Затвердження статуту цеху котлярів радою міста Львова

Райці міста Львова. Доводимо до відома цим змістом усім разом і кожному зокрема, кого це стосується або в будь-який спосіб у майбутньому може стосуватися, і хто ознайомиться з цим письмом. Оскільки ніщо без ладу й належного розпорядження у справах не може бути гідним, прекрасним і корисним, позаяк порядок є окрасою природи, надаючи речам привабливості та користі. Отож ми, бачачи, що [...] нашому місту та тим, хто займається ремеслом і торгівлею, це принесе користь, ухвалили для наших котлярів записати нижче викладені артикули, порядок і зміст яких такий: На честь і славу Господу Богу в Трійці Єдиному, такий є наш намір, щоб ми утримували священника, який відправлятиме святу месу щонеділі та у свята і який на нашому похороні був би присутній на двох месах, тобто одній за душу, а другій за відвідання, на яку кожен дав би за спроможністю, так само як на одну месу щонеділі ми давали б зі спільної скриньки. А якби котрийсь брат не був на месі з повчанням без поважної причини, тоді має сплатити фунт воску, а хто б не прийшов на похорон без поважної причини — а в цей час усі брати й челядь мають мати вільне, — той має дати гривню до скриньки. I. Артикул про скриньки, кари та печатку, які мають зберігатися в домах за потребою, щоб сходилися в четвер кожні чотири тижні на квартал, склавши внески, зібрані цехмістром; також у День котлярів має відбутися зібрання братів у того цехмістра і там мають бути складені гроші зі скриньки; а якби котрийсь старший майстер не хотів скриньку віддати, тоді має [дати ...] фунтів воску до скриньки. II. Артикул про скриньки, кари та печатку: [...] скриньки мають бути в старшого брата, а те від скриньки має бути в старшого брата, ключ же від скриньки — у другого брата; інакше майстер повинен дати копу грошів. А коли старший скаже: «треба це допустити», тоді всі брати мають виявити послух [...] а це залежить від майстерської гідності. Хто ж не прийде на поклик, повинен дати два гроші. А якби один старший скликав, а другий ні [...] то це в руках старшого має бути. Коли ж котрийсь майстер або його син не буде присутній на навчанні, тоді повинен дати фунт воску та один гріш на шпиталь. III. Артикул про братерські обов'язки, що належить братам: щоб жоден брат [...] не допустив скривдження брата, а навпаки беріг його, і це задля спільного й загального спокою. Хто ж скаже іншому братові: «ти зневажив ремесло», а не доведе цього щодо брата, той має бути покараний на місці втратою цехових прав; а якби сказав неправду на брата, нехай буде покараний за правом, як брати розсудять, і за це має піти до в'язниці. Пан бурмистр і панове райці мають повну владу над усіма братами, не допускаючи порушення привілею, який панове райці нададуть. А хто слова не дотримає, як брати розсудять, і тому має підлягати цеховим правилам, до чого брати не зобов'язані, і ніхто б не ходив до цеху, але всі мають дотримуватися права на зібраннях — мають бути покарані ув'язненням у ратуші. Виплати на священника, [щоб] відправляв для братів там-таки, де міщани проводять трибунальські засідання. Про справи ремесла нехай сповіщають згідно з цеховими правилами. IIII. Артикул про обов'язки челяді котлярського ремесла: челядь ремесла має уникати чвар, і жоден челядник у цей час не повинен переманювати челядника від іншого майстра, хіба що за наказом старших упродовж року, пам'ятаючи правило: чого собі не бажаєш, іншому не роби. IV. Артикул про котлярську челядь: жоден майстер при чужій роботі не повинен оминати печатку ремесла, а челядник ремесла має переходити до іншого майстра згідно з порядком. Обоє повинні дати по грошу, а до наступного кварталу челядник не може залишити майстра. Челядник же, який піде від свого майстра передчасно, [...] до такого майстер зберігає право, хоч би [...] присяжні майстри ремесла; також має вступити до цеху. Майстер повинен дати челядникові [...] якби хотів піти до строку; а якби майстер побив челядника, справа має перейти [...] до міських урядників, і тоді його має бути покарано за провину. V. Артикул про учнів котлярського ремесла: [...] мають дати майстрові за навчання двадцять чотири злотих, а по закінченні років навчання [...] хлопець має справити бенкет для братів за звичаєм. Якщо ж пан майстер забажає записати хлопця, має віддати іншому братові-майстрові до рук шість злотих [...]; якби майстер помер, а хлопець не закінчив навчання, тоді другий брат повинен доплатити вдові по майстрові те, чого померлому майстрові не віддав [...] а до цеху належить внести плату тридцять два гроші; навіть якщо хлопець не закінчив років навчання, він повинен розрахуватися перед цехом. VI. До того ж артикул: польські хлопці [...] нехай будуть вільні від будь-яких перешкод. Якщо хтось не був визволений у майстерності й не показав майстерштика, але вивчився так, як це заведено в Кракові і як в інших містах челядь себе проявляє, тоді після внесення до цехових книг і сплати грошів [...] або на підставі трибунальського листа нехай товариш буде записаний, а на вступ до цеху має мати чверть року часу [...] внесення до радницьких книг, щоб знали, звідки хто прибув. Належні збори має наполовину внести до цеху, а брати мають діяти за міським правом. VII. Артикул про майстерські штуки, як брати повинні складати іспит на майстерність: хто хоче бути братом, повинен виконати майстерську штуку за правом; син майстра у власного батька має дати угорського флорина, але син чужого чи прибульця має дати вісім угорських флоринів. Хто ж не походив би з міста, має дати шістнадцять злотих. Майстри ж мають за порядком оглянути штуку: той майстер, у якого кандидат навчався, має право надати перед цехом свідоцтво про його поведінку серед челяді. Усі челядники повинні подавати майстерштики за правилами цеху, згідно зі звичаєм, щоб стати майстром. VIII. Артикул: челядник, який бере за дружину вдову по майстрові, нехай дасть до скриньки половину плати; якщо ж візьме панну, має сплатити повну суму цехові, а це на підтримку вдів. IX. Артикул про котлярських слуг: якби котрийсь котлярський товариш на службі занедужав або заслаб на королівську хворобу [падучу], має бути прийнятий до цеху, а для братерської підтримки має отримати допомогу; за це має покласти два злотих [...] зі шляхетських нехай внесе один злотий, а перед колишніми купцями має мати забезпечений захист під карами міських законів. X. Щодо купівлі міді: шляхтич кожному котляреві велів купувати мідь на користь для роботи; проте хто купував би мідь і крамував нею потай, для такого немає місця в цеху. XI. Якби котрийсь шляхтич звелів котляреві виготовляти котел у підземеллі або по селах, панове радники мають взяти під захист ремесло; а хто б із майстрів наважився потай працювати по селах, той сплатить кару урядові. XII. Жодних мідних виробів котлярського ремесла поза містом, тобто панщинних, ніхто не має виготовляти з власної сировини, а лише те, що йому з двору дадуть для роботи — так належить чинити під загрозою міських покарань. XIII. Щоб жоден крамар чи безліцензійний ремісник не важився на міській землі перековувати крадену мідь або продавати крадені вироби під карою, передбаченою за крадіжку. XIV. Котляр, який лагодив би посуд селянам на ринку на возах за звичаєм, має мати право робити ремонт, однак за виготовлення нових речей має платити цеху. [...] Ми отже, згадані райці... подані порядки, ухвали та артикули, вище описані... схвалюємо, ратифікуємо й затверджуємо... Діялося й дано у Львові в ратуші райців... у п'ятницю після свята Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Року Божого тисяча шістсот шістнадцятого [20 серпня 1616 року].

CONSVLES CIVITATIS LEOPOLIENSIS. N[otum facimus tenore praesentium universis et singulis quorum interest vel interesse poterit quomodolibet in futurum] praesentium notitiam habituris. Cum nihil absque ordine et iusta dispositione in Rebus honestum, pulchrum, et utile esse queat, quippe ordo est decus naturarum, venustatem et commoditatem rebus praestans. Videntes nos [...] Civitati nostrae, ac qui artem mercaturamque exercent, profuturum, proinde Caldeatoribus nostris hos articulos infra scriptos inserendos decrevimus, quorum series et tenor talis est: [tekst artykułów w języku polskim:] Cześć na chwałę Panu Bogu w Trójcy Jedynemu, to nássą intencyą iest, abyśmy chowali kapłaná, ktoryby odprawował mszę świętą na każdą niedzielę i na świętá, á ktoryby ná nassym pogrzebie ná dwu mszách był, to iest ná iedney zá dussę, á drugą zá dwiédze, ktorąby kazdy wedle możności dał, iákobysmy ná iedne mszę nákażdą niedzielę dali z puszkiej. A gdyby ktory brat niebył ná náukiéy mszy bez słusznéy przyczyny, tedy ma zapłacić funt wosku, a ktoryby nie przyszedł ná pogrzeb bez słuszney przyczyny, á ná ten czas maią bydź wolny brácia wszytka i czeladź ná ów czas, á ktoryby nie poszedł, tedy ma dać grzywnę do skrzynki. I. Artykuł o pusskach, ktore tez winy i pieczęć w domach maią leżeć wedle potrzeby, áby byli we czwártek iuż ze cztery niedzielę ná kwartał, złożywszy zebraná od starszego rzemiosła, iakoż w Dzien Kotlárski ma być w brácie u tego starszego, y tamże maią być złożone z puszki, á gdyby ktory starszy mistrz nie chciał puszki oddać, tedy ma [...] funtów wosku do puszki. II. Artykuł o puszkách, ktore tez winy i pieczęć w [...] puszki maią być u brata starszego, a to od skrzynki ma być u bracie starszego, a to od puszki u brata drugiego, tedy powinnien dać mistrz kopę, á gdy starszy rzecze: potrzeba to dopuścić, tedy maią bracia wszytcy posłuszeństwo oddać, [...] a lechowa to pod mistrzostwa, á ktoryby nieprzyszedł zá wezwaniem, tedy winien dać groszy dwa. A gdyby starszy iedno zwołał, a drugi nie [...] to w ręku starszego być powinná, a gdy ktory mistrz ábo syn iego niebędzie na nauce, tedy powinien dać funt wosku i ieden grosz ná szpitál. III. Artykuł o powinnościach bráckich, co sie należy do bráciey, áby żaden brát [...] nie dopuścił zkázić brátá, ále owszem zachowáć, á to dla pokoiu pospolitego i wszytkich. A ktoryby rzekł do drugiego brátá: tyś zhańbił rzemiosło, a nie dowiódł tego ná bracie, tedy ma bydź karany ná mieyscu pod utrátą prawa, á gdyby rzecze nieprawdę ná bracie, tedy áby był kárány podług práwá, iako braciá náydą, y zá tym ma iść do więzienia. Pana Burmistrza y Panow Rádziec maią moc ná wszystkich bráciej mocą cáłą nie dopuściwszy tego, iákie Panowie Rádźie przywiley dádzą. A kto słowa nie dosiedzi, iáko bráciá náydą, y zá tym ná poddáć Cechowistom, co oni nie powinni, ani żáden do cechu nie chodził, ale tu ná wszystkim bráciej zachowywáć podług práwá ná sschadzki, tedy maia teg[o] bydź karáni iść ná wiezienie na Ratusz. Łasky na kapłana [dla] bráciey odprawo[w]ał tamże, y tamże miezceanie maią Mielcze Trybunnych schadzkę. A z rzemiosła opowiedzą y z rzemiosłem. IIII. Artykuł o powinnościach czeladzi rzemiosła kotlarskiego: czeladź rzemiosła swárłatow nie tak sam przed się iako y żaden czeladnik, ná wtenczas żaden z czeladzi nie ma odrywać czeladnika od drugiego mistrza, chybá żeby ná ten czas tego kázać korniciel[?] w roku, iako z tym, czego sobie nie życzysz, tego drugiemu nie czyń. IV. Artykuł o czeladzi kotlárskiey: zaden mistrz ná cudze roboty nie ma omijać pieczęci rzemiosła, a czeladnik rzemiosła ma iść do inszego mistrzá wedle porządku. Powinien dać obydwá grosz, á do drugiego kwartáłu aby czeladnik nie wyszedł od mistrzá, a czeladnik ktory od mistrza swego odejdzie przed czasem, [...] to ma mistrz prawo do niego, chociażby [...] rzemiosła przysięgli mistrzowie, także ma wstąpić do cechu. Mistrz przy dać czeladnikowi [...] ten mistrz ná stanowisku, jakby on przed czasem chciał odejść, a gdyby mistrz czeladnika pobił, tedy ma [...] do mieyskich urzędników, także tedy ten ma bydź karány za winę. V. Artykuł o chłopcach rzemiosła kotlárskiego: [...] maią dać mistrzowi zá naukę złotych dwadzieścia i cztery, a po skończeniu lat [...] ma dać chłopiec o biesiadę bráciey, iako zwyczaj iest. A ieśliby pan mistrz zechciał mogł zapisać chłopcá, to zá tym ma oddáć mistrzowi bratu drugiemu do rąk złotych sześć [...] gdyby też mistrz zmarł, a chłopieć nie skończył nauki, tedy powinnien brat drugi do rąk mistrzowej dopłacić to, co panu mistrzowi zeszłemu nie oddał [...] a do cechu tedy ma inne wilky trzy grosze dwanaście, chociażby chłopiec nie skończył lat nauki, tedy winien przed cechem odprawić. VI. Artykuł k'temu: polscy chłopcy [...] niechaj będą wolni od wszelkich przeszkód. Nigdy niebył kunsztu wolnym, áni też abyśmy sztuki pokázali, ále iako w Krakowie sie zachowywá je pewny, iáko też w innych miástach czeládź sie popisuje: wpisanie do xiag do cechu i oddanie groszy [...] abo Trybunalnym pismem niechaj towarzy[sz] [w]pisze sie, tedy ma mieć do cechu ćwierć roku czasu [...] wpisanie do xiąg radzieckich, żeby wiedzieć, kto skąd wyszedł. Pokoie ná poły ma połowicę cechowi złożyć, tedy maią braciá złożyć podług prawá mieyskiego. VII. Artykuł o sztukách mistrzowskich, iáko sie powinni braciá popisać ná mistrzostwo: kto chce być brátem, to powinnien dać sztukę mistrzowską wedle prawá, a w tym ná mieyscu mistrza ma dać u swego własnego ojca węgrze ale obecego abo przychodnia syn ma dać węgrzynów ośm. A ktoryby nie był rodem mieyskim, tedy ma położyć złotych szesnaście. Mistrzowie zaś maią wedle porządku obejrzeć sztukę: ten mistrz, u którego sie uczył, ten ma mieć prawo dać zdanie przed mistrzem o zachowaniu jego w czeladzi. Wszyscy zaś czeladnicy winni dawać sztuki podług cechu, ále owszem czeladź powinni dawać sztuki wedle obyczaju, aby mistrzem został. VIII. Artykuł: czeladnik, ktory sie żeni z wdową po mistrzu, tedy niechaj da do puszki połowicę, á gdyby pannę pojął za małżonkę, to ma dać całą winę cechowi, á to dla wdowiego pożytku. IX. Artykuł o sługách kotlarskich: ieśliby ktory thowarzysz kotlarski w służbie zaniemogł albo krolewską chorobą zaniemogł, tedy teraz ma wstąpić do cechu, a o pożytek w tym ma dopuścić pobracka, a za to ma położyć złotych dwa [...] szlacheckich niechaj położy ieden złoty, a od inszych dawnych kupców ten ma mieć obronę pod karami praw mieyskich. X. Strony kupowania miedzi: szlachcic każdemu kotlarzowi kupić na pożytek kazał do roboty, á nie radzi by kto kupił miedź i kramował nią, tedy przed cechem nie ma mieć miejsca. XI. Jeśliby ktory szlachcic u kotlarskiego robił kocieł zá dołem abo ná wsiach, tedy panowie radzieccy maią mieć obronę nad rzemiosłem, á ktoryby mistrz poważył sie potajemnie robic na wsiach, tedy zapłaci karę urzędowi. XII. Zádnego miedzią rzemiesłá kotlarskiego ná mieyscach, recte na robie nie ma ani robić ze własney roboty, iedno to, co mu ze dworu dadzą do roboty tak sie zachowáć pod karami mieyskimi. XIII. Aby żaden łáwiarz ábo nie rzemieśnik nie ważył sie ná gruncie mieyskim kradzioney miedzi kować ábo rzemiosło kradzione przedawać pod karą złodziejską. XIV. Kotlarz, ktoryby naprawiał robie takim chłopom ná targu ná woziech podług zwyczaju, ten ma miec wolność naprawiać, wszakże od nowej roboty ma płacić cechowi. [...] [Końcowa formuła łacińska:] Nos itaque Consules praefati... praemissas ordinationes, laudes, articulos superius descriptos... approbamus, ratificamus et confirmamus... Actum et datum Leopoli in Praetorio consulari... feria sexta post festum Assumptionis Beatae Mariae Virginis Anno Domini Millesimo sexcentesimo decimo sexto [1616.08.20].