Каталог джерел

Арман конфіденційно повідомляє про угоду між королевою та її сином Якубом після 10–12 днів переговорів. Королева мала вдовольнитися дожиттєвим правом користування маєтками покійного чоловіка; рухоме майно, коштовності та готівка мали бути поділені порівну між братами. Наводить перелік посередників, а також дати сеймиків 27 липня та конвокації 29 серпня, що вказують на 1696 рік.

Король Сигізмунд II Август вирішує апеляційний спір між спадкоємцями Мартина Ганеля та владою міста Львова, спираючись на давні королівські привілеї та покази свідків. Документ остаточно підтверджує, що села Голоско Велике та Брюховичі розташовані в міських межах і назавжди підлягають юрисдикції львівської влади.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській митрополичій капітулі право стягувати мостове та гребельне мито в селі Вербіж, первісно надане Владиславом Ягайлом, а також встановлює детальний тарифікатор зборів, призначених на необхідний ремонт доріг, гребель і мостів.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський висловлює жаль з приводу смерті віленського каштеляна та згадує про суперництво за вакантні посади. Він також повідомляє про дії мальборкського воєводи в Королівській Пруссії та виправдовується браком часу через наплив вірян з нагоди ювілею.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Фабіан Зиверт повідомляє про прибуття до Львова посланця віленського воєводи, який домагається повернення гармат з-під Кам'янця та переповідає про великі контрибуції, накладені на Литві саксонськими військами. Інформує також про смерть і похорон галицького ловчого Курдвановського.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Декан і голова львівської катедральної капітули Марцін Ян Лосовський звертається до магістрату Львова з проханням замістити вакантне після смерті о. Віленського бенефіцій препозита Братства Тіла Господнього. Він просить обрати священнослужителя, який постійно перебуває на місці у Львові й вільний від інших душпастирських обов’язків, аби той особисто пильнував численні катедральні богослужіння.

Лянцкоронський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про незгоду шляхти зі шведською війною та ухвалення інструкції, яка наказує вислати послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі він також коротко згадує про поточні кадрові справи та смерть Йоанни.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Король Ян III Собеський підтверджує привілей Сигізмунда Августа від 1572 року (трансумований королями Яном Казимиром і Михайлом Корибутом Вишневецьким), який зрівняв львівських міщан і передміщан грецького обряду в міських, цехових і торговельних правах із міщанами римо-католицького віросповідання. У документі їм гарантовано, зокрема, доступ до міських урядів, свободу ремесла, торгівлі та набуття нерухомості у Львові.

Король Ян III Собеський призначає львівського міщанина Альберта Мєльчевського королівським друкарем, надаючи йому право утримувати друкарню та вільно продавати латинські й руські книги по всій Речі Посполитій. Документ надає йому привілеї, рівні правам краківських, віленських і гданських друкарів, звільняючи також його друкарню від міських податків, а будинок — від військового постою.

Єпископ Теодор Потоцький висловлює радість з приводу щасливого повернення руського воєводи до країни та доброго стану його здоров'я після обтяжливої подорожі. Він також торкається питання планованої поїздки до Варшави, а також публічних і сеймових справ.

Михайло Казимир Радзивілл дякує райцям міста Львова за надіслані привітання з нагоди минулих свят. У відповідь він висловлює взаємні побажання гараздів та здоров'я, засвідчуючи свою незмінну прихильність і готовність стати у пригоді.

Михайло Казимир Радзивілл дякує владі міста Львова за пам'ять та надіслані щорічні вітання. У відповідь гетьман висловлює взаємні побажання благополуччя і запевняє райців у своїй незмінній прихильності.

Великий князь Свидригайло відповідає на листи великого магістра та орденських сановників, обговорюючи скоординовані удари орденських, подільських і татарських військ на польські та литовські землі. Він запевняє Пауля фон Русдорфа у вірності союзу та заявляє про взаємну військову допомогу в боротьбі зі спільним ворогом.

Ян Цєхович повідомляє Францішеку Глоговському про перебіг краківської коронації Августа II, роздачу урядів та опір прибічників примаса Радзейовського. Передає також вісті про розгром турецької армії під Петроварадином і Зентою та про місцеві сутички під Кам'янцем.

Миколай Яблоновський надсилає руському воєводі Яну Яблоновському поточні поштові новини та звіт дворянина Фопчевського, який повернувся з Дрездена від короля та королеви. Повідомляє про смерть ольштинського каштеляна та про розчарування посланця через відсутність винагороди за супровід татарина.

Миколай Яблоновський розповідає руському воєводі Яну Яблоновському про щоденні події у Львові, зокрема про візит ченця, який повернувся з Персії, та звістки про здоров'я великого коронного маршалка. Він також згадує про листи від віленського воєводи, вступ брата капітана Домбровського до бернардинів і смерть винуватця бунту в Олешичах.

Олександр Ян Яблоновський повідомляє братові про маневри військ Августа II та іноземних підкріплень проти прибічників принца де Конті, а також про фінансові труднощі, що стримують виступ коронного війська. Просить адресата зберегти таємницю та спалити листа після прочитання.

Олександр Ян Яблоновський сповіщає брата про вісті з Варшави та Литви, варшавські карнавальні розваги й клопотання короля щодо оперного співака від жидачівського старости. Застерігає щодо повідомлень про наближення татарської орди, запрошує брата з'їхатися перед масницею та згадує про клопоти із запрошенням художника.

Александр Ян Яблоновський описує неправомірний арешт своєї челяді у зв'язку зі смертельним пораненням пана Воталовського. Він також повідомляє новини про грабунки саксонських військ у Литві, накладені контрибуції та настрої тамтешньої шляхти.

Автор сповіщає руського воєводу про з’їзд магнатів у примаса у Варшаві, зазначаючи про прибуття Собеського та очікування на віленського і познанських воєвод. Він також повідомляє про репресії короля Франції щодо Пшебендовського за ув’язнення посла д'Юссона та про накладення секвестру на маєток Радзейовиці.