Затвердження архієпископом Яном Тарновським фундації Яна Собеського для львівських боніфратрів

[Передня оправа, тиснена й позолочена шкіра, монограми навколо герба:] I. Z. S. CH. K. S. IA. ST. P. W. I. K. M. [арк. 1r] В ІМ'Я ГОСПОДНЄ. АМІНЬ. На вічну пам'ять справи. Кожен, хто безупинним і ревним розмислом споглядає нескінченні скарби Божої Благості, найщедріше вилиті на весь людський рід, лише тоді осягає – як визнається – справжнє щастя вічного блаженства, коли для полегшення людських злиднів та особам, вельми виснаженим тілом і духом ворожими стрілами мачухи-Фортуни, простягає й подає щедрі долоні своєї правиці, співчутливо допомагаючи їм. Що неодноразово в думках зважуючи, шляхетного роду лицар, ясновельможний Ян із Собєшина Собеський, коронний хорунжий, яворівський і стрийський староста, дідич на Жовкві, прагнучи зазнати вічного блаженства Небесного Царства, задля спасіння своєї душі та на відпущення гріхів, суму в тридцять тисяч польських злотих на власних і дідичних маєтках своїх, званих Блудів, що лежать у Волинському воєводстві та Луцькому повіті, на фундацію конвенту, тобто монастиря, і шпиталю Ордену Блаженного Івана Божого, зазвичай званих боніфратрами, щедро й ласкаво призначив і записав. Тому й [арк. 1v] МИ, ЯН ТАРНОВСЬКИЙ, З БОЖОЇ ТА АПОСТОЛЬСЬКОГО ПРЕСТОЛУ ЛАСКИ АРХІЄПИСКОП ЛЬВІВСЬКИЙ, ВІЧНИЙ АДМІНІСТРАТОР АБАТСТВА В МОГИЛІ. Усім і кожному зокрема, як теперішнім, так і майбутнім, цим нашим письмом оголошуємо. Що, з'явившись особисто перед нами, коли ми засідали в трибуналі й задля чинення правосуддя, та перед нашим судом, преподобні та чернечі отці-брати Мельхіор Майоровський, Григорій Поліцький, священник, професи Ордену Блаженного Івана Божого, а також правомочні повірені чернечих отців і братів цього ж ордену, зазвичай званих боніфратрами, опікунів шпиталів і хворих, на сьогоднішній строк, визначений судовими оповіщеннями (листами криди) за силою генерального позову проти всіх і кожного зокрема, сукупно чи окремо, хто претендує на протилежне право й будь-який інтерес до нижчеописаних речей, виданих з нашої канцелярії та законно – як було видно – виконаних через прибиття до воріт костелів, розташованих усередині та поза мурами міста Львова, всечесним Войцехом Сплавським, вікарієм львівського митрополичого костелу, звинуватили з належною наполегливістю в неявці всіх і кожного зокрема, згаданими листами криди викликаних, але не прибулих, і за їхньої відсутності автентичну фундацію та запис, нижче включені, головної суми тридцяти тисяч злотих, на річний чинш із правом викупу в розмірі двох тисяч і ста злотих, належний із цієї ж головної суми, на фундацію та ерекцію монастиря, тобто конвенту, і шпиталю вищеописаних отців та їхнього ордену, [арк. 2r] ясновельможним Яном із Собєшина Собеським, коронним хорунжим, яворівським і стрийським старостою, полковником Його Королівської Милості, надзвичайно побожно пожертвувану, а на маєтках, у змісті фундації та запису докладно зазначених, забезпечену й обтяжену іпотекою, надали, покірно просячи, щоб усі й кожен зокрема викликані, які не з'явилися, були визнані непокірними і за їхньої відсутності цей запис у всіх пунктах, клаузулах і статтях було затверджено, згадану головну грошову суму разом із чиншем, що з неї походить, до церковної свободи та імунітету було приписано, інкорпоровано й прилучено, а також щоб на цій головній сумі й чинші монастир, формальний конвент, тобто пустинь (ерем), і шпиталь згаданих чернечих отців і братів та їхнього ордену при костелі св. Лаврентія, на Галицькому передмісті міста Львова розташованому й існуючому, після скасування та скасування титулу пребендарія, було ереговано, засновано й забезпечено маєтностями, а дозвіл на будівництво монастиря, тобто конвенту, і шпиталю згаданих на цьому місці вказаним отцям і братам надано, а також інші речі з цього приводу й навколо цього згідно з приписом святого Тридентського собору та апостольських конституцій, виданих у справі зведення нових монастирів, а також статутів провінційного синоду, як і правила вищезгаданого ордену, що необхідні, були ухвалені й розпоряджені, і щоб потрібні документи на це в звичайній формі було видано. Якої фундації зміст такий: Ян із Собєшина Собеський, хорунжий коронний, староста яворівський. Доводжу до відома цим моїм письмом, що я, відповідаючи Божому натхненню та побожній моїй прихильності до ордену отців боніфратрів, і бажаючи собі того, щоб дочасними й минущими земними багатствами, які мені Божа рука довірила, здобув я вічне і на те [арк. 2v] благословення собі заслужив, яке обіцяне доброчинцям убогих: «Блаженний, хто дбає про злиденного та вбогого, в день лиха визволить його Господь», вирішив згаданому святому ордену конвент тут, у Львові, і шпиталь, у якому б я і Творця Предвічного прославляти, і членам Христа Господа, тобто людям хворим убогим, поміччю в необхідному здоров'ї служити міг, від самих основ заснувати. У чому так розпочатому моєму задумі вже мені ясновельможний його милість ксьондз ЯН ТАРНОВСЬКИЙ, архієпископ львівський, абат могильський, костелик на передмісті львівському галицькому, під титулом святого Лаврентія зведений, дозволяючи, допомагає; тому з тим більшою охотою його виконую. Отож суму тридцять тисяч польських злотих на маєтності моїй власній дідичній, званій Блудів, та на всіх її прилеглостях, що у Волинському воєводстві й Луцькому повіті розташовані, щоб на вічні часи конвенту і шпиталю отців боніфратрів ченців Ордену Блаженного Івана Божого тут, у Львові, при зазначеному костелі, мною фундованому, нині й надалі безперервно належала, записую. З якої суми річного чиншу дві тисячі сто польських злотих щороку трьома частинами їм платити я і спадкоємці мої, і всякі маєтностей згаданих дідичі та посесори повинен буду, а після мене ж зазначені спадкоємці повинні будуть: тобто першу частину на кожне свято Трьох Святих Царів злотих сімсот; другу частину на Зелені Свята злотих польських сімсот; а третю частину на кожне свято Успіння Пресвятої Діви Марії також злотих польських сімсот, і це за власноручними розписками настоятеля, нинішнього й майбутнього, [арк. 3r] які такої сили мають бути, як і визнані в коронних книгах. Сплата цієї провізії має розпочатися на найближчих Трьох Царів, на який час і отці згадані чернечі до конвенту й шпиталю тутешнього новозаснованого в кількості чотирьох братів, а п'ятого священника цього ж ордену, з'явитися і, вісьмох хворих убогих узявши, їм службу за Божою поміччю, як уділенням святих таїнств для спасіння душі, так і дочасними [зусиллями] задля поліпшення здоров'я тіла, розпочати повинні будуть. Цей же священник із названих братів раз на тиждень, щовівторка, Святу Месу за відпущення гріхів за мене за мого життя, а по моїй смерті реквієм відправляти на вічні часи зобов'язаний буде. А якщо випаде в цей день урочисте свято, тоді наступного дня має це вчинити. А оскільки цієї фундації моєї зараз відразу через відсутність земського суду записати, ані найближчих рочків через військову службу чекати не можу, то зобов'язуюся, якщо дасть Господь Бог, на львівських земських рочках, які відразу після Трьох Святих Царів відбуватися звикли, вчинити і перед повним складом земського суду визнати, що цю фундацію від самих основ роблю; і Бога беру за свідка, що з самої щирої моєї щедрості, грошей жодних за неї не взявши, як і нині за честю, гідністю і сумлінням також визнаю. А щоб усе це тим більшу силу мало, тому це моє письмо до львівських гродських книг заношу (облатую) і його в усьому виконати і я, і мої правонаступники під запорукою суми тридцяти тисяч польських злотих зобов'язуємося. Діялося у Львові дня дев'ятнадцятого [арк. 3v] місяця серпня року Божого тисяча шістсот п'ятдесят дев'ятого. Ян Собеський, хорунжий коронний, власною рукою. Запису, тобто обляти вищевключеної фундації, зміст такий: Діялося в Низькому замку у Львові в п'ятницю перед святом святого Матвія Апостола і Євангеліста найближчу, року Божого тисяча шістсот п'ятдесят дев'ятого. Перед урядом і цими актами гродськими старостинськими львівськими, особисто з'явившись, вельможний Ян із Собєшина Собеський, коронний хорунжий, яворівський староста, будучи здоровим на розумі й тілі, відмовившись від будь-якого свого належного суду і проминувши власну юрисдикцію, а нинішню гродську старостинську львівську на себе, нащадків та маєтності свої взагалі всі, наскільки це стосується цієї дії, добровільно прийнявши, явно, прилюдно й добровільно визнав: Що він певний власноручний лист, укладений ним, визнавцем, через певні справи й умови, в ньому виражені, зі здійсненням і датою його тут, у Львові, дня дев'ятнадцятого вересня нинішнього року, на користь і особам чернечих отців братів Ордену Блаженного Івана Божого, званих боніфратрами, складений і написаний, власною його, визнавця, рукою підписаний і запечатаний, заставою в тридцять тисяч польських злотих скріплений, у всіх цього листа умовах, пунктах, клаузулах, статтях, зобов'язаннях, заставах, обов'язках і користях взагалі всіх затверджує, підтверджує і ратифікує. Записуючи себе зі своїми спадкоємцями на маєтностях взагалі всіх, рухомих і нерухомих, дідичних і заставних, [арк. 4r] та всіляких грошових сумах, якими володіє і буде володіти, цей лист твердо берегти, наповнити, виконати й непорушно зберігати; і щодо нього як повністю, так і в будь-якій найменшій його частині – відносячи згаданий лист до цього облятованого запису, а цей облятований запис до згаданого листа взаємно й навзаєм – задовольнити. І це під вищеописаною заставою (вадієм) тридцяти тисяч польських злотих, яка з боку вищевказаного вельможного визнавця та нащадків його в разі будь-якого порушення цього облятованого запису і згаданого листа вищезгаданим чернечим отцям братам Ордену Блаженного Івана Божого або їхнім наступникам підлягає сплаті й втрачається. За яку заставу, сплачену та порушену вищезазначеним способом, а також у разі невиконання будь-якої речі й умови цього облятованого запису та згаданого листа, що тим не менш має бути виконана, вищеназваний вельможний коронний хорунжий визнавець зі своїми нащадками, законно викликаний, зрікаючись належного суду, як зазначено вище, перед цим урядом гродським старостинським львівським, якому себе зі своїми нащадками і маєтностями своїми взагалі всіма в цій частині підпорядковує й долучає, на перший же виклик згаданих чернечих отців братів Ордену Блаженного Івана Божого або їхніх наступників повинен і зобов'язаний буде категорично відповісти, стати, праву підкоритися [арк. 4v] і будь-який вирок знести зі своїми нащадками; першого строку й усіх інших, що звідси випливають, завжди обов'язкових, жодними відстрочками взагалі всіма, вивертами, призупиненнями, захистами, давністю, протестаціями, правовими перешкодами і будь-якими запереченнями, клопотаннями та їх підтримкою, справами Речі Посполитої, королівськими листами чи звільненнями, справжньою чи вдаваною хворобою, малолітством спадкоємців, позовами pro maiori, ad munimenta, ad quietiorem і взагалі всіма правовими засобами й захистами не ухиляючись і не уникаючи, а навпаки – зрікаючись їх повністю, лише цей облятований запис і весь його зміст та заставу за згаданим листом, скільки разів буде потреба, сплативши, виконати, себе, спадкоємців і добра свої в цілому всі до цього зобов'язуючи й обтяжуючи. За посередництвом цього свого особистого зізнання в усьому й кожному окремо. З актів гродських старостинських львівських виписано. Михайло Себастьян Вишоватий, писар гродський львівський, власною рукою. Місце + печатки. МИ Ж, ЯН ТАРНОВСЬКИЙ, АРХІЄПИСКОП вищезгаданий, побожний і хвальний намір вищеназваного ясновельможного пана коронного хорунжого й фундатора прагнучи довести до бажаного завершення, перш за все згаданих викликаних, яких очікували довше і понад годину слухання, але які не з'явилися, за непокірних, [арк. 5r] як справедливо заслужили, за порадою правосуддя визнали, і за їхньої відсутності, після зрілого роздуму та належного й пильного вивчення цієї справи, зваживши понад усе на те, що всі й окремі формальності за приписом конституцій Апостольського Престолу, а також статутів святого Тридентського собору, виданих щодо заснування нових монастирів, були виконані; тому, закликавши ім'я ХРИСТА, вищевключену фундацію і запис головної суми тридцяти тисяч польських злотих та річного чиншу двох тисяч і ста злотих у всіх і окремих їхніх пунктах, клаузулах, статтях та всіх умовах ми визнали гідними затвердження, підтвердження, ратифікації, надання сили ординарної влади та вічної тривалості, як і судове рішення щодо цього визнали гідним винесення; згадану головну суму разом із річним чиншем гідною приписання, інкорпорації та прилучення до церковної свободи та імунітету, а на цій головній грошовій сумі та річному чинші формальний конвент, тобто монастир або ерем, і шпиталь, а також чернечих отців і братів згаданого Ордену Блаженного Івана Божого, зазвичай званих боніфратрами, опікунів шпитальних і хворих, на зразок інших костелів і конвентів чернечих та їхнього ордену, при костелі св. Лаврентія, розташованому й існуючому на Галицькому передмісті Львова, гідними ерекції, заснування й забезпечення наділами; згаданий костел св. Лаврентія після скасування та ліквідації титулу пребендарія, після пильної наради, яку ми провели з високоповажним львівським капітулом, братами нашими, та за одностайною і висловленою згодою шляхетного [арк. 5v] магістрату міста Львова як покровителів і провізорів згаданого костелу, цим же отцям і братам Блаженного Івана Божого з усіма плодами, користями, доходами, чиншами, площею, ґрунтом та іншими приналежностями цього костелу і всіма його прилеглостями визнали гідним виділення, інкорпорації та приєднання; уповноваження ж і дозвіл на зведення і будівництво монастиря, конвенту, тобто формального ерему, і шпиталю цим ченцям згаданого ордену з певного нашого відома визнали гідними надання, а їх – введення в нього, а введених – утримання й збереження на вічні часи у вживанні та спокійному їх володінні – як і справді схвалюємо, затверджуємо, ратифікуємо, накладаємо, приписуємо, інкорпоруємо, прилучаємо, ерегуємо, фундуємо, наділяємо, призначаємо, надаємо, вводимо, утримуємо й зберігаємо; і щоб там чернечі отці й брати згаданого ордену, нині й на майбутні часи присутні й проживаючі, за правами і звичаєм та приписом свого уставу, а також чернечого послуху й декретів Конгрегації інтерпретаторів Святого Тридентського собору у спокої духу й тіла могли Всевишньому безперешкодно служити, відтепер дозволяємо і щоб ким завгодно мало дозволятися, бажаємо й постановляємо. Крім того, вирішуємо і вирішуючи на віки постановляємо, щоб парафіяльний костел того місця, тобто ділянки й ґрунту та згаданого костелу і всіх їхніх приналежностей та прилеглостей, на яких конвент, тобто монастир, і шпиталь нещодавно нами був ерегований, від цього конвенту і шпиталю, що, як зазначено, щойно ерегований, і його настоятелів та чернечих осіб будь-яких, разом зі своїми тимчасовими настоятелями і служителями, жодної шкоди, збитку, зменшення чи обмеження у своїх прибутках з огляду на уділення церковних таїнств, як [арк. 6r] добровільних, так і необхідних, похоронів, відправ та інших будь-яких доходів усіх і кожного зокрема, ані будь-яких перешкод у парафіяльних правах, які тут вважаємо висловленими, ніколи не зазнавав і не мав. Який костел та його ректорів і служителів цими парафіяльними правами та давніми звичаями повністю й цілком тішитися, володіти й користуватися через цю нашу заяву бажаємо. А якщо щось, якесь порушення з приводу таких прав (від чого нехай Бог береже) виникне, тоді згаданий костел, монастир, тобто конвент, і шпиталь та новопризначені ченці, які перебуватимуть на той час, на вічні майбутні часи підлягатимуть нашій ординарній юрисдикції та ясновельможних і найпреосвященніших наступників наших, львівських архієпископів, та будь-яких їхніх комісарів чи офіціалів, і жодними винятками, запереченнями, апеляціями чи правовими або фактичними засобами не зможуть захищатися. Цей наш декрет, постанову й заяву поширюємо й розтягуємо на всі й окремі парафіяльні та всілякі інші костели, розташовані всередині та поза мурами міста Львова, і право виклику до нас і найпреосвященніших наступників наших та їхніх комісарів, а також будь-яких офіціалів цим костелам назавжди залишаємо, та письмо затвердження і підтвердження фундації й ерекції у звичайній формі видаємо. Діялося це у Львові на Русі дня двадцять шостого місяця вересня року Втіленого Слова тисяча шістсот п'ятдесят дев'ятого, індикту римського дванадцятого. За понтифікату найсвятішого владики нашого, [арк. 6v] владики ОЛЕКСАНДРА, з Божого Провидіння папи, цього імені Сьомого, який щасливо править, року п'ятого. У присутності ясновельможних і вельми достойних панів: Лукаша Вітковського, декана львівського, препозита яворівського, апостольського протонотаря; Войцеха Пйонтковського, львівського та познанського каноніка, препозита злаковського, секретаря Його Королівської Милості; Якуба Ґавата, каноніка й препозита братства Пресвятого Тіла Христа у львівському митрополичому костелі, плебана у Вижнянах; та вельмидостойного Мацея Кучанковича, магістра мистецтв, доктора філософії Краківської академії, публічного нотаріуса зі святої апостольської влади й актів перед нами, і багатьох інших достовірних осіб. Ян Тарновський, архієпископ львівський, власною рукою. [Нотаріальний знак:] Мацей Кучанкович, доктор філософії, публічний нотаріус зі святої апостольської влади й актів курії ясновельможного пана архієпископа, власною рукою. [Чорнильні печатки:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA / ARCHIVUM CIVITATIS LEOPOLIENSIS [Задня оправа, тиснена й позолочена шкіра, написи:] ЕРЕКЦІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ФУНДАЦІЇ ПРИ СВЯТОМУ ЛАВРЕНТІЇ I. Z. S. CH. K. S. IA. ST. P. W. I. K. M. ОРДЕНУ БЛАЖЕННОГО ІВАНА БОЖОГО Р. Б. 1660

[Oprawa przednia, tłoczona i złocona skóra, monogramy wokół herbu:] I. Z. S. CH. K. S. IA. ST. P. W. I. K. M. [k. 1r] IN NOMINE DOMINI AMEN. Ad perpetuam rei memoriam. Infinitos Bonitatis Divinæ Thesauros, in universum genus humanum uberrime profusos, jugi & assiduâ meditatione qui contemplantur, tum demum, veram æternæ beatitudinis felicitatem consequi censentur, cùm sublevandæ indigentiæ humanæ, ac personis, adversis, novercantis Fortunæ telis, in carne & spiritu funestè confectis, Munificas dexterâ suâ palmas, ex commiseratione eisdem subveniendo, extendunt & porrigunt. Quod Illustris Prosapiæ Heros Magnificus Joannes a Sobieszyn Sobieski Vexillifer Regni, Javorovien[sis], Stryen[sis] Capitaneus, Hæres in Zolkiew, frequentiùs ipse secum recogitans, cupiensq[ue] æternâ Cœlestis Regni beatitudine perfrui, in remedium Salutis animæ suæ, & in expiationem peccatorum, summam Triginta Millium Florenorum Polonicalium, in & super bonis Suis propriis & Hæreditariis Błudow nuncupatis, in Palatinatu Volhyniæ & Districtu Luceoriensi existentibus, pro Fundatione Conventus seu Monasterii & Hospitalis Ordinis Beati Joannis Dei, Vulgò dictorum Bonifratelli, liberaliter & gratiosè contulit, & inscripsit. Proinde [k. 1v] NOS JOANNES TARNOWSKI DEI ET AP[OSTO]LICÆ SEDIS GRATIA ARCHIEPISCOPUS LEOPOLIEN[SIS], ABBATIAE CLARAE TUMBAE ADM[I]N[ISTRATO]R PERPETUUS. Universis & Singulis, tam præsentibus, quàm futuris, his Literis N[ost]ris significamus. Quomodo coram Nobis pro Tribunali, & ad Jura reddenda Sedentibus, Judicioq[ue] N[ost]ro, personaliter comparentes, Venerabiles & Religiosi Patres Fratres Melchior Maiorowski, Gregorius Policki Presbyter, Ordinis B. Joannis Dei Professi, atque Religiosorum Patrum & Fratrum eiusdem Ordinis, vulgò dictorum Bonifratelli Hospitalium & Infirmorum Curatorum Procuratores legitimi, in termino hodierno, ex literis Cridæ, in vim Citationis Generalis, adversus omnes & singulos, communiter, vel divisim, sua ex adverso, Jus & Interesse aliquod, ad infrascripta se habere prætendentes, ex Cancellaria N[ost]ra emanatis, & legitimè uti apparebat, per affixionem valvis Ecclesiarum, intra et extra Mœnia Civitatis Leopolien[sis] sit[arum], à V[enera]bli Alberto Spławski Vicario Eccl[esi]æ Metopolitanæ Leopolien[sis], exequutis, proveniente, Contumaciam omnium et singulorum, dictis Cridæ literis, Citorum & non comparentium, debitâ cum instantiâ accusaverunt, et in eorum Contumaciam, Fundationem et Inscriptionem Authenticas subinsertas Summæ Capitalis Triginta Millium Florenorum, in Censum Annuum Reemptionalem Duorum Millium, & Centum Florenorum, ab eadem Capitali summa provenientem pro Fundatione ac Erectione Monasterii, seu Cœnobii, ac Hospitalis, suprascriptorum Patrum et Ordinis illorum [k. 2r] per Illustrem et Magnificum Joannem a Sobieszyn Sobieski Vexilliferum Regni, Javorovien[sis], Stryen[sis] Capitaneum Sacræ Regiæ M[ajes]t[at]is Colonellum, pientissimè oblatâ, inq[ue] & super bonis, in tenore fundationis & Inscriptionis, exactè circumscriptis, assecuratâ et hypothecatâ, reproduxerunt, petentes humiliter, omnes et singulos Citatos, & non comparentes, Contumaces reputari, et in eorum Contumaciam, Inscriptionem huiusmodi, in universis punctis, clausulis, & Articulis approbari, præfatam Summam pecuniariam Capitalem, unà cum Censu ab eadem provenien[ti], libertati & immunitati Ecclesia[sti]cæ adscribi, inuiscerari & incorporari, atque super huiusmodi Capitali Summa, et Censu, Monasterium, Conventum Formalem, seu Cœnobium, & Hospitale, dictorum Religiosorum Patrum & Fratrum, ac Ordinis ipsorum ad Ecclesiam Sancti Laurentii, in Suburbio Halicien[si] Civitatis Leopolien[sis] sit[am] et existentem, extincto & suppresso Titulo Præbendarij, erigi, fundari, dotari, facultatemque struendi Monasterium seu Conventum & Hospitale, præfata, in eodem loco præfatis Patribus & Fratribus concedi, & alia in præmissis, & circa eadem ex præscripto Sacrosancti Concilii Tridentini, & Constitutionum Aplicarum, de & super erigendis novis Monasteriis editarum, tum etiam Statutorum Synodi Provincialis, nec non Regulæ et Ordinis ante dicti necessaria statui, & ordinari, atque literas desuper necessarias in forma solita relaxari. Cuius quidem Fundationis tenor sequitur talis: Ian z Sobieszyna Sobieski Chorązy Koronny Starosta Iaworowski. Wiadomo czynię tym pisaniem moim, iz ia natchnienia Bozego y Poboznemu moiemu, ku Zakonowi Oycow Bonifratellow affektowi dosyc czyniąc: a zycząc sobie tego, abym doczesnymi y znikomymi Fortunami Ziemskimi, ktorych mi Ręka Boska powierzyła, pozyskał wiekuiste, y na one [k. 2v] Błogosławienstwo sobie zarobił, ktore iest miłosnikom Vbogich przyrzeczone. Beatus qui intelligit super egenum & Pauperem, in die mala liberabit eum Dominus, Vmysliłem pomięnionęmu Swiątobliwęmu Zakonowi, Konuent tu we Lwowie y Szpital, w ktorymbym y Stworcę Przedwiecznego wielbić, y Członkom Christusa Pana, to iest ludziom Chorym vbogim, ratunku w zdrowiu potrzebnym słuzyć mogł, de noua radice ufundować. Ktorey to tak przedsięwziętey mysli moiey, iuż mi Jasnie Wielebny JEMść Xiądz JAN TARNOWSKI Arcibiskup Lwowski Opat Mogilski, Kosciołka na Przedmiesciu Lwowskim Halickim, pod Titułem Wawrzynca Swiętego wystawionego pozwalaiąc, pomaga; tedy tym chętniey onę wykonywam. Summę tedy Trzydziesci Tysięcy Złotych Polskich, na maiętnosci moiey własney Dziedziczney Błudow nazwaney, y na wsystkich przyległosciach iey, w Woiewodztwie Wołynskim a Powiecie Łuckim lezących, aby wiecznymi czasy Konuentowi y Szpitalowi Oycow Bonifratellow Zakonnikow Ordinis B. Joannis Dei, tu we Lwowie przy Kosciele pomięnionym przez mię Fundowanemu, teraz y napotym nieprzestaiąnie następuiącemu nalezała zapissuię. Od ktorey to Summy Czynszu Rocznego Dwa Tysiąca Sto Złotych Polskich corocznie, trzema rathami onym płacić, Ja y Successorowie moi, y wsselcy dobr pomięnionych Dziedzicowie y Possessorowie powinien będę, y po mnie zaś, pomięnieni Nastempcy powinni będą: to iest pierwszą Rathę na Kazde Swięto Trzech Krolow Swiętych Złotych Siedmseth. Drugą Rathę na Zielone Swiątki Złotych Polskich Siedmseth. A trzecią Rathę na każde Swięto Assumptionis Beatissimæ Virginis Mariæ takze Złotych Polskich Siedmseth, a to za quitami Przełozonego teraz y napotym [k. 3r] napotym będącego ręcznymi, ktore takëj wagi bydz maią, iako y w Xsiąg Koronnych zeznane. Płacenie tey Prouisiey na blisko przyszłe Przy Krole zacząc się ma, na ktory tesz czas y Oycowie pomięnieni Zakonni, do Konwentu y Szpitala tutecznego nowozałożonego, in Numero Czterech Braciey a Piątego Kapłana eiusdem Ordinis stawić się, y osmiu Chorych vbogich przybrawssy, onym usługę, za pomocą Bozą, tak subministrandis Sacramentis Sacrosanctis in Salutem Animæ, iako & temporalibus, ad restaurationem Valetudinis Corporis, począc powinni będą. Tenże Kapłan z Braciey pomięnionych raz w Tydzień, na każdy Wtorek, Mszą Swiętą pro Remissione peccatorum, za mnie, ad vitæ meæ tempora, a po Smierci moiey Rekwialną odprawować perpetuis temporibus powinien będzie. A gdy się trafi w ten dzień Vroczyste Swięto, tedy nazaiutrz vczynić ma. A że tey Fundaciey moiey teraz ex nunc ob defectum Sądu Ziemskiego zapisać, ani Rokow blisko następuiących, dla usługi Woienney czekać nie mogę, tedy się Submittuię, iz da Pan Bog na Rokach Ziemskich Lwowskich, ktore się po Trzech Krolach Swiętych, immediatè odprawowac zwykły, wykonam, y to in facie Sądu Zupełnego Ziemskiego przyznam, iz tę Fundacią de noua radice czynię: y Deum Testor, ze ex merâ purâ, liberalitate meâ, pieniędzy żadnych za nią niewziąwssy iakoż y teraz, sub fide, et honore, et Conscientiâ tez przyznawam. Co wszystko aby tym większą moc swoię miało, dlatego Pismo to moie Księgami Grodzkimi Lwowskimi roboruię, y ono we wsystkim wypełnić, y Successorowie moi pod zakładem Summy Trzydziestu Tysięcy Złotych Polskich obliguię się. Działo się we Lwowie Dnia Dziewiętnastego [k. 3v] Miesiąca Sierpnia, Roku Panskiego, Tysiąc Sześćseth Pięćdziesiątego Dziewiątego. Ian Sobieski Chorązy Koronny M[anu] p[ropr]ia. Inscriptionis seu Roborationis præinsertæ Fundationis, tenor est eiusmodi. Actum in Castro Inferiori Leopolien[si] Feriâ Sextâ, ante Festum Sancti Matthæi Apostoli & Euangelistæ proximâ, Anno Domini Millesimo Sexcentesimo Quinquagesimo Nono. Coram Officio Actisque præsentibus Castren[sibus] Capitan[ealibus] Leopolien[sibus] personaliter comparens Magnificus Joannes a Sobieszyn Sobieski Vexillifer Regni Jauorouien[sis] Capitaneus, Sanus mente et corpore existens, Foro suo quovis competenti omisso, & Jurisdictione propriâ posthabita, præsenti Verò Castren[si] Capitan[eali] Leopolien[si] in se, posteros, ac bona sua generaliter omnia, quoad Actum hunc attinet, benevole assumpta, palàm, publicè, liberéque recognovit. Quia ipse Scriptum certum manuale per se Recognoscentem, ratione certarum rerum, & Conditionum in eodem expressarum, de Actu & Data illius, hîc Leopoli, die Decimâ Nonâ Septembris, Anno præsenti in rem & personas Religiosorum Patrum Fratrum Ordinis Beati Joannis Dei, dictorum Bonifratelli, confectum et conscriptum, manu sui Recognoscentis propriâ Subscriptum & Sigillatum: Vadio Triginta Millium Florenorum Polonicalium firmatum, in omnibus eiusdem Scripti Conditionibus, punctis, clausulis, articulis, nexibus, vadio, ligamentis, beneficiisque generaliter universis, roborat, confirmat, et ratificat. Inscribendo Se, suis cum Successoribus, de et super bonis generaliter omnibus, mobilibus & immobilibus, Hæreditarijs & Obligatoriis, [k. 4r] Summisque quibusvis pecuniariis, habitis & habendis, hoc idem Scriptum firmiter tenere, complere, exequi, inviolabiliterque observare; eidemque tam in toto, quàm in quavis eius minimâ parte, Scriptum præfatum, ad Inscriptionem præsentem Roboratoriam, et Inscriptionem præsentem Roboratoriam, ad Scriptum præfatum, mutuò, vicissimque referendo, Satisfacere. Idque Sub Vadio Suprascripto Triginta Millium Florenorum Polonicalium, per Suprascriptum Magnificum Recognoscentem posterosque ipsius, in Casu Inscriptioni præsenti Roboratoriæ, & Scripto præfato, in aliquo Contraventionis, memoratis Religiosis Patribus Fratribus Ordinis Beati Joannis Dei, vel eorum Succedaneis ad solvendum luendo & succumbendo. Pro quo quidem Vadio, modo præmisso, ad Solvendum succubito et transgresso, ac re conditioneque aliquâ Inscriptionis præsentis Roboratoriæ, & Scripti præfati non completâ, nihilominus complendâ, prænominatus Magnificus Vexillifer Regni Recognoscens, Suis cum Posteris Jure conventus Foro competenti ut supra, renuntiando, coram præsenti Castrensi Capitan[eali] Leopolien[si] Officio, Cui Se suis cum Posteris, ac bonis suis generaliter omnibus, hac in parte Subjicit & incorporat, Ad primam Instam[tiam] recons[i]t[orum] Religiosorum Patrum Fratrum Ordinis Beati Joannis Dei, vel eorum Succedaneorum, peremptoriè respondere, stare, Juri parere, [k. 4v] & omne Judicatum pati, suis cum Posteris, debebit & tenebitur; Primum terminum, & alios omnes exinde subsequentes semper peremptorios, Dilationibus generaliter omnibus Evasionibus, Suspensionibus, Defensionibus, Præscriptionibus, Protestationib[us] Impedimentis legalibus, et quibusvis Exceptionibus, Motionibus, & earum Prosequutionibus, Reipublicæ negotiis, Literis Regium vel Exemptuûs, Verâ vel Simplici Infirmitate, Minorennitate Successorum, Actione pro maiori, ad Munimenta, ad Quietiorem, & in genere universis Juris mediis & defensis, non evadendo, nec subterfugiendo, imò eisdem in toto renuntiando, Sed Inscriptioni præsenti Roboratoriæ, omnibusque eius contentis, ac scripti præfati Vadio quoties opus fuerit Soluto Satisfacere, se Successores, ac bona sua generaliter omnia, ad id obligando & onerando. Hac suâ personali Recognitione in præmissis omnibus & Singulis mediante. Ex Actis Castren[sibus] Capitan[ealibus] Leopolien[sibus] extraditum. Michaël Sebastianus Wyssowaty Notarius Castren[sis] Leopolien[sis] M[anu] p[ropr]ia. Loco + Sigilli. NOS VERO IOANNES TARNOWSKI ARCHIEPISCOPUS supra memoratus, piam, & laudabilem prænominati Illustris D[omi]ni Vexilliferi Regni, atque Fundatoris intentionem, ad optatum finem deducere cupientes, ante omnia, dictos Citatos, diutiùs, & ultra horam audientiæ expectatos, ac non comparentes, Contumaces [k. 5r] prout meritò erant, Justitiâ suadente refutavimus, et in eorum Contumaciam, maturâ deliberatione præhabitâ, & negotio præsenti probè, ac diligenter examinato, eoque potissimum animadverso, quòd Solennitates omnes et singulæ ex Præscripto Constitutionum Sanctæ Sedis Aplicæ, tum S. Concilii Tridentini Statutorum, de erigendis novis Monasteriis editorum præcesserunt; ideo repetito CHRISTI Nomine, præinsertam fundationem & Inscriptionem Summæ Capitalis Triginta Millium Florenorum Polonicalium, et Censitûs annui duorum Millium & Centum Florenorum, in omnibus, et singulis eorundem punctis, clausulis, articulis, & conditionibus universis approbandum, confirmandum, ratificandum, robur Authoritatis Ordinariæ et perpetuæ firmitatis, pariter et Decretum desuper apponendum, præfatam Summam principalem, unà cum Censu annuo, libertati & immunitati Ecclesiasticæ adscribendum, incorporandum, inuiscerandum, atq[ue] Super huiusmodi Summâ pecuniaria Capitali, et Censu annuo Conventum formalem seu Monasterium, vel Cœnobium, & Hospitale, nec non Religiosos Patres & Fratres, dicti Ordinis Beati Joannis Dei vulgò appellatos Bonifratelli, Hospitales & Infirmorum Curatores, ad instar aliarum Ecclesiarum et Conventuum Regularium, et Ordinis ipsorum ad Eccl[esi]am Sancti Laurentij in Suburbio Leopolien[si] sit[am] & existen[tem], erigend[am], fundand[am] et dotand[am], præfatam Eccl[esi]am Sancti Laurentij, extincto & suppresso Titulo Præbendarij, post deliberationem, quam cum V[enerabili] Capitulo Leopolien[si] Fratribus N[ost]ris, habuimus diligentem, et ex unanimi ac expresso Spectabilis [k. 5v] Magistratûs Civitatis Leopolien[sis], uti præfatæ Ecclesiæ Patronorum et Provisorum consensu, iisdem Patribus et Fr[atri]bus B. Joannis Dei, cum omnibus eiusdem Ecclesiæ fructibus, proventibus, reditibus, Censibus, Area, fundo, et alijs attinentiis, pertinentiisq[ue] illius universis applicand[am], incorporand[am], inuiscerandam facultatemq[ue] et licentiam ponendi et struendi Monasterium, Conventum seu Cœnobium Formale, et Hospitale, eisdem Religiosis Ordinis prædicti, de certa Scientia N[ost]ra concedendum, eosq[ue] ad illam & illud introducend[os], introductosq[ue] & intromissos, circa usum & possessionem pacificam illorum, perpetuò manutenend[os] & conservand[os] esse ducimus, uti quidem approbamus, confirmamus, ratificamus, apponimus, adscribimus, incorporamus, inuisceramus, erigimus, fundamus, dotamus, applicamus, concedimus, introducimus, manutenemus, et conservamus: utq[ue] ibidem Religiosi Patres et Fr[atr]es Ord[ini]s præfati, nunc et pro tempore ex[iste]ntes, & moram trahentes, iuxta leges et consuetudinem ac præscriptum Regulæ suæ, nec non Regularis Observantiæ, & Decretorum Congregationis S. Concilii Tridentini Interpretum, in tranquillitate animi & Corporis, Altissimo liberè famulari valeant, ex nunc permittimus, & à quibuscunque permitti debere volumus ac statuimus. Insuper decernimus, et decernendo in perpetuum sancimus, ut Eccl[esi]a Parochialis Loci seu Areæ et Fundi ac Eccl[esi]æ præfatorum, attinentiarumq[ue] & pertinentiarum illorum universorum, super quibus Conventus, seu Monasterium & Hospitale, recens per Nos est erectus, ac erectum, ab eodem Conventu et Hospitali, ut præfertur recens erecto, et illius Rectoribus et personis Religiosis quibuscunque cum suis tem[poral]ibus Rectoribus ac Ministris, nullum præiudicium, damnum, & diminutionem aut detractionem in proventibus Suis, ratione administrationis Sacramentorum Ecclesiasticorum, tam [k. 6r] voluntariorum, quàm necessariorum Sepulturarum, Serenarum, et aliarum obventionum, omnium & singularum, aut aliqua impedimenta, in Juribus Parochialibus, quæ hic pro expressis haberi volumus, unquam sentiat vel habeat. Quam Eccl[esi]am & illius Rectores ac Ministros eisd[em] Juribus Parochialibus, & antiquis Consuetudinibus, in toto, & plenarie gaudere, potiri, & frui, per hanc N[ost]ram declarationem volumus. Et si aliquid, Contraventio aliqua ratione huiusmodi Jurium (quod Deus avertat) evenerit, ex tunc præfata Ecclesia, Monasterium seu Conventus & Hospitale, ac Religiosi pro tempore ex[iste]ntes de Novo erecti, perpetuis futuris temporibus, Jurisdictioni Nostræ Ordinariæ, & Ill[ustrissi]morum ac R[everen]dissimorum Successorum N[ost]rorum Archiepiscoporum Leopolien[sium], ac eorundem Commissariorum, seu Officialium quorumcunque in perpetuum Subiacebunt, nullisque Exemptionibus, Exceptionibus, Appellationibus, Jurisque & Facti remediis se tueri poterunt. Quod quidem Decretum N[ost]rum, Sancitum & declarationem, ad alias omnes & Singulas Parochiales, & cæteras quasvis Eccl[esi]as intra et extra Mœnia Civitatis Leopolien[sis], consistentes extendimus, & ampliamus, Jusq[ue] conveniendi coram Nobis, & R[everen]dissimis Successoribus Nostris, ac eorundem Commissariis, nec non Officialibus quibuscunque, eisdem Ecclesiis perpetuò relinquimus, literasq[ue] approbationis & Confirmationis Fundationis ac Erectionis in forma solita relaxamus. Acta sunt hæc Leopoli in Russia Die Vigesimâ Sextâ, Mensis Septembris, Anno Verbi Incarnati Millesimo Sexcentesimo Quinquagesimo Nono, Indictione Romanâ Duodecimâ. Pontificatûs SSmi D[omi]ni N[ost]ri [k. 6v] D[omi]ni ALEXANDRI Divinâ Providentiâ Papæ, eius nominis Septimi feliciter moderni Anno Quinto. Præsentibus Illustribus & Admodum R[everen]dis D[omi]nis Luca Witkowski Decano Leopolien[si], Præposito Jauorouien[si], Protonotario Aplico, Alberto Piątkowski Leopolien[si] Posnanien[si] Canonico, Præposito Złakowien[si], Sacræ Regiæ M[ajes]t[at]is Secretario, Jacobo Gawath Canonico, & Confraternitatis SSmi Corporis Christi, in Eccl[esi]a Metropolita[na] Leopolien[si] Præposito, Plebano in Wizniany, et Excellente Matthia Kuczankowicz Artium Magistro, Philosophiæ in Academia Cracovien[si] Doctore, Publico S. Authoritate Aplicâ, & Actorum coram Nobis Notario, alijsque plurimis fide dignis. Joannes Tarnowski Archiep[iscupu]s Leopolien[sis] M[anu] p[ropr]ia. [Znak notarialny:] Matthias Kuczankowicz Phil[osophiae] Doctor, Publicus Sacrâ Authoritate Apostolica, et Actorum Curiæ Ill[ustrissi]mi D[omi]ni Archiep[iscop]i Notarius m[anu] p[ropr]ia. [Pieczęcie tuszowe:] ARCHIWUM AKT DAWNYCH MIASTA LWOWA / ARCHIVUM CIVITATIS LEOPOLIENSIS [Oprawa tylna, tłoczona i złocona skóra, napisy:] ERECTIO FUNDATIONIS LEOPOLIEN[SIS] AD SANCTUM LAURENTIUM I. Z. S. CH. K. S. IA. ST. P. W. I. K. M. ORDINIS B. IOANNIS DEI A. D. 1660