Каталог джерел

Ян Цєхович повідомляє Францішеку Глоговському про перебіг краківської коронації Августа II, роздачу урядів та опір прибічників примаса Радзейовського. Передає також вісті про розгром турецької армії під Петроварадином і Зентою та про місцеві сутички під Кам'янцем.

Марцін Хоментовський заступається перед руським воєводою Яном Яблоновським за свою сестру, подільську підкоморину, чиє Барицьке староство було зруйноване переходами та постоями військових хоругов. Він звертається з проханням узяти її під опіку та прихильно вислухати вирядженого до Яблоновського посланця.

Мацей Юзеф Устрицький повідомляє Яна Яблоновського про невдачу своїх клопотань при королівському дворі у Кракові та дякує за опіку, яку той надавав досі. Він просить воєводу виявити терпіння й утриматися від раптового відібрання оренди в Лашках, обіцяючи зустрітися особисто під час з'їзду у Львові.

Вільям Томсон повідомляє Артура Форбса про стан розрахунку боргу в повіреного Гінріха Дьорінга, а також про вжиті заходи та пошук підтримки в сандомирського старости у справі образи й кривд, завданих Робертові Беллу та його слугам. Він також згадує про сплату 50 флоринів за розпорядженням краківської купецької компанії.

Вільям Томсон відповідає з Любліна на лист Джеймса Кармічелла, пояснюючи затримку поспіхом пошти. Він обговорює питання врегулювання грошових зобов’язань, доручення в Артура Форбса та торговельні труднощі, спричинені загальним монетарним хаосом.

Александер Сміт висловлює здивування відмовою повернути надіслані книжки та перелічує значні витрати, які він поніс на них. Натомість за утримані томи він просить адресата надіслати сувій добірного полотна або батисту на сорочки.

Документ королівських комісарів, призначених Сигізмундом I для вирішення межових суперечок між королівськими маєтностями (Сарни, Моранці, Любині), орендованими Пйотром Кмітою, та володіннями братів Фредрів (Краковець, Гнійниця, Передвір). Містить трансумповані монарші мандати, а також звіт про проведення розмежувальних дій на місцевості біля річки Шкло.

Мартин Мілевський виправдовує свою відсутність нагальними справами своєї пані та надає львівським райцям процесуальну пораду в спорі про маєтності з Гинками з Ратища. Він радить викликати до суду пана Іваницького як спільника сторони відповідача на той самий термін, що дозволить успішно виконати судове рішення.

Джон Мюррей описує труднощі зі стягненням плати від Джона Патона та сповіщає про зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати потрібні товари, за які обіцяє розрахуватися.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Станіслав Конєцпольський висловлює обурення через те, що львівський магістрат викликав орендаря його сандомирських мит до Трибуналу. Гетьман вимагає відмовитися від позову, посилаючись на сенаторські привілеї та давнє судове рішення в аналогічній справі.

Гетьман Станіслав Конєцпольський висловлює обурення з приводу того, що влада Львова викликала орендаря сандомирського мита до Коронного трибуналу, і вимагає припинити судовий процес. Він нагадує про сенаторські права на отримання прибутків та покликається на вигідний для себе правовий прецедент часів свого попередника.

Король Стефан Баторій на прохання послів міста Львова підтверджує документ короля Владислава Ягайла від 1 жовтня 1389 року про включення Львова до складу Корони Королівства Польського. Монарх зобов'язується не порушувати приналежності міста і Львівської землі до Королівства.

Король Стефан Баторій підтверджує комісарський акт, що встановлює межі між селами львівського конвенту домініканців Тіла Господнього (Зарудці, Костіїв, Зашків) та королівськими і міськими маєтностями. У документі наведено висновки королівських комісарів, а також трансумовано королівський лист про призначення комісії, який посилається на давнє розмежування князя Владислава Опольчика.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Король Сигізмунд II Август заочно засуджує митника Мельхіора Кослю до сплати штрафу у розмірі 3000 гривень на користь міської влади та громади Львова за нез'явлення до суду та нескладання присяги. Водночас монарх підтверджує повне звільнення львівських міщан від сплати будь-яких мит на території Корони та підлеглих їй земель.

Король Сигізмунд Август роз'яснює і підтверджує привілей свого батька, постановляючи, що апеляційні справи з міських судів Львова, надіслані в запечатаних сувоях через призначеного посланця, мають розглядатися королівським судом без урахування генеральних відкладень (лімітацій). Це правило поширено на осіб усіх станів і юрисдикцій, які судяться у львівських судах.

Король Сигізмунд Август надає сандомирському воєводі Спитку Йордану із Заклічина та його спадкоємцям будинок у Перемишлі, що перейшов до Корони за правом кадука. Надання має характер вічного дарування з повним правом вільного розпорядження нерухомістю.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович докоряє львівським райцям за неправомірне притягнення до Трибуналу наглядачів сандомирської митної комори в обхід його юрисдикції. Він наказує припинити судові процеси та велить усі претензії й привілеї щодо митних зборів скеровувати безпосередньо йому.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Король Сигізмунд I Старий надає владі Львова будівлю міської ваги та стригальню сукна разом з усіма прибутками на потреби оборони та спільного блага міста. Привілей забороняє створення конкурентних приватних майстерень такого типу в місті та на передмістях під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує бурмистрові та райцям міста Львова виключне право обирати й призначати міських посередників і перекладачів (званих мейлярами і тлумачами) згідно з давнім звичаєм. Монарх забороняє королівським урядовцям втручатися в цю міську прерогативу під будь-яким приводом.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.