Підтвердження Яном Казимиром дарування фільварку на Підзамчі у Львові для монастиря св. Івана Богослова

ЯН КАЗИМИР, БОЖОЮ ЛАСКОЮ КОРОЛЬ ПОЛЬЩІ, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський, смоленський, чернігівський, а також спадковий король шведів, готів і вандалів. Оголошуємо цим нашим письмом усім і кожному зокрема, кого це стосується, що нам було представлено паперовий лист, підписаний рукою шляхетного Яна Мнішека, старости львівського, та скріплений його печаткою, цілий, неушкоджений, непорушений і вільний від будь-якої підозри, що містить у собі підтвердження дарування певної земельної ділянки, розташованої на львівському передмісті, записаної небіжчиком Самуїлом [тобто: Симеоном] Семеном Онуфрійовичем, львівським передміщанином, для спорудження та зведення на цій землі церкви св. Івана Богослова грецького обряду для преподобного отця Симеона Семеновича, пресвітера церкви св. Миколая [грецького] обряду, та його наступників. І нам було подано прохання, аби ми цей лист нашою королівською владою зволили схвалити та затвердити. Зміст цього листа слово в слово такий [...] і звучить так: Ян із Великих Кончиць Мнішек, львівський, генеральний земель руських староста. Оголошую цим моїм записом, кому відати належить, що з особливою увагою до того, аби в цьому столичному місті Львові Божа слава ширилася та примножувалася повсякчас і на довгі роки, до того ж зваживши на [...] доброчесного чоловіка, вчинений у тестаменті перед його смертю перед нашим львівським земським урядом, поданий до наших гродських актів і затверджений Його Милістю Королем, володарем, який нам щасливо панує, покійного Симеона Онуфрійовича [...] передміщанина львівського передмістя, що зветься Краківським, чию останню волю в його тестаменті засвідчую перед цим гродським судовим урядом у [...] описала такими словами: «Щодо фільварку, який маю куплений за власні гроші та гроші моєї дружини на Підзамчі, то жадаю і хочу, аби там Божа слава на спасіння моєї душі та відпущення моїх гріхів і гріхів моєї дружини відправлялася, тобто щоб там монастир і церкву збудовано було на честь святого Івана Богослова. А щоб це тим певніше здійснилося, віддаю і дарую цей зазначений фільварок велебному отцю Симеону Семеновичу, пресвітерові церкви святого Миколая з львівськими Замковичами, у такий спосіб і з такою умовою, аби він дбав, щоб там згадану церкву було збудовано і в ній належно відправлялася служба Божа за стародавнім обрядом Святої Східної Церкви». Я, отже, маючи щиру й побожну [...], на наполегливе прохання й клопотання того ж отця Симеона Семеновича, вищезгаданого пресвітера, дозволяю на тому ж зазначеному фільварку фундувати, будувати, мурувати, друкарню в ньому утримувати та інші належні до нього пожитки собі привласнювати. А якби хтось із побожності своєї будь-яку [...] на цей монастир пожертвував, як із земель, так і будь-чого іншого, аби під протекцією тих же [...] і в усьому при цьому залишалося на вічні часи. А цей монастир велебний отець Симеон як провізор із церковними львівськими Замковичами як старшиною щоб будували й заселяли ченцями за стародавнім звичаєм Святої Східної Церкви та за правилом св. Василія Великого згідно з [...] ордену, перебуваючи в молитвах і офірах Пресвятій Діві Марії, Бога за Його Милість Короля, сина Його та цілісність усієї Речі Посполитої повинні будуть благати. А велебний отець Симеон вищезгаданий щоб був опікуном і провізором у цьому монастирі аж до своєї смерті, а після його смерті вся опіка та провізорство на всіх ченців переходить, які в цьому монастирі житимуть зі щирістю і порозумінням, що ченці повинні будуть старшого спільноти собі обирати з їхніми милостями [...] львівськими з дозволу і відома братства при цій церкві та монастирі св. Івана Богослова, які мають своїми засобами допомагати щодо будь-якого рятунку, підтримки та фонду згідно з артикулами Святої Східної Церкви, підтвердженими Арсенієм Желіборським, єпископом львівським. Цей легат і дарування в усьому схвалюю та підтверджую, дозволяючи, аби згідно з виразним тестаментом ченці монастир і церкву вищезгадану на зазначеній землі будували, і всі пожитки, в цьому тестаменті описані, брали та авторитет свій мали на вічні часи. Також і ця церква, що постане на цій землі, в якій Божа слава відправлятиметься, жодних поборів, юрисдикцій ані міських податків, хоч би як накладених, щоб не зазнавала, але мала повний захист також на вічні часи. На що для більшої віри власною рукою підписавши, печатку прикласти звелів. Діялося у Львові двадцять четвертого дня місяця січня року Божого 1663. Ян Мнішек із Великих Кончиць, староста генеральний руський. Ми отже, Ян Казимир, король, прихильно схиляючись до вищезгаданого прохання, визнали за слушне вище включений лист в усіх його пунктах, статтях, клаузулах, зв'язках і зобов’язаннях схвалити й затвердити, як і цим нашим письмом схвалюємо й затверджуємо, оскільки він не суперечить публічному праву. Постановляючи, що цей лист має набути сили й авторитету належної та вічної тривалості, зі збереженням прав наших і наших королівських наступників, а також Речі Посполитої та римо-католицьких костелів. На свідчення чого це письмо, нашою рукою підписане, коронною печаткою скріпити звеліли. Дано у Львові дня 12 місяця лютого року Божого 1663, нашого панування в Польщі та Швеції року 15. [Підпис короля:] Ян Казимир, король [Приписка праворуч:] Підтвердження дарування певної земельної ділянки, розташованої на львівському передмісті, записаної небіжчиком Симеоном Онуфрійовичем на [...] монастир грецького обряду. [Під складкою підпис:] Анджей Мясковський, тшемешенський абат, коронний секретар [На звороті:] [Архівна приписка:] 1663, 1 лютого. Симеон Онуфрійович, дарування на заснування монастиря св. Івана. [Інші цифрові позначки та шифри:] A. nr 7; 2

IOANNES CASIMIRUS DEI GRATIA REX POLONIAE Magnus Dux Lith[uaniae], Russ[iae], Pruss[iae], Masov[iae], Samogit[iae], Livon[iae], Smolen[sciae], Czerniech[oviae]q[ue], necnon Suec[orum], Got[horum], Vand[alorum]q[ue] haer[editarius] REX. Significamus praesentibus Literis n[ost]ris quorum interest universis et singulis. Productas coram Nobis esse Literas papyreas manu Generosi Joannis Mniszek Capitanei Leopolien[sis] subscriptas, et Sigillo eiusdem communitas sanas salvas et illaesas omniq[ue] suspitionis nota carentes, continentes in se Confirmationem Donationis certe fundi in Suburbio Leopolien[si] iacentis per Samuelem [sic: Simeonem] olim Semen Onufriowicz Suburbanaum Leopolien[sem] legati, et in illo fundi Ecclesiam Sancti Joannis Evangelistae Ritus Graeci erigendi et aedificandi Honorabili Patri Simoni Siemienowicz Praesbitero Ecclesiae Sancti Nicolai Ritus [Graeci] atq[ue] Successoribus eius. Supplicatumq[ue] Nobis est ut easdem Literas authoritate N[ost]ra Regia approbare et confirmare dignaremur. Quarum quidem Literarum Tenor de verbo ad verbum sequitur [...] et est talis: Jan z Wielkich Kończyc Mniszek Lwowski, Generalny Ziem Ruskich Starosta. Wiadomo czynię tym zpisaniem moim komu wiedzieć należy, iż z maiąc wzgląd osobliwy na to, aby w tym Mieście stołecznym Lwowie chwała Boża była rozmnożona y pomnażana na każdy czas y stugie lata, do tego uważaiąc oboz człowieka poczciwego w Testamencie przy śmierci iego przy Urzędzie naszym Lwowskim Ziem[ian] owym uczyniony, w Akta nasze Grodzkie podany, y od Króla Je[moś]ci M[iłości] Pana nam szczęśliwie panuiącego zatwierdzony, Nieboszczyka Simeona Onufrieiewicza sadzący [!] Przedmieszczanina Przedmieścia Lwowskiego mianuiącego się Krakowskiego, którego wolą ostatnią w Testamencie iego przypisuię przed Urzędem niniejszym Sądowym Grodzkim w Cudzoziemce Cechu Daskowskiego Cechu Sereckiego Janu opisała w te słowa. Iż tknąć folwarku, który mam za rość własne y Małżonki moiey pieniądze kupiony na Podzamczu, żądam y mieć chcę, aby się tam chwała Boża na zbawienie duszy moiey y odpuszczenie grzechów moich y Małżonki moiey odprawowała, to iest aby tam Monaster y Cerkiew zbudowana była na imię Świętego Jana Ewanielisty, co żeby tym pewniey do swego skutku przyszło, oddaię y daruię ten pomieniony folwark Wielebnemu Oycu Simeonowi Siemienowiczowi Przezbitterowi Cerkwie S[więte]go Mikołaja z Zamkowiczami Lwowskiemu, takim sposobem y z tym dokładem, aby się on starał iako by tam pomieniona Cerkiew zbudowana, y wniey porządnie Służba Boża odprawowana była według Starożytnego obrzędu Cerkwie S[więtej] Wschodniey. Ja tedy maiąc prawdzie wą y pobożną na usilną prozbę y Instancyą tegoż Oyca Simeona Siemienowicza, wyżey mianowanego Przezbitera, pozwalam na tenże mianowanym Folwarku fundować, budować, murować Drukarnią wnim trzymać, y insze pożytki przynależące do niego sobie przysposabiać. A ieśliby kto zpobożności swoiey iakąkolwiek iaką na ten Monaster darował, tak z Gruntów, iako co innego, aby pod Protekcyą tychże [...] y w niczym przytym zostawało wiecznemi czasy, który to Monaster Wielebny Ociec Simeon iako Prowizorowie z Cerkiewnymi Zamkowiczami Lwowskiemi iako Starzyzna, aby oni budowali y osadzali Zakonnikami [czerńcow] według starożytnego zwyczaiu Cerkwie S[więtej] Wschodniey, y według Religiey S. Bazylego Wielkiego według [...] Zakonu w ćwiczenie w modlitwach y ofiarach Nayświętszey Panny Maryi Bogu za Króla Je[g]o M[oś]ć, Syna Jego, y całość wszytkiey Rzpltey powinni będą błagać, a Wielebny Ociec Simeon wyżey mianowany aby był za Opiekuna y Prowizora w tym Monasterze aż do śmierci swoiey, a po śmierci iego wszytko Opikunstwo y Prowizia na wszytkich Czerńcow spada, którzy w tym Monasterze żyć będą z szczyrością dokładem, ze aczownicy powinni sobą będą starszego zgromadzenia sobie obierać z Jchmościami Bracławkimi [!] Lwowskiemi za pozwoleniem y wiadomością Bractwa na tey Cerkwi Monastera S. Jana Ewanielisty maiący swemi wpomagać względem wszelakiego ratunku, pomocy y funduszem według Artykułów Cerkwie S. Wschodniey Arseniem Żeliborskim Episkopem Lwowskim potwierdzonego, które to Legaty y Darowiznę we wszytkim approbuię y potwierdzam, pozwalaiąc, aby podług wyraźney Testamentu Czerńcy Monaster y Cerkiew wyżey rzeczoną na Groncie pomienionym budowana była, y wszytkie pożytki w tym Testamencie opisane robili y powagę swoię mieli wiecznemi czasy. Więc y ta Cerkiew będąca na tym Groncie, w którey się chwała Boża odprawować y oprawować będzie, żadnych podatków, jurysdykcyi ani podatków Miejskich, acz kolwiek zawzięte, niecierpiała, ale asekuracyą mieć całą wiecznemi także czasy. Na co dla lepszey wiary ręką moią własną podpisawszy, pieczęć przycisnąć kazałem. Działo się we Lwowie Dnia Dwudziestego Czwartego Miesiąca Stycznia Roku Pańskiego 1663. Jan Mniszek z W.K. Starosta Generalny Ruski. Nos igitur Joannes Casimirus Rex praefata Supplicationi benigne annuentes praeinseratas L[itte]ras in omnibus eorundem punctis, Articulis, Clausulis, nexibus et Ligamentis approbandas et confirmandas duximus, prout in quantum Juri publico non repugnant approbamus et confirmamus praesentibus L[itte]ris n[ost]ris. Decernentes easdem vim et robur debitae et perpetuae firmitatis obtinere debere. Juribus Nostris Regiisq[ue] Successorum Nostrorum, ac Reipubl[icae] Ecclesiisq[ue] Romano Catholicis salvis manentibus. In cuius rei fidem praesentes manu Nostra subscriptas Sigillo Regni communiri mandavimus. Datum Leopoli Die XII Mensis Februarii Anno Domini M.DC.LXIII. Regnorum Nostrorum Poloniae et Sueciae vero XV. Anno. [Podpis króla:] Joannes Casimirus Rex [Nota po prawej:] Confirmatio Donationis fundi certi in Suburbio Leopolien[si] iacen[tis] per iam olim Simenon Onufriowicz Legati pro [...] Monasterium ritus Graeci. [Pod zakładką podpis sekretarza/kanclerza:] Andreas Miaskowski Abb[as] Tremesn[ensis] Reg[ni] Canc[ellarius?] / Secr[etarius] [Verso:] [Nota archiwalna:] 1663 1. Februar. / Onofreiewiecz Simon Donation zur Errichtung des Klosters ad St. Joannem. [Inne noty cyfrowe i sygnatury:] A. No 7mo; 2