Декрет архієпископа Вацлава Ієроніма Сєраковського, що врегульовує поділ доходів із маєтностей львівської капітули

Вацлав Ієронім із Богуславиць Сєраковський, з Божої та Апостольського Престолу ласки архієпископ-митрополит львівський. Усім і кожному зокрема, кого це стосується чи в майбутньому в будь-який спосіб стосуватися може, і хто це Наше письмо, що має силу віковічної пам’ятки, бачити, читати й чути буде, вітання в Господі. Справжня суть релігії вимагає примноження шанування Бога Трикрат Найкращого і Найвищого, пишноти храмів, чисельності та присутності священицького люду й слуг, які служать біля вівтаря. Звідси з книг Старого Завіту довідуємося, що наймудріший із царів Соломон з Його натхнення збудував Дім Божий і наповнив його священиками та левітами. Коли ж провіщення поступилося істині, а старий завіт — новому завітові, ми, віруючі, читаємо, що Той, Хто більший за Соломона, серед чудесних діянь своєї доброти та нашого відкуплення збудував Церкву, яку нині сповідуємо, на скелі, утвердив її вченням Апостолів як фундаментами і самого себе вчинив наріжним каменем, щоб тривала непохитно аж до кінця віків, і ворота пекельні не могли її подолати. Беручи взірець із цього свідчення віри, великий імператор Костянтин, знищивши ідолів та зруйнувавши їхні капища в країнах Сходу і Заходу, встановив, спорудив і надзвичайно щедро обдарував храми на честь істинного Божества. За його прикладом послідували нащадки в інших частинах світу: правовірні королі, князі та інші вірні, ревні до Божої слави, що явно постає перед нашими очима також у цьому місті Львові, митрополії Русі, куди після скасування схизми було перенесено з Галича архієпископську кафедру і споруджено катедральний костел із митрополичим правом, а в ньому первісно засновано десятьох каноніків, щоб завдяки такому святому сенатові ясніла більша велич цього костелу як матері та наставниці всієї руської провінції, помітнішим був авторитет його єпископа, а понад усе звершувалися богослужіння за канонічними правилами на честь Бога і для повчання народу. Цим канонікам, окрім інших доходів, було призначено певні села, з прибутків яких вони мали забезпечувати собі належне утримання відповідно до свого стану. Коли ж із плином часу з’явилися нові фундації для нових каноніків, а ті нові каноніки, забезпечені достатнім посагом, були прийняті до складу капітули і допущені до всіх прерогатив, часток і розподілів, незабаром, без підтвердження будь-яким правом, утвердився звичай, що старші каноніки обирали [шляхом опції] та утримували для себе села, призначені в первісній фундації, нічого з їхніх доходів не вносячи до капітульної маси для розподілу між іншими, та ще й стягуючи належну їм частку з доходів нових канонікатів пропорційно до свого перебування при катедрі. З цієї причини каноніки, які володіли згаданими селами, зовсім не дбали про резиденцію при катедрі, інші ж через незначні доходи зазвичай залишали її, і, як наслідок, через відсутність каноніків, особливо на більш урочисті свята, богослужіння зазнавали утиску й послаблення побожності, архієпископ був позбавлений належного супроводу, а народ змушений був брати з цього спокусу. Quare прагнучи повернути такі шкідливі хиби на праведні шляхи справедливості й слушності та усунути це зловживання, наші попередники архієпископи, а саме ясновельможний святої пам’яті Ян Скарбек двадцять восьмого червня тисяча сімсот п’ятнадцятого року, а згодом ясновельможний Миколай Вижицький тринадцятого вересня тисяча сімсот сорок третього року, у своїх реформаційних декретах постановили й наказали, щоб прелати й каноніки, які володіють капітульними маєтностями за правом старшинства, віддавали третю частину доходів із володінь до капітульної маси на харчування резидентів. Оскільки ці декрети аж до наших часів так і не були виконані, а ми, спираючись на найвагоміші підстави, хоч і не були б зобов’язані йти за цим певною мірою довільним розпорядженням вищезгаданих наших попередників та його виконувати, а радше були б тим більше зобов’язані схилити володарів отих капітульних сіл, призначених у первісній фундації виключно на щоденні роздачі та рівну частку для всіх, повернути їх для цієї мети, — то все ж, зваживши, обміркувавши та взявши до уваги доводи Високодойної Капітули нашої Митрополичої Церкви, покірно нам викладені, та прохання й надалі зберегти за нею давнє право і звичай здійснення опції згаданих сіл (із застереженням нашого поміркування в дусі справедливості й слушності), а також беручи до уваги те, що виконуємо обов’язок пастиря і водночас батька, та зважаючи на міру заслуг, здобутих і очікуваних біля нашої катедри прелатами й каноніками, старшими за покликанням, щоб вони отримали певну втіху за свої труди й заслуги понад молодших за покликанням, а ті були заохочені надією майбутньої користі до подібних старань, — згаданих прелатів і каноніків, нині і на майбутнє, при набутому й належному до набуття володінні капітульними маєтками та при звичаї опції цих маєтків утверджуємо й зберігаємо. Проте згідно з вищенаведеними декретами ясновельможних наших попередників Скарбека і Вижицького (яким щодо цього пункту надаємо сили нашої влади звичайної та віковічної тривалості) наказуємо, щоб третю частину доходів із володінь — після попереднього їх оцінювання та зведення до сталої справедливої річної суми комісарами, на цей перший раз призначеними по одному нами та Високодойною Капітулою, а в майбутньому на вічні часи призначуваними й обираними кожні три роки, безпосередньо після свят Великодня, виключно самою Високодойною Капітулою — щорічно на день п’ятнадцятого січня до капітульної маси віддавали та вносили. Оскільки ж маєток Унятичі з приналежностями, другий — Пікуловичі, а третій — Жидатичі приносять доходи значно більші, ніж інші, тому, не порушуючи прав їхніх нинішніх володарів, майбутніх їхніх володарів, до яких після підвищення, поступки або смерті теперішніх перейде вибір і володіння цими маєтками, зобов’язуємо й наказуємо віддавати половину доходів. Натомість володарів деканальної юридики святого Івана Хрестителя на Краківському передмісті у Львові, а також певних ланів у Прусах, Підбірцях і Сокільниках, як таких, що приносять надто малі й незначні доходи, від вищезазначеної контрибуції звільняємо й увільняємо. Нарешті, що стосується доходів, отриманих від років видання згаданих вище декретів Скарбека і Вижицького, згідно з якими й у послуху володарі таких капітульних маєтностей були зобов’язані віддавати третю частину доходів, а проте аж досі нічого не віддали, — ми, взявши до уваги, що давніші володарі, на яких найбільше тяжіяв би обов’язок повернення, відійшли з цього світу і немає вже надії чи способу стягнення тієї третьої частини, нинішні ж зазнали чималих витрат і накладу на користь субстанції маєтків, набутих за опцією згідно з давнім звичаєм і певною мірою в добрій вірі, а відтак якнайпокірніше благали нас про прощення цієї третьої частини, — схиляючись до їхніх прохань, із нашої ласкавості й лагідності, яка найбільше личить пастирям, згадану утриману третю частину доходів, незалежно від того, до якої величини й суми вона наросла, ласкаво їм відпускаємо, даруємо й скасовуємо. На свідчення чого цю грамоту привілею, індульту, ординації, дарування та скасування, власною нашою рукою підписану, печаткою скріпити наказали. Дано в палаці нашому архієпископському в Оброшині, дня другого місяця березня, року Божого тисяча сімсот шістдесят п’ятого. Вацлав архієпископ [власною рукою] [Праворуч унизу:] Франциск Ксаверій Залеський, апостольський протонотаріус Найяснішого Князя Архієпископа [...] [...] канцлер [...] [На звороті:] [Канцелярська помітка:] Року Божого тисяча сімсот шістдесят п’ятого, дня ж вісімнадцятого місяця березня. Вписаний усередині привілей оголосив, до актів львівського генерального консисторія через облату поданий, прийнятий і вписаний. Так є, Войцех Мокрський, канонік і пенітенціарій катедральний, офіціал і суддя львівського генерального консисторія. [Регест:] У якому архієпископ постановляє, щоб третя частина доходів із пребендальних маєтностей віддавалася до капітульної маси, а також щоб кожні три роки укладалися нові інвентарі пребенд. [Печатка:] [Воскова гербова печатка архієпископа Вацлава Ієроніма Сєраковського (герб Доленґа під архієпископським капелюхом, хрестом і палієм) у круглій металевій капсулі, підвішена на блакитних шовкових стрічках. Легенда по колу: ВАЦЛАВ ІЄРОНІМ ІЗ БОГУСЛАВИЦЬ СЄРАКОВСЬКИЙ З БОЖОЇ ЛАСКИ АРХІЄПИСКОП МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ...]

Wenceslaus Hieronymus de Bogusławice Sierakowski Dei, et Apostolicae Sedis Gratia Archiepiscopus Metropolitanus Leopoliensis.~~ Universis et singulis, quorum interest, aut in futurum quomodolibet interesse poterit, praesentes Literas Nostras ad perpetuam rei memoriam valituras, visuris lecturis, et audituris, Salutem in Domino.~ Ratio vera Religionis exigit Cultus DEI Ter Optimi Maximi augmentum, Ecclesiarum amplitudinem, Populi Sacerdotalis, et Ministrorum qui Altari deserviant, numerum, et frequentiam. Hinc ex Tabulis veteris Legis didicimus: Sapientissimum Regum Salomonem, Domum DEI, Eo inspirante aedificasse, ipsamq[ue] Sacerdotibus, et Levitis implevisse. Postquam vero figura veritas, et Lex nova antiquae successisset; legimus credentes, Eum, Qui plus quam Salomon est, inter opera Bonitatis suae, et Redemptionis Nostra mirabilia, Ecclesiam, quam nunc profitemur, super Petram aedificasse, Apostolorum praedicatione, tanquam fundamentis firmasse, seq[ue] ut inconcussa ad finem Saeculorum permaneat, adversus quam nec portae Inferi praevalere possint, in lapidem Angularem posuisse. Unde Fidei argumento sumpto Constantinus Imperatorum Magnus, deletis Idolorum simulacris, eorumq[ue] fanis subversis per Orientis, et Occidentis plagas, Ecclesias ad Cultum veri Numinis constituit, erexit, et munificentissime dotavit. Hujus morem secuti posteri per alias Orbis partes Orthodoxi Reges, Principes, aliiq[ue] Fideles, honorem DEI zelantes, prout exemplum oculis Nostris se manifestum obtrudit, in hac etiam Civitate Leopoliensi, Metropoli Russiae, ad quam sublato Schismate, Sedes Archiepiscopalis, Halicia translata, Ecclesia Cathedralis cum Metropolitico jure, erecta, et in eadem Canonici primitivè numero decem fundati, ut tali Sacro Senatu instructa, et ipsiusmet Ecclesia, uti totius Provinciae Russicae Matris, et Magistra insignior Majestas emineret, et sui Pontificis major appareret Authoritas, ac principaliter Divina Officia juxta Canonicas Sanctiones ad DEI cultum, Populiq[ue] aedificationem agerentur. Quibus ultra alios reditus, certi Pagi assignati, ex quorum proventibus honesta sustentationi sua pro ratione status providerent. Cum itaq[ue] successu temporis, nova pro novis Canonicis accederent Fundationes, Iidemq[ue] novi Canonici cum sufficienti dote fundati, in gremium Capituli assumpti, et ad omnes Praerogativas, participationes, et distributiones admissi essent, mox tandem citra assistentiam Juris alicujus inductum est, ut antiquiores Canonici Pagos primava Fundatione assignatos pro se optarent, et possiderent, nihil quidquam ad Massam Capituli de proventibus eorumdem pro iis distribuendis inter reliquos, comportando, quin etiam pro rata Residentia sua circa Cathedram de reditibus novorum Canonicatuum participando. Propterea Canonici dictos Pagos possidentes Residentiam circa Cathedram minime curare, alii vero ob tenues proventus eandem deserere consveverunt, et per consequens propter absentiam Canonicorum, praecipue Festis solennioribus in suis Officiis damnum, et Devotionis diminutionem pati, Archiepiscopus debita assistentia frustrari, populus inde occasionem scandali, sumere cogebantur. Quare ejusmodi devios errores, ad rectos tramites Justitiae et aequitatis reducere, et corruptelam hanc abrogare cupientes Praedecessores Nostri Archiepiscopi, et quidem Illustrissimus pia memoria Joannes Skarbek sub die vigesimaoctava Junii Anno Millesimo, Septingentesimo Decimoquinto, deinde Illustrissimus Nicolaus Wyżycki sub die decimatertia Septembris Anno Millesimo Septingentesimo, Qvadragesimo Tertio Decretis suis Reformationis statuerunt, et injunxerunt, ut Praelati et Canonici ex Senio possidentes Bona Capitularia, tertiam partem proventuum Bonorum a se possessorum, ad Massam Capituli pro refectionibus residentium contribuerent. Quorum Decreta, cum ad Nostra usq[ue] tempora suam executionem non acceperant; et Nos optimis innixi fundamentis licet non teneremur hanc utcung[ue] arbitrariam altedictorum Praedecessorum Nostrorum sequi et exequi Dispositionem; quinimo eo magis obligati essemus Possessores talium Pagorum Capitularium unice pro distributionibus quotidianis et aequali omnium participatione ex primava Fundatione assignatorum, ut Eos ad hunc effectum restituant, stringere. Nihilominus ponderatis, pensatis, et attentis rationibus Venerabilis Capituli Ecclesia Nostra Metropolitana Nobis humiliter expositis, et supplicationi pro conservatione sui ulteriori circa jus et usum antiquum optionum de memoratis Pagis salvo Nostro pro justitia et aequitate moderamine faciendarum, et eo considerato quod rem Pastoris, Patris simul geramus, habitaq[ue] ratione, et mensura obsequiorum circa hanc Nostram Cathedralem per Praelatos et Canonicos vocatione priores positorum, et inpost ponendorum; ut hi aliquod solatium laborum, et meritorum plus ultra vocatione minores accipiant, isti vero ad similia agenda, spe futuri emolumenti alliciantur; dictos Praelatos et Canonicos nunc, et in futurum circa possessionem Bonorum Capitularium apprehensam et apprehendendam, necnon circa usum optionis eorumdem bonorum, manutenemus, et conservamus; ita tamen ut ad mentem Decretorum praeallegatorum Illustrissimorum Praedecessorum Nostrorum Skarbek et Wyżycki (quibus quo ad hoc punctum Nostra etiam Authoritatis Ordinaria, et perpetua firmitatis robur apponimus:) tertiam partem proventuum de Bonis possessis, pravia eorum per Commissarios pro hac prima vice unum a Nobis, alterum a Venerabili Capitulo deputandos, in posterum autem successivis perpetuis temporibus tantum a solo Venerabili Capitulo de Triennio in Triennium immediate post Festa S. Paschatis assignandos et deligendos liquidatione, et ad certam quotam annuam justam reductione, ad Massam Capituli quotannis pro die Decimaquinta Januarii contribuant et comportent. Quia vero bona Uniatycze cum attinentiis, altera Pikulowice, tertia Żydatycze, notabiliores prae caeteris faciunt reditus, ideo salvis eorum modernis Possessoribus, futuros illorum Possessores, quos post ascensum, cessum, vel decessum modernorum eadem optare, et possidere contigerit, ad mediam partem proventuum contribuendam adstringimus et obligamus. Eam autem Possessores Jurisdictionis Decanalis Sancti Joannis Baptistae in suburbio Cracoviensi Leopoli consistentes, necnon certorum lanceorum in Prusy, Podberce, et Sokolniki, utpote nimis tenues, et exiguos reditus facientes, a praefata contributione eximimus et liberamus. Quantum deniq[ue] ad perceptos fructus ab Annis prolatorum Decretorum Skarbecviani et Wyżycciani supramentionatorum, ad quorum tenorem et obsequen[tiam] Possessores Bonorum ejusmodi Capitularium tertiam partem proventuum contribuere obligati fuerant, non tamen usq[ue] ad praesens, quidqvam contribuerunt, Nos considerato eo: quod Anteacti Possessores, quos vel maximè onus restitutionis aficeret, e vivis decesserant, nec spes, aut modus superest repetitionis ejusmodi tertia partis, moderni vero sumptus, et expensas non modicas in commodum fundi Bonorum, antiquo usu, et fide aliquomodo bona per optionem apprehensorum crogarunt, exindeq[ue] pro condonatione ejusmodi partis tertia humillime Nobis supplicarunt, quorum precibus inclinati, de benignitate et clementia Nostra, qua Pastores plurimum commendat, dictam partem tertiam fructuum retentam ad quamcunq[ue] quotam, et Summam ascendentem, gratiose Iisdem indulgemus, remittimus, et condonamus. In quorum fidem praesentes Literas Privilegii, Indulti, Ordinationis, condonationis, et remissionis, manu Nostra subscriptas Sigillo communiri jussimus. Datum in Palatio Nostro Archiepiscopali Obroszynensi hac Die Secunda Mensis Martii, Anno D[omi]ni Millesimo, Septingentesimo, Sexagesimo Quinto. Wenceslaus Archiep[iscop]us [manu propria] [Po prawej stronie u dołu:] Franciscus Xaverius Załęski prothon[otarius] apost[olicus] Celsi[ssimi] Principis Archiep[iscop]i [...] [...] Cancellarius [...] [Verso:] [Nota kancelaryjna:] Anno Domini Millesimo Septingentesimo Sexagesimo Quinto Die vero Decima Octava Mensis Martii. Introscriptum Privilegium legi ad Acta Consistorii G[ene]r[a]lis Leopolien[sis] per oblatam insinuatum, susceptum, et ingrossatum. Ita est Adalbertus Mokrski Canonicus et Poenitentiarius C[athedralis] Officialis et Consistorii G[ene]r[a]lis Leopolien[sis] Judex. [Regest:] Quibus tertiam partem proventuum ex bonis praebimonialibus ad massam Capituli contribuendam, nec non ut singulis trienniis nova Inventaria Praebimoniorum conscribantur statuit Archiepiscopus. [Pieczęć:] [Woskowa pieczęć herbowa arcybiskupa Wacława Hieronima Sierakowskiego (herb Dołęga pod kapeluszem arcybiskupim, krzyżem i paliuszem) w okrągłej metalowej puszce, zawieszona na błękitnych jedwabnych wstęgach. Legenda w otoku: WENCESLAUS HIERONYMUS DE BOGUSŁAWICE SIERAKOWSKI D[EI] G[RATIA] ARCHIEPISCOPUS METROPOL[ITANUS] LEOPOL[IENSIS]...]