Каталог джерел

Курляндський герцог Фердинанд Кеттлер звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням підтримати його лист, адресований шляхті й сенаторам Руського воєводства на передсеймових сеймиках. Він закликає використати авторитет воєводи задля порятунку та звільнення Курляндії, Семигалії й Пільтенського повіту з-під шведської окупації.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про заходи, вжиті в королівському асесорському суді для уникнення заочного вироку, і просить подальших розпоряджень. Він також сповіщає про скасування паном каштеляном виданих постанов про виконання.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та визнає непорушним привілей про надання місту Львову сіл Зубра та Сихів. Документ закріплює володіння цими маєтками за міською владою в умовах виконання статуту, що забороняв міщанам володіти земельними маєтками.

Туллій Гуттіній просить львівського райцю Маттіаса Гайдера оглянути та викупити в пана Броніся заставлені товари, щоб уникнути зростання відсотків, пропонуючи негайне повернення викладених коштів у Варшаві чи Гданську. Він також дозволяє адресатові залишити товари собі як заставу або ж продати їх під час найближчого ярмарку на день святої Агнеси.

Туллій Гуттініус повідомляє Мацея Гайдера про призначення Клавдія Генньє для викупу товарів, заставлених у єврейського кредитора, та про передачу йому коштів на цю мету. Він рішуче відкидає будь-які поступки щодо пана Ґросса, покладаючи на нього відповідальність за фінансові збитки та судові витрати.

Король Сигізмунд II Август затверджує транссумпт із львівських земських актів, у якому львівський міщанин Себальд Ворцель заставляє село Замарстинів польному гетьману Миколі Сенявському в рахунок боргу в розмірі 5500 флоринів. Документ санкціонує підпорядкування цього правочину земському праву попри попередній спротив міської влади Львова.

Документ трансумує та підтверджує сеймовий вирок короля Стефана Баторія, що вирішує суперечку між владою міста Львова та львівським старостою Миколаєм Гербуртом. Король обмежує кількість ремісників під старостинською юрисдикцією, забороняє утримувати шинки й заводити новий торг на підзамчому передмісті, а також підтверджує давні привілеї міщан щодо торгівлі сіллю та рибою, звільнення від мит і торгових зборів, а також випасу худоби й користування королівськими лісами.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує довічне надання ділянки землі на Горі Лева під Львовом, здійснене львівським старостою Миколаєм Гербуртом на користь неофіта Станіслава Татара. Користувач зобов'язується щорічно сплачувати чинш у розмірі десяти польських грошів на користь Львівського замку на свято святого Мартина.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує і трансумує акт комісії королівських ревізорів 1592 року, що встановлює проходження меж і насипання межових копців між королівським селом Сокільники, належним до Львівського староства, та міськими маєтностями Львова під назвою Кульпарків.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує давній привілей короля Казимира Ягеллончика, який гарантує Львову щорічний ярмарок на день св. Агнеси разом зі свободою торгівлі для прибулих купців. Водночас монарх скасовує і ліквідує ярмарок на день св. Маргарити як обтяжливий і непотрібний для міщан.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Документ підтверджує реформовану та доповнену в 1611 році міською владою ординацію цеху хірургів у Львові. Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані цехові артикули, які врегульовують, зокрема, правила здійснення професійної діяльності, майстерські іспити та функціонування братства.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує братам Микуличам, галицьким міщанам, права на частку млина на річці Липі, що належав до Галицького староства, отриману на підставі ранішого надання покійного воєводи Станіслава Влодка.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує ординацію та статті цеху котлярів Галицького передмістя у Львові. Документ нормує, серед іншого, питання цехових служб (мес), взаємин майстрів із підмайстрами, а також штрафів за неявку на збори ремісників.

Король Сигізмунд III Ваза встановлює для міста Львова новий щорічний ярмарок, що припадає на свято св. Маргарити і триває три тижні, незалежно від давнього ярмарку на св. Агнесу. Документ гарантує купцям, які прибувають, свободу торгівлі та безпеку під захистом королівського глейту (залізного листа).

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову все війтівство разом із приналежностями, а також дві третини прибутків від судових штрафів у великих справах, що доти належали монарху. Цей привілей гарантує місту та його жителям вічне й безперешкодне володіння цими правами.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує фундацію монастиря домініканців у Смоленську та надає йому земельні маєтності у вічну власність.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Король Сигізмунд III Ваза передає львівському магістрату збір старостинських доходів в обмін на постійну щорічну плату в розмірі 2100 флоринів і дозволяє збирати складкове мито з купців на будівництво нових міських укріплень. Документ водночас обмежує повноваження львівського старости на користь міської юрисдикції та врегульовує питання постоїв.

Апостольський нунцій Джованні Баттіста Ланчеллотті, на підставі повноважень від папи Урбана VIII, затверджує права патронату, фундацію та управління райців міста Львова шпиталем Святого Духа. Підтвердження ґрунтується на давніх королівських і архієпископських привілеях та папських буллах.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Король Владислав IV дозволяє мешканцям Галицького передмістя у Львові насипати вали та звести шанці за проєктом Яна Блетнера, а також визначає засади нагляду й фінансування робіт. На цю мету він призначає відумерлу спадщину (кадуки), дозволяє вільне варіння пива й меду та зобов'язує шляхту й духовенство, які володіють маєтностями на передмісті, брати участь у витратах на будівництво.

Король Владислав IV Ваза підтверджує магістрату міста Львова право на вічне стягнення споконвічного торгового збору, відомого як півміркове. Дохід від цього податку призначається на ремонт і будівництво оборонних мурів міста.

Король Владислав IV звільняє вірмен, які мешкають у межах міських мурів Львова, від усіх митних зборів на товари та гроші, що ввозяться до Королівства або вивозяться за його межі. Ця пільга має діяти за умови внесення перевезених товарів до митних реєстрів аж до остаточного вирішення справи вальним сеймом.

Король Ян Казимир затверджує статті угоди, укладеної між майстрами та челядниками (товаришами) цеху теслів у Львові, внесеної до книг і засвідченої львівським міським магістратом. Документ регулює питання внутрішнього розпорядку, взаємних обов'язків, штрафів і трудової дисципліни в конфратернії.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Король Ян Казимир підтверджує статут львівського цеху голкарів і ножовників, наданий і скріплений печаткою міською радою Львова у 1649 році. Привілей містить статті, які регулюють устрій братства, обрання цехмістрів, права майстрів, а також правила навчання підмайстрів та учнів.

Король Ян Казимир підтверджує локаційні привілеї на магдебурзькому праві для містечка Підгороддя в Рогатинському старостві, трансумуючи грамоту короля Владислава IV від 1633 року.

Король Ян Казимир дозволяє місту Львову стягувати міські повинності або грошові збори з іноземних купців, які перебувають із товарами понад чотирнадцять днів. У разі спротиву на винних накладається штраф у розмірі ста угорських флоринів, що сплачується порівну на користь королівської скарбниці та міської каси.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

Король Ян Казимир підтверджує жителям і двору села Малехів, що є маєтністю львівського шпиталю вбогих, привілей Сигізмунда III Вази 1590 року, який дозволяє заготівлю будівельного та паливного лісу в рокитнянських лісах. Вирубування має здійснюватися без спустошення лісу та з відома кожного чинного львівського старости.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундаційні записи братів Мартина та Матея Жеховських і урочисто еригує та забезпечує пребенду при костелі і шпиталі св. Варвари на передмісті Рогатина. Документ детально регулює літургійні обов'язки пребендаря, управління коштами вбогих, а також право патронату, що належить фундаторам, їхнім католицьким спадкоємцям у маєтку Кутче та рогатинському магістрату.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує Янові Феліціану Куліковському та його правонаступникам права, привілеї, декрети й кордони щодо маєтностей села Скнилівок під Львовом, трансумуючи давніші надання польських монархів.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує ординацію колегії лавничого суду міста Львова, ухвалену спочатку в 1618 році та затверджену Яном Казимиром у 1658 році. Цей акт санкціонує внутрішні статути, літургійні обов'язки та звичаї львівських лавників магдебурзького права.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує львівській катедральній капітулі право на отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп, первісно надане Владиславом Ягайлом і підтверджене королем Александром.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує на прохання сеньйорів вірменської нації привілей Яна Казимира 1661 року, який зрівняв місто Львів та його громадян римо-католицького, вірменського і грецького обрядів у правах та прерогативах із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують і зберігають шляхетські права, зокрема право брати участь у королівських виборах, купувати земельні маєтності та мати сеймове представництво.

Львівський архієпископ Константин Липський підтверджує та поновлює ерекцію Братства Пресвятого Сакраменту при львівській катедрі, трансумуючи апробаційний документ апостольського нунція Опіція Паллавічіні від 1681 року. Надає братству статути, юрисдикційні повноваження для його сповідників та сорокаденний відпуст за виконання визначених побожних практик.

Король Август II Фрідріх (Сильний) підтверджує статути, права та давні привілеї, надані цеху львівських кравців магістратом Львова та наступними польськими монархами від Сигізмунда I до Яна III Собеського. Крім того, він зобов'язує ґродську та міську владу Львова неухильно їх дотримуватися та охороняти.

Король Август II на прохання старшини та цеху пекарів міста Львова підтверджує та ратифікує привілеї й цехові артикули, надані попередніми польськими королями (зокрема Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном III Собеським, Яном Казимиром, Владиславом IV, Сигізмундом III, Стефаном Баторієм, Сигізмундом Августом, Сигізмундом I і Казимиром Ягеллончиком), разом з ухвалами Львівської міської ради, які регулюють, зокрема, правила випікання, скупки зерна та виключне право на продаж хліба.

Король Август III затверджує та поновлює сукупність прав, імунітетів, привілеїв і звичаїв, наданих вірменській громаді у Львові давніми польськими королями. Документ містить ланцюговий транссумпт підтверджень, виданих послідовно Яном III Собеським, Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном Казимиром та Владиславом IV.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує сукупність давніх прав, свобод і привілеїв, наданих місту Кам'янка-Струмилова його попередниками. Він також підтверджує давнє розмежування міських земель із сусідніми селами Горпин і Монастир на підставі запису з Коронної метрики.

Король Станіслав Август Понятовський затверджує та трансумує ординацію купецької конфратернії міста Львова, ухвалену львівським міським урядом, що охоплює 37 статей, які регулюють правила членства, торгівлю, організацію братської влади та захист прав львівських купців.

Ю. [Т.?] Пшездзецький дякує львівському магістрату за переданий міськими делегатами аванс у розмірі 30 червоних золотих за представництво інтересів міста. Він також висловлює сподівання на швидку виплату решти обіцяної винагороди.

Юзеф Флосерович вітає владу Львова з Новим роком та радить щодо рескрипту про призначення додаткових брукових комісарів. Він також повідомляє про відкладення подання двох позовів до асесорського суду через перерву в засіданнях, викликану роботою Трактатної комісії.

Юзеф Флосерович радить президентові Львова Казимиру Чечевичу надіслати листа великому коронному канцлеру щодо призначення Макаровича до міської лави з огляду на спротив вірменської нації. Він також повідомляє про фінансові питання, пов'язані з його платнею, та про закриття судових справ із колишніми старостами в асесорському суді.