Дозвіл короля Яна Казимира місту Львову на стягнення повинностей з іноземних купців

ЯН КАЗИМИР, БОЖОЮ МИЛІСТЮ КОРОЛЬ ПОЛЬСЬКИЙ, ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянтський, Смоленський і Чернігівський, а також дідичний король Шведів, Готів і Вандалів. Оголошуємо цим письмом Нашим усім і кожному зокрема, кого це стосується. Хоч турбота королівського сану, на який Всевишній той Володар монархів БОГ зволив Нас поставити, неустанно Нас спонукає і часто нагадує, аби Ми всіляко дбали про те, щоб від Наших підданих загалом усякі обтяження відвертати, а благо миру та майна їм забезпечувати, однак палкішим почуттям серце Наше займається задля виконання того, що честі й окраси Речі Посполитої в особливий спосіб стосується, у чому Нам належить діяти з тим більшою ревністю, що виразніше Нам відомо, що в їхній непорушності користі й сили Нашого Королівства зберігаються. Справді, до вух Нашої королівської величності дійшло з боку Нашого Міста Львова, як: купці, як із найвіддаленіших країн, так і з інших міст Нашого Королівства, котрі прибувають для ведення торгівлі до Львова, що вважається загальним торговим складом усієї Русі, постійно там залишаються, свої речі й товари на продаж виставляють, не несучи жодних міських повинностей. Хоч законами Нашого Королівства (а надто конституціями на сеймах року тисяча п'ятсот вісімдесят другого, року тисяча п'ятсот вісімдесят першого, року тисяча п'ятсот вісімдесят восьмого і року тисяча шістсот одинадцятого за згодою всіх станів ухваленими, а також привілеєм для Міста Львова, світлої пам'яті королем Сигізмундом Августом, Нашим дядьком і попередником, щодо несення повинностей купцями-прибульцями у Варшаві дня шістнадцятого місяця вересня року Христового тисяча п'ятсот п'ятдесят восьмого ласкаво наданим) урочисто наказано, аби купці та інші, які в містах перебувають і підлягають міському праву, всім податкам і повинностям міст чинили задосить; і хоч звичаєм усіх інших міст у Королівстві, заснованим на загальному праві, прийнято, аби такого роду люди, користуючись благами цих міст, відчували також їхні тягарі та їх несли. Ми тому, зваживши, що якнайбільше личить, аби закони Нашого Королівства та узгоджені з ними звичаї за Наших часів не зазнавали шкоди, а радше непорушними зберігалися і навіть, наскільки звага на часи дозволяє, примножувалися, дозволяємо вищезгаданому Нашому Місту Львову (так, аби від окремих купців-прибульців, без будь-якого винятку, зберігаючи однак права ярмарків, після спливу чотирнадцяти днів, протягом якого часу згідно з правами львівського складу без жодних оплат торгівлю, відповідно однак до публічної конституції року тисяча п'ятсот шістдесят п'ятого, вести буде вільно, що забажають із будь-якими товарами у Львові перебувати, або міські повинності стягували, або з їхнього приводу щороку певну грошову суму пропорційно до привезених товарів [брали], особливо з огляду на те, що згадане Наше Місто Львів чималі труднощі й труди несе коло дотримання прав складу та коло захисту від різноманітних небезпек і труднощів чужоземних купців), якщо за збігом обставин купці-прибульці разом чи окремо, явно чи потай, безпосередньо чи посередньо всупереч вищесказаному в чомусь учинять, або цьому королівському Нашому рескрипту і публічним законам у будь-який спосіб у цій справі протидіяти посміють, покарання у сто угорських флоринів, яке на тих, хто чинить усупереч цьому, королівським авторитетом накладаємо, аби щоразу, коли всупереч цьому вчинять, тим самим відали, що кожен із них безповоротно його зазнає. З чого половину на користь Нашої королівської скарбниці, решту ж частину на потреби названого Нашого Міста Львова призначити постановили і цим призначаємо; бажаючи, щоб покарання такого роду, стягнене з майна і речей згаданих чужоземних купців і прибульців, скільки разів виникне потреба, повністю стягувалося і на вищезгадані цілі спрямовувалося, без огляду на те, чи названі купці, які перебувають за правом львівського складу тривалий час із товарами задля більшого зиску, з Нашої канцелярії на шкоду Нашого Міста Львова будь-які листи, концесії чи милості, привілеї або індульти, чи будь-які заборони коли-небудь у будь-який спосіб отримали, які Нашим королівським авторитетом та авторитетом законів Нашого Королівства щодо цього бажаємо щоб жодної сили чи значення не мали. На чого всього більшу віру й очевидніше свідчення це письмо власною рукою Нашою підписане і печаткою Нашого Королівства підвісити наказали і повеліли. Дано у Львові в понеділок після найближчого свята Внебовзяття Преславної, Пресвятої Діви Марії, року Божого тисяча шістсот п'ятдесят третього, років панування Нашого в Польщі п'ятого, а в Швеції шостого року. [Під загином:] Єронім Піноччі, секретар Його Королівської Милості, власною рукою. [Печатка:] [Велика коронна печатка на червоному воску, у круглій мисці/кустодії, підвішена на шовковому шнурі] [Зворот:] Рубрика друга Lit. B. Nr 27. 2. B. 27. [Канцелярські написи / регести:] Канцелярія Ясновельможного […] Пана Стефана з Великої Корицизни Корицинського […] канцлера […] Привілей чотирнадцяти днів […] купцям […] До в'язки 293 29.

IOANNES CASIMIRUS DEI GRATIA REX POLONIAE MAGNUS DUX Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque; Nec non Suecorum, Gottorum Vandalorumque Haereditarius Rex. Significamus praesentibus literis Nostris quorum interest universis et singulis. Etsi sollicitudo Regiae dignitatis, in qua Nos Supremus ille Principum Arbiter DEUS dignatus est collocare, incessanter Nos urget, et frequenter admonet, utcunque esse sollicitos, ut a Nostris Subditis generaliter universis incommoda submoveamus, et pacis eis ac fortunarum Bonum impertiamus: ferventiori tamen affectu in illis exercendis Cor Nostrum accenditur, quae Reipublicae decus et ornamentum, quadam speciali ratione concernunt, ubi Nos tanto ardentius decet intendere, quanto Nobis constat evidentius in eorum integritate Regni Nostri commoda et nervos conservari. Sane ad Regij Nostri culminis audientiam pro parte Civitatis Nostrae Leopoldiensis perductum est, qualiter: Mercatores, tam ex extremis Regionibus, quam ex aliis Regni Nostri Civitatibus exercendorum mercimoniorum causa Leopolim, quae Generale Emporium totius Russiae habetur, venientes, ibidem continuo maneant, res et merces suas venum exponant, nulla Onera Civilia sustinentes. Quanquam Legibus Regni Nostri, (praesertim vero Constitutionibus in Comitiis Anno Millesimo Quingentesimo Octuagesimo Secundo, Anno Millesimo Quingentesimo Octuagesimo Primo, Anno Millesimo Quingentesimo Octuagesimo Octavo, et Anno Millesimo Sexcentesimo Undecimo, Omnium Ordinum consensu sancitis, nec non Privilegio Civitati Leopoldiensi per Divae memoriae Regem Sigismundum Augustum, Avunculum et Praedecessorem Nostrum, ratione ferendorum onerum, per Mercatores Aduenas, Varsaviae Die Decima Sexta Mensis Septembris Anno Christi Millesimo Quingentesimo Quinquagesimo Octavo benigne concesso) serio iniungatur, ut Mercatores, et alii in Civitatibus, sive Jure Civili commorantes omnibus Collectis et Oneribus Civitatum satisfaciant: Et quanquam omnium aliarum in Regno Civitatum consuetudine, publico Juri innixa receptum sit, ut eiusmodi homines earundem Civitatum commodis sentientes, sentiant etiam Onera ac sustineant. Nos igitur attendentes plurimum expedire ne Regni Nostri Leges, et iis conformes Consuetudines Nostris temporibus minuantur, sed potius illaesae conserventur, aut etiam quantum temporum ratio permittit augeantur, supradictae Civitati Nostrae Leopoldiensi permittimus, (Ita ut a singulis Mercatoribus advenis, nemine penitus excepto (Juribus tamen Nundinarum salvis) post elapsum quatuordecim dierum (in quo spatio iuxta Jura Depositorij Leopoldiensis absque ullis exactionibus Mercimonia, iuxta tamen Constitutionem publicam Anni Millesimi Quingentesimi Sexagesimi Quinti exercere licitum erit) Leopoli cum mercibus suis quibuscunque commorari volentibus aut Onera Civilia exigant, aut ratione eorundem singulis Annis summam aliquam pecuniariam proportione Mercimoniorum ferendorum praesertim cum memorata Civitas Nostra Leopoldiensis non mediocres molestias, et labores, circa conservanda Jura Depositorij, et circa tuendos, a diversis periculis, et difficultatibus Aduenas Mercatores sustineat), si forsitan Mercatores Aduenae coniunctim, vel divisim publice vel occulte, directe vel indirecte contra praemissa in aliquo facere, vel Regio huic Nostro Rescripto, et Legibus publicis, quomodolibet in hac parte obviare praesumpserint, poenam Centum Florenorum Ungaricalium, quam contra facientibus authoritate Regia imponimus, ut quoties contra fecerint eo ipso se noverint singuli irremissibiliter incursuros, Quorum medietatem Fisco Nostro Regali, residuam vero partem praedictae Civitatis Nostrae Leopoldiensis usibus applicari decrevimus, et praesentibus applicamus: volentes eiusmodi poenam comissam, de Bonis et Rebus predictorum Mercatorum extraneorum, et Aduenarum, toties quoties occurrerit integraliter exigi, et usibus praedictis assignari, non obstante si forsitan praefati Mercatores in Depositorio Leopoldiensi longo tempore maioris lucri causa cum Mercibus degentes, ex Cancellaria Nostra in praeiudicium Civitatis Nostrae Leopoldiensis, quas cunque Literas Concessiones seu Gratias, Privilegia, vel Indulta, aut Inhibitiones quasunque, quomodolibet aliquando impetraverint, quas et quae Authoritate Nostra Regia, et Authoritate Legum Regni Nostri quoad hoc nullius volumus esse roboris et momenti. In quorum omnium maiorem fidem et evidentius testimonium praesentes manu Nostra subscriptas, Sigilloque Regni Nostri appendi iussimus et mandavimus. Datum Leopoli Feria Secunda post Festum Assumptionis Gloriosissime, Beatissime Mariae Virginis in Caelum proxima. Anno Domini Millesimo Sexcentesimo Quinquagesimo Tertio. Regnorum Nostrorum Poloniae Quinto, Sueciae vero Sexto. Anno. [Sub plica:] Hieronymus Pinoccius Reg[iae] M[aiesta]tis secr[etarius] m[anu] p[ropria] [Pieczęć:] [Wielka pieczęć koronna w czerwonym wosku, w okrągłej misce/puszce, podwieszona na jedwabnym sznurze] [Verso:] Rubrica Secunda Lit. B. Nro 27. 2. B. 27. [Inskrypcje kancelaryjne / regesta:] Canc[ellaria] Illu[stri]ss[i]mi […] Domini Stephani de Wielkiekorycizna Korycinski […] Cancellarii […] Privilegium quatuordecim dierum […] mercatoribus […] Ad Fasc. 293 29.