Каталог джерел

Королева Польщі Ядвіґа підтверджує та поновлює грамоту колишнього старости руського Яна від 1371 року про надання села Годовиця у Львівському дистрикті каплиці св. Івана та монастирю василіян на передмісті Львова. Це надання було здійснене за упокій душі покійного Петра, колишнього власника цього маєтку.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення з боку комісарів та згоди коронного підкоморія як опікуна; коштовності та решта речей мають залишитися в депозиті.

Місто має відправити до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знаються на вартості іноземних товарів. Вони нададуть допомогу сеймовій комісії, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король дякує Львову за опір військам семигородського воєводи та просить про позику в 100 000 злотих. Заставою мають стати митні доходи, взяті в оренду; подробиці повідомить підскарбій.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Відповідь на лист від 23 березня 1763 року щодо курсу монет. Магістрат Варшави пояснює, що чинною є перевідна таблиця великого підскарбія коронного, оприлюднена в ґродах і містах. Міська влада не має повноважень самостійно визначати різницю між видами монет.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство створило комісію для встановлення цін на товари та речі. Купці просили про відтермінування подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продавати товари за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів повідомити про подібний тариф; подальше розв'язання питання залишається відкритим.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Краків дякує за різдвяні та новорічні привітання й відповідає щодо вроцлавських тимфів. Повідомляє про дотримання універсалу підскарбія великого коронного, згідно з яким тимф має курс у два польські шостаки, затверджений декретом Коронного трибуналу. Обіцяє додати копію відповідного пункту.

Президент і радники Любліна повідомляють, що обрали з-поміж себе делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року відповідно до письмового розпорядження підскарбія великого коронного. Делегати мають узяти участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють сподівання, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Король Казимир IV Ягеллончик затверджує львівській митрополичій капітулі дві грамоти покійного воєводи і генерального старости руського Андрія Одровонжа зі Спрови за 1466 і 1467 роки. Ці документи стосувалися надання прав на луки, а також доходів і помолу в млинах на забезпечення капітульного столу.

Райці відсилають до Львова кореспонденцію, отриману від підскарбія і призначену для міської влади та двох урядовців. Вони пояснюють, що бурмистр випадково дістав і розкрив один із листів. Просять не вважати це навмисним порушенням таємниці листування.

Познань відповідає на отримане поштою повідомлення зі Львова про Бецаля, якому автори закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. У листі висловлюється побоювання, що подібні дії торкнуться й Познані. Повідомляється про намір представити справу особам, схильним до заступництва, аби вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Арман розповідає волинському воєводі про свою розмову з королевою Марією Казимирою та зачитування їй листа Яблоновського. Він запевняє адресата, що монархиня не звинувачує його в непорозумінні, яке виникло через таємну місію його слуги, і надалі повною мірою цінує його вірність та відданість.

Ян Ахенкіф сповіщає Артура Форбса про питання закупівлі дорогих соболів, відправлення тисячі злотих та товари, надіслані до Ярослава. Він також роз'яснює справу щодо духтів і ваги вантажу на підводі, додаючи прохання дружини надіслати гвоздику.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє Єлизаветі з Подошиць, удові львівського каштеляна Юрія Струмила, придбати ренту й чинші в Королівстві з метою фундування та забезпечення вівтаря за спасіння душі її та її покійного чоловіка. Крім того, монарх звільняє це забезпечення від усяких юрисдикційних тягарів, ленних зборів і військової повинності.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Де Балюз ще не отримав нової пошти, тому переказує непідтверджені новини про перемир'я в Гольштейні та долю Водемона. Він обговорює заплановане весілля доньки канцлера і запрошує адресата до Варшави.

Барч очікує відповіді канцлера на міський проєкт і обговорює документи, необхідні для підтвердження прав міста щодо ваги та юрисдикції. Нагадує про потребу попереднього декрету підскарбія і підготовки розрахунку боргу євреїв. Пише також про заплановану допомогу єпископа на сеймі та поновлює прохання про кошти на витрати на проживання.

Барч дякує за обіцянку винагороди та пояснює необхідність відповіді магістрату на лист канцлера. Повідомляє про декрет щодо міських сум, справи голосківського плебана і Мацея, а також судовий процес із домініканцями. Просить надіслати автентичні виписи, гонорар патронові та кошти на перебування у Варшаві. Радить бути обережними під час друку сеймових проєктів, анонсує заходи щодо вуличних яток і права складу, а також просить про широкі повноваження.

Барч описує аудієнцію в примаса та заходи щодо захисту Львова від утисків з боку гарнізону. Примас обіцяє заступитися за місто перед головнокомандувачем і радить Барчу зачекати на приїзд гетьмана. Автор також повідомляє про суперечку довкола воєводської юрисдикції, очікування на повернення старости, згорілі речі та затримку візника.

Барч скаржиться на занепад поваги до міської влади, описує аудієнцію у воєначальника та передачу меморіалу щодо інциденту з капітанами Кудельським і Вітовським. Воєначальник посилається на попередні заступництва та державні обов’язки, які унеможливлюють відпуск Барча. Автор повторює прохання, контактує з примасом і очікує на львівського старосту.

Барч сповіщає владу Львова про прибуття до Варшави, консультації щодо міських справ і заплановану аудієнцію у коронного підскарбія. Він переказує новини про очікуваний приїзд примаса, полководця та королевичів і пояснює, що очікування може затримати його виїзд до Білостока. Обіцяє надіслати подальші відомості.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Бжеський відповідає на побоювання щодо затримання львівських купців у зв'язку зі справою міста Кам'янця. Запевняє у безпеці львів'ян; вимагає звичного зголошення в місті. Згадує майбутній королівський декрет.

Король Сигізмунд I Старий на прохання архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1430 року. Документ звільняє маєтності Львівського архієпископства від усіх державних тягарів, данин і повинностей, а також прирівнює його імунітети до прав Гнєзненського архієпископства.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Після універсалу підскарбія Блазовський просить магістрат відтермінувати встановлення такси цін до 20 жовтня, коли він сам приїде. Розраховує на участь підвоєводи. Такса стосується цін на товари та продовольство.

Блазовський дякує президентові Львова за привітання. Рекомендує виконати декрет та універсали, допускає звернення до підскарбія, а в разі опору згадує про примус щодо власників. Повідомляє про свій приїзд до Львова.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Король Сигізмунд І Старий призначає першу вакантну мансіонарію в костелі св. Катерини на Нижньому замку у Львові на утримання німецького проповідника, кандидатуру якого міські райці мають подавати королеві для представлення львівському архієпископу. Документ зобов'язує проповідника дотримуватися традиційного обов'язку відправлення хорової служби особисто або через заступника.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Костянтин Ваповський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про намір вивідати настрої шляхти перед скликанням сеймику, а також про політичні інтриги та незатвердження королем пунктів комісарів. Він запевняє адресата у своїй незмінній лояльності та переконує в необхідності успішного проведення сеймику перед прийдешнім вальним сеймом.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Петер Вест інформує Артура Форбса про поточні фінансові розрахунки, заплановану передачу євреями коштів пану Кунцу та відправлення вина до Ґданська. Повідомляє також про перебіг судових справ, суперечки з равським старостою, вбивство в підскарбія та відтермінування роботи канцелярії.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дякує владі міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює взаємні побажання процвітання для всього міста та членів магістрату.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь висловлює побажання процвітання всьому місту та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель повідомляє львівський магістрат про правила прийому повноцінних вроцлавських тимфів за ціною двох шостаків. При цьому він пояснює, що заборонив випускати зайві таблички для їх розпізнавання, покладаючись на розсудливість і сумління торговців.

Вессель хвалить пильність Львова щодо фальшивої монети, критикує прикордонних старост і наказує наглядати за обігом. Знайдений штемпель для малих голівок має допомогти виявити виробника.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дозволяє владі Львова публічно оголосити офіційний перелік доброякісних шостаків, скріплених його печаткою, залишаючи це рішення на її розсуд. Водночас він застерігає, щоб зразки монет, припечатані до аркушиків, не викликали жодних сумнівів щодо своєї справжності.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель дякує владі Львова за новорічні привітання й висловлює взаємні побажання гараздів. У питанні монетної редукції він посилається на давніші універсали та додає декрет Пйотрковського трибуналу.