Каталог джерел

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Єпископ Ієронім Єловіцький дякує львівському магістрату за попередню презентацію на львівське пробоство та засвідчує свою готовність до послуг. Водночас він просить райців про підтримку та презентування луцького каноніка Барончевського на вакантну після покійного ксьондза Лапінського катедральну канонію у Львові.

Загоровська сповіщає волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про смерть свого чоловіка. Вона запрошує його на похоронні урочистості, призначені на 21 березня 1697 року в отців домініканців у Луцьку.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Олександр Мадалінський дякує волинському воєводі за дотеперішнє заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко вражають. Він знімає звинувачення в підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття через власну запальну поведінку, продиктовану почуттям честі.

Кс. Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює фундацію Яна Собеського, забезпечену на маєтку Блудів, ерегуючи конвент і шпиталь боніфратрів при костелі св. Лаврентія у Львові. Документ інкорпорує костел до утримання ченців, а також врегульовує питання церковного імунітету та непорушності прав місцевої парафії.

Луцький староста Атаназій Мйончинський звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського як до свого головного покровителя з покірним проханням про заступництво перед краківським можновладцем. Він пояснює своє занепокоєння фінансовими справами, після чого відсилає за подробицями до усної розповіді вирядженого чашника.

Анастасій Мйончинський повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському, що докладний звіт про перебіг сеймика йому особисто перекаже подавець цього листа. Він також запевняє адресата у своїй довічній вірності та просить про подальшу прихильність.

Волинський воєвода Анастасій Мьончинський запевняє Яна Яськевича у заходах, вжитих перед підскарбієм та луцьким бурграфом задля захисту його посади суперінтенданта від зазіхань пана Загоровського. Він також звертається з проханням надіслати розрахунки щодо мит та належних повернень.

Станіслав Подчаський сповіщає Яна Яблоновського про нічний напад волоських вояків на замок в Острозі та важке поранення пана Шмоневського. Він також звітує про поточне управління маєтком, визначення продовольчих пайків і платні, а також про збитки, завдані людьми сандецького старости.

Теодор Потоцький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським через неможливість негайного виїзду з причини наказу матері щодо спільного святкування руського Святвечора та справ, пов'язаних з унією. Він обіцяє вирушити негайно після богослужіння й надолужити цю затримку цілоденною службою.

Польний гетьман литовський Юзеф Богуслав Слушка вітає Яна Станіслава Яблоновського з поповненням у родині та описує дедалі глибшу політично-військову кризу в Литві, пов'язану із зайняттям Вільна та обтяжливими діями саксонських військ. Побоюючись політичних наслідків, автор наполегливо просить адресата негайно спалити листа.

Юзеф Флосерович заспокоює львівський магістрат, повідомляючи, що розгляд справи в асесорському суді найближчим часом не відбудеться через інші процеси та планований від'їзд підканцлера. Він також підтверджує отримання асигнованих йому грошей від варшавського купця та пана Чейчевича.

Юзеф Флосерович повідомляє владу Львова про передачу листа підканцлеру коронному та про відкладення розгляду справ у асесорських судах. Він також розповідає про труднощі з отриманням підпису аудитора нунціатури під позовом у справі провізорів шпиталів Святого Духа та Святого Станіслава, просячи про подальші розпорядження.

В. Шмоневський розповідає власникові Острога про жорстокий напад жовнірів, унаслідок якого його було важко поранено й покалічено за спроби зупинити незаконні реквізиції в маєтку. Він також висвітлює поточні господарські справи, зокрема виставлення почту на перепис у Луцьку та сплату контрибуції війську.