Каталог джерел

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Король Владислав III Варненчик передає львівським райцям половину доходів від королівського мита, що стягується між Краковом і Львовом, для погашення монарших боргів. Документ встановлює порядок збирання оплат у захищеній скрині та наказує митникам безперешкодно пропускати львівських купців без стягнення додаткових зборів.

Король Владислав III записує своєму управителю і тенутарію Ланьці суму в сто гривень на селі Зубра у Щирецькому повіті. Заставодержатель та його нащадки мають користуватися селом з усіма прибутками та приналежностями до часу повного повернення боргу монархом або його наступниками.

Король Владислав Варненчик надає Янові із Сєнна, підкоморію перемишльському та старості сандомирському, кам'яницю у Львові на вулиці Жидівській біля синагоги, що колись належала митнику єврею Волчку. Це надання здійснюється з повним правом власності навічно на знак визнання вірних заслуг і воєнних трудів у справах Угорського королівства.

Король Владислав III дозволяє львівським райцям будувати та розширювати дрібні крамнички й ятки, передаючи на потреби міста всі чинші та доходи з них. Крім того, він підтверджує місту право вільного вибору тлумачів, допускаючи проведення виборів навіть у разі відмови з боку старости надати на це згоду.

Ян із Чижова, намісник Королівства Польського, посвідчує, що Ян із Зубри призначив Миколая з Гологір опікуном своїх малолітніх синів та управителем усього маєтку аж до досягнення ними повноліття.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Король Владислав III забороняє королівським урядникам втручатися у вироки львівського лавничого суду та встановлює Львів вищою судовою інстанцією для всіх міст і сіл Руської землі. Він також надає місту право переслідувати, схоплювати, судити й карати злочинців на всій території Руської землі.

Король Владислав III Варненчик наказує шляхті, зем'янам та особам духовного стану продати нерухомість, успадковану в межах міського права Львова, упродовж одного року під загрозою штрафу в розмірі 20 гривень. Ця постанова покликана запобігти руйнуванню міського майнового фонду та зменшенню повинностей, закріплених за міськими ділянками.

Король Владислав III надає шляхтичу Яромові Федьку з Молодовичів королівське село Кугаївці в Руській землі у дожиттєве й спадкове володіння як винагороду за заслуги і вірну службу в Угорщині. Ці маєтності мають залишатися в руках одержувача та його наступників з усіма прибутками аж до моменту можливого викупу запису монархом або його наступниками.

Король Владислав Варненчик тимчасово дозволяє львівським міщанам осадити поселенців і отримувати доходи із шістнадцяти понаднормових ланів (так званих обшарів) над річкою Брюховицею. Остаточне вирішення питання власності на ці землі король відкладає до свого повернення до Королівства Польського та проведення ревізії у Львові.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Краків просить звільнити свого міщанина Цямера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Влада аргументує це тим, що купець уже сплатив збір у Кракові, а універсали забороняють стягувати ту саму данину повторно в іншому місті. Також наводяться свідчення купця про усталену практику та його торговельні збитки.

Краків дякує Львову за призупинення виконання рішення у справі взаємних претензій на майно покійного Яна Нижка [?], крамничного слуги пані Венгжинович. Повідомляє про направлення нею уповноваженого та просить про справедливий розгляд її вимог.

Краків повідомляє про зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського королівства, перенесення урочистості та встановлення урочистої октави. Просить Львів надіслати власну петицію до Папи та передати Кракову її копію, додаючи своє звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо усунення магістрату від встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського та гродського урядів і міської ради. Роз'яснює черговість голосування, ведення книги цін, видачу виписів і прилюдне оголошення такси. У постскриптумі йдеться про покарання порушників, зважування хліба та дегустацію пива.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує раді та міщанам львівським локаційний привілей короля Казимира Великого від 1356 року, який гарантує місту магдебурзьке право, судовий імунітет та земельні надання.

Магістрат Кракова просить розшукати у Львові та ув'язнити француза на ім'я Шевеле, відомого також як Риттер. Йому закидають обман кредиторів, утечу з понад сімома сотнями червоних злотих і залишення вагітної дружини. Звістку про двох попередніх дружин подано як чутку.

Документ є засвідченим публічними нотаріусами трансумптом двох привілеїв короля Владислава Ягайла: дозволу єврею Волчку на заснування села Вербіж від 1425 року та надання цього ж села Львівській митрополичій капітулі від 1433 року. Дії вчинено у Львові на прохання каноніка і прокуратора капітули Яна з Шамотул перед офіціалом Яном із Бучача.

Магістрат Кракова виряджає свого міщанина задля отримання докладних відомостей про заразні хвороби, що ширяться на Русі, в Україні та на Поділлі. Він просить Львів поінформувати посланця, затримувати подорожніх і купців із місцевостей, охоплених пошестю, перевіряти паспорти та свідоцтва про здорове походження людей і товарів. Також вимагає засвідчувати належне походження документів урядовим підписом і печаткою міста перед тим, як дозволити подальший проїзд.

Король Казимир IV Ягеллончик передає катедральній капітулі у Львові королівське село Кугаїв разом із повними імунітетами. Це надання є обміном на поле та ліс під Високим замком у Львові, раніше подаровані канонікам королем Владиславом Ягайлом.

Король Казимир IV Ягеллончик затверджує львівській митрополичій капітулі дві грамоти покійного воєводи і генерального старости руського Андрія Одровонжа зі Спрови за 1466 і 1467 роки. Ці документи стосувалися надання прав на луки, а також доходів і помолу в млинах на забезпечення капітульного столу.

Документ засвідчує вирок короля Казимира Ягеллончика, винесений під час його судового перебування у Львові, який забороняє Ельжбеті зі Жмиґрода стягувати незаконні мита з не обкладених зборами товарів та з худоби, що пасеться в королівських лісах. Суд визнав, що відповідачка не має жодних прав чи привілеїв, які б давали підстави для стягнення цих оплат.

Галицькі комісари засвідчують укладення угоди між львівським архієпископом Григорієм із Сянока та Миколаєм Карнковським із Медухи щодо спорудження, використання та ремонту греблі й рибних ставів між Библом і Медухою під заставою 600 гривень.

Король Казимир IV Ягеллончик надає львівському архієпископу Григорію із Сянока та містечку Дунаїв право на проведення щорічного восьмиденного ярмарку та щотижневого торгу. Документ гарантує купцям, які прибуватимуть, вільне й безпечне пересування разом із товарами.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Краківський офіціал Станіслав зі Свідниці дозволяє Бернарду, синові Якуба зі Львова, обрати сповідника, здатного уділити йому розгрішення та повний відпуст у межах хрестового походу проти турків і татар. До документа додано текст формули розгрішення, що застосовувалася за життя та перед обличчям смерті.

Арно повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про намір доповісти королеві про його лист, а також про ретельне відправлення кореспонденції до Парижа й листа до великої канцлерки. У доданій записці він підтверджує, що вже склав звіт королеві, поки та писала до краківського каштеляна.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує давніші записи й надання львівських старост Яна з Тарнова та Яна Кміти з Вішнича щодо села Годовиця у Львівській землі на користь костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова.

Арман конфіденційно повідомляє про угоду між королевою та її сином Якубом після 10–12 днів переговорів. Королева мала вдовольнитися дожиттєвим правом користування маєтками покійного чоловіка; рухоме майно, коштовності та готівка мали бути поділені порівну між братами. Наводить перелік посередників, а також дати сеймиків 27 липня та конвокації 29 серпня, що вказують на 1696 рік.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє Єлизаветі з Подошиць, удові львівського каштеляна Юрія Струмила, придбати ренту й чинші в Королівстві з метою фундування та забезпечення вівтаря за спасіння душі її та її покійного чоловіка. Крім того, монарх звільняє це забезпечення від усяких юрисдикційних тягарів, ленних зборів і військової повинності.

Юрій Балабан повідомляє раду міста Львова про своє заступництво перед краківським воєводою щодо звинувачень, пов’язаних із заарештованими євреями. Він закликає райців підготуватися до засідання слідчої комісії, яка має довести їхню невинність, попри неприязнь воєводи та звинувачення пана Тарнавського.

Юрій Балабан повідомляє львівських райців, що краківський воєвода через поганий стан здоров'я не прибуде до Львова на жалобні урочистості. Він радить адресатам, попри цю відсутність, невідкладно виконати всі заплановані обов'язки.

Єжи Балабан повідомляє владі Львова про свої зусилля перед гетьманом і воєводою краківським Станіславом Реверою Потоцьким задля успішного вирішення міських справ і підписання рескриптів. Він інформує про подолання опору гетьмана, відправлення міського писаря з документами та засвідчує готовність і надалі допомагати місту.

Юрій Балабан повідомляє львівських райців, що краківський воєвода обурився через те, що вони ведуть переговори у важливій справі через листування, а не особисто. Автор передає це зауваження на розсуд міської влади, знову засвідчуючи свою готовність надавати подальші послуги.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Ж. К. де Балюз повідомляє волинському воєводі поточні політичні та військові новини, зокрема про розпад конфедерації та успіхи французького флоту. Він також переказує вісті про подорож бранденбурзького курфюрста, дипломатів у Делфті та покращення стану здоров'я краківського каштеляна.

Автор передає пакет від маркізи та святкові вітання. Повідомляє про переговори в Ганновері, суперечку щодо Ґюстрова, обмін дипломатичними листами з голландцями та англійським парламентом, а також чутки про війну, які він не вважає достовірними.

Король Ян Ольбрахт на вальному сеймі в Пйотркуві підтверджує станам Королівства Польського, зокрема шляхті та жителям Руської землі, всі привілеї та вольності, надані його попередниками — королями Владиславом Ягайлом і Казимиром Ягеллончиком.

Барч очікує відповіді канцлера на міський проєкт і обговорює документи, необхідні для підтвердження прав міста щодо ваги та юрисдикції. Нагадує про потребу попереднього декрету підскарбія і підготовки розрахунку боргу євреїв. Пише також про заплановану допомогу єпископа на сеймі та поновлює прохання про кошти на витрати на проживання.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Бекер обговорює успіхи торгівлі Форбса, а також справи щодо вина та двору. Передає прохання Даніеля Стюарта про лист до Форбса стосовно лондонського боргу й застерігає від подальшого заборгування. Згадує купівлю чи відправлення товару з Гамбурга, квитанцію та потребу в листах за нагоди для перевезення.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Конверт листа, адресованого каштеляну краківському та гетьману великому коронному Станіславу Яну Яблоновському у Варшаві. Відправник титулує гетьмана своїм найособливішим паном і протектором.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.