Каталог джерел

Король Ян Казимир наказує львівському підкоморію Петру Ожзі змусити орендаря Іцька негайно виплатити львівському магістрату 10 000 злотих із чопового податку. Монарх зазначає, що попри попередній рескрипт місто досі не отримало належних йому грошей.

Король Ян Казимир закликає владу міста Львова відшкодувати витрати та компенсувати збитки Янові Торосовичу, який раніше орендував руські мита й акциз. Монарх зазначає, що обов'язок задовольнити вимоги попереднього орендаря випливає з умов договору, укладеного писарем коронного скарбу.

Король Август II наказує владі Львова впустити до фортеці військові загони, скеровані для її оборони під командуванням калиського воєводи. Він також закликає магістрат зробити запаси продовольства та підготувати місто до оборони від ворога.

Пріор визнає свій обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить розглянути справу в суді міської ради, щоб уникнути витрат. Він просить призначити комісарів для огляду документів, що стосуються монастирських ґрунтів. У зв'язку з недавнім терміновим від'їздом просить надати тиждень до свого повернення, звільнити його від асесорських термінів та дозволити продовжити розпочате будівництво до полюбовного вирішення справи, причому будівлі мають відійти тому, за ким буде визнано право на землю.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає справедливою, і пише про досягнення взаємного задоволення претензій. Він запевняє у своїй прихильності до міста та сподівається на взаємність. Ключова фраза, що окреслює процедуру, можливо за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угоду було укладено.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює взаємні побажання процвітання для всього міста та членів магістрату.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює побажання процвітання всьому місту та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дозволяє владі Львова публічно оголосити офіційний перелік доброякісних шостаків, скріплених його печаткою, залишаючи це рішення на її розсуд. Водночас він застерігає, щоб зразки монет, припечатані до аркушиків, не викликали жодних сумнівів щодо своєї справжності.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути Катажині Георгієвичовій незаконно захоплену кам'яницю. Копію листа під печаткою він надсилає міській владі до відома, сподіваючись на успішне вирішення справи.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням по-батьківськи напутити сина, припинити насильство щодо Львова та відшкодувати завдані кривди.

Підканцлер коронний Михал Водзіцький повідомляє владу Львова про запланований від'їзд до Всхови та обіцяє заступництво перед польовим коронним гетьманом у питанні обміну золота для потреб місцевого гарнізону. Він також запевняє у своїй готовності сприяти успішному вирішенню міської справи.

Тадеуш Дідушицький закликає львівський магістрат терміново відремонтувати під'їзну дорогу до монастиря василіян до настання зими. Він наголошує, що відсутність проїзду унеможливить забезпечення ченців дровами та харчами.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

Єпископ і коронний канцлер Анджей Станіслав Залуський реагує на відхилення магістратом рекомендованого кандидата та закликає до миролюбного і справедливого розгляду скарг львівського поспільства з метою уникнення судових процесів.

Войцех Зімницький повідомляє владу Львова про прибуття до Варшави, перебіг міських судових процесів, зокрема суперечки з руською громадою, та про зупинення роботи судів через хворобу підканцлера. Він також згадує про відсутність перспектив скликання сейму й переповідає політичні новини стосовно миру з Туреччиною.

Янівський війт Даніель Антоній Каменський повідомляє владу Львова, що переховує в себе хлопчика-втікача, сина колишнього президента Хведора Ганського Щерпки. Він звертається з проханням з'ясувати долю батьків дитини після епідемії моровиці та забезпечити неповнолітньому правову й майнову опіку.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Юзеф Коморовський звертається до львівської влади з проханням опублікувати міський митний тариф, щоб уникнути суперечок між орендарями, і повідомляє, що в Кривчицях такий документ уже видано. Він також просить зобов'язати виплатити 200 флоринів боргу, належного його орендареві.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Кароль Максиміліан Крузер повідомляє львівський магістрат про запізніле отримання виклику на з'їзд для виконання асесорського декрету та просить передати новий термін, призначений єпископом-суфраганом. Водночас він висловлює владі міста новорічні вітання, бажаючи їй повернення до колишнього процвітання та величі.

Ігуменя львівських бенедиктинок Магдалена Куропатницька скаржиться канцлеру Яну Малаховському на львівський магістрат, який порушує привілеї монастирської юрисдикції, неправомірно позиває, нападає та ув'язнює підпорядкованих їй ремісників. Вона просить канцлера про письмове втручання до міської влади, щоб припинити подальші кривди й утиски до вирішення спору призначеною комісією.

Король Владислав IV підтверджує декрет Сигізмунда III від 1607 року у суперечці між жителями Замарстинова та владою Львова. Згідно з вироком, належні місту шарварки магістрат може замінити на повинності в замарстинівському фільварку (дворі), якщо їхній обсяг не перевищує міських обов'язків.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.

Примас Владислав Лубенський дякує магістрату Львова за скорботу й вірність, виявлені після смерті короля Августа III. Він запевняє міщан у своїй опіці над їхніми прерогативами, безпекою та вольностями в період безкоролів'я.

Примас Владислав Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані вітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь він висловлює магістрату побажання щастя та всілякого успіху в Новому році.

Примас Владислав Александр Лубенський дякує владі міста Львова за надіслані вітання. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання благополуччя та благословення на новий рік.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані вітання та запевняє у своїй незмінній прихильності до міста. Він висловлює адресатам взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя в новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує львівському магістрату за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Відповідаючи взаємністю, він висловлює міській владі побажання щастя й успішного поступу.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Король Ян III Собеський затверджує ординацію львівського магістрату від 1687 року для місцевого цеху хірургів. Документ визначає правила прийому майстрів, встановлює їхню сталу кількість у шістнадцять осіб і забороняє єврейським хірургам лікувати християн.

Король Август II підтверджує статут львівської конфратернії броварів і шинкарів, що визначає правила виготовлення, контролю та продажу пива й горілки. Документ також забороняє ремісникам інших цехів та мешканцям передмість самовільно виробляти напої й утримувати броварні.

Король Август II Фрідріх (Сильний) підтверджує статути, права та давні привілеї, надані цеху львівських кравців магістратом Львова та наступними польськими монархами від Сигізмунда I до Яна III Собеського. Крім того, він зобов'язує ґродську та міську владу Львова неухильно їх дотримуватися та охороняти.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).

Валеріан Подвєшенський закликає львівський магістрат терміново збудувати міст до монастиря святого Онуфрія до настання зими. Посилаючись на розпорядження коронного чесника та новий висновок архітектора, він наголошує на необхідності зведення міцної кам'яної споруди, щоб забезпечити ченців дровами та харчами.

Ксьондз Потемпський вимагає вивести хворих на чуму з належного йому будинку навпроти монастиря бернардинок, де їх розмістили за рішенням магістрату. Священник скаржиться на опоганення й забруднення будівлі та відсутність доходів, необхідних для сплати боргу, що тяжіє над нерухомістю, і просить вирішити цю проблему.

Р. Ц. Потоцька просить львівський магістрат надати міському писареві Зєткевичу дозвіл на короткочасний виїзд зі Львова у великодній період для залагодження її невідкладних справ. Вона пояснює, що урядовець з огляду на службові обов'язки відмовився залишати місто без офіційного дозволу влади.

Гетьман Юзеф Потоцький скеровує львівський магістрат до ґродського суду у цивільних суперечках із резидентом Влодком, а щодо звинувачень на адресу капітана Забродовського передає письмові пояснення офіцера. Водночас він попереджає, що якщо місто вимагатиме військового суду і не зможе довести провину капітана, самі обвинувачі зазнають суворого покарання за безпідставне приниження офіцерської честі.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький рекомендує магістрату Львова утриматися від оприлюднення універсалу коронного підскарбія щодо монети та радить вислати делегата на генеральний сеймик до Судової Вишні для узгодження спільної позиції. При цьому він вважає неправомірними заяви скарбового писаря Красносельського про намір самостійно оголосити ці універсали.

Король Август II підтверджує права та статути цеху сідлярів міста Львова, трансумуючи диплом короля Михайла Корибута Вишневецького від 1671 року. Водночас монарх розширює цехові привілеї, надаючи львівським ремісникам виняткове право оббивати коляски та карети.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Францішек Салезій Потоцький звертається до влади Львова з проханням справедливо розсудити справу свого слуги, пана Краєвського, щодо суперечки про землю та вчиненого на ній грабунку.

Томаш Ф. Прохніцький дякує львівському магістрату за ласкаву пам'ять і запевняє у своїй відданості. Він заявляє про готовність представляти та підтримувати інтереси міста, якщо його справи зрештою дійдуть до королівського суду.

Т. Ф. Прохніцький дякує владі Львова за пам'ять та надіслані до Варшави солодощі. При цьому він висловлює свою вдячність і готовність надавати послуги магістрату на місці.

Себастьян Рибчинський відповідає на лист зі скаргами на дії львівського магістрату, який не дотримується королівських прав і привілеїв. Він радить спрямувати скарги безпосередньо до коронного великого канцлера через своє посередництво, обіцяючи підтримку справи.