Надання архієпископа Вацлава Сераковського для львівської капітули села Чорнушовичі та двох війтівств

[Штемпель чорнилом угорі з гербом і літерами: A. F. R. G.] Вацлав Ієронім з Богуславиць Сераковський, Божою і Апостольського Престолу милістю архієпископ-митрополит львівський. Усім і кожному зокрема, кого це стосується чи в майбутньому будь-яким чином стосуватися може, хто бачитиме, читатиме та чутиме цю нашу грамоту, що має мати силу вічної пам’яті, вітання в Господі. Віримо, що те небесне Святе Місто Єрусалим, яке є вітчизною блаженних, записаних на небесах, а саме Церква прославлена, незбагненним промислом Всевишнього так упорядковане, аби ті мешканці небес за мірою і заслугами отримували місце і славу. Знаємо-бо, що ангели поділяються на свої чини і хори, одні вивищені над іншими, і кожен посідає своє місце та уряд, бо в Домі Отця Предвічного осель багато. Читаємо зрештою в Апокаліпсисі, що поставлений був Престол, а навколо нього двадцять чотири престоли й стільки ж Старців, які сиділи і віддавали благословення, честь і славу Сидячому на Престолі та Агнцеві. З чого маємо зробити висновок, що й інші Блаженні різняться між собою гідністю і утворюють пречудову небесну ієрархію, аби тим явнішою ставала велич Незмірної Божої Величі, чим більш упорядкованим і осяйним є почет Святих. Не сумніваємося також, що ця Церква, яка мандрує на землі, є образом тієї, що тріумфує у Вітчизні, а Агнця закланого визнаємо Главою обох; [віримо], що Той, будучи її Творцем, побажав, аби також у цій видимій [Церкві] зберігалася ієрархія за зразком невидимої, для виявлення слави Всевишнього Бога, вищості істинної Релігії, поважності Церкви, шанування Святого Сенату, любові Народу та поваги до священичого стану, а водночас аби в усьому проявлялася Найвища Влада Того, хто всім милостиво й мудро розпоряджається. Звідси, окрім Святої Римської Церкви, Матері і Вчительки Світу, також в інших визначніших, а саме патріарших, митрополичих, катедральних, установлені вищі єпископи, достойники, прелатури, персонати, уряди; так само як і в цій нашій митрополичій львівській [Церкві] визнаємо встановлені прелатури. Але оскільки ми дізналися, що вони, а саме від того часу, коли Божим промислом ми були покликані до управління цією Церквою, посідаються разом із канонічними пребендами без жодного привілею чи диспензи Апостольського Престолу; а оскільки це змішує порядок церковної ієрархії та відгонить зловживанням, всупереч виразній постанові святих канонів, що міститься в Шостій книзі декреталій, ми не могли стерпіти, щоб не докласти зусиль до усунення цього зловживання та відокремлення прелатур від канонікатів і, навпаки, канонікатів від прелатур: щоби за зразком Храму Соломона, при урочистому освяченні якого священики перебували при своїх урядах, а левіти стояли напоготові з інструментами пісень Господніх, так само прелати нашої Церкви згідно зі своїм урядом посідали своє місце, а інші наповнювали хор. Оскільки ж Високоповажна Капітула згаданої нашої митрополичої Церкви, зваживши на це наше розпорядження щодо відокремлення прелатур від канонікатів і введення нових осіб на згадані прелатури або канонікати, хоч і визнала його справедливим і законним, утім визнала за настільки ж справедливе й слушне найпокірніше нам представити, що має мізерні доходи, які ледве вистачають на її гідне утримання; тим більше вважала, що їх необхідно збільшити з огляду на новопризначених осіб, яких, вона не сумнівається, належить допустити до рівної із собою участі. І підносила настійні прохання, аби — якщо вже має відбутися цілковите розділення гідностей і канонікатів і слід наділити гідностями одних окремих осіб і суб'єктів, а канонікатами інших — ми зволили принаймні ласкаво подбати про примноження та збільшення доходів для тієї ж Високоповажної Капітули. Ми, які з батьківської зичливості зобов’язані підтримувати і примножувати добро Капітули та зараджувати її нестаткам, високо цінуючи розважливість Високоповажної Капітули та справедливість у єднанні з належною згодою разом із нами заради того, що велить закон, охоче й від щирого серця прийняли її бажання, представлене нам як у всьому справедливе, та подане прохання, і для примноження та збільшення щоденних дистрибуцій визнали за належне село Чорнушовичі з маєтностей нашого Архієпископського Столу, з усіма його приналежностями, правами, пожитками та всілякими прибутками, тій же Високоповажній Капітулі поступитися, відступити і приєднати з маєтностей Архієпископського Столу; так як насправді цією грамотою поступаємося, відступаємо та інкорпоруємо, і будь-яке право, яке нам та найяснішим нашим попередникам-архієпископам на згадане село належало, на вказану Високоповажну Капітулу переносимо вічно і назавжди. А крім того, також два війтівства в тих же маєтностях нашого Архієпископського Столу — одне в Кукільниках, друге в Ставчанах — які зазвичай з нашої ласки надавалися світським особам, що служать нам, ми визнали за доцільне подібно інкорпорувати та приєднати до згаданої Високоповажної Капітули для збільшення престимоній для прелатів і каноніків, що за ступенем та старшинством з часом припадатимуть комусь, для отримання за звичаєм і практикою, заведеною при інших престимоніях, аби звідси вони ставали й були охочішими до несення більших послуг Церкві; як і справді, зі збереженням однак прав нинішніх світських посідачів цих війтівств, цим інкорпоруємо і приєднуємо вічно і назавжди. Прагнемо однак, аби для більшої сили вічної непорушності якнайшвидше було отримано апостольське схвалення та підтвердження цієї нашої грамоти інкорпорації як села Чорнушовичі, так і згаданих війтівств. На свідчення чого цю грамоту нашої волі, постанови, розпорядження, цесії, перенесення, інкорпорації та приєднання, власною рукою підписану, печаткою скріпити наказали в нашому Архієпископському палаці в Оброшиному, дня 6 березня Року Божого 1765. Вацлав, архієпископ [власноруч]. [Ліворуч інтабуляційний запис:] Вписати до книг. Декретом у Раді Цісарсько-Королівського Forum Nobilium у Львові, дня 30 червня 1796 року. Кнішковий [?] [Праворуч інтабуляційний запис:] Цей декрет інкорпорації внесено до Цісарсько-Королівських Галицьких Табул у Книзі фундацій, том 99, с. 298, а в Книзі спадкових маєтностей, том 84, с. 196, № 1, у рубриці спадщини біля маєтності Чорнушовичі занотовано. Дано у Львові, дня 11 серпня 1796. Теодор Філімонович, писар Ц. К. Галицької Табули [власноруч]. [У правому нижньому кутку підпис нотаріуса:] Францішек Лясоцький, публічний нотаріус з апостольської влади, актів суду [курії] Його Достойності [секретар?] [власноруч]. [Зворот:] [Угорі ліворуч:] Року Божого 1765, у середу дванадцятого дня місяця червня. Цю грамоту до актів Львівського генерального консистора через облату було подано і до них вписано та внесено. Войцех Маркевич, вільних мистецтв і теології магістр, нотаріус Львівського генерального консистора. [Посередині:] Привілей Найсвітлішого і Найпреосвященнішого пана Вацлава Ієроніма Сераковського, архієпископа-митрополита львівського, у справі інкорпорації села Чорнушовичі та двох війтівств, що знаходяться в маєтностях Його Архієпископського Столу, на збільшення щоденних дистрибуцій Найпреосвященнішої Капітули з огляду на збільшення кількості осіб через відокремлення прелатур від канонікатів, в Оброшиному дня 6 березня 1765. [Нижче й поруч сигнатури та канцелярійні/табулярні записи, зокрема:] Акти № 10126 / 1796 Fasc: 1. vol: 22. [...] село Чорнушовичі Loc. 28. Vol. 1. 9216 / Сплачено 18 липня 1796. Книга фундацій, том 99, с. 298. Вписано.

[Stempel tuszowy u góry z herbem i literami: A. F. R. G.] Wenceslaus Hieronymus de Bogusławice Sierakowski Dei & Apostolicae Sedis Gratia Archiepiscopus Metropolitanus Leopoliensis. Universis et singulis quorum interest, aut in futurum quomodolibet interesse poterit, praesentes Literas Nostras ad perpetuam memoriam valituras visuris, lecturis, et audituris, Salutem in Domino. Supernam illam Civitatem Sanctam Hierusalem quae est Beatorum descriptorum in Caelis Patria, Ecclesiam scilicet triumphantem, incomprehensibili dispositione Altissimi ita credimus esse ordinatam; ut Caelites illi pro ratione et mensura meritorum, locum et gloriam accipiant. Novimus enim Angelos per suos Ordines et Choros distingui, alios alijs praeferri, ac unumquemq[ue] suum locum et officium tenere; cum in Domo Patris Aeterni sint mansiones multae. Legimus demum in Apocalipsi positam fuisse Sedem, et in circuitu ejus Sedilia viginti quatuor, totidemq[ue] Seniores, sedentes, qui darent benedictionem, honorem, et gloriam, Sedenti in Throno et Agno. Unde intelligere debeamus reliquos etiam Beatos dignitate inter se differre, et admirabilem constituere hierarchiam Caelestem; ut eo manifestior Immensae Majestatis Divinae fiat excellentia, quo laetus Sanctorum sit distinctior ac illustrior. Non dubitamus quoque Ecclesiam hanc in via militantem, illius triumphantis in Patria Typum esse, et Agnum qui occisus est, utriusq[ue] Caput profitemur; in hac etiam Visibili, ad normam Invisibilis voluisse servari Hierarchiam Eum, quia Conditor ipsius est; ad ostendendam Summi Dei gloriam, verae Religionis eminentiam, Ecclesiae Authoritatem, Sacri Senatus honorem, Gentis amorem, Populiq[ue] Sacerdotalis reverentiam; et perinde ut pareat in omnibus cuncta suaviter et sapienter Disponentis Suprema Potestas. Hinc ultra Sanctam Romanam Ecclesiam, Matrem et Magistram Orbis, in alijs quoq[ue] majoribus, utpote Patriarchalibus, Metropolitanis, Cathedralibus, potiore esse Pontifices, Dignitates, Personatus, Officia; prout et in hac Nostra Metropolitana Leopoliensi, institutas cognovimus Praelaturas. Verùm quoniam easdem, ab eo inquam tempore, quo Divinâ Ordinatione ad regimen istius Ecclesiae vocati sumus, unà cum Praebendis Canonicatibus, nullo accedente Privilegio, aut Dispensatione Sanctae Sedis Apostolicae possideri intelleximus; cum id confundat ordinem Hierarchiae Ecclesiasticae, sapiatque corruptelam; contra expressam Sacrorum Canonum dispositionem in Sexto Decretalium contentam, pati non potuimus; quin ad tollendum hunc abusum, Praelaturasq[ue] à Canonicatibus, et vicissim Canonicatus à Praelaturis distinguendos operam non daremus: ut adinstar Templi Salomonis, in cujus Dedicatione Solemniq[ue] stabant Sacerdotes in Officijs suis, et Levitae in Organis Carminum Domini Parati 2. Praelati pariter Ecclesiae Nostrae pro officio suo tenerent locum suum; implerentq[ue] Chorum reliqui. Quia verò Venerabile Capitulum dictae Ecclesiae Nostrae Metropolitanae, attentâ ejusmodi Nostrâ dispositione, in separatione Praelaturarum à Canonicatibus, et introductione Novarum Personarum ad dictas Praelaturas sive Canonicatus, licet eas justas et legi conformes censuerit, tamen Nobis humillimè exponendum aequè justum et dignum putavit, se tenues habere proventus, pro sui congrua sustentatione, vix sufficientes; multo magis extendendum se certò credidit, per noviter instituendas Personas, quas ad aequalem secum participationem admittendas fore non dubitat. Supplicarisque precibus enixissimis, ut si jam omninò ad distinctionem Dignitatum à Canonicatibus veniendum sit, alijsque Distinctis Personis et Subjectis de Dignitatibus, ac alijs de Canonicatibus providendum, saltim de impinquatione et augmentatione proventuum, Eidem Venerabili Capitulo providere benignissimè dignaremur. Nos qui bonum Capituli promovere, et augere, ac inopiae illius subvenire pro Paterna benignitate tenemur, Aequanimitatem Venerabilis Capituli et justitiam in concurrendo cum Debito Consensu unà Nobiscum ad ea quae Legis sunt, plurimùm aestimantes, desiderium Ejus uti omnimodè justum, Nobis expositum, et supplicationem factam libenter ex Animo acceptavimus, ac in Augmentum et impinquationem Distributionum quotidianarum, Villam Czarnuszowice de Bonis Mensae Nostrae Archiepiscopalis, cum omnibus ipsius attinentijs, juribus, fructibus et emolumentis universis Eidem Venerabili Capitulo dimittendam cedendam et incorporandam Mensa Archiepiscopali duximus; prout de facto praesentibus Literis cedimus, dimittimus, et incorporamus; omniq[ue] jure quo Nobis, et Illustrissimis Praedecessoribus Nostris Archiepiscopis ad praefatam Villam competierat, in dictum Venerabile Capitulum transfundimus, perpetuò et in aevum. Nec non insuper duas Advocatias in ijsdem Bonis Mensae Nostrae Archiepiscopalis unam in Konkolniki; alteram in Stawczany pro gratia in Personas laicas elargiendas Nobis inservientes, memorato Venerabili Capitulo in Augmentum Praemonitionum [vel: Praestimoniorum] pro Praelatis et Canonicis pro ratione et Senio Antiquiori in quempiam pro tempore incidentis, juxta morem et consuetudinem cum alijs Praestimemonijs [!] practicatam obtendorum, ut indè ad obsequia majora Ecclesiae praestanda alaciores reddantur et fiant, pariter incorporandas, et inviscerandas esse censuimus; uti quidem salvis tamen modernis earundem Advocatiarum Possessoribus Laicis, incorporamus et invisceramus ibidem perpetuò et in aevum. Volumus tamen ut propter majus perennis firmitatis robur Beneplacitum Apostolicum quam primùm super his Incorporationum Nostrarum tam Villae Czarnuszewicze, quàm Advocatiarum praedictarum Literis, et Approbatio earum obtineatur. In quorum fidem praesentes Literas Nostras Voluntatis, Ordinationis, Dispositionis, Cessionis, Transfusionis, Incorporationis et Inviscerationis manu Nostrâ subscriptas Sigillo communiri jussimus in Palatio Nostro Archiepiscopali Obroszynensi hac Die 6ta Martij Anno Domini 1765to. Wenceslaus Archiep[iscop]us. [m.p.] [Po lewej nota intabulacji:] Intabuletur. Decretô in Consilio Cae[sa]s[areo] Reg[io] Fori Nobil[ium] Dwovih. Leopoli Die 30 Junij 1796to Anno Kniszkowy [?] [Po prawej nota intabulacji:] Praesens Decretum incorporationis apud Caesareo Regias Galicienses Tabulas in Libro Fundationum Tomo 99. Pag. 298. ingres= satum, atquè Libro Haeredit[ario] Tomo 84. pag. 196. n. 1mo in rubrica haereditatis circa Bona Czarnuszewice praenotatum est. Datum Leopoli Die 11. Augusti 1796. Theod[or] Filimonowicz C. R. Tab[ulae] G[aliciensis] S[criba] [m.p.] [W prawym dolnym rogu podpis notariusza:] Franciscus Lasocki Publicus Sacrâ Authoritate Apo= stolica Notarius, Actorum Curiae Suae Celsitudinis [Secretarius?] [m.p.] [Verso:] [U góry po lewej:] Anno D[omi]ni 1765 Die Mercurii Duodecima Mensis Junii. Praesentes literae ad Acta Consistorii G[e]n[er]alis Leopolien[sis] per oblatam sunt porrectae, ijsdemq[ue] insertae, et ingros= satae. Adalbertus Markiewicz arcium et theologiae Magister, et Consistorii G[e]n[er]alis Leopolien[sis] Notarius. [Pośrodku:] Privilegium Ill[ustrissi]mi ac Reveren[dissi]mi D[omi]ni Wence= slai Hieronymi Sierakowski Archiepiscopi Metropolitae Leopoliens[is] super incorporatione Vil= lae Czarnuszowice ac duarum Advocatiarum in Bonis Mensae Suae Archiepiscopalis ex= istentium, in augmentum Distributionum Quo= tidianarum R[everen]dissi[mi] Capituli occasione auctionis Perso= narum per divisionem Praelaturarum à Canonicatibus in Obroszyn d[ie] 6 Martij 1765. [Poniżej i obok sygnatury i wpisy kancelaryjne/tabularyczne m.in.:] Act. Nro 10126 / 1796 Fasc: 1. vol: 22. [...] villa Czarnuszowice Loc. 28. Vol. 1. 9216 / Solvit 18. Julii 1796. Fundat. Tom. 99. Pag. 298. Ingrossat[um]