Каталог джерел

Лавники міста Львова посвідчують, що Миколай Шультербейн визнав перед судом свої боргові зобов’язання перед неповнолітніми дітьми Юрія Чепнера та сином солтиса Миколаєм. Як забезпечення сплати боржник передав у заставу свої спадкові маєтності та м’ясну ятку.

Лавники міста Львова засвідчують, що львівський війт і бурмистр Ян Тлумач судово зрікся половини лану землі на користь міщанина Анджея Клоппера. Передана нерухомість, що перебуває в посаговому забезпеченні Анни, дружини Миколая Рицера, має відійти Клопперу та його наступникам на міському праві.

Миколай Дмитровський фундує та обдаровує парафіяльний костел Всіх Святих і Пресвятої Діви Марії в Чижках, надаючи йому землю, луки, право на рибний став, десятини й осепи від кметів. Водночас він застерігає за собою та своїми спадкоємцями право патронату і презентації плебана.

Лавники міста Львова підтверджують, що Йокуш Чипсер продав і поступився своїм наріжним будинком, розташованим навпроти цвинтаря Пресвятої Діви Марії, львівському міщанинові Петрові Чанферу. Продавець гарантував покупцеві повне право володіння нерухомістю в її давніх межах, а також захист від правових претензій.

Рафал із Соботи засвідчує вирішення спору й укладення мирової угоди між райцями міста Львова та шляхтичами Станіславом Сулімовським, його братом Вичком і львівським бурграбієм Гримком із Богуславиць. На підставі рішення арбітрів потерпілим має бути виплачене відшкодування в розмірі 140 гривень.

Войцех та Станіслав із Сулимова засвідчують отримання від львівських райців і міщан 30 гривень відшкодування за побиття та завдані рани, присуджених за вироком третейського суду під головуванням львівського архієпископа Яна. Укладачі зобов'язуються відмовитися від будь-яких подальших претензій до міста та зберігати вічний мир.

Гримко з Богуславиць засвідчує отримання від львівських райців і міщан десяти гривень півгрошів відшкодування за завдані рани, побиття та витрати на лікування, призначених йому за вироком третейського суду. Укладач грамоти від свого імені та від імені своїх близьких відмовляється від будь-яких подальших претензій і спорів щодо влади та мешканців Львова.

Король Владислав Ягайло на прохання люблінського архідиякона Станіслава Ерпісски переводить село Годовицю, що належить до львівської пребенди св. Івана, з польського та руського права на німецьке магдебурзьке право. Документ надає жителям імунітет від судів земських урядників та визначає межі юрисдикції війта (сольтиса).

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей короля Казимира Великого від 1360 року для міста Львова, скасовуючи дотеперішнє правило рівного поділу майна після смерті чоловіка та запроваджуючи нові, детальні правила спадкування і зречення прав на добра між подружжям та їхніми родичами. Документ регулює правові питання щодо віна, привінку, поділу рухомого й нерухомого майна, а також процедури зречення майна перед гаєним судом.

Папський нунцій Петро Вольфрам затверджує третейський вирок перемишльського єпископа Матея, що врегульовує спір щодо парафіяльних прав і доходів між плебаном Іваном Русином та львівськими монастирями домініканців і францисканців.

Лавники міста Львова посвідчують зречення та відчуження шевцем Павлом півлану ріллі біля гори св. Юра на користь львівського міщанина Кальтарноса. Продавець гарантував покупцеві та його правонаступникам непорушність володіння ґрунтом під міською юрисдикцією.

Король Владислав Ягайло на прохання Влодка переводить його село Вербіж у Щирецькому повіті з польського та руського права на німецьке середське право. Документ звільняє мешканців села з-під юрисдикції королівських урядників і надає сольтисові повноту судової влади.

Райці та стара рада міста Львова посвідчують стан володіння землями, успадкованими Яном Ціммерштейном та його матір'ю Катажиною біля млина Ґжеґожа Фішера. Документ врегульовує розмежування ділянок і визначає вільну міську дорогу, що пролягає через ці володіння в бік Голоска та битого шляху до Збоїщ.

Король засуджує виплату викупу за місто коштом маєтків відсутніх міщан. Він наказує розподілити витрати відповідно до достатку кожного й повернути майно Миколаю Боїму, наголошуючи, що питання конфіскації належить виключно до юрисдикції королівського суду.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Король Ян Казимир висловлює здивування з приводу покарання ломжинського старости міською владою Львова за розтрату. Він повідомляє про надання йому залізного листа (ґлейту) та наказує магістрату відрядити до Любліна уповноважених для взаєморозрахунків і видачі квитанції.

Король Владислав II Ягайло надає львівському архієпископу Яну Жешовському та Львівській катедрі села Радшин і Здутин у Львівській землі на праві вічного володіння. Документ установлює вічне володіння та управління цими маєтностями з усіма приналежностями й прибутками.

Домініканці придбали будинок біля монастиря і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи це тим, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Кардинал Джордано Орсіні, єпископ Альбано та Великий пенітенціарій, папською владою дозволяє вдові покійного Яна Чорнпаха з Краківської дієцезії вільно обрати відповідного сповідника. Обраний священник отримує право вислухати її сповідь та уділити належне відпущення гріхів.

Король Ян Казимир наказує львівському підкоморію Петру Ожзі змусити орендаря Іцька негайно виплатити львівському магістрату 10 000 злотих із чопового податку. Монарх зазначає, що попри попередній рескрипт місто досі не отримало належних йому грошей.

Король Владислав Ягайло надає львівському міщанинові та збирачеві подимного податку Яншкові Толмачу та його спадкоємцям суконну комору у Львові з правом торгівлі та стриження (краяння) сукна. Крамницю звільнено від сплати щорічного чиншу до королівської скарбниці.

Король Ян Казимир доручає воєводі Станіславові Лянцкоронському очолити комісію, яка має прийняти від львівських міщан звіт щодо чопових коштів, призначених на фортифікації. Водночас монарх звільняє жителів Львова та підпорядкованих йому маєтностей від обов'язку виставляти піхоту на посполите рушення, наказуючи залишити людей на місці як міську залогу.

Генеральний руський староста Петро з Харбиновичів засвідчує мирову угоду та заяву шляхтича Станіслава Слідзеня із Сулимова, який підтвердив отримання від райців Львова відшкодування за поранення його та його брата. Натомість потерпілий зобов’язався відмовитися від будь-яких подальших суперечок і претензій до влади та жителів міста.

Король Ян Казимир дякує владі Львова за вірність короні та обіцяє відшкодування за зазнані воєнні збитки. Він також доручає організувати разом із губернатором зимовий одяг для дислокованих вояків, запевняючи про повернення витрачених коштів із державної скарбниці.

Перемишльський єпископ Ян разом із капітулою звільняє та квитує львівських райців і міщан від сплати боргу, взятого в покійного єпископа Матея, з огляду на передачу цих коштів безпосередньо королю Владиславу Ягайлу. Видавці грамоти зрікаються будь-яких подальших фінансових претензій і визнають попередні боргові зобов’язання нечинними та анульованими.

Король Ян Казимир наказує владі Львова організувати перевезення трьохсот залишених у місті списів та доправити їх до Любліна. Детальнішу інформацію щодо перевезення зброї та належних до неї прапорців має надати Криштоф Бернатович.

Міська влада, цехмістри та все поспільство Львова складають омаж і присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу, а після його смерті — його синові Владиславу або дочці Ядвізі. Вони також зобов'язуються коритися королеві Софії та великому князю Вітовту як призначеним опікунам малолітнього королевича.

Король дякує Львову за опір військам семигородського воєводи та просить про позику в 100 000 злотих. Заставою мають стати митні доходи, взяті в оренду; подробиці повідомить підскарбій.

Король Ян Казимир закликає владу міста Львова відшкодувати витрати та компенсувати збитки Янові Торосовичу, який раніше орендував руські мита й акциз. Монарх зазначає, що обов'язок задовольнити вимоги попереднього орендаря випливає з умов договору, укладеного писарем коронного скарбу.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей генерального старости Русі Спитка з Ярослава, що дозволяє львівському вірменину Атабею перенести та звести нову дерев'яну лазню у міському рові біля мурів Львова. Документ визначає умови будівництва та функціонування лазні з окремими входами для чоловіків і жінок, а також розмір оплат, що сплачуються замку та міській раді.

Король бере під свій захист Мартина Ранішевського, який підпорядкований владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на посаду місцевого писаря та до лави. Збережений текст уривається перед завершенням листа.

Король Владислав Ягайло звільняє мешканців Львова від загального обов’язку постачати підводи та коней. Застерігає лише повинність надавати віз [...] і не більше дванадцяти коней за давнім звичаєм під час перебування короля або королеви.

Ян Студницький та Анджей Зделейзик скаржаться на ув'язнення та накладення секвестру, попри те, що трирічний термін оренди прибутків Львова ще не закінчився. Король наказує звільнити їх, урахувати воєнні лиха і міське звільнення від сплати, а також зберегти дію контракту до завершення зазначеного терміну.

Рада міста Львова доручає міщанину Павлу Ґольдберґу викорчувати й заселити кметями міські ліси, звані відтинками (abschnit), розташовані між Зуброю, Сокільниками та Скниловом. Натомість за здійснення локації осадчий отримує вільні лани та шостий денарій із чиншів, а поселенцям надається шістнадцять років слободи.

Король Ян Казимир наказує владі Львова дотриматися та продовжити ще на три роки контракт товмача (перекладача) з Миколаєм Байдуловичем, відрядженим у закордонну місію на королівській службі, а також затвердити визначеного ним заступника. Водночас монарх оголошує недійсними будь-які суперечні цьому рішенню розпорядження, що могли б надійти з королівської канцелярії.

Райці міста Львова засвідчують мировий поділ спадкового майна після померлого Яна Ціммерштайна, укладений призначеними опікунами між удовою Ядвігою та її дочкою Анною. Документ детально регулює поділ дорогоцінних металів, підміських фільварків, будинків, садів, боргових вимог та суми, забезпеченої на чинші.

Король просить кардинала Вірджиніо Орсіні отримати від Папи Римського судову комісію у справі між бурмистром Львова та францисканцями. Конфлікт виник через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Папа Мартин V доручає сандомирському деканові оголосити про відлучення від церкви (екскомуніку) львівських міщан за напад на клірика Марка з Косцяна, доки вони не відшкодують збитків потерпілому та не вирушать до Апостольського Престолу по розгрішення. Він також наказує під загрозою церковних кар примусити можливих свідків події дати свідчення.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Андрія Дальчинського, доктора і львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Він наказує не відбирати в них село і не укладати угоду з іншим орендарем.

Король Владислав II Ягайло звільняє міщан та жителів Львова від обтяжливого обов'язку постачання коней і возів (підвід) для королівських урядовців. Єдиним винятком залишається обов'язок надати кухонний віз на час перебування королівського подружжя у Львові до місця першої ночівлі на зворотному шляху.

Король Ян Казимир закликає бурмистра й райців Львова негайно організувати підводи під залишене в місті артилерійське спорядження та відправити його до королівського війська, гарантуючи оплату візникам від генерала артилерії. Монарх застерігає магістрат від суворих наслідків і відповідальності перед Річчю Посполитою в разі зволікання, яке загрожує затримкою походу.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Король укотре наказує владі Львова надати потрібну кількість підвід для вивезення амуніції, що залишилася в місті. Капітан артилерії має сплатити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиме міською впертістю і застосує екзекуцію проти осіб та маєтків урядовців.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Король засуджує владу Львова за нехтування його порадою та допущення вбивств і грабунків. Він вимагає суворого розслідування, затримання всіх винуватців і спільників та утримання їх під вартою до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривди євреям та невірним і проливати невинну кров, та передбачає покарання винних для прикладу іншим.

Руський староста Ян Менжик із Домброви разом з асесорами підтверджує зречення та вічний продаж солтиства в селі Вербіж (Кєж), здійснений львівським митником, євреєм Волчком, на користь Яна Лінка зі Сморжа за суму 48 гривень. У документі трансумовано привілей короля Владислава Ягайла від 1407 року, який надав Волчкові зазначене солтиство та перевів село на шредське право.

Король Ян Казимир повідомляє владу Львова про доручення львівському войському Олевінському командування містом і замком задля гарантування громадської безпеки. Він наказує магістрату тісно співпрацювати з новим комендантом і беззастережно підпорядковуватися його розпорядженням.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику регіменту руського воєводи. Він наказує прийняти його з вояками, привести до присяги, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового збору на потреби гарнізону. Витрати мають бути зараховані під час сплати міських податків.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.