Каталог джерел

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, закидаючи Антонію Сольському, утримувачеві всього майна, ухилення від вирішення справи та безрезультатність медіації.

Ігнацій Бем надсилає варшавському повіреному документацію щодо прав шпиталю св. Станіслава у Львові та повідомляє про передачу скромного гонорару через пана Сольського. Він просить адресата співпрацювати з паном Флосеровичем у веденні справи та обіцяє надіслати наступні процесуальні документи з наступною поштою.

Автор сповіщає про сприятливий наслідок суперечки з Райзнером і надсилає текст декрету. Він поєднує судові новини з великодніми привітаннями та інформацією про інші справи.

Каєтан Крісталліні пропонує владі Львова надіслати до Рима 100 дукатів для виплати вдові покійного Франциска Стефаноні в обмін на повернення міських документів. Він також пропонує свої юридичні послуги при Римській курії.

Францішек Майноне звертається до львівського магістрату зі скаргою проти кураторів спадщини покійного Мацея Франкі, звинувачуючи їх в упередженості на користь доктора Франкі, а також у порушенні інтересів овдовілої доньки та кредиторів. Він вимагає передати майно своєму зятеві як законному опікунові та повернути комісійні товари, що належать дрезденському ювелірові Вейзеру.

Станіслав Метельський повідомляє владу Львова про виплату львівському синдику суми у 30 червоних золотих на громадські потреби міста. Він звертається з проханням про безвідсоткове повернення цієї суми Францішеку Сольському після пред'явлення відповідного реверсу.

Міська влада Львова, духовенство та капітула укладають пам'ятний меморіал на згадку про воєнні лихоліття, пожежі, моровиці й буревії, що вражали місто в 1672–1708 роках. Документ засвідчує ґрунтовну реставрацію шпиля ратушної вежі та фігури лева, здійснену під орудою райці Томаша Ґордона, та містить перелік тогочасних урядовців і молитву за порятунок Львова.

Писар магдебурзького суду Ігнацій Скварчинський відкидає звинувачення пана Єнджейовського щодо незаконного стягнення зборів та відмови у видачі судових актів, просячи адресата про підтримку й протекцію. Він також повідомляє про неправомірні дії королівської комісії у справі спадкоємців Вєжбицьких, до чого свою дописку додає Й. К. Сольський.

Лавнича колегія відповідає львівському магістрату, що питання ремонту доріг і водогонів належить до обов'язків міських економів, щодо яких вона не має дисциплінарної влади, хоча й наказала їм діяти ретельно. Водночас лавники просять допомоги в заповненні урядових вакансій, пропонуючи схилити або примусити докторів медицини увійти до складу міської влади.

Юзеф Флосерович повідомляє про усунення пана Сольського від виконання обов'язків опікуна дітей покійного Вєжбича за рішенням великого коронного канцлера та наказує змусити другого призначеного опікуна, пана Блейхнера, взятися до виконання обов'язків. Він також радить проігнорувати наказ пані Вояковської та надіслати канцлеру офіційного листа з докладним описом справи, пропонуючи своє посередництво.

Томаш Франкі та Францішек Ксаверій Сольський повідомляють про подорож до Любліна, а також про заплановані приїзди коронного гетьмана та архієпископа. Вони радять владі Львова терміново відремонтувати міські дороги та бруківку, щоб уникнути невдоволення вельмож.

Представники Львова у Варшаві повідомляють про вигідні для міста декрети комісії у справах з євреями та посесорами, а також про скасування спірних привілеїв. Вони попереджають про необхідність продовжити перебування через судовий процес і розрахунки з паном Нущинським.