aliis cu[m] in magistros p[ro]movebitur experiatur, sit et ip[s]a me[n]sura mensi fuerint eade[m] illis remetietur. ARTICVLVS VIGESIMVSSECVNDVS. Item Quilibet magister me[n]sator, si aliquis socius apud eundē laboras infirmita[tem] inciderit, tenetur socium infirmum duabus septimanis in suis propriis su[m]ptibus et expens[is] servare. Quod si ultra duas septimanas non convaluerit, extunc licet ipsu[m] tenebit magister suis expens[is] servare ac fouerere prout melius poterit, In illo infirmariis du[m] convalescet ad pristinaq[ue] sanitate[m] perveniet, illud totu[m] quicquid ipse Magister suis labore agritudinis ad necessitates illius exposuerit, tenebitur et debebit cum bona voluntate et gratiaru[m] actione illi socius reelaborare et re[...]pro tutelare per [...] necessitate vindicaverit. Si vero ipse socius infirmitas moreretur, extunc ipse magister suus in praesentia magistrorum et sociorum relictaru[m] in terra suoru[m] cofectatus quot habet res merces suas acerbatulas ad se suscipiet, et servabit ea diu, donec aliquis suus consanguineus aut p[ro]pinquus adveniet et se publicabit. Cuius res mox deferat ille magister in praesentia magistroru[m] et socioru[m] de ipso inventario extradet, et suis propinquis restituet, Illi vero affinis et co[n]sanguineus teneb[itur] magistro illi ones suas impensas et expensas, quas fecit simul cu[m] sepultura et quicquid ille defertus alicui tenebatur, restituere et resarcire. ARTICVLVS VIGESIMVSTERTIVS. Item Nullus magister debet secreta magistroru[m] quae agentur in rebus ex parte D[omi]norum Consulum, siue ex parte contubernij coram extraneis, et praecipue coram uxore, et familia aut quacunq[ue] alia persona, et similiter in collationibus, revellare. Praeterea neq[ue] debent publicare illi cui facit sociadere thic cum inter se fratres consultentur. Nam non vna causa fit cui exist velint partim enim id agunt ut liberi res cognoscen[tes] et securi agere et tractare possint, partim etiam quo illorum res agit, qui receedit quādoq[ue] cum fratre cum fratre et amicum cum amico simul contigit esse. Ita nullus senior magister nec aliquis magistroru[m] alias institutiones et consuetudines sibi excogitare, ordinare, et adinuenire debet praeter eas quae superius descripta sūt ad damnū et extenuationē et iniuriam huiusce[modi] et contubernii Mensatorum civitatis istius. Immo has consuetudines et modos superius designatos ani[mi]s singulis inreirando confirmare debet. Et si quid difficile aut arduu[m] mvitatumne euenerit, quod ipsi magistri cōtubernales discernere sufficienter non valeāt nec possent, in simiisve rebus debet ad offi[ci]um spectabiliū d[omi]nor[um] huius vrbis consulum cōsilu[m] capesse et gravia consurgere, atq[ue] in talibus et emergentibus quo f[ac]to procedere debeant informationem petere, Nihilq[ue] in talibus rebus... [f. 4r] ...sine eorundem consilio facere. Nos itaq[ue] CONSVLES praenominatae vrbis LEOPOLIENSIS, attento quod ex debito officii n[ost]ri maxime nobis interest, religionem et pietatem promovere, divinum cultu[m] propagare, honestate ac vtilitate civitatis custodire, illius commoda penitere nec non regimini et bono commodo intendere, ac quicquid illi esse futurum sit diligenter curare: Quare cum contubernia et fraternitates artificium pro civitatis decore ac honore, Reip[ublicae] publica[m] ad bonum statu[m] et comodu[m] comuneq[ue] vtilitatem ac necessitatem, pacis deniq[ue] ac belli tempore ad defensa[m] instituunt[ur] et ordinantur, ex quibus contuberniis et fraternitatibus Reipub[licae] ciuitatum crescunt et ampliantur, cives ipsi in virtute exercitantur, probitatis et bonorum morum exemplum, tam civilis disciplina, et maxime charitatis in omni Reipub[lica] necessaria, crescit, quibus ipse civitates decorantur ac moderantur, suaq[ue] accipiunt felicia incrementa: Ideo iusta ac digna postulationi ipsorum senioru[m] ac comunium magistrorum memoratae artis mensatoriae civium Leopolien[sium] acclivati pro debito officii nostri ipsos articulos, nobis per eos in scriptis porrectos diligenter prius recensuimus et examinandimens. Quos cognovimus non secus quam pro laude divina M[ajes]t[a]tis, et pro communi bono ac meliori civitatis istius, atq[ue] pro honesto regimine ac digna administratione ipsius contubernii ac fraterna charitatis se pertinere. Vare Dei Omnipotentis invocato nomine super vitae Magistrorum Mensatorum Articulis superius descriptis, hoc ipsum Contubernium et fraternitatem eorum fundavimus ac ereximus, prout fundamus ac erigimus, eosdem Articulos in omnibus et singulis ipsoru[m] pūctis et clausulis et articulis approbamus, ratificamus, confirmamus per praesentes temporibus perpetuis. Reservata nihilocminus nobis, et successoribus n[ost]ris plenaria facultate, huiusmodi articulos, pro rei exigentia et temporum varietate, si et in quantum opus fuerit et necesse meliorandi, moderandi, corrigendi, immutandi, ob loco ipsorum pro vtilitate et commodo Reipub[licae] civitatis, et eorundem artificii alios dandi et denuo faciendi, veru[m] tenore et testimonio l[itte]rarum quibus in fidem et testimoniu[m] evidentius ac efficacius est subappenso. Data ex residentia n[ost]ra consulari Sabbato ante festu[m] Sancti Matthaei Apostoli et Evangelistae Anno Domini Millesimo Quingentesimo Sexagesimo Secundo. Nos itaq[ue] STEPHANVS REX, supplicationi eiusmodi benigne anuentes, praeinsertos articulos omnes et singulos, vnacum totis anteitis clausulis et conditionibus, autoritate nostra Regia approbandi, ratificandi et confirmandi duximus, approbamus, ratificamus et confirmamus hisce l[itte]ris n[ost]ris peten[tibus] praetentis decernentes eos omnes robur debitae et p[er]petuae firmitatis in quovis iuri communi, statutis et constitutionib[us] Regni n[ost]ri no[n] repugnante debere obtinere. Hanc insuper praerogativa[m] memoratis magistris mensatoru[m] Leopolien[sium] tribuendu[m] quod socios artificii me[n]satoru[m] quos idoneos aptosq[ue] ad magisterii gradu[m] promovendos censuerint, ex aequo in magistros ponere ac creare licitu[m] erit illis, quocunq[ue] modu[m] magistris me[n]satoru[m] Cracovien[sibus] n[ost]re civitatis, qui magisterij exercitū artis me[n]satoru[m] ea autoritate obtinebit, ac si a senioribus ac vniuerso collegio fraternitatis mensatoru[m] Cracovien[sium] in magisteriu[m] promoti creatiq[ue] essent. Qui vero profitentes arti[s] eade[m] Me[n]satora in collegiu[m] legesq[ue] et instituta ipsius legitimi non fuerint accepti et admissi, neq[ue] contineatur in corpore p[re]fati collegij, ij omnino facultatem, circa Ciuitate[m] n[ost]ram Leopolien[sem] sui artificiu[m] exercendi, et opera sua vendendi habere non possunt, a magistribusq[ue] ad exercenda artem sua[m] admit[ti] non debent. In quorum omnium fidem praesentes manu n[ost]ra subscriptas Regni sigillo communiri mandauimus. Datum Cracoviae die Nona Mensis Maii Anno Domini Millesimo Quingentesimo Octuagesimo Quinto, Regni vero n[ost]ri Anno Decimo. Stephanus Rex [m.p.] [Nota kancelaryjna:] Seb[astianus] Młodziewicwsky [m.p.] [f. 4v - Verso:] [Pieczęć tuszowa okrągła:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA [Zapiski ołówkiem:] 26 Mai 1914... [Zdjęcie 3 - Pieczęć:] [Pieczęć koronna większa Stefana Batorego w woskowej misce na jedwabnym sznurze, z herbem Polski, Litwy i Wilczymi Zębami Batorych w tarczy sercowej].