Каталог джерел

Документ є засвідченим публічними нотаріусами трансумптом двох привілеїв короля Владислава Ягайла: дозволу єврею Волчку на заснування села Вербіж від 1425 року та надання цього ж села Львівській митрополичій капітулі від 1433 року. Дії вчинено у Львові на прохання каноніка і прокуратора капітули Яна з Шамотул перед офіціалом Яном із Бучача.

Документ посвідчує заяву львівського архієпископа Григорія з Сянока про надання галицькому підсудку Петру з Добієва та його дружині Гелені довічного права на села Межигірці та Семиківці. Після їхньої смерті обидва села мають повністю повернутися під управління архієпископа та львівської капітули.

Автор шкодує, що змушений перебувати поза ратушею і не бере участі в громадських справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду в королівському суді та захистити права, пов'язані з покійним паном Жидкевичем [?].

Львівський земський суд вирішує спір між Миколаєм Пшемирським, який діє від імені дітей покійного Святослава Пшемирського, та Яном Дзівукою з Поморян, котрий представляє Яна Свінку з Жабиня. Через відсутність королівських привілеїв суд накладає на Свінку вічне мовчання та абсолютну заборону стягувати мито в селах Жабинь і Ярославичі.

Королівський суд під головуванням Казимира Ягеллончика внаслідок скарги королівського прокуратора Миколая Бжимухи забороняє дідичам Куликова Яну та Петру Куликовським безпідставно стягувати мито з купців. Укладачі документа, львівські земські судді, засвідчують законне накладення на відповідачів вічного мовчання у цій справі.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє галицькому каштеляну Якубу з Бучача заснувати й забезпечити вівтар у митрополичій кафедрі у Львові чиншем із суми 800 гривень. Надання також передбачає вилучення майна пребенди з-під юрисдикції світських судів.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Кореспондент сповіщає про позиції коронного війська під Кам'янцем-Подільським, відсутність активності противника та вістки про успіхи московського війська в боях із татарами. Повідомляє також про переміщення королівського подружжя в напрямку Бучача на заплановану військову раду з гетьманами.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Гетьман Юзеф Потоцький коментує останні інциденти у львівському гарнізоні, відкладаючи судове розслідування на спокійніший час. Він також заспокоює міську владу, повідомляючи, що побоювання щодо скупчення чужих сил біля Городенки та Бучача виявилися безпідставними.

Микола Василь Потоцький просить президента Львова підписати реєстр мулярів, поданий архітектором Урбаніком, та наказати цехмістрам вчасно вирядити їх на будівельні роботи. При цьому він запевняє у своєчасній оплаті ремісникам і висловлює свою вдячність.

Микола Василь Потоцький дякує магістрату міста Львова за надіслані вітання з нагоди Великодніх свят. У відповідь він висловлює райцям взаємні побажання гараздів, довголіття та благословення Воскреслого Христа.

Микола Василь Потоцький звертається до президента та магістрату Львова на захист ув’язненого сина та зятя, який переховується, свого покійного архітектора Бернарда Меретина, вимагаючи їхнього звільнення до часу розгляду апеляції. У разі відмови канівський староста погрожує надати їм особисту допомогу проти несправедливих дій міської влади.