Каталог джерел

Ж. Ґ. де Балюз рекомендує Станіславу Яну Яблоновському пред'явника листа, котрий уже здобув прихильність великого гетьмана. Він просить воєводу про надання тому опіки та запевняє у своїй глибокій повазі.

Автор висловлює радість з приводу одужання воєводини. Він пояснює відсутність кореспонденції від маркізи де Бетюн і запевняє, що її син отримав гроші та мав намір повернутися до Франції.

Король Ян Ольбрахт на вальному сеймі в Пйотркуві підтверджує станам Королівства Польського, зокрема шляхті та жителям Руської землі, всі привілеї та вольності, надані його попередниками — королями Владиславом Ягайлом і Казимиром Ягеллончиком.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск ґродського уряду до справи єврея не мав на меті утискати їхні права. Він пояснює це відсутністю руського воєводи, до чиєї юрисдикції належав суд над євреями. З огляду на те, наскільки далеко просунувся розгляд, він радить спільно завершити справу, водночас вказуючи на королівське застереження, аби ґродський уряд не зловживав наданим допуском.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських погорільців на 15 років, а решту жителів на 10 років від нововстановленого міського податку та будь-яких інших зборів. Пільга має на меті допомогти оговтатися від збитків після пожежі та відбудувати будинки, вежі й оборонні укріплення міста.

Якуб Бартольді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про виїзд до Ґданська з метою отримання позики у розмірі шести тисяч талерів і просить про забезпечення боргу паном Вінарським. Він також клопоче про повернення відібраної в нього ріллі у Свеці та закликає поновити едикт, що забороняє міщанам незаконно заставляти та розпродавати луки шляхті.

Барч описує аудієнцію в примаса та заходи щодо захисту Львова від утисків з боку гарнізону. Примас обіцяє заступитися за місто перед головнокомандувачем і радить Барчу зачекати на приїзд гетьмана. Автор також повідомляє про суперечку довкола воєводської юрисдикції, очікування на повернення старости, згорілі речі та затримку візника.

Барч отримав лист міської влади та повідомляє про намір передати додаток підканцлеру й попросити про підтримку в суперечці з домініканцями. Він надсилає лист канцлера щодо справи Голоска, доповідає про заплановані дії руського єпископа та прохання про призначення терміну комісії для розрахунку міських сум. Дякує за звістку про пожежу в домініканців і вказує на потребу в додаткових депутатах та можливість мирного врегулювання справи з плебаном.

Барч сповіщає владу Львова про прибуття до Варшави, консультації щодо міських справ і заплановану аудієнцію у коронного підскарбія. Він переказує новини про очікуваний приїзд примаса, полководця та королевичів і пояснює, що очікування може затримати його виїзд до Білостока. Обіцяє надіслати подальші відомості.

Депутати очікують на результати розгляду міських проєктів, поданих канцлеру разом із вимогами інших міст. Вони повідомляють про виступи російського та прусського посланців, анонсовані сеймики та майбутній сейм. Просять надіслати документи про видеркафові суми, забезпечені міським майном, для розрахункового провадження, очікуваного в лютому. У приписці повторюють прохання надіслати обіцяні листи.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Ґ. Г. Барч повідомляє з Окопів Святої Трійці про вичерпання власних коштів, призначених на платню та забезпечення полку, а також про труднощі з переведенням у готівку векселя у Львові. Він звертається до адресата з покірним проханням надати позику в розмірі двох тисяч злотих, гарантуючи її повернення після отримання коштів за наступним переказом.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Барбара Мітульчина заявляє перед львівським ґродським судом, що квитує отримання 90 гривень і відступає королівський млин перед Галицькою брамою у Львові на користь Мартина Тлустого та його дружини Малґожати під вадієм 300 гривень. Правочин посвідчує генеральний староста руський і подільський Станіслав із Ходча разом зі свідками.

Станіслав із Ходча, каштелян львівський і староста генеральний руський, засвідчує продаж та зречення прав на королівський млин перед Галицькою брамою у Львові Якубом Завішею та Анною Важною на користь Мартина Тлустого та його дружини Малгожати за суму триста гривень. Продавці передають млин разом із давнім привілеєм та зобов'язуються захищати й звільняти покупців від будь-яких претензій третіх осіб.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Франциска Глоговського про успішне зривання шлюбних планів мельницької підстолини з паном Косьмінським і закликає швидко розпочати заходи на користь пана Миколая. Він також повертає позичені п'ятдесят злотих та запевняє у своїй подальшій підтримці й прихильності.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.

Станіслав із Ходча, генеральний староста руських земель, засвідчує запис із львівських гродських актів, у якому Ян Жешовський квитує львівських райців в отриманні 130 гривень за покинуту кам'яницю на вулиці Жидівській у Львові. Жешовський зрікається всіх прав на цю нерухомість, анулює попередні записи й зобов'язується захищати місто від претензій своїх родичів.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Юзеф Бжезницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських можновладців для виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відіслання його почту з корогви та заявляє про готовність служити під час сейму.

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Генерал Ян Беренс повідомляє руського воєводу про заплановані переговори з паном Беллем щодо виплати грошової суми та застави. Він наголошує на необхідності поквапити генерала Брандта, щоб борг якнайшвидше виплатили у Ґданську.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Владислав Бєрнацький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та рекомендаційні листи до маршалка й трибунальських депутатів у судовому процесі проти пана Збоцького. Він також повідомляє про заходи, вжиті в Києві задля залучення коштів для воєводи на майбутній сейм.

Владислав Бєрнацький скаржиться з Пйотркува на витрати та збитки, яких зазнає під час засідань у трибуналі, та повідомляє про відправлення довіреної особи на Куяви у справах воєводи. Він також наполегливо просить Яна Яблоновського про заступницькі листи до Трибуналу у судовій тяганині з паном Бохенським.

Владислав Бернацький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за затримку у стягненні грошей на Куявії, спричинену відмовою маршалка сеймику видати асигнацію. Він заявляє про готовність зачекати на наступний з'їзд і просить надати вказівки та виправдати його запізнення перед київським воєводою.

В. Бєрнацький надсилає Янові Станіславу Яблоновському сприятливий витяг із декрету Пйотрковського трибуналу в межиріцькій справі та повідомляє про клопотання щодо асигнати на віндикацію в Бібрці. Також сповіщає про від'їзд на сеймик, передачу інвентарю пану Бохенському та підготовку відправлення сукна.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Маркіза надсилає доньці листа через панів де Лафореста та Брюжера. Просить частіше писати, передає вітання великому генералові, чоловікові та дітям адресатки. Повідомляє про підвищення своєї пенсії королем на 5000 ліврів.

Маркіза отримала єдиний після від'їзду лист зятя з Рима і занепокоїлася через пригоду, що трапилася з ним у горах. Вона не має звісток від доньки й припускає, що та могла народити в дорозі. Повідомляє про намір переслати лист короля та лист де Ла Тура через купців.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між орендарями снятинського мита та львівськими райцями, підтверджуючи документи Яна з Чижова та Михайла Мужила Бучацького від 1444 року, якими було скасовано незаконне мито в Коломиї та визначено справедливі ставки митних зборів у Снятині.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.