Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович докоряє львівським райцям за неправомірне притягнення до Трибуналу наглядачів сандомирської митної комори в обхід його юрисдикції. Він наказує припинити судові процеси та велить усі претензії й привілеї щодо митних зборів скеровувати безпосередньо йому.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Король Сигізмунд Август надає сандомирському воєводі Спитку Йордану із Заклічина та його спадкоємцям будинок у Перемишлі, що перейшов до Корони за правом кадука. Надання має характер вічного дарування з повним правом вільного розпорядження нерухомістю.

Король Сигізмунд Август роз'яснює і підтверджує привілей свого батька, постановляючи, що апеляційні справи з міських судів Львова, надіслані в запечатаних сувоях через призначеного посланця, мають розглядатися королівським судом без урахування генеральних відкладень (лімітацій). Це правило поширено на осіб усіх станів і юрисдикцій, які судяться у львівських судах.

Король Сигізмунд II Август заочно засуджує митника Мельхіора Кослю до сплати штрафу у розмірі 3000 гривень на користь міської влади та громади Львова за нез'явлення до суду та нескладання присяги. Водночас монарх підтверджує повне звільнення львівських міщан від сплати будь-яких мит на території Корони та підлеглих їй земель.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Король Стефан Баторій підтверджує комісарський акт, що встановлює межі між селами львівського конвенту домініканців Тіла Господнього (Зарудці, Костіїв, Зашків) та королівськими і міськими маєтностями. У документі наведено висновки королівських комісарів, а також трансумовано королівський лист про призначення комісії, який посилається на давнє розмежування князя Владислава Опольчика.

Король Стефан Баторій на прохання послів міста Львова підтверджує документ короля Владислава Ягайла від 1 жовтня 1389 року про включення Львова до складу Корони Королівства Польського. Монарх зобов'язується не порушувати приналежності міста і Львівської землі до Королівства.

Станіслав Конєцпольський висловлює обурення через те, що львівський магістрат викликав орендаря його сандомирських мит до Трибуналу. Гетьман вимагає відмовитися від позову, посилаючись на сенаторські привілеї та давнє судове рішення в аналогічній справі.

Гетьман Станіслав Конєцпольський висловлює обурення з приводу того, що влада Львова викликала орендаря сандомирського мита до Коронного трибуналу, і вимагає припинити судовий процес. Він нагадує про сенаторські права на отримання прибутків та покликається на вигідний для себе правовий прецедент часів свого попередника.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Джон Мюррей описує труднощі зі стягненням плати від Джона Патона та сповіщає про зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати потрібні товари, за які обіцяє розрахуватися.

Мартин Мілевський виправдовує свою відсутність нагальними справами своєї пані та надає львівським райцям процесуальну пораду в спорі про маєтності з Гинками з Ратища. Він радить викликати до суду пана Іваницького як спільника сторони відповідача на той самий термін, що дозволить успішно виконати судове рішення.

Документ королівських комісарів, призначених Сигізмундом I для вирішення межових суперечок між королівськими маєтностями (Сарни, Моранці, Любині), орендованими Пйотром Кмітою, та володіннями братів Фредрів (Краковець, Гнійниця, Передвір). Містить трансумповані монарші мандати, а також звіт про проведення розмежувальних дій на місцевості біля річки Шкло.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Вільям Томсон повідомляє Артура Форбса про стан розрахунку боргу в повіреного Гінріха Дьорінга, а також про вжиті заходи та пошук підтримки в сандомирського старости у справі образи й кривд, завданих Робертові Беллу та його слугам. Він також згадує про сплату 50 флоринів за розпорядженням краківської купецької компанії.

Вільям Томсон відповідає з Любліна на лист Джеймса Кармічелла, пояснюючи затримку поспіхом пошти. Він обговорює питання врегулювання грошових зобов’язань, доручення в Артура Форбса та торговельні труднощі, спричинені загальним монетарним хаосом.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє Яна Яблоновського про невдачу своїх клопотань при королівському дворі у Кракові та дякує за опіку, яку той надавав досі. Він просить воєводу виявити терпіння й утриматися від раптового відібрання оренди в Лашках, обіцяючи зустрітися особисто під час з'їзду у Львові.

Марцін Хоментовський заступається перед руським воєводою Яном Яблоновським за свою сестру, подільську підкоморину, чиє Барицьке староство було зруйноване переходами та постоями військових хоругов. Він звертається з проханням узяти її під опіку та прихильно вислухати вирядженого до Яблоновського посланця.

Ян Цєхович повідомляє Францішеку Глоговському про перебіг краківської коронації Августа II, роздачу урядів та опір прибічників примаса Радзейовського. Передає також вісті про розгром турецької армії під Петроварадином і Зентою та про місцеві сутички під Кам'янцем.