Каталог джерел

Король Казимир Великий підтверджує дітям покійного львівського війта Матея спадкове право на млин під Львовом та село Малі Винники разом із фільварком, первісно надані їхньому дідові Бертольду князем Левом. Документ вилучає населення маєтку з-під юрисдикції суддів Руської землі, накладаючи обов'язок виставляти одного арбалетника на військові походи.

Король Казимир Великий затверджує ухвалений львівськими райцями та лавниками порядок і кримінальний статут, що регулює, зокрема, питання вбивства після примирення, допомоги під час гасіння пожеж, носіння зброї під час сутичок та поділу майна після смерті чоловіка.

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Документ посвідчує купівлю дворища Вацлавом Дмитровичем у Василя Скибича, його брата Гинка та небожа Оленка за суму шість кіп грошей. Правочин було здійснено й затверджено в присутності львівського судді Якуша Блотишевського та численних свідків.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення про союз козаків, Москви та шведів, а також інформація про відправлення Миколи Гродзицького для переговорів.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Наказ негайно виконати рішення на користь львівських міщан у справі викупу третьої міри Зимновідського млина та пов'язаної з ним нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з виконанням через апеляції; дохід має служити зміцненню оборони міста.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей короля Казимира Великого від 1360 року для міста Львова, скасовуючи дотеперішнє правило рівного поділу майна після смерті чоловіка та запроваджуючи нові, детальні правила спадкування і зречення прав на добра між подружжям та їхніми родичами. Документ регулює правові питання щодо віна, привінку, поділу рухомого й нерухомого майна, а також процедури зречення майна перед гаєним судом.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Домініканці купили будинок поруч із монастирем і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король дякує Львову за вірність під час війни, анонсує збір вірних йому та іноземних військ, а також допомогу. Доручає владі узгодити з губернатором забезпечення полків, особливо Батлера, залишених на зиму; гарантує врахування витрат у рахунках скарбниці.

Король доручає владі Львова та старшинам вірменської нації надати вози та коней для перевезення трьохсот залишених копій до Любліна. Кшиштоф Бернатович має видати відповідні прапори разом зі зброєю.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.

Король бере під захист Марціна Ранішевського, який підкорився владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на місцевого писаря та до лави. Збережений текст обривається перед завершенням листа.

Ян Студніцький та Анджей Зделейчик скаржаться на ув'язнення та секвестр попри невичерпану трирічну оренду доходів Львова. Король наказує їх звільнити, врахувати лиха та міське звільнення, а також дотримуватися контракту до кінця терміну.

Король затверджує трирічний контракт щодо Тлумачок, допускає заступника Байдултовича на час його від'їзду на королівській службі та надає переважне право на наступні три роки. Протилежні рескрипти визнає недійсними.

Король просить кардинала Virginio Orsini домогтися від Папи Римського створення судової комісії у справі між бурмістром Львова та францисканцями. Суперечка виникла через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Анджея Дальчинського, доктора та львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Наказує не відбирати у них село і не укладати договір з іншим орендарем.

Король дорікає за затримку доставки артилерійського спорядження і вимагає підготувати візників у порозумінні з капітаном, залишеним при гарматах у Львові. Витрати має покрити генерал артилерії; подальша затримка покладе відповідальність на адресатів.

Король знову наказує владі Львова надати необхідну кількість візників для перевезення боєприпасів, що залишилися в місті. Капітан артилерії має платити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиметься впертістю міста і призведе до виконання стягнень проти осіб та майна влади.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Король засуджує владу Львова за невиконання його поради та допущення вбивств і пограбувань. Вимагає суворого розслідування, затримання всіх винних та спільників, а також їх ув'язнення до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривду євреям та невіруючим, а також проливати невинну кров, і передбачає покарання винних як приклад для інших.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику полку руського воєводи. Наказує прийняти його з солдатами, прийняти присягу, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового на потреби гарнізону. Витрати мають бути розраховані при сплаті міських податків.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Король Владислав Ягайло звільняє маєтності митрополичої церкви у Львові, архієпископа та духовенства від усяких повинностей, поборів, підвід і мит. Водночас надає Львівському архієпископству всі права, привілеї та свободи, тотожні тим, якими володіє Гнєзненське архієпископство.

Король Владислав Ягайло звільняє Львівське архієпископство, його маєтності та підданих від усіх податків, данин, підвід, а також публічних і монарших повинностей. Він також надає йому всі права, вольності та привілеї, якими користується Гнезненська архідієцезія.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам митрополичої капітули у Львові село Вербіж, яке каноніки викупили в єврея Волошона за суму 150 гривень, збільшену на королівське дарування в розмірі 50 гривень. Документ застерігає виключне право викупу маєтку королем або його наступниками за суму 200 гривень.

Король Владислав Ягайло надає капітулі митрополичої церкви у Львові село Вербіж у Львівському повіті на утримання десяти новофундованих ним каноніків. Документ детально перелічує приналежності маєтку та дозволяє капітулі облаштувати став на річці Дністер.

Король Владислав Ягайло надає у вічну власність деканові та канонікам митрополичого костелу у Львові королівське село Вербіж у Руській землі та Львівському повіті разом із митом, мостовим збором і прилеглостями. Натомість він залишає за собою та наступниками лише щорічний чинш у розмірі двох грошів на день святого Мартина, зобов'язуючи капітулу молитися за благополуччя володаря, його синів і Королівства.

Король вимагає покарання Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів з передмістя Львова у зв'язку з вимогою боргу. Можливі позови мають розглядатися у відповідному львівському суді.

Вінцентій із Шамотул, каштелян мендзижецький і генеральний староста руський, засвідчує угоду, укладену між рідними братами Яном Зубрським і Павлом Гавронкою з Бєрави щодо поділу теперішнього й майбутнього майна та спадщини. За умовами домовленості Ян Зубрський зобов’язується виплатити братові Павлу тридцять гривень обігової монети.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Руський воєвода Анджей Одровонж засвідчує тимчасове розмежування маєтностей львівської капітули в селі Вербіж та володіння шляхтича Берила в Малій Горожані, здійснене делегованими комісарами під загрозою сплати вадіуму. Остаточне встановлення меж відкладено до особистого огляду воєводи.

Руський воєвода Анджей Одровонж і львівський суддя Ян Ґоломбек вирішують за королівським мандатом межовий спір між митрополичою капітулою у Львові та дітьми Вінцентія Лонки з Унятичів. На підставі давніших документів вони присуджують спірні межові знаки та маєтності села Вербіж капітулі, накладаючи на протилежну сторону обов’язок вічного мовчання.

Ян із Суликова, староста городоцький і щирецький, та Петро з Грумна засвідчують проведення вимірювання ланів і насипання межових курганів (копців) у селі Вербіж, що належить львівській капітулі. Розмежування здійснено за німецьким правом на доручення руського воєводи Анджея Одровонжа, який діяв за наказом короля Казимира Ягеллончика.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє лицареві Янові із Сенна викупити королівське село Ценів у Львівському повіті з рук шляхетного Яна Давидовського. Монарх записує село Янові із Сенна на суму викупу, гарантуючи йому спокійне володіння до повного повернення суми короною.

Комісари Ян із Високого та Станіслав Шихра зі Срок засвідчують юридичне й фактичне введення львівських каноніків у володіння пусткою розміром у двадцять ланів, розташованою між королівськими й церковними селами: Скниловом, Оброшином, Ставчанами, Годовицею та Сокільниками. Дії здійснено на підставі мандата короля Казимира Ягеллончика та за дорученням воєводи й старости руського Анджея Одровонжа зі Спрови.

Король Казимир IV Ягеллончик відхиляє повторні домагання Петра Бончка та його сина Яна до львівських райців, наказуючи позивачам вічне мовчання і звільняючи райців від обов'язку з'являтися в суді у цій справі. Монарх одночасно скасовує будь-які можливі заочні вироки та забороняє переслідувати райців чи накладати арешт на їхнє майно.

Король Казимир IV Ягеллончик записує своєму дворянину Войцеху з Боровська сто польських гривень на селах Козлів, Таврів, Кропивна, Красна, Вільшанка та Городище в Теребовельському повіті як винагороду за обтяжливу посольську місію до татар. Ця сума має залишатися забезпеченою на згаданих маєтках аж до її повного викупу монархом або його наступниками.

Львівські земські судді Петро з Брані та Ян із Височиць підтверджують вирок короля Казимира Ягеллончика, який забороняє міщанину Павлу Клюсу неправомірно стягувати мито в Кросні на шкоду Миколаю Бжималі з Берваців.

Автор чекає в Ярославі на Хайдера, розглядає приїзд дружини та купівлю коней. Повідомляє про смерть Самуеля та про мандат, що захищає майно покійного, а також про падіння ціни на товар у Гданську.