Підтвердження королем Яном Казимиром статуту об'єднаного цеху токарів і поворозників міста Львова

[с. 1 / скан 2:] [Нотатка вгорі:] Токарі та поворозники ЯН КАЗИМИР, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський, смоленський і чернігівський, а також спадковий король шведів, готів і вандалів. Оголошуємо цим Нашим письмом усім і кожному зокрема, кого це стосується, що Нам було представлено паперовий документ, автентично вийнятий з актів львівського радецького уряду, який містить у собі артикули цеху львівських токарів і поворозників, зміст яких є таким: Діялося у Львові у вівторок перед найближчим святом святої Маргарити, Діви і Мучениці, Року Божого тисяча шістсот п'ятдесят третього. Усім і кожному зокрема, кого це стосується, силою цього документу оголошуємо, як до повного засідання нашого радецького уряду особисто прибувши, славетні цехмістри цеху львівських токарів і поворозників, на поточний рік обрані та присяглі, будучи здоровими розумом і тілом, непримушені й некваплені, але також діючи від імені інших старших і молодших майстрів токарів і поворозників цехових, які особисто стоять поруч у великій кількості та громаді, і на все, нижче списане, доброзичливу згоду даючи, явно, добровільно та охоче представили нижче списані артикули, які стосуються та належать до доброго порядку їхнього об'єднаного цеху, з обох сторін зі спільного та згідного прагнення й ухвали їх самих та всього цеху списані, власними руками тих же підписані, схвалюючи їх і затверджуючи в усіх і окремих у них вміщених пунктах, клаузулах, проханнях і частинах, а також представили, просячи згідно зі змістом слів, аби окремі з них були нашим урядом на вічні часи силою прав і привілеїв, Найяснішими Королями Польщі цьому місту наданих стосовно публічного депозиторію, затверджені й скріплені, до теперішніх актів прийняті й до них вписані. В ІМ'Я ГОСПОДНЄ! Амінь. Діялося під час квартальної гайної сесії цеху поворозницького і токарського, від давніх років у тутешньому місті з'єднаного, у році тисяча шістсот п'ятдесят третьому, в понеділок назавтра після Пресвятої Трійці. Оскільки впродовж багатьох років через різні причини ми не могли дійти з обох сторін нашого цеху в деяких пунктах до порядків таких, як в інших коронних містах дотримуються, то нині за спільною радою та дозволом братів старших і молодших як токарського, так і поворозницького об'єднаного цеху, беручи приклад з інших коронних міст токарського і поворозницького ремесла, узгоджуючись із давніми нашими привілеями, а саме з привілеєм святої пам'яті короля Стефана, датованим у Львові першого дня місяця липня Року Божого тисяча п'ятсот сімдесят восьмого (який ми ні в чому порушувати не бажаємо), зберігаючи в усьому давні наші звичаї та обряди, домовилися між собою у згоді всі старші й молодші обох цехів про певні артикули і їх на розгляд панів радників львівських, [с. 2 / скан 3:] яким це за правом і давнім звичаєм належить, подаємо; а вони є такими: Перший артикул. Якщо б котрийсь брат, як токарського ремесла, так і поворозницького, забажав до нашого цеху вступити, такий повинен спершу п'ятнадцять злотих польських до громадської скриньки відрахувати; потім повинен на вежу нашого цеху пів каменя рушничного пороху, а до костелу святого Лаврентія (якого собі за покровителя обираємо і згаданий костелик його під опіку нашу беремо, бажаючи в ньому за нашою спроможністю всіляку охайність забезпечувати) пів каменя воску. Крім того, кожен, хто вступає до нашого спільного цеху, повинен буде або вечерю для братів справити, або до скриньки дванадцять злотих лічби й монети польської відрахувати і два скіпці меду дати. А понад усе повинен буде засвідчити вправність у своєму ремеслі, тобто потрібний шедевр нижчеописаним способом представити й виготовити. Брат токарського ремесла повинен буде зробити, згідно зі згаданим привілеєм від святої пам'яті короля Стефана наданим, пляшку на одну різьбу, в якій міг би бути двоякий напій окремо без будь-якого змішування. Той самий повинен зробити коновку, яку лампою називаємо, з довгою шийкою, згідно зі стефанівським привілеєм. Також кубок італійської роботи, також за описом, викладеним у згаданому привілеї. Брат же поворозницького ремесла має зробити линву на сажнів (ані менше, ані більше) дванадцять, і вона має бути двічі дротована, а втретє спускана. Той самий має зробити пояс золотарський дротяний на повних чотири лікті. Також шнур двічі дротовий на тридцять сажнів, ані менше, ані більше, а наостанок сіть звірину потрійну на тридцять сажнів, у якій має бути вічок двадцять і чотири. Другий артикул. Якщо б котрийсь брат такого вищеописаного шедевру не показав і його не через невміння, а через іншу слушну причину не зміг виконати, тоді повинен буде, чи то токар, чи поворозник, такий виріб оплатити за оцінкою всього цеху, як про це й виразно зазначено з боку токарів у привілеї короля Стефана. Третій артикул. [...викреслено...] тоді такий, коли йому належний час для прийому в цех настане, повинен буде або половину вже вищеописаного шедевру зробити, або ж половину готівкою також за цеховою оцінкою заплатити. Четвертий артикул. Кожен, хто б не вступив до цього спільного цеху і вищеописані обов'язки сповна виконає, повинен буде показати шляхетне свідоцтво свого доброчесного походження, міське право за правами і звичаєм цього міста прийняти і присягу перед львівським радецьким урядом скласти, а до міського цейхгаузу п'ять в'язок ґнотів, якщо це поворозничок, а якщо токарчик – мушкет до спільної вежі віддати. За чим цехмістри зі свого обов'язку пильно стежити мають. П'ятий артикул. Цей цех наш, із токарів і поворозників з'єднаний, на кожен рік, у звичайний у цьому місті для всіх цехів час, двох цехмістрів обирати і їх панам райцям представляти [має], і ці обидва цехмістри повинні бути римської релігії: один з-поміж токарів, а другий з-поміж поворозників має бути. Шостий артикул. Цехмістри, згідно обрані й присяглі, повинні будуть за наступною потребою братів на сходини звичайним способом скликати, а брати скликані всі до цеху тоді під карою шести грошів сходитися мають. Сьомий артикул. А якщо б також брати цього нашого з'єднаного цеху на похорони, на жалобні меси або на інші потреби [с. 3 / скан 4:] та урочистості цими ж цехмістрами покликані були, то з'явитися завжди без жодного заперечення мають, а котрий би в цьому не захотів бути слухняним і не з'явився на такі заходи, той карою шести грошів невідклично має бути, скільки б разів не виникла потреба, покараний. Восьмий артикул. Перебуваючи на сходинах і сидячи біля виставленої скриньки, усіляку скромність усі разом і кожен зокрема зберігати повинні, всіляким чином дбаючи про те, щоб тверезості якомога пильніше дотримувалися. А якщо б коли котрийсь п'яним до цеху прийшов, тоді такий три гривні кари відрахувати повинен буде, з яких дві львівському радецькому уряду, а третя цехові належати має. Дев'ятий артикул. На публічних сходинах і братському засіданні кожен місце своє тримати і на ньому скромно й тихо сидіти повинен так, як хто раніше до цеху вступив; а якби один в іншого місце відібрав і його зумисне посів, тоді такий два фунти воску до костелика святого Лаврентія та на інші братські потреби має дати безвідклично. Десятий артикул. Котрий би брат узяв хлопця на навчання, той повинен його за два тижні цехові оголосити, а ще за два тижні його за давнім звичаєм записати в цех має. А якщо б понад два тижні такого хлопця в себе тримав і про нього цехові не оголосив, то підпадатиме під кару трьох фунтів воску до костелика святого Лаврентія та на інші братські потреби. Одинадцятий артикул. Хлопець або учень, відданий на навчання до майстра, чи то токарського, чи поворозницького ремесла, три повних роки, а не менше, навчатися повинен, а три роки закінчивши і вже від майстра визволившись, повинен буде працювати за поденщину в свого майстра (в якого навчався) пів року, і то за ставкою тут у Львові [...викреслено...]. Дванадцятий артикул. Як токарчик, так і поворозничок тут у Львові частування відповідно до шинкового ремесла повинен буде справити, дотримуючись у цьому й давнього звичаю. Тринадцятий артикул. Якщо б котрийсь брат помер, а цехові залишився щось винен, тоді дружина його, вдова, яка зосталася, якщо б забажала після смерті чоловіка свого ремеслом займатися, повинна буде борг, затягнутий її чоловіком, сплачувати. Чотирнадцятий артикул. Хто б із братів не мав двох челядників, той повинен одного дати і поступитися вдові, якщо б вона його потребувала для підтримки та свого прожитку. П'ятнадцятий артикул. Хто б заявив про себе після померлого батька свого, будучи невизволеним, чи то в токарському, чи в поворозницькому ремеслі, такого цех повинен тут у Львові визволити. Шістнадцятий артикул. Брат кожен тутешнього поворозницького цеху повинен робити роботу семиліктєву, дванадцяти- і шестиліктєву; а щодо якого брата виявиться, що він робить більшу восьмеричну роботу, той невідклично підпадає під кару п'яти гривень на користь цеху. Сімнадцятий артикул. Якщо б котрийсь брат будь-якого з двох ремесел в іншого брата челядника переманив, повинен п'ять фунтів воску на потреби костелика святого Лаврентія дати і на інші потреби братські. Вісімнадцятий артикул. Якщо б котрийсь брат роботу іншого наважився гудити (чого за загальним усіх цехів звичаєм і по- [с. 4 / скан 5:] рядком робити не повинен), тоді такий три фунти воску віддати повинен буде; а такий віск, як і той, що ми вище за різні провини назвали й призначили, має повертатися до костелика святого Лаврентія, а найбільше на богослужіння та на інші цехові потреби. Дев'ятнадцятий артикул. Котрий челядник примандрує з дороги, повинен за звичаєм звернутися до майстра, до старших по роботу, яку мають для нього підшукати, аби даремно у Львові часу не марнував, а надто що цього дотримуються в усіх коронних містах. Артикул двадцятий. Челядник, який би не був, як токарчик, так і поворозничок, котрий захотів би спершу на себе працювати, перш ніж відбуде належне в цеху, кожен такий повинен буде дати до скриньки шість гривень і роботу облишити, доки спершу не відбуде цехового порядку описаним способом і всі обов'язки сповна не виконає; оскільки й коронна конституція Року Божого тисяча шістсот одинадцятого, на вальному сеймі варшавському ухвалена, вимагає того, аби вільні ремісники, які, не маючи міського права, цеховим ремісникам своєю працею заробіток відбирають, до жодних тягарів, податків і належних виплат не долучаються, були від міст відігнані і ремесло їм було заборонене, і щоб протекція ані духовного стану людей, ані світського їм не прислуговувала. Артикул двадцять перший. Якщо б котрийсь брат узяв роботу поворозницького ремесла понад п'ятдесят злотих, тоді такий повинен другого брата до своєї спілки допустити. А наостанок підкоряємося всі поворозники, які нині і на потім завжди в цьому цеху перебуватимуть, що коли б не виникла потреба в линві для міського ратушного годинника, тоді її виготовити і до годинника віддати без жодної плати ми повинні будемо, і це на знак вдячності за ласку та добродійства панів радників наших і бажаючи їх собі на подальші часи для цього нашого вбогого цеху за покровителів прихилити; [...викреслено...] артикули на розгляд і для підтвердження згідно з правом і звичаєм цього міста подаємо. Мельхіор, цехмістр поворозницького ремесла. Ян Сляма, другий цехмістр того ж ремесла. Войцех Мазурковець, столовий. Станіслав Орловський, другий столовий. Якуб Токар, третій столовий. Якуб Мєховський, четвертий столовий. МИ Ж, прагнучи прихилитися до прохання вищезгаданих токарів і поворозників, як законно перед нами вчиненого, для перегляду цих пунктів та артикулів славетного Якуба Долежинського, доктора обох прав, та знатного Мартина Анчевського, доктора філософії та медицини, лікаря Його Королівської Милості, наших колег-радників, що вирізняються зрілою розсудливістю та досвідчені у вітчизняних законах, призначили й делегували. Вони, вищезгаданим способом нами призначені та делеговані, коли вищенаведені артикули та пункти пильно розглянули та з погляду як польського, так і магдебурзького права дослідили, доповіли, що всі вони узгоджуються із загальним правом і міським правом цього міста, спрямовані на справедливість і добрий порядок цеху, завдяки якому міста, особливо в цій провінції, як на самому порубіжжі з ворогами, і що найважливіше — у цей непевний і грізний час, оберігаються й утримуються; Ми, схиляючись законно до прохання вищеназваних і раніше перелічених братів цехових, [с. 5 / скан 6:] визнали, що вищенаведені пункти й артикули всі й кожен зокрема, в усіх їхніх положеннях, клаузулах, умовах, частинах, формулюваннях і постановах, згідно з правами і привілеями цьому місту, метрополії Русі, здавна Найяснішими святої пам'яті королями й князями польськими, як і щасливо правлячим нині Найласкавішим Паном нашим милостиво наданими, а особливо даними стосовно публічного депозиторію, публічними законами й конституціями Королівства затвердженими, належить затвердити і схвалити, як і цим схвалюємо, затверджуємо і при правах та привілеях міста вищезгаданих зберігаємо, і до актів наших вписати дозволили, аби силу й авторитет вічної тривалості та чинності вони здобули; ухвалюючи й наказуючи на підставі цього вироку й схвалення нашого та вищенаведеного посередництва, що цехові брати повинні діяти згідно зі змістом і наказом цих артикулів, ні в чому їм не суперечити, але непорушно їх дотримуватися та зберігати під карами, застереженими всередині описаними. Крім того, оскільки до нашого уряду належить піклуватися, аби в цехах, які є паростками цього міста, порядок — ця душа речей — зберігався, а давні закони й прадавні звичаї свято та вірно шанувалися, з цієї причини, владою нашою, яку в цій царині від Найясніших Королів Польщі здавна нам визнану й ласкаво надану здійснюємо, визнали, що до вищенаведених належить іще додати й долучити такі ось артикули, і додаємо та долучаємо: Перший. Оскільки ситарі та гребінники за давніми правами до цього цеху, про який нині йдеться, належали і належати повинні, а зараз у ці нещасливі часи відлучилися, то щоб у цьому належно діялося давнім правам і звичаям, повинні будуть усі ситарі та гребінники, які поблизу Львова мешкають, [...викреслено...] цим і шедевр, у стефанівському привілеї описаний, повинні будуть виставити і вступати, та нарівні з токарями й поворозниками всі цехові обов'язки сповна виконувати; або ж на кожен квартал по три злотих, і це кожен окремо зробити має, до скриньки відклавши, вільними від податків та інших цехових повинностей, які траплятимуться, залишатися будуть. Другий. А що знаходиться поблизу Львова багато таких крамарів, які поворозницьку роботу, тобто посторонки, шнури, линви, віжки, паси, вуздечки, шлеї, батоги та інші подібні речі до будок продають, чим цехові поворозницькому чинять велику перешкоду: тож запобігаючи цьому, цей же поворозницький цех матиме свої будки за виразним нашим дозволом і сплатою певного чиншу до льонтомерії (який пани економи мають узгодити й постановити) для відкритого продажу своєї роботи, а крамарі під загрозою втрати свого краму не повинні перешкоджати в цьому поворозникам. Третій. Під час львівського ярмарку, якщо б якийсь поворозник або ситар, токар або гребінник з-поза меж нашого міста приїхав, повинен буде про це в цеху оголосити і до скриньки два злотих віддати й відрахувати; а коли це вчинить, вільно йому буде зі своєю роботою впродовж усього ярмарку сидіти і її продавати. [с. 6 / скан 7:] Ці артикули, Нами задля доброго порядку й урядування в цьому місці додані та долучені, ремісники ситарські та гребінницькі львівські, на сьогоднішній день із цією метою законно викликані і які особисто постали перед нами, в усьому прийняли, на них погодилися і їм в усьому охоче, добровільно та прихильно підкорилися. Ми ж силою наших прав можливість додавати, вилучати й виправляти вищенаведені артикули та пункти за собою зберегли і зберігаємо силою цього документу. На свідчення чого печатка нашого львівського уряду до цього документу була прикладена. З актів львівського радецького уряду видано. Самуель Казимир Кушевич, нотаріус міста Львова. [Місце печатки]. І благали Нас, аби Ми зволили згадане письмо владою Нашою Королівською схвалити і затвердити. До якого прохання ласкаво схиляючись, це письмо разом з усіма його пунктами, артикулами, клаузулами, приписами, додатками й умовами загалом усіма Ми визнали гідним схвалення та затвердження, як і схвалюємо, затверджуємо і ратифікуємо, цим постановляючи, аби вони набули сили належної тривалості. На свідчення чого це письмо, Нашою рукою підписане, коронною печаткою скріпити наказали. Дано у Львові в четвер після найближчого свята святої Маргарити, Діви і Мучениці, Року Божого тисяча шістсот п'ятдесят третього, правління Нашого в Польщі п'ятого, а в Швеції шостого року. Ян Казимир, король Ян Кшицький, секретар Його Королівської Милості

[s. 1 / skan 2:] [Nota u góry:] Drechsler u. Seiler IOANNES CASIMIRUS Dei Gratia Rex Poloniæ, Magnus Dux Lithuaniæ, Ruthiæ, Prussiæ, Masouiæ, Samogitiæ, Liuoniæ, Smolensciæ, Czerniechouiæq[ue]; nec non Sueccoru[m], Gottoru[m], Vandalorumq[ue], Hæreditari[us] Rex. Significamus præsentibus literis Nostris, quorum interest vniuersis & singulis. Exhibitas esse Nobis literas papyreas, ex Actis Officij Consularis Leopolien[sis] authenticè extractas, continentes in se Articulos Contubernij Torneatorum & Funificum Leopolien[sium]; quarum tenor sequitur talis. Actum Leopoli Feria Tertia antè Festum Sanctæ Margarethæ Virginis & Martyris proxima, Anno Domini Millesimo Sexcentesimo Quinquagesimo Tertio. Vniuersis & singulis, quorum interest, tenore præsentium significamus. Quomodo in plenariam Officij nostri Consularis residentiam personaliter venientes Famati Contubernij Torneatorum & Funificum Leopolien[sium], Cechmagistri, pro Anno præsenti electi, et Jurati, sani mentibus & corporibus existentes, non compulsi nec coacti, sed & aliorum Magistrorum Seniorum & Juniorum Torneatorum & Funificum Contubernalium in magno numero ac frequentia personaliter ad latus istum adstantium neminibus agentis, ac ad infrascripta omnia assensum beneuolum præbentes, palam, liberè, benèvolèq[ue] præsentaveru[n]t Articulos infrascriptos bonum Ordinem Contubernij sui coniuncti concernentes, ac spectantes, in scriptum coniunctarum vltro citroq[ue] de vnanimi & concordi suo totiusq[ue] Contubernij conatu & vota redactes, manibus proprijs eorundem subscriptos, eosdem in omnibus & singulis introcontentis, clausulis, pestitionibus, ac membris approbantes, confirmantes, & singula per Officium nostrum perpetuò vigore Jurium & Priuilegiorum a Serenissimis Regibus Poloniæ Ciuitati huic super Depositorium publicum datorum approbari, & confirmari, ad Acta præsentia suscipi, illisq[ue] inseri, de tenore verborum petaturo produxerunt. In NOMINE DOMINI! Amen. Działo sie pod czas Seßiey Kwartalney Gayney Cechy Powrozniczey y Tokarskiey od dawnych lat, w Miesiącu bywßowce złączoney, w Rczku Tysiąc Szesc Set Pięcdziesiątym Trzecim, w Poniedziałek nazaiutrz po Przenaswietszey Troycy. Iż przez tak wiele lat dla roznych przyczyn nie moglismy do Porządkow w niektorych punktach strony oboiey Cechy naßey tak iako sie w inßych Miastach Koronnych zachowuie do tego czasu przysć: tedy teraz za spolną radą, y zezwoleniem Braci Starszych y Młodszych, tak Tokarskiey, iako y Powrozniczey ziednoczoney Cechy, idąc przykładem inßych Miast Koronnych Rzemiosła Tokarskiego y Powrozniczego, stosuiąc sie do dawnych Przywileiow naßych, a mianowicie do Przywileiu Swiętey pamięci Krola Stephana, de Data Leopoli die prima Mensis Julij, Anno Domini Millesimo Quincentesimo Septuagesimo Octavo (ktoremu niweczym derogować nie chcemy), zachowuiąc we wsßytkiem dawne naße zwyczaie, y obrzędy, namowilismy między sobą zgodnie wsßyscy Starsi y Młodsi oboiey Cechy pewne Artikuły, y one do Uwagi Panow Radziec Lwowskich [s. 2 / skan 3:] ktorym to de Jure & consuetudine antiquâ należy podaiemy; ktore są takowe. Pierwszy Artikuł. Iezeliby ktory Brat, tak Rzemiesła Tokarskiego, iako teß y Powrozniczego, chciał do Cechy naßey wstąpic, takowy powinien naprzod Złotych Piętnaście Polskich do publiczney Skrzynki odliczyć, po tym powinien na Wieżą Cechy naßey pułkamiemia prochu rußnicznego, a do Kościoła Swiętego Wawrzynca (ktorego sobie za Patrona obieramy, y pomieniony Kościołek iego pod staranie naße bierzemy chcąc w niem wedle przemożenia naßego, wßelakie ochędostwo opatrywać) Pułkamienia woßku. Nad to powinien będzie każdy, do Cechy naßey spolney wstępuiący, albo Collatia dla Braci sprawić albo do Skrzynki Dwanaście Złotych liczby y monety Polskiey odliczyć, y Dwa Skopce miodu dać. A nadewßytko powinien będzie experimentum Rzemiesła swego vczynić, to iest potrzebną sztukę niźey opisanym sposobem wystawić y zrobic. Brat Rzemiesła Tokarskiego powinien będzie zrobić według pomienionego Przywileiu od Swiętey pamięci Krola Stephana nadanego, Flaszkę o iedney srubie, w ktorey mogłby być dwoiaki napoy osobno bez wßelakiego pomießania. Tenże powinien zrobić konew, ktorą Lampą nazywamy, z długą szyią, według Przywileiu Stephanowskiego. Item, Kubek Włoskiey roboty, także wedlug opisania w pomienionym Przywileiu wyrażonego. Brat zaś Rzemiosła Powrozniczego ma zrobić Linowe na sąźni (ani mniey ani więcey) Dwanascie, a ta ma być dwa razy drutowana, a trzeci raz spuβczana. Tenże ma zrobić pas Złotniczy drutowy, na łokci zupełna cztery. Item, Sznur dwa razy drutowy na Trzydzieści sążni, ani mniey, ani więcey, anaostatek Sieć zwierzącą Troyistą na sążni Trzydzieści, w ktorey ma być ok Dwadzieścia y cztery. Drugi Artikuł. Iezeliby ktory Brat takowey sztuki wyźey opisaney nie pokazał, y oney nie dla nieumieiętności, ale dla inßey słuszney przyczyny nie mogł dosyć vcynić, tedy powinien będzie, lubo Tokarz, lubo Powroznik, takową Sztukę zapłacić według roynalasunku wsßytkiey Cechy, iako teß o tym wyraźnie iest ma strony Tokarzow Przywiley Krola Stephana. Trzeci Artikuł. [...skreślone...] tedy takowy gdy mu czas słuszny, do przyimowania Cechy przydzie, powinien będzie albo połowice Sztuki iuż wyżey opisaney zrobić, albo teß połowicę gotowemi pieniądzmi także według roynalasunku Cechowego zapłacić. Czwarty Artikuł. Każdy ktorykolwiek do Cechy tey spolney wstąpi, y powinnosciom wyzey opisanym dosyć vczyni, powinien będzie pokazać wszy list dobrego Vrodzenia swoiego Szlacheczny, Prawo Mieyskie, według Praw, y zwyczaiu Miasta tego przyiąć, y przysięgę przed Vrzędem Radzieckim Lwowskim vcynić, a do Gekauzu Mieyskiego Piec buntow lentow, ieżeli Powrozniczek będzie, a ieżeli Tokarczyk Mußkiet do wieże spolney oddać. Czego Cechmißtrze z powinnosci swoiey pilnie przestrzegać maią. Piąty Artikuł. Ta Cecha naßa z Tokarzow, y Powroznikow złączona, na każdy Rok zwyczaynego w tym Mieście Wßystkim Cechom czasu, Cechmißtrzow dwoch obierać, y onych Panom Raycom præsentować, a ci Obay Cechmißtrze powinni być Religiey Rzymskiey, iednego z Tokarzow, a drugiego z Powroznikow będzie. Szósty Artikuł. Cechmißtrze zgodnie obrani, y przysięgli powinni będą według następuiącey potrzeby Bracią na Schadzkę zwyczaynym sposobem obsyłać, a Bracia obesłani wsßyscy do Cechy owczas, pod winą Sześci groszy schodzić sie maią. Siódmy Artikuł. A ieżeliby też, Bracia Cechy tey naßey złączoney na pogrzeby, na Msze żałobne, albo na insze potrzeby, [s. 3 / skan 4:] y Akty od tychże Cechmißtrzow wezwani byli, tedy stawić sie zawße bez wßelakiey contradikcyey maią, a ktoryby w tey mierze nie chciał być posłußnym, y nie stawił sie na takowe Akty, tedy Winą Sześci großy nieodpuszczenie ma być, toties quoties opus fuerit, karany. Osmy Artikuł. Bywßy na Schadzkach, y siedząc przy wystawioney Skrzynce, wßelaką skromność wßyscy wobec, y każdy z osobna zachować powinni, tego wßelakim sposobem przestrzegaiąc, aby trzezwość, iako naypilniey być może, zachowali. A ieżeliby kiedy ktory piiány do Cechy przyszedł, tedy takowy Trzy Grzywny winy odliczyć powinien będzie, z ktorych Dwie, Vrzędowi Radzieckiemu Lwowskiemu, a Trzecia Ceße należeć ma. Dziewiąty Artykuł. Na publicznych Schadzkach, y posiedzeniu Brackim, każdy mieysce swoie trzymać, y na niem skromnie, y cicho siedzieć, tak iako kto pierwey do Cechy wstąpił, powinien: a gdyby ieden drugiemu mieisce wziął, y onego omyślnie posiadł, tedy takowy Dwa Funty woßku do Kościołka Swiętego Wawrzynca, y na inße Brackie potrzeby ma dać irremissibiliter. Dziesiąty Artikuł. Ktoryby Brat przyiął chłopca na naukę, tedy powinien onego, we dwoch Niedzielach Ceßie opowiedzieć, a w drugich Niedzielach onegoż, według dawnego zwyczaiu zapisać w Ceße ma. A ieżeliby nad dwa Niedziele takowego chłopca u siebie miał, a onego Ceßie nie opowiedział, tedy podpadać będzie pod Winę Trzech Funtow Woßku do Kościołka Swiętego Wawrzynca, y na inße Brackie potrzeby. Iedenasty Artikuł. Chłopiec, albo Uczen na naukę do Mistrza dany, lubo to Tokarskiego, lubo Powrozniczego Rzemiesła, Trzy lata zupełnie a nie mniey vczyć sie powinien, a Trzy lata skończywszy, y iuż od Mißtza wyzwoliwszy sie, powinien będzie robić za Wochlen u Mißtza swoiego (u ktorego sie vezył) pułroka, a to według ręki tu we Lwowie [...skreślone...]. [Dwunasty] Artikuł. Iak Tokarczyk, iako Powrozniczek tu we Lwowie przemianek, według Rzemiesła Szynkownego powinien będzie sprawić, stosuiąc sie w tey mierze, y do zwyczaiu dawnego. Trzynasty Artikuł. Ieżeliby ktory Brat vmarł, a do Cechy został co winien, tedy Małżonka iego Wdowa pozostała, ieżeliby chciała po śmierci męża swego zażywać rzemiesła, powinna będzie dług przez małżonka swoiego zaciągniony płacić. Czternasty Artikuł. Ktobykolwiek z Braci miał Dwoch Towarzyszow, tedy takowy powinien iednego dać, y spuscić Wdowie, ieżeliby go potrzebowała dla poratowania, y pożywienia swoiego. Piętnasty Artikuł. Ktoby sie ozwał po zmarłym Oycu swoim a niebył wyzwolonym, lubo w Tokarskim, lubo w Powrozniczym Rzemieśle, tedy powinna Cecha takowego tu we Lwowie wyzwolić. Szesnasty Artikuł. Brat każdy tutecznego Cechu Powrozniczego powinien robić robotę Siedmłokietną, Dwanaście, y Sześć łokietną: a na ktoremgoby sie Brata pokazało żeby miał więcey robić robotę Oszmurną, ten podpada pod Winę Pięć Grzywien, do Cechu nieodpuszczenie. Siedmnasty Artikuł. Ieżeliby ktory Brat Oboiega Rzemiesła drugiemu Bratu Czeladnika odmowił powinien Pięć Funtow Woßku na potrzeby Kosciołka Swiętego Wawrzynca dać, y na inße potrzeby Brackie. Osmnasty Artikuł. Ieżeliby ktory Brat robotę drugiego powaźył sie ganić (według pospolitego wszytkich Cech zwyczaiu, y za- [s. 4 / skan 5:] chowania czynic nie powinien) tedy takowy Trzy Funty Woßku oddać powinien będzie, a takowy Woßk, iako y te ktoreśmy wyźey za rozne Winy mianowali, y naznaczyli, do Kościołka Swiętego Wawrzynca ma sie obracać, a naybarzey na nabożeństwa, y na inße potrzeby Cechowe. Dziewiętnasty Artikuł. Ktory Czeladnik z pola przywendruie powinien, wedle zwyczaiu wysłać do Mistrza do Starszych po robotę: ktora ma mu być obmyslona, aby darmo przy Lwowie czasu nietrawił, a zwłaszcza, że sie teß to po wsßytkich Miastach Koronnych zachowuie. Artikuł Dwudziesty. Towarzyß ktorybykolwiek tak Tokarczyk, iako y Powrozniczek, chciał w przod sobie robić, aniżeliby Ceche przeprawił, takowy każdy powinien będzie dać do Skrzynki Sześć Grzywien, y roboty poniechać, aß w przod Ceche opisanym sposobem przeprawi, y wsßytkim powinnosciom dosyć vczyni: poniewaß y Constitutia Koronna Roku Pańskiego Tysiąc Sześć Set Iedenastego na Seymie Walnym Warszawskim vchwalona, tego chce; aby Rzemieslnicy luźni, ktorzy Prawa Mieyskiego nie maiąc, Rzemieślnikom Cechowym przez swoie roboty żywność odeymuią, do żadnych ciężarow, y podatkow, y płacy należących, nie przykladaią sie od Miast odpędzeni byli, y rzemiesła onym zabronione, ktorym protectia, tak ludzi Stanu Duchownego, iako teß Swieckiego, służyć nie ma. Artikuł Dwudziesty Pierwszy. Iesliby ktory Brat przyiął robotę Powrozniczego Rzemiosła więcey nad Złotych Pięćdziesiąt, tedy takowy drugiego Brata do Kompaniey swoiey przypuscić powinien. A na ostatek submittuiemy sie wsßyscy Powroznicy teraz, y na potym zawße w tey Ceße będący, że kiedykolwiek będzie potrzeba liny do Zegara Mieyskiego Ratußnego, tedy one zrobić y do Zegara oddać bez żadney zapłaty powinni będziemy, a to zawdzięczaiąc łaski y dobrodzieystwa Panow Radziec naßych, y chcąc sobie onych na dalße czasy Ceße tey vbogiey naßey za Patrony przyzboroßić; [...skreślone...] Artikuły do wagi y do podzienia, wedle Prawa y zwyczaiu Miasta tego podaiemy. Melcher Cechmißtrz Rzemiesła Powrozniczego. Jan Slama Cechmißtrz drugi tegoż Rzemiesła. Woyciech Mazurkowie Stołowy. Stanisław Orłowski drugi Stołowy. Jakob Tokarz trzeci Stołowy. Jakub Miechowski czwarty Stołowy. NOS verò affectationi prænominatorum Torneatorum & Funificum vti legitimè coram nobis factæ annuere volentes, super eorundem Punctorum & Articulorum reuisionem, Clarissimum Jacobum Doleżyński Juris Vtriusq[ue] Doctorem, & Excellentem Martinum Anczewski Philosophiæ & Medicinæ Doctorem, Sacræ Regiæ Maiestatis Medicum, Collegas nostros Consulares, vti maturâ prudentiâ insignes, & legum Patriarum peritos addidimus, & deputauimus. Qui quidem, modo præmisso à nobis assignati, & deputati, cum præinsertos Articulos, & Puncta diligenter considerassent, atq[ue] ad formam tam Juris Polonici, quàm Maydeburgici examinassent, omnia illa Juri Communi & Municipali Ciuitatis huius conformia, ad æquitatem & Bonum Ordinem Contubernij, quo Ciuitates, præsertim in hac prouincia, vti in ipso cum hostibus confinio, & quod potissimum hoc dubio formidolosoq[ue] tempore, conseruantur, & retinentur, spectantia esse retulissent, Nos affectationi prænominatorum Contubernalium anteriùs specificatorum legitimè annuendo, [s. 5 / skan 6:] præinserta Puncta & Articulos omnes, & singulos in omnibus illorum introcontentis, clausulis conditionibus, membris, obloquentiis, ac positionibus, secundum Jura & Priuilegia Ciuitati huic Metropoli Russiæ antiquitus per Serenissimos Diuæ memoriæ Reges, ac Principes Poloniæ, tum & per feliciter nunc Nobis regnantem Dn[u]m Dn[u]m nostrum Clementissimum benignè concessa; præcipuè verò super Depositorium Publicum data, Legibus publicis ac Constitutionibus Regni approbata, confirmandos, & approbandos esse duximus, prout quidem præsentibus approbamus, confirmamus, circaq[ue] Jura, ac Priuilegia Ciuitatis prærecensita conseruamus, Actisq[ue] nostris inseri permisimus, vim, & robur perpetuæ firmitatis, & validitatis easdem obtinere: seseq[ue] Contubernales iuxta obloquentiam, ac dicitamen eorundem gerere, minimèq[ue] eisdem contraire, verum eosdem obseruare inuiolabiliter, & manutenere, sub pœnis vallatis intro descriptis debere decernentes, ac iniungentes hac Sententia, & approbatione nostra ac præmissa mediante. Cæterùm, cum nostri muneris sit prouidere: vt in Contuberniis, quæ Seminaria sunt Ciuitatis huius, & Ordo anima rerum conseruetur, et antiqua Jura, priseq[ue] Consuetudines sanctè, tectèq[ue] retineantur, eam ob rem, auctoritate nostra, quà hac in parte nobis à Serenissimis Regibus Poloniæ concessa, & benignè tributa antiquitus fungimur, hos insuper Articulos, ac præinsertos addendos, & adijciendos esse censuimus, addimusq[ue] & adycim[us]. Pierwszy. Poniewaß Sietnicy, y Grzebieniarze według dawnych Praw do tego Cechu, de quo res adpræsens agitur, należeli y należeć powinni, a teraz tych nießczęśliwych czasow odłączylisie, tedy aby w tey mierze dosyć sie działo Prawom, y Zwyczaiom dawnym, powinni będą wszyscy Sietnicy, y Grzebieniarze, przy Lwowie mieszkaiący [...skreślone...] tym y sztukę w Stephanowskim Przywileiu opisaną powinni będą wystawić i wstępować, y rowno z Tokarzami, y Powroznikami, wsßytkim Cechowym powinnosciom dosyć czynić, albo teß na każdy kwartał po Złotych Trzy, a to kożdy z osobna vcynić ma, do Skrzynki odłożywszy, wolni od podatkow, y inßych Cechowych powinnosci, ktore sie przytrafią zostawać będą. Drugi. A iż wiele sie znayduie przy Lwowie takowych Kramarzow, ktorzy Powroznicząm robotę, to iest postronki, snury, liny, loniy, pasy, wzdzenice, ssle, bicze, y inße tym podobne rzeczy do Budek przedaią, czym Cechie Powrozniczey są na wielkiey przeßkodzie: tedy zabiegaiąc temu taß Cecha Powroznicza mieć będzie Budki swoie za wyraźliwym naßym pozawoleniem, y Czynszu pewnego do Lonheriey (ktory Panowie Oeconamowie vmowić, y postanowic maią) płaceniem dla przedawania publicè Roboty swoiey, a kramarzy pod utraceniem Towaru swego w tym przeßkadzać Powroznikom nie będą powinni. Trzecia. Pod czas Iarmarku Lwowskiego, ieżeliby ktory z Miasta naßego Powroznik, albo Sitnik, Tokarz, albo Grzebieniarz przyiachał, powinien będzie w tym Cechu opowiedzieć, y do Skrzynki Złotych Dwa oddać, y odliczyć, co gdy veżyni, wolno mu będzie, z robotą swoią przez wsßytek Iarmark siedzieć, y one przedawać. [s. 6 / skan 7:] Quos quidem Articulos per Nos Boni Ordinis, & Regiminis causâ hoc loci additos, & adiectos Retium Artifices, & Pectenarij Leopolien[ses], pro die hodiernâ eo nomine legitimè citati, & personaliter comparentes, coram nobis in omnibus acceptauerunt, iisq[ue] acquieuerunt ac se se iisdem in omnibus parituros spontè, vltrò, & beneuolè submiserunt. Nos autem vigore Jurium nostrorum facultatem addendi, minuendi, & corrigendi præinsertos Articulos & Puncta nobis reseruauimus, & reseruamus præsentium vigore. In cuius rei fidem Sigillum Officij nostri Leopolien[sis] præsentibus est subappressum. Ex Actis Officij Consularis Leopolien[sis] extraditum. Samuel Casimirvs Kußewic Ciuitatis Leopolien[sis] Notarius. [Locus Sigilli]. Supplicatumq[ue] Nobis quatenus literas præfatas authoritate Nostrâ Regiâ approbare, & confirmare dignaremur. Cui supplicationi benignè annuentes literas easdem, vnà cum suis omnibus punctis, articulis, clausulis, ligamentis, adiectionibus, conditionibusq[ue] generaliter vniuersis approbandas, & confirmandas esse duximus, approbamusq[ue], confirmamus, & ratificamus, præsentibus hisce statuentes, vt robur debitæ firmitatis obtineant. In cuius rei fidem præsentes manu nostra subscriptas, Sigillo Regni communiri mandauimus. Datum Leopoli Feria Quinta post Festum Sanctæ Margarethæ Virginis & Martyris proxima Anno Domini Millesimo Sexcentesimo Quinquagesimo Tertio, Regnorum Nostrorum Poloniæ Quinto, Sueciæ verò Sexto Anno. Joannes Casimirus Rex [Podpis z prawej u dołu:] Joann[e]s Krzycki R[egiae] M[aiestatis] S[ecretarius] [s. 8 / skan 9 - Verso:] [Nota archiwalna:] Mus. przem. Inw. 811 Dz. IV. 131 [Okrągła pieczątka tuszowa:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA [XIX-wieczne ołówkowe noty:] D. 125/3. / IX [s. 9 / skan 10 - Pieczęć:] [Pieczęć koronna większa Jana Kazimierza, wosk czerwony w misce metalowej na zielonym sznurze jedwabnym; w otoku tytulatura: IOANNES CASIMIRUS DEI GRATIA REX POLONIAE ET MAGNUS DUX LITHUANIAE...; w polu tarcza herbowa wielopolowa z Orłem, Pogonią i herbem Snop Wazów].