Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує та затверджує ординаріатною владою привілей короля Сигізмунда I, що передає райцям міста Львова вічне та безвідкличне право патронату і презенти препозитури шпитального костелу Святого Духа у Львові. Акт видано після попереднього едиктального виклику ймовірних опонентів та констатації їхньої невиправданої неявки.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям Львова ділянку над Полтвою перед Краківською брамою під будівництво водяного млина для їхнього приватного вжитку. Документ передає міській владі повну власність, усі доходи з млина та цілковиту міську юрисдикцію над ним і мірошником, вилучаючи їх з-під юрисдикції старости.

Король Сигізмунд I вирішує спір між радою міста Львова та Казимиром Гинком, постановляючи, що на підставі ранішого привілею Гинко зберігає пожиттєве володіння зимноводським млином. Лише після його смерті львівські міщани зможуть скористатися своїм спадковим правом і викупити млин у правонаступників за визначену суму.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення коштів на будівельні роботи біля кам'яниці та наказує зосередитися на завершенні мурів і брами. Він також просить у разі потреби тимчасово викласти відсутні кошти та передати листа панові Вояковському.

Король Сигізмунд I Старий інкорпорує львівський деканат після смерті його тогочасного посідача Яна Крупського до спільного столу катедральної капітули у Львові. Крім того, він постановляє, що майбутні декани мають обиратися винятково з кола місцевих каноніків та щорічно отримувати 10 гривень додатку з доходів деканату.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові дарування грошової десятини з передміських ланів Львова, трансумуючи привілей архієпископа Григорія від 1471 року. Натомість капітула разом із вікаріями зобов'язується щорічно відправляти роковинне богослужіння на свято святого Мартина з визначеним розподілом коштів для церковних служителів.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Станіслав Борек, діючи як суддя-комісар краківського єпископа Самуеля Мацейовського, приймає зречення Марціна Слапа та урочисто вводить Станіслава Сломовського на посаду пароха парафіяльного костелу в Дзялошицях. Він наказує вікаріям і парафіянам визнати нового плебана, виявляти йому належний послух і передавати всі належні прибутки.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський передає на потреби фабрики львівської катедри суму з річним чиншем, забезпечену на маєтностях Столпин, зобов'язує управителів архієпископських маєтків складати присягу для збереження майна sede vacante, а також надає канонікам і вікаріям право вирубування лісу в Оброшині.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Документ містить обляту королівського вироку, ухваленого на вальному сеймі в Кракові, який скасовує провадження львівського гродського суду проти влади міста Львова за позовом Васька Лагодовського. Вирок підтверджує привілеї, що звільняють львівських міщан від юрисдикції сторонніх судів, і наказує позивати їх виключно до належного міського суду.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Львівська митрополичка капітула дозволяє мірошнику Валентію та його дружині Дороті викупити третю частину та третю мірку Стахирівського млина в Ельжбети, вдови райці Станіслава Берґера. Водночас капітула віддає їм у довічну оренду решту дві частини млина в обмін на щорічний чинш, постачання борошна та обов'язок утримувати й ремонтувати млинові будівлі.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Львівська катедральна капітула затверджує викуп катедральним проповідником Яном Арундіненсісом третьої частини Вільхового млина та городу на Краківському передмісті, призначаючи ці маєтності на забезпечення уряду проповідника. Одночасно капітула віддає йому в пожиттєву оренду решту дві частини цього ж млина за визначених чиншових та господарських умов.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.

Король Сигізмунд II Август постановляє, що всі власники нерухомості у Львові та особи, які ведуть там торговельну діяльність, підлягають юрисдикції магістрату та обов'язку сплачувати міські податки незалежно від станової приналежності. Документ скасовує будь-які звільнення, імунітети та сервіторіати, уповноважуючи міську владу стягувати міські повинності нарівні з усіх мешканців.

Король Сигізмунд II Август підтверджує і трансумує чотири привілеї королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I для цеху шевців міста Львова. Вони стосуються обмеження кількості шевців на підзамчі до двох майстрів, заборони займатися шевським ремеслом у шляхетських маєтках за мурами міста, правил продажу шкір гарбарниками та заборони перекуповувати шкіри перед міськими брамами.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Документ встановлює детальний перебіг кордонів та насипання межових курганів (копців) між селом Козельники, що належало францисканцям, та міськими ґрунтами Львова і селами Сихів та Зубра, покладаючи край дотеперішнім суперечкам і тілесним ушкодженням. Крім того, підтверджує надане конвенту міською владою право на обмежене вирубування дров на опалення та випас худоби на міських землях за умови збереження належних відносин із містом.

Львівський архієпископ Павло Тарло за згодою митрополичої капітули скасовує обтяжливий обов'язок щоденного виголошення проповідей у Великий піст, покладений на катедрального проповідника за фундацією архієпископа Бернардина Вільчека 1507 року. Натомість він зобов'язує його виголошувати проповіді в катедрі лише у два обрані будні дні кожного тижня Великого посту, а в неділі та свята — вранці й після полудня.

Король Сигізмунд II Август підтверджує запис із пйотркувських радницьких книг 1538 року щодо продажу будинку з ділянкою та садом за Краківською брамою в Пйотркуві вівтарником Яном Краскою на користь райців і бурмистра міста Львова. Покупців було зобов'язано сплачувати щорічний чинш у розмірі 15 грошів на користь згаданого вівтаря на свято св. Матвія.

Петро Барзий, перемишльський каштелян і генеральний львівський староста, видає капітулі митрополичій у Львові завірений випис із гродських актів 1510 року. Він підтверджує відчуження підміського млина Важний мельничкою Барбарою та її сином Еразмом на користь капітули за суму 300 гривень.

Король Сигізмунд II Август повторно інкорпорує села Зубра та Сихів до магдебурзького права міста Львова, підтверджуючи їхній статус після перевірки на екзекуційному сеймі. Документ звільняє ці маєтності від земської юрисдикції, земських податків і військових повинностей, зобов’язуючи їх лише сплачувати податок шос разом із містом.

Папа Пій IV сповіщає народ міста та Львівської дієцезії про переведення єпископа Станіслава з Лаодикії на престол львівського архієпископа після смерті Павла і наказує прийняти його та виявляти послух його пастирським настановам.

Король Сигізмунд II Август затверджує транссумпт із львівських земських актів, у якому львівський міщанин Себальд Ворцель заставляє село Замарстинів польному гетьману Миколі Сенявському в рахунок боргу в розмірі 5500 флоринів. Документ санкціонує підпорядкування цього правочину земському праву попри попередній спротив міської влади Львова.

Львівська митрополича капітула затверджує цесію суми 50 гривень на Стахєровському млині, здійснену Доротою на користь її чоловіка, мельника Станіслава, на випадок її передчасної смерті. Водночас обоє подружжя зобов'язуються підвищити орендну плату та натуральні повинності на користь капітули.

Адам Сємушовський, сурогат львівського старости, видає львівським канонікам випис із актів 1510 року, що підтверджує викуп млина перед Галицькою брамою у Маргарити Тлустої Марцишевої та її сина Еразма. У документі Маргарита із сином квитують отримання плати і зобов'язуються зберігати вічне мовчання щодо цього млина.

Львівський земський суд підтверджує перебіг багаторічного процесу та надає працьовитим Станіславові й Мартину з Басівки інтромісію в маєтності шляхетного Балтазара Лесньовського у Глинній та Зимній Воді за заподіяну шкоду та нез'явлення до суду. Виписка містить повідомлення з окремих земських рочків і згадки про королівські мандати Сигізмунда Августа.

Львівський земський суд присуджує працьовитому Альбертові з Басівки, підданому львівської капітули, введення у володіння (інтромісію) маєтками Зимна Вода та Глинна, що належать шляхетному Балтазару Лесньовському, внаслідок виграного процесу про незаконне захоплення майна.

Миколай Нарайовський, суддя, та Ян Бжоздовський, львівський підсудок, засвідчують перебіг межового процесу між львівською митрополичою капітулою та спадкоємцями покійного Миколая Лешньовського за маєток Глинна. Через неявку відповідачів та пред'явлення мандата короля Сигізмунда Августа суд ухвалює рішення на користь капітули.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між містом Львовом та спадкоємцями Казимира Гинка, наказуючи їм повернути документи й поступитися володінням третьою міркою Зимноводського млина перед Краківською брамою після виплати належної суми. Володар призначає возного земського для здійснення інтромісії на користь міста під заставою 1000 гривень та за допомогою львівського старости.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній привілей короля Владислава Ягайла, який звільняє місто Львів від обов'язку надавати підводи та сплачувати відповідні збори, попри ухвалу варшавського сейму. Водночас король закриває судовий процес, порушений проти міської влади коронним інстигатором за недоїмки з контрибуцій.

Король Сигізмунд Август підтверджує документ львівського архієпископа Станіслава Сломовського та митрополичої капітули, яким шляхтичеві Яну Садловському надається війтівство у спустілому селі Таурів Теребовельського повіту на праві осадження кметів і загородників із дванадцятирічною слободою та наділом у чотири лани, млином і корчмою.

Львівський архієпископ Станіслав Сломовський надає катедральній капітулі у Львові вічну грошову десятину, звану біскупщиною, що стягується зі Львова та навколишніх сіл. В обмін на передані доходи капітула зобов'язується відправляти богослужіння та молитви в наміренні архієпископа за його життя та після смерті.