Каталог джерел

Магістрат повідомляє, що Миколай Вільчек тяжко поранив цирулика Лоренца, що викликало обурення міщан. Описує небажання підстарости допомогти в затриманні винуватця, підтримку шляхти для Вільчека та спробу заспокоїти ситуацію. Просить представити справу королю. Далі розглядає невидачу актів процесу про млин, чотири протестації, суперечку про належний порядок екзекуції та отримання чергової правової консультації. Згадує про шкоду стадам і ґрунтам, комісію щодо ґданських боргів і смерть старого писаря Яна.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Барбара Мітульчина заявляє перед львівським ґродським судом, що квитує отримання 90 гривень і відступає королівський млин перед Галицькою брамою у Львові на користь Мартина Тлустого та його дружини Малґожати під вадієм 300 гривень. Правочин посвідчує генеральний староста руський і подільський Станіслав із Ходча разом зі свідками.

Станіслав із Ходча, каштелян львівський і староста генеральний руський, засвідчує продаж та зречення прав на королівський млин перед Галицькою брамою у Львові Якубом Завішею та Анною Важною на користь Мартина Тлустого та його дружини Малгожати за суму триста гривень. Продавці передають млин разом із давнім привілеєм та зобов'язуються захищати й звільняти покупців від будь-яких претензій третіх осіб.

Папа Юлій II сповіщає суфраганів львівської церкви про преконізацію Бернарда на посаду львівського архієпископа після переведення тогочасного митрополита Анджея на гнєзненську кафедру. Він наказує їм виявляти новому архієпископу належний послух і шану.

Папа Юлій II повідомляє короля Александра Ягеллончика про призначення Бернарда Вільчека львівським архієпископом замість переведеного до Гнєзна архієпископа Анджея. Він закликає монарха оточити нового пастиря та його архідієцезію королівською опікою й прихильною підтримкою.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Король Сигізмунд I Старий на прохання архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1430 року. Документ звільняє маєтності Львівського архієпископства від усіх державних тягарів, данин і повинностей, а також прирівнює його імунітети до прав Гнєзненського архієпископства.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек посвідчує угоду між львівською катедральною капітулою та препозитом Станіславом Вільчеком щодо надання йому пожиттєво першого місця в церкві, капітулі та за столом як каноніку. Домовленість застерігає права майбутніх наступників на львівській препозитурі домагатися своїх повноважень.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Комісари короля Сигізмунда I розв'язують спір львівських різників зі шляхтою та міщанством, дозволяючи вільну торгівлю м'ясом у Львові щосуботи. Встановлено правила збору торгового мита, званого «сохачне», яке зберігається у скриньці з трьома ключами, частина якого призначена на допомогу різникам у сплаті королівського чиншу.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівського архієпископа Бернарда Вільчека від звинувачення в лихварстві та дарує йому всі дотеперішні прибутки із заставлених королівських маєтностей. Крім того, він надає йому право їх довічного і безперешкодного користування з метою підтримки розореного ворогами забезпечення архієпископства.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання вівтарника Станіслава Вітелліуса поновлює і затверджує ерекцію та забезпечення вівтаря святих Миколая, Станіслава, Христофора і Юрія у Львівській катедрі, трансумуючи давніший документ Спитка з Ярослава, який фундував чинш із ярославського мита на підставі запису міщанина Леонарда. Архієпископ підтверджує право патронату дідичів Ярослава та уточнює месальні обов'язки кожного чергового вівтарника.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує угоду та заяву вікаріїв львівської катедри й виконавців заповіту покійного Станіслава з Пшедбужа щодо суми двохсот флоринів і чиншу на кам'яниці. Документ містить пізніші примітки з генеральних візитацій, що стосуються кам'яниці Григровичевської.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Фрідріх Вайс підтверджує сплату рахунку паном Ебмюллером на суму 292 талери та повідомляє про відправлення замовлених товарів, зокрема шовкових тканин терзанелла. Додає відповідні розрахунки, пропонує на продаж шафран і висловлює готовність до подальших правочинів перед ярмарком святого Михаїла.

Вахлікович дякує за дії синдика: речі після багатомісячного очікування привезли потерпілій. Він передає полеміку з виправданням Вільчека та обіцяє розрахуватися за витрати.

Вахлікович просить синдика повернути речі племінниці, дружини коваля Александра Злоткевича. Він звинувачує кухарку Ягнешку в крадіжці та описує її ув'язнення у Вільчека; речі нібито перебували в урядовому депозиті.

Король Сигізмунд I Старий гарантує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові непорушне володіння третьою частиною королівського млина на Галицькому передмісті протягом 15 років. Правитель зобов'язується, що ані він, ані його наступники, ані будь-хто інший не здійснить протягом цього часу викупу цього млина.

Генеральний офіціал львівський Ян Дрогобич здійснює трансумпт угоди 1499 року, укладеної між кустошем львівських францисканців Валентієм та плебаном Яном із Чишок, на прохання тодішнього плебана Бернарда Колачека. Ця угода врегульовувала питання заборгованих снопових десятин, участі у витратах на ремонт греблі та розподілу прибутків від вилову риби у ставі в Чишках.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує дарування мурованого будиночка біля кафедрального цвинтаря, здійснене вівтаристом Матеєм Крогулича зі Стрижева на користь львівських бурмистра та райців як опікунів вівтаря св. Марії фундації Станіслава Малдрика. Натомість кожен наступний вівтарист зобов'язувався довічно правити меси за душу дарувальника, його батьків та друзів.

Перед львівським земським судом Ядвіга з Олеська, дружина подільського воєводи Мартина Каменецького, записала львівському архієпископу Бернарду Вільчеку щорічний видеркафовий чинш у розмірі 10 гривень із суми 400 флоринів. Цей дохід, забезпечений митом і ставами в Залізцях та Олеську, призначався на утримання лампади перед вівтарем святого Юрія у львівській катедрі.

Львівські райці надають клірику Станіславу Вільчеку експектативу та презентацію на найближчий вакантний вівтар міської коляції у Львівській катедрі. Вони просять львівського архієпископа про його канонічну інституцію на це бенефіцій та уділення йому священницьких свячень.

Львівський архієпископ Бернардин Вільчек засвідчує уділення Станіславові, синові львівського райці Станіслава Вільчека, послідовних ступенів священства. Документ підтверджує отримання ним аколітату, субдияконату, дияконату та висвячення на пресвітера у Велику суботу 1529 року.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Генеральний офіціал львівський Станіслав Менда за поданням міської ради Львова надає Станіславові Вільчеку вівтар у Струмилівській каплиці у Львівській катедрі, що став вакантним після смерті Яна Дрогобича. Укладач наказує вічним вікаріям ввести нового вівтарника у володіння бенефіцієм та належними йому прибутками.

Король Сигізмунд I підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика від 1456 року, який забезпечує щоквартальні виплати для архієпископа та львівської капітули з львівського й городоцького мит, а також із дрогобицьких солеварень. Він наказує митникам і солеварам своєчасно сплачувати ці суми під загрозою покарання та примусу з боку львівського старости.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек призначає бакалавра мистецтв Мацея зі Срема парохом парафіяльного костелу в Яворові, вакантного після смерті плебана Томаша. Він наказує ректорові з Брухналя та іншим священнослужителям урочисто ввести нового душпастиря у фактичне володіння бенефіцієм і передати йому всі належні доходи.